6 липня Національний комплекс «Експоцентр України» відсвяткував 63-й день народження. Виставку досягнень народного господарства відкривали в хрущовські часи як показовий проєкт, що мав демонструвати головні здобутки комуністичного режиму. Із 2015 року завдяки менеджерам із досвідом роботи в приватному секторі ВДНГ намагаються трансформувати в інший показовий проєкт як приклад змін на державному підприємстві.

Редактор The Village Україна Ярослав Друзюк зустрівся з гендиректором Виставкового центру Євгеном Мушкіним на території ВДНГ та розпитав його про чотири роки на посаді й майбутні зміни комплексу після анонсу проєкту Президентського університету.

Фото: Андрій Баштовий


Перше інтерв’ю на посаді керівника ВДНГ Євген Мушкін дав The Village Україна у квітні 2017 року. Колишній менеджер StarLightMedia став виконавцем обов’язків генерального директора «Експоцентру» після того, як із проєкту вийшли Максим Бахматов і Максим Яковер.

Бахматов і Яковер керували комплексом із 2015 року, підсумками двох років роботи вони називали збільшення загального фінансового обігу підприємства в 2,5 рази та залучення інвестицій на суму в понад 150 мільйонів гривень, а також ребрендинг VDNG із агенцією Banda та підготовку концепції розвитку до 2056 року. У комунікації на виході, утім, вони заявили, що реалізувати концепцію попри «підтримку з боку партнерів та інвесторів» не можуть через «законодавчу платформу».

«Чи розумію я, що проєкт не простий? Звичайно, – розповідав в інтерв’ю у квітні 2017-го тоді ще в.о. гендиректора Мушкін. – Я не мав доступу до фінансової звітності, але загалом усвідомлював, на що йду. Розумів, що це не місто-сад, що це не готовий проєкт».

Євген Мушкін під час першого інтерв’ю на посаді у 2017 році / фото Діани Андруник для The Village Україна

Запитуємо чотири роки по тому, наскільки непростим виявився цей проєкт.

– Зараз я вже розумію: тоді насправді не усвідомлював, на що йшов, – усміхається генеральний директор ВДНГ. – Викликів виявилося значно більше, ніж тоді здавалося. Але мене тішить, що за ці роки нам удалося зробити навіть більше запланованого.

За минулі шість років ВДНГ дійсно стало більш включеним у міські процеси місцем: наприклад, на «Експоцентрі» з 2016 року відбувається найбільший музичний фестиваль України Atlas Weekend, а постійну локацію на території з 2018-го має барахолка «Кураж». Але останнім часом ситуація напружена: у квітні в офісі та квартирі гендиректора влаштували обшуки за обвинуваченням у перевищенні повноважень [Мушкін це заперечує. За словами керівництва ВДНГ, комплекс надає всю необхідну інформацію слідству для підтвердження необґрунтованості звинувачень – ред.], водночас занепокоєння щодо «Експоцентру» виникають з огляду на нещодавній анонс будівництва на території комплексу так званого Президентського університету.


Команда Євгена Мушкіна пропонує зустрітися для інтерв’ю в закладі Coffee Lover, розташованому в колишньому павільйоні ВДНГ №15. Простір відреставрувала студія Yova Yager Hospitality Design («Альтруіст», True Burger Bar Львів, «Коктелька»), у ньому облаштували обсмажувальний цех для кави та кафе. Мушкін називає заклад одним із прикладів змін на ВДНГ: каже, комплексу вдалося залучити проєкти великих ресторанних компаній на зразок USG Holding (заклади Buddha Bar і Sam’s Steakhouse, мережі «Сушия» та Il Molino) із Coffee Lover завдяки збільшенню кількості відвідувачів і трансформаціям за минулі кілька років.

Мушкін переконаний, що ВДНГ має рухатися в такому напрямі розвитку закладів громадського харчування й анонсує, що наступного року ВДНГ планує замінити близько 60% точок з їжею на території: «Ця ідея ще визріває, але ми хочемо повністю реконцептувати підхід до їжі. На Липовій алеї ще досить багато дерев’яних будиночків із шашликами, але наступного року їх там точно не буде. Це не означає, що не буде шашликів, але вони будуть в іншому місці й точно не будуть закривати краєвид на природу, як це є зараз». Окрім того, у межах року на території ВДНГ відкрили заклади «Сім’я ресторанів Дмитра Борисова» («Білий налив» на Липовій алеї), мережа Holly Food Сергія Созановського та Kung Po від фуд-продюсера проєкту «МастерШеф».

