Чотири нові заклади до кінця року планує відкрити український ресторатор Алекс Купер, який уже запустив із партнерами Kyiv Food Market, «Молодість» і Shalom. Новий проєкт Купера має назву Avi – це вихід формату ізраїльського кафе Shalom у мережу, який сам ресторатор називає «Shalom, яким він задумувався від початку». Окрім того, команда Купера встигла вийти на ринок Львова й почала планувати перший проєкт у Варшаві. Головний редактор The Village Україна Ярослав Друзюк поговорив з Алексом Купером про ресторанний бізнес під час повномасштабної війни, феномен шаурми й вихід у Європу.

Раніше ми спілкувалися з Алексом Купером про волонтерство під час повномасштабної війни.

Обкладинка: Сергій Сараханов

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Алекс Купер


ресторатор

Алекс Купер показує свій кабінет у приміщенні Будинку одягу. За вікном – краєвид на Львівську площу. На стіні біля робочого стола – мапа Києва. На мапі позначені проєкти, які Купер із партнерами й командою розвиває в столиці: фудхол Kyiv Food Market і кафе «Молодість», які він запустив із ресторанною компанією La Famiglia, і Shalom, який розвиває з Андрієм Родіонцевим (компанія «Верес»). Окрім цього, на карті позначені ще п’ять локацій.

15 листопада команда ресторатора відкрила перший заклад Avi. Це формат кафе з близькосхідними стравами й шаурмою в лафі як основним продуктом, який уже перевірили на закладі Shalom, що з грудня 2021 року працює біля Арсенальної площі. «Спочатку запустимо Avi біля площі Льва Толстого, тоді – корнер на Kyiv Food Market, тоді – Львівську площу, а тоді – Басейну. Ідея в тому, щоб відкрити це все в межах місяця, до середини грудня», – ділиться планами Купер. Перший Avi готують до запуску в колишньому приміщенні закладу Follower, на KFM – замість корнера Orang + Utan, на Басейній – замість львівської мережевої кондитерської «Вероніка». Окремо ми розповідали про Avi на Бульварно-Кудрявській, який обладнають у колишньому приміщенні трамвайної диспетчерської й закладу Burger Farm. Про п’яту позначку на мапі Купер обіцяє розповісти наступного року.

– Зараз на ринку є відчуття, що щось нове відкриває хіба що Купер. Принаймні настільки багато. Чому?

– Не правда, дофіга людей усе відкривають. У ваших дайджестах щомісяця скільки відкриттів? По 50 закладів за місяць!

– 50 уже давно не було, зараз ми висвітлюємо до 20 на місяць.

– Пам’ятаю, я приїхав у Київ будувати Kyiv Food Market і читаю дайджест [The Village Україна]: за місяць у місті відкрили 50 закладів. Сиджу й читаю: 50! За місяць! [сміється] Я ж Одеси приїхав, де якщо за сезон відкрили три заклади, то це вже [багато].

– І це були тільки ті заклади, про які ми написали. Тобто то була далеко не вся кількість відкриттів у місті.

– Ну зрозуміло, так.

– Хоча деякі «ресторанні експерти» брали ці цифри й подавали це як статистику по ринку. [сміється] Але я повернуся до запитання, завдяки чому ви зараз відкриваєте стільки закладів?

– Та це так здається. Ну, Shalom у Львові. На Kyiv Food Market – це [корнер], це маленька штука. Львівська площа – це маленький формат. [На Басейній] замість «Вероніки» – теж не великий, десь 100 квадратів. 

– І на ЛТ ви запускаєтеся замість Follower, тому там не так багато роботи мало бути.

– Але це великий проєкт, за розміром майже такий, як перший Shalom.

Узагалі наша позиція як компанії – показувати віру в країну й перемогу, зокрема завдяки запуску бізнесів у цій ситуації. Перша думка завжди урізати все й відкладати гроші. Найпростіше було б зараз відкладати долари, які приносить KFM, а не вкладати їх у нові проєкти… Але ми позитивно налаштовані.

