Інтерв'юSociopath створив «Ікони революції» на Майдані. Митець-анонім розповідає, чому важливо їх відновити

«Я дуже часто згадую той час. Усе починалося з малюнків на Євромайдані. Це був початок грудня, 2013 рік. Я домовився з керівництвом Майдану та створив два перших графіті під ялинкою, на будиночках – таких, що стоять під час ярмарків. Там був надпис англійською: «Революція народжується на вулицях». Так ще стилізував, що в літерах «О» були зірки. Тільки відійшов, а малюнки почали замальовувати. Хлопці сказали, що це комуністична символіка. Я трохи засмутився – це біль для митця, коли малюнки замальовують. Але в той час я зрозумів, що розмовляю з аудиторією не тією мовою, вони мене не розуміють», – ділиться Sociopath.

За кілька тижнів після цього в художника з’явилася ідея «Ікон революції». Він розповідає, що вона була «сира», але в одну з ночей друзі допомогли сформулювати її більш чітко: «Наприклад, у Тараса не було шапки й узагалі не було рам». На Майдані Sociopath із друзями також створили артгрупу «Бімба продакшн».

У січні з'явилися перші взірці «Ікон революції» – на вінілових платівках і на полотнах (вони зберігаються й досі, їх виставлятимуть в одному із закладів Києва). Sociopath розповідає, що не міг просто піти й намалювати триптих на стіні – потрібно було дочекатися слушного часу. І такий день настав, а точніше – ніч, із 10 на 11 лютого.

«Ту ніч я буду навіть на смертному одрі згадувати. Пам’ятаю, «Беркут» за барикадою дивився «Інтернів», а ми малювали. Усе погодили з адміністрацією Майдану, нам дали кілька людей. Було тяжко малювати, але круто. На ранок усі розбіглися, ми з Клавою [Клавдія Буквич, асистентка й дружина Sociopath] залишилися одні. Так і не встигли намалювати обкладинку трилогії, четверту роботу «RIOT». Назва «Ікони революції» з’явилася майже відразу – я тільки намалював, подивився на них і мені спала на думку ця назва», – згадує Sociopath.

Після цього події розвивалися стрімко. Sociopath побував у Криму та в зоні АТО – разом із дружиною знімав сюжети, створив фільм про волонтерів. Після повернення, у травні, з’явилася антивоєнна трилогія «Війна» у Львові. Художник каже, що ці три малюнки були створені «на емоціях», і їх не можна порівнювати із символами Майдану, «Іконами революції».

«Це був шок. Ми [разом із Клавдією] не розуміли, як таке може творитися у 21 столітті. Перший малюнок, Fuck The War – це посвята всім полеглим добровольцям, які масово гинули на сході. Другий, «З нами Бог і автомат Калашникова» – це фіксація моменту, бо нічого в пацанів не було, один навіть сказав, що автомат настільки кривий, що він не може з нього застрелитися. То був біль. А третій персонаж – це образ нашого ворога. Цей трафарет (Путін в образі Гітлера) я навіть у мережу виклав, щоби люди користувалися, виплескували свою злість. Мало хто знає, що там також був четвертий малюнок, який називався «У росіян немає героїв». Його я створив після Дебальцевого, де побачив тіла росіян, погризені собаками. На малюнку мали бути пробита каска, соняшники. Я так і не наважився створити цю роботу на стіні», – розповідає Sociopath.

Після поїздок художник разом із дружиною були виснажені й вирішили поїхати до Карпат – планували на два місяці, але вийшло так, що залишилися там на сім років. Sociopath каже, що ця пауза була йому потрібна, щоби «більше зануритися в Україну». У цей час він постійно малював, займався музикою та NFT. Запитуємо, чому ретрит у Карпатах затягнувся так надовго: «Ми не хотіли бути в банці з павуками. Наша непублічність була спасінням, щоби мати нормальне людське життя». Бо далі, як стверджує художник, для них із Клавдією почалося інформаційне пекло.