– Круті бренди раніше не хотіли заходити на радянщину. Маю на увазі не спадок, а те, що ми називаємо «совком», – каже Мушкін. – Та ВДНГ вже не сприймається як «совок», навпаки, це одна з найбільш потужних територій змін в Україні. Тому бренди вже хочуть сюди заходити.

У публічній комунікації Мушкін найчастіше згадує про кілька здобутків за чотири роки на посаді: поліпшення іміджу комплексу, погашення заборгованості підприємства, вирішення проблем із інфраструктурою та захист території ВДНГ від забудовників.

– Ідеться передусім про економічну незалежність. Радий, що цьогоріч ми нарешті закрили питання боргу. Коли я очолив ВДНГ, ми мали понад 40 мільйонів гривень боргу, включно з 20 мільйонами так званих «прихованих боргів» на зразок пені й штрафів, які акумулювалися з 2009 року. З операційними боргами ми впоралися десь за півтора року, а зараз розібралися з податковими. Власне, через це левову частку заробітку ВДНГ раніше ми направляли на погашення боргів, а не на розвиток.

Захист території від забудови Мушкін називає питанням «безпеки й територіальної цілісності ВДНГ». У 2018 році комплекс виграв суди щодо території напроти центрального входу. Процес тягнувся з 2009 року, коли Київрада виділила землю з боку проспекту Академіка Глушкова під будівництво торговельного центру з паркінгом. Мушкін каже, що остаточно закрили це питання у 2019 році, коли КМДА передала цю ділянку в постійне користування ВДНГ. «Це було дуже важливо, тому що побудова висотки перед центральним входом могла просто вбити ВДНГ», – пояснює гендиректор.

Ще одним «потенційно небезпечним прецедентом» Мушкін називав конфлікт щодо ділянки ВДНГ розміром у гектар із компанією «Віді-Мистецтво». Орендатор будівлі стверджував, що представники «Експоцентру» обмежували їх у доступі на територію. Керівник ВДНГ каже, що це не відповідає дійсності: «Радше йдеться про те, що вони хочуть убезпечити себе на майбутнє й діють превентивно». «Цей судовий процес ще триває, ми перебуваємо в діалозі. Сподіваюся, що найближчим часом зможемо дійти згоди. Наша позиція – не повинно з’являтися жодних сервітутів, але можна дати гарантію щодо забезпечення доступу», – додає Мушкін (детальніше про історію ми розповідали тут і тут).

Мушкін продовжує перераховувати результати роботи за останні роки, акцентує на відновленні застарілих електричних мереж, каналізації, водопроводу, тепломагістралі та сотні кілометрів доріг на території. Утім, каже, що роботи з цим ще багато, тому що більшість комунікацій закладали до відкриття ВДНГ у 1958 році: «Зараз ми зробили, певно, не більше 10% від потрібного, бо йдеться про старі мережі й величезну територію в 286 гектарів».


Національний комплекс «Експоцентр України» – єдиний державний виставковий центр України, який відкрили в 1958 році. Площа ВДНГ становить близько 286 гектарів, на ній розміщено 180 будинків і споруд, 19 із яких мають статус пам’яток культурної спадщини. Територія ВДНГ від центрального входу з проспекту Глушкова тягнеться на південь до Теремків і Великої окружної дороги, межуючи уздовж із Голосіївським лісом. На території працюють Музей науки, льодова арена, арена кіберспорту, приватний РАЦС, парк гамаків, контактний зоопарк, басейн і барбекю-зони, а також поля, де кілька років поспіль розташовують головні сцени музичного фестивалю Atlas Weekend.

ВДНГ в день відкриття 6 липня 1958 року

Найбільш впізнаваною частиною «Експоцентру України» є центральний вхід з алеєю павільйонів і фонтанами. З колонами, ліпниною та високим рівнем стелі, павільйони Виставки досягнень народного господарства повинні були виконувати й виставкову, й ідеологічну функцію. «Метою ВДНГ було показати, як добре працює комунізм. Але це можна порівняти з потьомкінськими селами», – розповідав Мушкін у 2017 році. На противагу сучасний «Експоцентр» він називає вже іншим показовим проєктом – «можливості трансформації державного підприємства та символом змін у країні на конкретній території».

За останні кілька років центральні павільйони ВДНГ відновлюють разом із партнерами: резиденти беруть приміщення в оренду, натомість приводять їх до ладу. «Коли партнер заходить на довготривалий строк, він інвестує кошти в приміщення», – каже Мушкін. Уточнює, що йдеться виключно про реставрацію, а не про реконструкцію, ці умови погоджують з орендаторами заздалегідь. Як приклад, співпраця з барахолкою і фестивалем «Кураж», яка проводить заходи на ВДНГ з 2018 року.