Плюс це класна історія з погляду командоутворення. Люди бачать, що компанія розвивається, бере нових людей. Наприклад, до нас перейшов Кирило [Уваров], який працював маркетинг-директором у Савви Лібкіна. Ми взагалі сильно підсилили команду, багато людей перейшло.

Ну, і просто ми це любимо, це ж дає роботу. Може, когось теж надихає щось робити. Ясно, що ми працюємо в умовах, коли завжди є ризик, у будь-який момент може щось статися. Якщо щось станеться, усі скажуть: «Та понятно, шо не треба було відкривати». Але ми так само робили й під час ковіду.

Алекс Купер та Михайло Бейлін на відкритті Kyiv Food Market, фото Андрія Баштового для The Village Україна

– Але це ніби контрінтуїтивно.

– Це Міша [Бейлін, засновник La Famiglia й партнер Купера за Kyiv Food Market і «Молодість»] мене навчив, ми сиділи якраз під час першого локдауну тут на Kyiv Food Market. Каже: «Дивися, зараз усі відкриються, поріжуть кости, зменшать якість, захуйовнічають інтер’єри, не будуть висаджувати квіточки, будуть робити гірший продукт із нижчою собівартістю. Словом, будуть витискати гроші з бізнесу. А ми маємо зробити навпаки». Треба ставати ще кращими, шукати точки, які нас можуть зробити ще кращими.

І ми беремо [перезапускаємо] кавовий корнер на Kyiv Food Market, відкриваємо крабовий ресторан Wow Crabs [на другому поверсі KFM]. Може, він не став якимось відомим чи ще щось, але він дав пуш – на фудхолі є крабовий ресторан. Давай шукати краще м’ясо, давай нову булку зробимо, давай ще щось. І за пів року після [перших локдаунів] ми стали кращою та ефективнішою компанією, ніж до ковіду.

– Я якраз про це хотів запитати, тому що український ресторанний бізнес пережив величезний стрес-тест із ковідом. Але після перших локдаунів було відчуття, що системні ресторанні компанії й ресторатори пережили кризу й оптимізувалися. А зараз є відчуття, що не просто й людям, для яких це перший бізнес у житті, і великим ресторанним компаніям. Це суто через те, що повномасштабна війна – значно більший і складніший виклик? Чи є інші причини?

– Не знаю… Може, у великих системних компаній є гроші, щоб просто не паритися. Мені взагалі здається, якщо власник залишився тут, то все в цієї компанії нормально. Якщо ж власника тут немає…

Думаю, якщо не враховувати Одесу, якщо брати тільки Київ, то ми стали кращими. Плюс вийшли на новий ринок [у Львові].

– Відкриття Shalom у Львові – це про пріоритезацію і спробу розкинути яйця по різних корзинах?

– Ні, просто в Одесі зараз неможливо робити «вмєняємий» бізнес. Але ми зараз розуміємо, як хочемо перебудувати Odesa Food Market навесні, як зробити його актуальнішим, більш правильним. Плюс маємо надію, що відкриємо Shalom в Одесі.

Одеса для мене – як такий син-двієчник. [сміється] Заробляти в Одесі найскладніше з усіх міст, де я був. Одеса, вона така, примхлива. Там можна заробляти нормальні гроші, там усе нормально і з ринком, і з людьми, але є свої особливості. Я однаково хочу її розвивати. Як можу.