Підходимо з Мушкіним до центральної алеї, гендиректор ВДНГ звертає увагу на павільйон №5: раніше в ньому розташовувалася адміністрація «Експоцентру». «Найкрасивіша та найближча до входу будівля – звичайно, там сиділа адміністрація», – розповідає Мушкін. Рішення перенести офіс керівництва «Експоцентру» ухвалив попередній гендиректор Максим Бахматов, але новий керівник його «абсолютно підтримує»: «Раніше керівники тішили свої амбіції, сидівши в павільйоні з мармуру на 2 тисячі квадратів, а зараз філософія докорінно змінилася». Новий офіс облаштували в павільйоні №30 подалі від входу, одноповерхову будівлю на близько 50 працівників розфарбували в червоний колір, а перед фасадом встановили велопаркінг.

У колишньому ж адміністративному павільйоні №5 тепер працює коворкінг Omni Campus. Мушкін каже, що з резидентом підписали договір оренди на дев’ять років, а в оновлення приміщення орендарі вклали приблизно 300 тисяч доларів. Ще один приклад на центральній алеї – павільйон №8, де зараз працює «РАЦС №1» – приватний простір для реєстрації шлюбів. «Це величний простір, який перебуває в державній власності, але заходи з організації весіль проводить приватний партнер», – каже Мушкін. У 2017 році в цьому павільйоні презентували концепцію розвитку ВДНГ, відтоді простір реставрували, зберігши та відновивши ліпнину на стелі.

Щонайменше 700 тисяч доларів, за словами Мушкіна, вкладає в сусідній павільйон №11 компанія mOre Андрія Ставніцера: «У радянські часи цей павільйон називався «Дари моря», там був напівмуляж синього кита, створений на основі скелета. Цікава іронія, що в цей павільйон ми запросили проєкт під назвою mOre. Ремонтні роботи там планують закінчити до кінця року – павільйон буде повністю відновлений». Гендиректор доповнює, що цей об’єкт став першим у Києві, який здали на аукціоні за новим законом про оренду державного майна: «Ринок оренди державної нерухомості фактично відкрили у вересні 2020-го, а в жовтні провели цей аукціон».

Ще один простір, павільйон №6, перебуває на заключній стадії оновлення, додає Мушкін. Каже, що поки не може анонсувати проєкт, але називає його «українським Карнеґі-холом» із «сучасним музеєм і концертним майданчиком».

– Водночас викликом для комплексу є те, що кожен із павільйонів має різне призначення, – запитуємо в Мушкіна. – Як поєднувати ці різні функціонали, залишаючи єдність комплексу?

– Так, це виклик. Але ми вирішуємо його, залучаючи урбаністів та архітекторів. Наприклад, спортивний кластер ВДНГ ми розробляли з концептологом та урбаністом Тадасом Йонаускисом (міжнародна група урбаністів Public Urbanism Personal Architecture), який був співавтором концепції розвитку «Експоцентру». Тобто він планує не лише окремі будівлі, а цілий кластер.

Наше головне побажання до них, щоб об’єкти в межах кластера були поєднувані, щоб вони виглядали, як містечко. А ще вони придумали доріжку, яку ми називаємо Tadas Road. Вона йде паралельно Липовій і Горіховій алеям, пронизуючи всі інші маршрути кластера.

Гендиректор Мушкін наполягає, що ми маємо зайти в ще одну будівлю неподалік від центральної алеї ВДНГ – оновлену оранжерею. Усередині під скляним накриттям – рослини-ровесники Виставкового центру віком до 60–70 років, які продовжують давати плоди, наприклад: апельсини, мандарини та фейхоа.

– А ще в нас є агава! – проводить екскурсію оранжереєю Мушкін.

– Це вам для виробництва текіли? – запитую жартома.

– Ні, текілу є кому виробляти, крім нас, – сміється гендиректор. – Це більше про збереження спадку.

Мушкін називає оранжерею «територією людського подвигу», тому що під час кризового для ВДНГ періоду у 2009 році його вдалося зберегти виключно завдяки турботі працівників: «Коли зупинили фінансування комплексу, людей протягом шести років виганяли у відпустки за власний рахунок з листопада по березень. Але працівники оранжереї приходили щодня й під час сильних морозів підкидали в чотири буржуйки дрова, щоб підтримувати хоча б якусь температуру. Якби вони цього не робили, цей спадок би просто зник. Тому ми розуміли, що перші кошти після погашення боргів ми мали направити саме на оранжерею».

Простір із теплицями для рослин продовжують реставрувати, для цього залучають кошти підприємства, партнерів і відвідувачів. Для оновлення оранжереї вже залучили приблизно 1,5 мільйона гривень. Це переважно кошти від партнерів і резидентів ВДНГ, але 139 тисяч гривень зібрали відвідувачі на краундфандинговій кампанії. «Це поки близько 6% від загального бюджету. До того ж, як ми розуміємо в процесі, загалом оновлення коштуватиме ще більше. Але нас тішить, що до підтримки долучилися тисячі людей», – каже Мушкін.

До хорошого прикладу спільнокошту варто згадати й невдалий експеримент – введення опції платного входу на територію ВДНГ. У вересні 2020 року адміністрація запустила на центральному вході кілька турнікетів, через які можна було пройти, сплативши суму на свій розсуд: 30, 60 чи 100 гривень. Водночас праворуч від них залишався вільний вхід. Менше року по тому від цього відмовилися.

Мушкін починає відповідь на запитання про причини розповіддю про загальний низький рівень довіри в Україні до влади, інституцій і людей одне до одного. Урешті підсумовує: «Поки більшість людей просто не готові залишити на вході 30 гривень. Вони вважають, що це державна власність, що це вже ніби оплачується через їхні податки».

– Люди хочуть швидко пройти до місця входу, потрапити одразу до контенту, а не зупинятися, витрачати час і сили на те, щоб розібратися, що тут відбувається, – наводить ще одну причину Мушкін. – Так само й на виході: якщо ти вже вирішив піти, ти вже йдеш. Зупиняти людей можна тільки бар’єрним способом, а ми цього не хотіли.

Уточнюю, чи правильно, на думку гендиректора, команда ВДНГ прокомунікувала цю ініціативу. «Ми збирали кошти, але тільки на сайті прописували, на що саме збираємо, – відповідає Мушкін. – Мабуть, якби написали, що збираємо, наприклад, на оранжерею, то зібрали б більше. Але це частина більшої проблеми: люди не довіряють одне одному, тому хочуть безспосередньо бачити, на що йдуть їхні гроші та хто ними розпоряджається».


Євгену Мушкіну 42 роки, до призначення генеральним директором ВДНГ він працював у структурі StarLightMedia (телеканали «СТБ», «Новий», ICTV), зокрема відповідав за розважальні проєкти «Зимова країна» та «Вартові мрій», які медіагрупа Віктора Пінчука проводить на ВДНГ. В інтерв’ю 2017 року розповідав, що очолити проєкти SLM на ВДНГ йому запропонував колишній директор холдингу Володимир Бородянський, який пізніше працював міністром культури. До цього Мушкін працював у компаніях «Інтерпайп» і «Фанні», спеціалізуючись на проєктах управління ефективністю. У Мушкіна два дипломи про вищу освіту: від Національної металургійної академії України у Дніпрі та MBA Лейпцизької вищої школи менеджменту, також він проходив кілька освітніх програм у США.

На зустріч у Coffee Lover Мушкін приїжджає на електричному самокаті. Каже, що територією ВДНГ зазвичай пересувається велосипедом, але для швидких поїздок у спеку використовує власний електросамокат. Запитую, чи користується він автівкою на території. Відповідає, що використовує машину від дому до роботи, але в час Atlas Weekend надає перевагу метро: «Я взагалі не розумію людей, які приїздять на AW автівкою. Під час фестивалю я їжджу в центр і повертаюся тільки на метро».

Мушкін продовжує історію з платним входом і розповідає, що альтернативою його команда бачить платний в’їзд на територію.

– Вхід на територію ВДНГ є вільним 24/7 365 днів на рік, а от заїзд є не правом, а привілеєм. Ми обмежуємо кількість людей, які можуть приїхати, але не фізично, а економічно.

Ба більше, команда Мушкіна підвищила вартість заїзду на територію ВДНГ через боковий в’їзд із боку вулиці Героїв Оборони. «Ми зробили це не тільки тому, що обслуговуємо інфраструктуру, а й тому, що в нас немає багатоповерхових паркінгів. Адже запарковані машини псують вигляд комплексу. А так у нас є кілька майданчиків, де залишають автівки, решта ж території відкрита для пішоходів, велосипедистів і тих, хто гуляє з візками», – каже Мушкін. Запитую, як це сприйняли гості ВДНГ. Відповідає: «Це сприймається нормально. У нас було буквально кілька випадків, коли на це скаржилися. Але ж доступ залишається вільний. Не хочеш їхати на метро чи маршрутці? Окей, тоді сплати, будь ласка, на розвиток ВДНГ».