«Shalom», Фото: Євген Карєв для The Village Україна


Запуск Avi і ставка на шаурму

У грудні 2021 року Алекс Купер відкрив заклад Shalom біля Арсенальної площі. Разом із партнером Андрієм Родіонцевим із компанії «Верес» він запустив «сучасне ізраїльське кафе», метою якого було запропонувати альтернативу шаурмі. Основний продукт Shalom – фермерське курча, яке випікають цілим у дров’яній печі, подаючи як повноцінну страву й використовуючи для приготування аналога шаурми в лафі. Віддають курча в лафі в різних варіаціях від 195 до 240 гривень. «Скажу чесно, я ще ніколи не запарювався з продуктом так, як тут. Це точно найдовший мій проєкт із погляду часу, зусиль і R&D», – розповідав Купер. Шаурма завжди була популярним продуктом у категорії вуличної їжі, а у 2022 році намагається закріпитися як ресторанний продукт. [Детальніше про це ми розповідали за посиланням.] Алекс Купер переконаний, за популярністю заклади із шаурмою стануть новими бургерними. Запитуємо чому.

– ОК, ти пояснив, чому вирішили запускати нові заклади. Розкажи ще, чому ставку робите саме на шаурму й Avi.

– Ми вже два роки робимо на [Avi] велику ставку. Торік ми відкрили Shalom, він став таким собі R&D-проєктом. І те, яким зараз буде Avi, – це те, чим мав би бути Shalom. Але, поки я його робив, то це трохи не той проєкт, що шаурму в такому форматі не їли.

Ми вирішили розширити категорію, зробити проєкт, де основним продуктом є шавуха, яка коштує близько 10 доларів. І потім уже з неї зробити інший проєкт.

– На запуску Shalom ти розповідав мені, що ідея була відкрити великий Shalom і кілька малих навколо нього.

– Спочатку ми думали так. Але потім Shalom зажив своїм життям. Зараз ми робимо для нього стратегію продуктового розвитку, як формувати нові цінності, як розвиватися, як робити кращий продукт. А Avi буде тим Shalom’ом, яким я його бачив, коли будував.

«Shalom», фото Євгена Карєва для The Village Україна

– Але загалом це така велика ставка на шаурму. ОК, не на шаурму, а на альтернативу шаурмі, як ти це називав на запуску.

– Ставка насправді на що: ресторатори не можуть побудувати системний бізнес, бо він не масштабований. І ставка на те, щоб зробити якусь цінність, яка буде і goodwill, і технологією роботи з продуктом, і технологією роботи з персоналом. А зробити це можна тільки на мережі.

Тобто [Avi] – це моя спроба побудувати бізнес, як я розумію бізнес. Бо ресторани для мене – це більше підприємництво, де на власнику всі основні рішення. Усе – ефір. Тут трошки, там трошки…

– Розкажи детальніше про Shalom як R&D-проєкт. Є ця відома фраза про те, що компанія, яка не має R&D-відділу, рано чи пізно перетворить свій продукт на commodity.

– Я давно це зрозумів. Знову ж таки мене на це надихнув Міша Бейлін, який може займатися м’ясним рестораном за п’ять років до того, як він його відкриє. Тобто не думати про це чи фоточки в інтернеті дивитися, а брати менеджера, вивчати технологію, відправляти людей вчитися, їздити прямо до виробників, їздити в топ-100 ресторанів. У нас, коли ресторатори їздять у заклади топ-100, це для того, щоб щось спиздити. [сміється]

Це і є R&D – брати якусь тему й докручувати її просто до молекул. Звідки продукт? Чим його годують? Як? І коли вони відкривають якийсь заклад… Наприклад, Catch. Чому такий класний заклад не має конкурентів? Чому немає іншого Catch? Щось вони точно знають.

– Так, але є й інші приклади: я знаю, що La Famiglia протягом тривалого часу розробляла концепцію ресторану тайської кухні. І Lil Thai [корнер на Kyiv Food Market] був їхньою спробою перевірити формат, наскільки я розумію.

– Це був їхній R&D, так. Але я не знаю, чим там закінчилося, не чув, щоб вони згортали цю конструкцію.

– Добре, але чому все-таки шаурма?