Мушкін додає, що ця проблема залишається актуальною через загальне зростання кількості відвідувачів ВДНГ. Збільшення аудиторії за минулі кілька років він називає «драматичним». Уперше показник у мільйон відвідувачів за рік «Експоцентр» подолав у 2016 році, у 2019-му цей показник зріс до 4,5 мільйона. «За 2020-й трохи зменшилися цифри через ковід – 3,8 мільйона. Та цьогоріч ми очікуємо близько 5 мільйонів відвідувачів», – каже Мушкін.

Як порівняти, у 2014 році кількість гостей становила близько 200 тисяч, каже Мушкін. Утім, ці цифри не є точні, оскільки кількість відвідувачів тоді не вимірювали: «У 2014–15 роках кількість гостей ніхто не рахував. Але ми відштовхувалися від одного показника – загального об’єму сміття, яке вивозили з території. Ці показники прямо корелювали».


ВДНГ перебуває в структурі Державного управління справами в підпорядкуванні президента України. Серед інших об’єктів ДУСі – палац «Україна», готель «Україна» та лікарня «Феофанія», а також кілька державних резиденцій і лікеро-горілчаних заводів. Євген Мушкін каже, що ДУС відповідає виключно за формальні процедури, пов’язані з роботою ВДНГ. Ініціативні проєкти з розвитку комплексу, зі свого боку, розвивають з Офісом президента.

Першим за тривалий час проєктом із будівництва за державні кошти на ВДНГ є «Урбан-парк», зведення якого вже почали на території. Розташований будівельний майданчик здебільшого на площі колишнього великого конкурного поля для занять верховою їздою, неподалік за павільйоном №12 уздовж Липової алеї. Раніше на цій ділянці розташовувалися сцени Atlas Weekend, але цьогоріч їх перемістили, територію вже огородили парканом.

– Ми хотіли розвивати на ВДНГ кінний спорт, думали навіть про проведення окремого фестивалю. Утім, не зрослося, не було такого запиту, – пояснює Мушкін. – Завдяки ж скейт-парку та вуличному футболу вдасться залучити значно більше молодих людей. До того ж реалізувати першу чергу парку ми зможемо вже до кінця серпня.

Мушкін називає проєкт найбільшим центром вуличної культури в Україні й одним із найкращих у Європі, він має об’єднати скейт-парк на 2000 м², найбільший паркур-майданчик України та простори для вуличних танців, стритболу й вуличного футболу.

Концепцію парку ВДНГ розробили спільно з консалтинговою агенцією Big City Lab і засновниками першого в Україні урбан-хабу Street Culture у Харкові. Та ідея «Урбан-парку» належить президенту Володимиру Зеленському, наполягає Мушкін. «Ідея народилася в президента, він її передав нам. Ми доробили ідею, разом із Big City Lab і Street Culture розробили концепцію та проєкт, а тоді депутати виділили кошти». Уточнює, що це буде перший за понад десять років випадок, коли ВДНГ отримає від держави кошти на розвиток, а не на утримання: «Я проти того, щоб комплекс утримували з бюджету, але вважаю, що це нормально, коли держава виділяє гроші на нові проєкти».

Мушкін каже: перебування виключно в державній власності та балансоутримання одним державним підприємством є гарантією територіальної цілісності ВДНГ. Водночас із державною структурою пов’язано чимало бюрократичної тяганини та потенційних ризиків. Анонс же будівництва Президентського університету на території Виставкового центру викликає занепокоєння в доцільності витрати бюджетних коштів на новий вищий навчальний заклад, мотивації президента та можливих корупційних ризиках на будівництві великого об’єкта.

Гендиректор ВДНГ наполягає, що будівництво Президентського університету на території вписується в презентовану чотири роки тому концепцію розвитку комплексу до 2056 року. Згідно з нею, на Виставковому центрі передбачили ділянку в 16 гектарів для освітніх закладів. «Дитячі центри, школи, університети, лабораторії, хаби – усе, що потрібно для розвитку дітей», – функціонал «Освітнього та інноваційного кампусу» тоді описували так. Утім, ідею з будівництвом на ділянці Президентського університету представили лише наприкінці травня. Запитуємо в Мушкіна, що цьому передувало й чи пов’язана ця подія з квітневими обшуками в його офісі та квартирі.


– Анонс «Урбан-парку» та Президентського університету – це найбільші за тривалий час державні проєкти на ВДНГ. Чому саме зараз влада почала виділяти кошти на розвиток експоцентру?

– За 4,5 року роботи в нас завжди була конструктивна співпраця з Адміністрацією президента та Офісом президента. Думаю, просто пріоритети державних програм змінюються, відповідно змінюється фокус на ВДНГ. Ну, і ВДНГ змінився таким способом, що держава була готова виділяти сюди більше ресурсів.

Ми розвиваємося відповідно до концепції. У нас передбачено спортивний кластер за концепцією. І з університетом така сама історія...

– Ви краще за мене знаєте, що ДУСя – це велика й неповоротка структура. Тож, скажімо, за часів попереднього президента не було секретом, що неформальну підтримку ВДНГ надавав син Порошенка Олексій та його дружина. Як ця співпраця будується зараз?

– Є невеличка різниця між Офісом президента і ДУС. Державне управління справами – це дійсно велика формалізована консервативна структура, яка забезпечує діяльність президента з господарського погляду. Коли ми говоримо про співпрацю ВДНГ і ДУС, ідеться про формальні процедури: фінансові плани, програми тощо. Тобто це про забезпечення, а не про ініціативи розвитку.

– ДУСя просто занадто зайнята веденням готелів і спиртзаводів у підпорядкуванні президента. [сміється]

– Вони не займаються розвитком, вони їх утримують як орган управління майном. Це в ДНК цієї структури, там немає нічого про розвиток. Розвитком займається безпосередньо Офіс президента: там генерують ідеї, ініціативи, включно з ініціативами державних програм. А вже потім Кабмін, Верховна Рада чи ДУС відпрацьовують ці ініціативи. Вони можуть виходити й знизу, але, якщо їх підтримує Офіс президента, воно однаково діє згори вниз.

– Але в Офісу президента також не визначений статус у межах системи влади, це більше координаційна функція.

– Ініціативна функція в президента ж є.

– А якщо говорити про неформальну координацію? Із ким ви найчастіше комунікуєте з Офісу президента?

– Не було неформальної координації чи керування, була підтримка на рівні президента й адміністрації.

– А зараз?

– Зараз ми маємо підтримку з боку керівництва Офісу президента – від президента до заступників голови Офісу.

Водночас я переконаний, що сталість підтримки залежить не так від особистостей, хоча це й дуже важливо, а від того, що саме відбувається з проєктом. ВДНГ, на мій погляд, має великий позитивний соціальний вплив. Ми створили конституцію ВДНГ, як один із принципів заклали аполітичність. Ми рівновіддалені від будь-яких політиків, а держава підтримує ВДНГ, тому що це правильний проєкт для суспільства. І тому влада змінюється, а підтримка правильних проєктів залишається.

– Анонс Президентського університету на ВДНГ викликав дуже багато обговорень. Наскільки я розумію вашу позицію, вона зводиться до того, що відкриття університету під патронатом президента є частиною освітнього кластера в концепції розвитку комплексу. Але є важливе запитання, на якому етапі частина, яку анонсували як освітній кластер, стала Президентським університетом?

– Не весь освітній кластер підпадає під територію Президентського університету. Освітній кластер – це приблизно 16 гектарів. Саме тому в медіа звучить ця цифра, тому міністр освіти [Сергій Шкарлет] казав, що університет буде розташований на 16 гектарах. Але це не означає, що вони будуть забудовані [під потреби університету]. Це величезна територія: наприклад, увесь UNIT.City – це 28 гектарів.

Відеопрезентація концепції розвитку ВДНГ до 2056 року

Університет як якірний об’єкт освітнього кластеру й ВДНГ, зокрема, був закладений ще у 2016 році, коли Бахматов і Яковер почали розробляти концепцію розвитку комплексу. Тоді вони вели перемовини з одним з американських університетів про можливе відкриття філії на території ВДНГ. Якщо я не помиляюся, відбуватися це мало під патронатом ще Михеїла Саакашвілі. Передусім для того, щоб стимулювати студентів здобувати якісну освіту й залишатися в Україні, а не виїжджати за кордон. Тому це не нова ідея, вона була в концепції…

– Я був на презентації концепції в липні 2017 року й точно пам’ятаю, що там важливим елементом був освітній кластер. Але згадки про Президентський університет точно не було. Коли це з’явилося?

– Саме тоді й з’явилося. Якщо ви переглянете ролик про концепцію розвитку 2017 року, там ішлося про один із топ-100 ВНЗ світу. У нас було створення вищої навчальної інституції як філіалу одного з провідних закордонних навчальних закладів: Оксфорд, Массачусетський технологічний інститут тощо. Тому це не нова ідея.

– А щодо ділянки та її призначення?

– Так, саме в цьому кластері. Але ми не визначаємо, яка саме частина території буде під певний проєкт. Наприклад, у нас зарезервована територія під сучасний експоцентр на приблизно 14 гектарів. Але це не означає, що вся ця ділянка буде забудована павільйонами. Вона має конфігуруватися фахівцями. Наше завдання – резервувати територію. Коли приходить її час, потрібно створювати детальне технічне завдання.