– Тому що найбільш популярний фастфуд в Україні – це шаурма. Це здоровезний, неконтрольований, несистемний, нефудбезпечний ринок. І ринок має розвиватися за таким принципом: на нього мають заходити системні гравці й поліпшувати його. Бо не може займатися R&D дядя Коля, який смажить шаурму на ринку. Він може її робити дуже класно, з любов’ю. Але він не може вкласти 100 тисяч доларів у вивчення питання, де краще взяти м’ясо.

Із шаурмою відбудеться рівно те саме, що завжди відбувалося з усіма ринками. Туди будуть заходити маленькі й великі гравці, які будуть у цій схемі розбиратися, шукати додану вартість, додану цінність, ще щось. І якщо все буде гарно розвиватися, то рано чи пізно з’явиться якийсь транснаціонал, тобто риба побільше.

– У нас поки з’явився МХП. [Компанія МХП запустила мережу Doner Market, у листопаді відкрили 100-й заклад формату в ТРЦ Retroville, – ред.]

– Так. Ну клас. Не можу сказати, що ми будемо з ними конкурувати, тому що ми більш емоційно-маркетингові.

– І в іншій ціновій категорії.

– Я б не сказав. Здається, у нас в Avi буде дешевше. Базова шаурма буде коштувати 119 гривень, фалафель – 99 гривень. Це за 400 грамів. А в них за 350 грамів – 140 гривень. [Шаурму з куркою в Doner Market пропонують за 149 гривень, а дьонер – за 99 гривень, – ред.]

МХП – це велика корпорація. У них є гроші, щоб найняти 50 менеджерів, робити дослідження, закуповувати обладнання. Ми не можемо так із ними конкурувати.

– Й у вас немає мети відкривати по сто закладів.

– У нас є така мета, просто я про те, вони поки великий крейсер на дуже маленькому ринку. Це така калабатина. Я просто з Бессарабії, коли перейшов на українську, то почав використовувати слова з дитинства. Правда, зрозумів, що частини з них в українській немає. [сміється]

Словом, ринок [шаурми] великий, відносно українського. Але базово він маленький. Тому МХП поки – як крейсер «Лінкольн» в Азовському морі. Сто метрів проплив і вперся. А ми маленький хіпстерський катерок, розумієш? Є плюси в них, є плюси в нас.

Mimosa Brooklyn Pizza, Фото Марго Дідіченко для The Village Україна

– Ти ще мені розповідав, що шаурма – це нові бургери, що цей тренд на бургерні у 2000-му й на початку 2010-х зараз повториться з шаурмою. У мене немає сумніву, що шаурма – це популярна вулична їжа. Але мені не так очевидно, чи може це стати популярним ресторанним форматом. На чому ти базуєш свою впевненість?

– Дивися, ринок настільки маленький, що цей тренд можна просто запустити. Нікому не були цікаві суші, а тоді Ігор Сухомлин взяв і в’їбав Fish & Pussycat – всьо, усі хуярять суші, заливають соусом, відкривають купу закладів. Така сама історія була з піцою, коли він зробив хіпстерську піцу [Mimosa Brooklyn Pizza]. Це вплинуло на цілий ринок. Хоча Ігор не робив мережу, не вкидав гроші в аутдор-рекламу. Він просто зробив хороший продукт.

Тобто ринок маленький, й один гравець може багато чого зробити. Якщо він вгадає, звичайно.

– Ти згадав цікаву річ про рестораторів, я хотів з тобою обговорити якраз. Для України досі не типовими є шефські ресторани: коли є шеф-кухар з експертизою на кухні, який урешті приходить до того, щоб відкрити власний заклад. Значно більш поширена історія – це люди, які стають рестораторами, приходячи після досвіду в маркетингу чи рекламі. Це ти, той же Сухомлин, Борисов, Анна Козаченко…

– Бейлін.

– Але чому українські ресторани здебільшого роблять маркетологи, а не шефи?

– Тому що на розвинених ринках продукт має більше значення, ніж маркетинг. Маркетинг – це не тільки вміння продавати, це весь user experience загалом. Як ми сидимо, як світло падає, який стілець – ось ця вся історія. Це ж усе маркетинг.

У нас поступово якість стає важливою конструкцією. В Україні ж дуже просто відкрити заклад. Береш, коротше, [Дениса] Беленка, їбашиш інтер’єр на 2 мільйони доларів. Береш прайм-локацію, нормального шефа, їбашиш дешеву їжу, продаючи її дорого. Всьо, пизда, у тебе ресторан. Це ж чисто маркетинговий підхід. І це в Україні працює, це класно. А ті, хто, крім цього всього, дає ще класний продукт – узагалі заєбісь.

І вага продукту всередині ресторану буде поступово збільшуватися до того часу, поки основним [у ресторанному бізнесі] стане не маркетолог, а шеф-кухар. Але це довгий, тернистий шлях, який має пройти й ринок, і клієнт. Бо ти [як гість] маєш відрізняти, хороше це масло чи погане, хороша цибуля чи погана. Маєш бути більш освіченим, більш фуді, має бути більша претензія до шеф-кухаря. І тоді вага шеф-кухаря буде ставати більшою, вони згодом стануть співвласниками, власниками тощо.

– Поки історій, коли шефи стали рестораторами, дуже мало. Я одразу згадую одиничні випадки на зразок Жені Михайленка.

– Погоджуюсь. Юрій Приємський ще теж.

Shalom у Львові


Shalom у Львові і плани на Варшаву

Перший Shalom у Львові відкрили в жовтні. У закладі в колишньому приміщенні ресторану «Ґвара» пропонують фірмові страви київського Shalom, включно з шаурмою в лафі та цілим курчам. На мінус першому поверсі запустили коктейльний бар під назвою Shabat. Запитуємо Алекса Купера про відкриття нового ринку й плани виходу в Польщу.

– Як ти оцінюєш запуск Shalom у Львові? Як перші тижні?

– Кайфово, [7 листопада] відпрацювали перший місяць. Прямо радушно нас зустріли. Ми працюємо, щось допилюємо в процесі. Привезли велику кількість команди, я вважаю, що поява нашого закладу позитивно вплине на ринок.

– Я чув фідбек, що його називають «київським закладом» у Львові.

– Вони називають це київським закладом і київською їжею, а мене – одеським ресторатором. [сміється] Це якийсь київський сайт написав, що «одеський і київський ресторатор відкрив заклад у Львові». Скоро буду «одеський, київський, харківський, львівський» ресторатор. [сміється]

– І варшавський.

– І варшавський, так.

– Про «київський заклад»: я знаю, що, коли у Львові відкривали MAD, перша реакція теж була, що це «київський заклад», що б це не означало.

– До речі, успіх MAD став для мене фундаментальним у рішенні [відкрити заклад у Львові].

– А розкажи якраз про це, бо ми з тобою говорили на початку літа й ти тоді скаржився, що у Львові супервисокі оренди, що орендатори знахабніли так піднімати ціни [після 24 лютого]. Що змінилося врешті? Що підштовхнуло все-таки запуститися у Львові?

– Ми ще просто дивимося на Польщу, нам треба десь близька локація, щоб було менше плече. Ну, і плюс ми розкладаємо яйця в різні корзини.

А до повномасштабної війни я думав, що ми відкриємо наступний заклад у Дніпрі. Львів був наступним після Дніпра. Поки Дніпро на паузі.

– Пам’ятаю, у тебе був популярний пост із фото ресторану на набережній [у Дніпрі]. Там не вийшло?

– Ага. Щоб там щось робити, треба [змінювати] територію навколо. Там не можна було просто щось зробити.

Зараз у нас така ж проблема із Львівською площею: усюди навколо пиздець, а ми щось намагаємося побудувати.

Але Львів працює, із цим ринком усе гаразд. Думаю, [Shalom] стане знаковим проєктом на гастрономічній мапі Львова.