В ідею Президентського університету, який анонсував президент України Володимир Зеленський, закладений певний функціонал. І саме під нього формуватимуть ТЗ та створюватимуть проєкт. Орієнтовно, як підрахували, для розташування необхідного функціоналу потрібно нерухомості на 100 тисяч м². Це потужний об’єкт, але це не проблема розмістити його на 16 гектарах. І це не означає, що всі ці гектари будуть забудовані. Більшість території буде простора, з багата об’ємом зелених насаджень.

– Просто, щоб уникнути непорозумінь, де починається ця територія?

– Вона починається приблизно з ділянки павільйону №21, де зараз Pandora, і закінчується приблизно там, де Музей науки й офіс ВДНГ. Це приблизна межа освітнього й артекспозиційного кластерів.

Територія ВДНГ та поділ на кластери з концепції розвитку
Територія ВДНГ та поділ на кластери з концепції розвитку (2-га фаза розвитку)

– Позиція президента,і що цей університет має стати «закладом, де виховують людей майбутнього», зі спеціалізаціями стратегічних і високотехнологічних галузей. Ця пропозиція одразу спричинила шквал критики. Найчастіше її називали «піар-акцією Зеленського». Грубо кажучи, спробою ввійти в історію, залишити фізичний наслідок своєї присутності на посаді президента.

– А я не бачу в цьому жодного протиріччя. Пам’ятаєте піраміду Маслоу? Що там на вершині, коли ти вже в безпеці й уже наївся? Самоактуалізація, реалізація. Ти хочеш увійти в історію. Це нормально. Я теж хочу ввійти в історію як людина, яка трансформувала та реактуалізувала ВДНГ. Чи мені це вдасться? Сподіваюся, що так. Якщо хтось думає, що президент хоче ввійти в історію, створивши новітню навчальну інституцію, так це ж круто. А ще він хоче ввійти в історію, продовжуючи розбудовувати дороги та збільшуючи масштаб цього проєкту. Чи ініціюванням створення найбільшого в Україні урбан-парку. Це ж нормально. Тут немає протиріччя.

– Навіть якщо так, залишається питання бюджету. Президентський університет мають будувати на державні кошти?

– Я не знаю. Керує створенням цього проєкту Міністерство освіти. І більш правильно адресувати це запитання міністру. Від них буде залежати успішність цього проєкту.

У нашій концепції закладений принцип антикрихості. Про що це? Ми як команда ВДНГ не будемо намагатися робити все самі. Ми не маємо стати експертами з парків гойдалок, контактних зоопарків чи проведення спортивних змагань. Але ми маємо стати експертами зі створення зручної інфраструктури та сервісу, стати потужним брендом.

– У мене є припущення, чому пропозиція з Президентським університетом викликала стільки критики: власне, через те, що ви щойно описали. Команда ВДНГ ще з 2015 року є прикладом того, як менеджери з приватного сектору заходять у державне підприємство та роблять його більш ефективним. У випадку із залученням вертикалі президента, міністерств і ДУС ідеться про зовсім інший підхід. І йдеться про високі корупційні ризики, із якими зазвичай пов’язані великі державні проєкти.

– Або, мабуть, є ще одна причина. Система освіти в нашій країні також досить архаїчна, ви ж погодитеся зі мною? Чи не вважаєте ви, що подібні аргументи можуть створювати ті, хто дуже боїться змін у сфері освіти? Бо це ж боротьба за ресурси. І не лише фінансові. Це боротьба за ресурси уваги, за студентські ресурси. Тому може бути й така причина.

– Останнє запитання про університет, але дуже важливе. Наприкінці травня відбулася презентація Президентського університету, а у квітні, за кілька тижнів до того, були обшуки в офісі ВДНГ і вашій квартирі на підставі звинувачень у перевищенні повноважень. Ці дві події пов’язані?

– Вони не пов’язані…

– Давайте я прямо запитаю: чи не були квітневі обшуки спробою тиску від влади на вас, щоб протиснути ідею Президентського університету на ВДНГ?

– Точно ні. ВДНГ проходить перевірки, причому скрізь. Два тижні тому, наприклад, ми проходили перевірку з пожежної безпеки...

– Це ж одна з найбільш корупційних історій – із пожежниками, так?

– Що два роки ми проходимо цю перевірку, там була низка зауважень, зараз ми їх враховуємо, але нічого критичного там немає. Два роки тому ми проходили перевірку податкової...

Просто я як людина, яка прийшла на державне підприємство з приватного сектору, мав цей досвід уперше [зі звинуваченням у перевищенні повноважень]. Тому з мого боку була така реакція [публічна]. Ми відкрито співпрацюємо з усіма органами, що перевряють, ми надаємо всі документи, ми дуже прозорі. І я запевняю вас, що немає жодних проблем із законом ані в мене, ані в будь-кого з нашої команди.