– Але скажи все-таки: це проблема, що люди називають його «київським»?

– Ну це ж просто правда. Ми ж не знаємо, як у них на ринку заведено, ми виросли на інших ринках. Ми не намагалися зробити львівський заклад, бо для цього треба було там народитися чи пожити хоча б тривалий час. Ми робили те, у що вірили: у формат, локацію, продукт.

– Тобто цей продукт не треба було адаптувати? Концепція ізраїльського кафе з шаурмою зрозуміла?

– Так. Думаю, якби ми робили у Львові українську кухню, наприклад, це була б інша історія.

«Молодість», Фото Костянтина Гузенка для The Village Україна

– Ти якось мені казав, що тобі було важко уявити у Львові, наприклад, «Молодість». Навіть до 24 лютого.

– Та можу уявити.

– Уже в цьому новому форматі з українськими піснями?

– Ми вже давно з’їхали з цього формату. І ніколи не були в радянській історії, ми робили про 1990-ті. А 90-ті – це стиковий період, це був час, коли всі жили в російськомовному контексті.

– І це більше про ностальгію?

– Це більше про ностальгію. Але не про ностальгію за СРСР, навіть не про ностальгію за 1990-ми, бо ніфіга класного там не було. Це ностальгія за дитинством, за атрибутикою дитинства. У нас же немає історії «як класно було в 90-ті, Росія нам дешево відправляла газ», це ж про інше.

– І це про дефіцит українського контенту теж. Я записував Олега Сенцова до прем’єри його фільму «Носоріг» у лютому, і він казав, що для саундтреку в стилі 1990-х хотіли знайти українськомовну музику, але її просто було дуже мало, особливо на початку 90-х.

– Мало. Ну, і там ще така історія: коли якась хіпстерська завєдуха робить «Олів’є», то вони нормальні. А коли «Олів’є» робить «Молодість», то це вже совкова їжа. [сміється]

– Окей, про Варшаву вже згадав. На якому це зараз у вас етапі?

– Ми ухвалили рішення буквально вчора. Сиділи з партнером, пили вино, ухвалили рішення, що так. З Андрієм Родіонцевим. Але поки це на такому етапі: є рішення.

– Це буде Shalom чи може бути щось інше?

– Це може бути щось інше, але, найімовірніше, буде Shalom. Скільки на це піде часу? Поки не зрозуміло. [...]

Щоразу, коли я заходжу на новий ринок, знімаю з себе весь апломб і дивлюся максимально широко. «Зараз ми зайдемо, покажемо всім. Ви тут готувати не вмієте, а от ми зараз…» – у мене такої хуйні немає. У мене є внутрішня впевненість, що я зроблю все, що вмію. Але намагаюся зрозуміти ринок передусім.

– Коли ти запускав проєкти в Києві, багато розповідав про те, що важливо було знайти правильного партнера, який уже мав експертизу на цьому ринку, як вийшло із La Famiglia. У Польщі теж будете шукати місцевих партнерів?

– Будемо пробувати колаборуватися з українцями або шукати місцевих. Єдине, що я поки знаю про Польщу, – це те, що ми ухвалили рішення відкриватися. 12 годин цьому рішенню. Ще немає жодної дорожньої карти, це може бути навіть не у 2023 році.

– Я знаю, що La Famiglia також готує перший проєкт у Польщі. Це може врешті бути і з ними?

– Може, ми потім і з Мішею щось зробимо. Може, ще з кимось з українських рестораторів.

– А далі є плани рухатися ще західніше?

– Поки ніяких таких планів немає. Не загадуємо наперед.

«Міський ринок їжі» в Одесі, фото Євгена Карєва для The Village Україна


Kyiv Food Market й Odesa Food Market

У 2017 році Алекс Купер запустив на вулиці Рішельєвській в Одесі «Городской рынок еды». Це був перший фудхол в Україні, завдяки цьому досвіду Купер разом із партнерами La Famiglia відкрив у 2019-му Kyiv Food Market. У липні 2020-го одеський ринок перезапустили в новому форматі з близько 20 корнерами. Після початку повномасштабного вторгнення РФ приміщення OFM передали одеським волонтерам, нині команда готується до перевідкриття фудхолу. Ми показували, який ринок зараз має Odesa Food Market, у репортажі з прифронтової Одеси.

– Як зараз працює Kyiv Food Market? Мені цікаво, наприклад, як на потік вплинуло те, що Арсенальна площа зараз ніби відрізана від решти міста: для автівок перекритий урядовий квартал, на метро з синьої гілки треба робити дві пересадки.

– Базово він працює гарно; якщо згадати, у яких умовах ми працюємо.

Ми не можемо точно відстежити, який саме чинник впливає на трафік. Частина людей не в Києві, курс долара виріс… Перекриття доріг, думаю, менш фундаментальне, ніж те, що відбувається навколо.

– Улітку ти розповідав, що п’ятниця й вихідні у вас працюють так само, як до 24 лютого, а от із буднями гірше. Зараз як?

– Не дам точну аналітику зараз. Здається, трохи краще стали працювати будні. Намагаємося тримати ціни, але все повзе. Не можемо контролювати видатки настільки жорстко, як раніше. Ресторан – це ж не тільки продукти, це купа всього іншого.

– І про твого сина-двієчника. Розкажи про Odesa Food Market. Ви хочете перезапустити ринок навесні, так?

– Поки що це на рівні ідеї.

– Ти розповідав, що досить багато ставив на перезапуск ринку, але було відчуття, що це не спрацювало.

– Це не відчуття, це прямо не спрацювало. [сміється] Бо математика – наука точна. [сміється]

– Це працювало гірше, ніж старий ринок?

– Це працювало так само. Але мінус інвестиції. І час. Й аудиторія цього не зрозуміла. І ми намагалися довго це пояснити. Ну словом.

– Але що ти можеш розповісти про зміни на OFM?

– Я спробую побудувати зовсім інший підхід до фудхолу. Що я зробив фактично: я першим в Одесі відкрив [фудхол], потім зробив такий же, але більший у Києві. Зрозуміло, що насправді все складніше, але грубо кажучи так. А тоді я спробував математичний підхід: якщо тут працює, можна перенести туди. Ну, і трошки не вийшло.

Зараз у мене є багато думок щодо того, як фудхол може працювати інакше. Поки це не вербалізовано, немає презентації якоїсь. Але я просто більше розумію, що потрібно на ринку і як це має бути. Будемо навесні намагатися щось зробити.

Odesa Food Market, фото Євгена Карєва для The Village Україна

– У чому головна відмінність між Kyiv Food Market й Odesa Food Market? У партнерах?

– В емоції, яку отримує людина. Чи отримує вона її. І яку емоцію взагалі хоче отримати. Це ж саме про user journey: він прийшов, що бачить передусім, що про це думає, скільки платить і скільки очікує за це заплатити. Це ж чистий маркетинг.

– Я запитую ще про партнерів. Бо, коли планував маркет у Києві, ти міг говорити із La Famiglia, можеш говорити із Milk Bar, Сухомлиним, Гусовськими. А в Одесі?

– В Одесі немає з ким говорити. І це, зокрема, проблема. Тому мусиш робити формати сам. А ти не в усьому експерт. Має бути цей mess різних людей, поколінь, концепції, підходів і так далі.

– «Молодість», вочевидь, зараз працює в зовсім іншому режимі через комендантську годину, але наскільки відчутне просідання?

– Враховуючи те, що ми не можемо працювати половину свого попереднього графіка, «Молодість» зараз працює як хороше базове кафе. Але прибуткове.

– Як, до слова, «Молодість» у Харкові? Чи є уявлення, коли вона може повернутися?

– Думаю, будемо відновлювати навесні. Побачимо, як буде розвиватися ситуація в місті.