– А чим урешті закінчилася ситуація з квітневими обшуками?

– Там же є певні процедури, вони мають пройти.

– Гаразд, останнє запитання про університет: початок будівництва великих проєктів на зразок Президентського університету потенційно погано вплине на можливість проведення на ВДНГ настільки великих заходів, як Atlas Weekend?

– Університет аж ніяк не впливає, оскільки освітній кластер не перетинається із територією, де відбувається Atlas Weekend. Щодо будівельних робіт і логістики ми поки не дуже розуміємо, як це буде відбуватися. Можливо, будемо використовувати частину господарської дороги, яку можна виділити для руху будівельної техніки.


Коли Максим Бахматов і Максим Яковер залишали ВДНГ, рішення вони аргументували так: «Ми ухвалили рішення вийти з проєкту сьогодні, коли переконані в стабільності зростання й упевнені в розвитку підприємства. Незважаючи на загальну підтримку як з боку партнерів і інвесторів, так і з боку держави законодавча платформа поки не дозволяє почати діяти відповідно до запропонованої нами концепції. А наша мета – реальні зміни». В інтерв’ю на запуску інноваційного парку UNIT.City, куди перейшли Бахматов і Яковер, вони додали: «Я показав йому [засновнику UNIT.City Василю Хмельницькому], що ми плануємо робити на ВДНГ. Мені сказали: «Хороша концепція. Ми навіть віримо, що у вас усе вийде». Але запитали, скільки часу потрібно для підготовки документів. Я відповів, що знадобиться два роки. Вони кажуть: «За два роки ми тут уже все побудуємо».

Запитуємо в Євгена Мушкіна, чи зіткнувся він із проблемою за час роботи на ВДНГ та яким він бачить стратегічний розвиток підприємства.

– Я вже кілька разів вас про це запитував, але мені здається, що це важливо проговорити в контексті стратегічного розвитку ВДНГ. Бахматов і Яковер свого часу пояснювали рішення вийти з керування підприємством тим, що реалізувати концепцію розвитку ВДНГ було неможливо в умовах виключно державного управління. Вони бачили перспективу в державно-приватному партнерстві, але обмеження на це накладав статус ВДНГ в структурі ДУС. Чи згодні ви з цим? Чи обмежує перспективи розвитку комлексу ця форма володіння й управління?

– Коли Макси виходили з проєкту, у них був певний досвід. Мій досвід трохи відрізняється. Якщо подивитися на приклад ВДНГ, то це зразок того, що державні підприємства можуть змінюватися дуже швидко. Може бути брак хіба що в часі чи енергії, які ти маєш.

ВДНГ розвивається саме завдяки державно-приватному партнерству. Просто форми ДПП є різними.

– Так, але наскільки ефективно це відбувається? З того, що я розумію, Бахматов і Яковер мали на увазі не так сам факт, як ефективність і швидкість цих процесів.

– Якщо подивитися на контент, який є на ВДНГ, його виробляють переважно приватні компанії.

– Якщо говорити про залучення резидентів, то я згоден. Але якщо говорити про великі інфраструктурні проєкти на території, то це інша історія. Якщо мені не зраджує пам’ять, була ідея з залученням європейських інвесторів для облаштування території навколо озера на ВДНГ. Але вони відмовилися від цього, тому що залучити закордонного інвестора в співпрацю з державним підприємством було складно суто юридично.

– Це питання було недовивчене. Зараз я розумію, як ми можемо залучити інвестора навіть без змін у законодавстві. Якщо йдеться про капітальне будівництво, уже є закон про концесію: можна взяти в концесію, збудувати щось і керувати цією власністю. Тобто це буде державна власність, але керувати нею буде партнер.

Це не дуже цікаво великим приватним інвесторам: ми спілкувалися з інвестором з ОАЕ, але вони сказали, що їм було б це цікаво, якби концесія була принаймні на 100 років. Хоча потім вони ще сказали, що їх цікавить повернення інвестицій за 5–7 років – у великих інфраструктурних проєктах це дуже складно.

Якщо говорити про ВДНГ, то мені здається, що інфраструктуру має будувати держава, але операційна діяльність повинна бути на тому, хто краще на цьому знається. На прикладі того ж урбан-парку: майданчик будує держава, але різні змагання й заходи ведуть окремі партнери. Або як у випадку з приватним РАЦС: держава не має бути експертом із крутих весіль. Реєструвати шлюби має, але івент-менеджмент – це все-таки інша сфера.