Про те, що «Ікони революції» стерли, художник дізнався з Facebook у вересні 2017 року. За словами Sociopath, він досі не розуміє, хто це зробив: якщо і є припущення, то вони суб’єктивні. «Нам почали дзвонити від різних людей, представлялися посередниками між тими й тими. Не було, напевно, жодного ЗМІ, яке не дзвонило нам і не просило б коментаря. Не можна сказати, що ми були до цього не готові – просто з карпатського дзену ми потрапили в цей шум, і він нас приголомшив. Ми не могли оперативно розібратися в ситуації – хто свій, а хто не свій. Ще тисне – «Ти ж художник, іди й відновлюй». У період революції – окей, це допустимо, але після – це вандалізм. Тому я намагався все зробити в правовому полі, на державному рівні. Ці дзвінки тривали місяць. Це був поламаний телефон, ми не розуміли, з ким нам контактувати, хто відповідальний за відновлення. У нас із Клавою був такий стан, що нам здавалося – краще гарно вийти з життя».

Про що саме йдеться? Передусім потрібно було розібратися, у чиєму відомстві перебуває будівля, на якій зображене графіті. «Ікони Революції» з’явилися на фасаді салону люкс-меблів «Емпоріум» на Грушевського, 4. Після того, як графіті стерли, магазин розгромили, а його директор Ігор Доценко повідомив, що його команда стала «заручниками провокаторів», тож «Емпоріум» закриють.

Після цього Музей Революції Гідності заявив: домагатиметься, щоб Інститут української мови передав приміщення магазину «Емпоріум» в оренду музею. Директор Інститут НАН відповів, що цього не буде, бо з орендарем підписаний договір до кінця року. Цей діалог між інституціями фактично відбувався на сторінках ЗМІ.

За словами Sociopath, після створення графіті він хотів замовити скло, щоб захистити роботи. У НАН сказали, що вони не проти, але варто звернутися до Київради, бо у її відомстві перебуває будівля. Натомість Київрада ніяк не втручалася в цей процес.

Долучився також Інститут національної пам’яті: директор Володимир В’ятрович повідомив, що вони підготували звернення в поліцію та Генпрокуратуру за актом вандалізму, адже, згідно з наказом Мінкульту, триптих є пам’яткою історії. Знищення чи пошкодження такої пам’ятки – кримінальна справа та карається штрафом до 2350 гривень або обмеженням чи позбавленням волі до трьох років із можливою забороною обіймати певні посади чи вести певну діяльність. Крім того, на необхідності розслідування МВС і Генпрокуратури наголосив і тодішній віцепрем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко.

Урешті-решт Міністерство культури самостійно «вийшло» на Sociopath: «Ми думали, що нас переключать на якесь структурне відділення, але міністр захотів займатися справою особисто. Під час зустрічі [Євген] Нищук сказав, що Мінкульт готовий відновити роботи. Але я був готовий відновити їх своїм коштом, бо знаю, які бюджети в Мінкульту. Також я хотів відновити роботи зі своєї львівської трилогії та запропонував почати з них. Здається, Нищука це збентежило, бо графіті було суперечливе, «Путлер капут». Він сказав, що це історична будівля, яку захищає ЮНЕСКО, і краще перенести графіті в музей. Але я не хотів до музею, потрібно було, щоби його бачили люди».

Sociopath розповідає, що розмова з міністром культури була не єдиною, вони контактували й пізніше. Художник зауважує, що не хотів співпрацювати з владою та контактував із міністром, лише щоб не втратити можливості відновити роботи в правовому полі: «Я вирішив, що єдиний спосіб захиститися від піару – це влупити їм велику суму. Звісно, вони не могли її заплатити».

«Коли ми сиділи з Нищуком, одна його відповідь склала повністю уявлення про нього. Я запитав: «Чим займається Мінкульт?» Нищук зам’явся та відповів: «Для тусовки я корисний». А я не хотів бути частиною тусовки. Пізніше не від однієї впливової людини я почув слово «тусовка».

Наприкінці вересня 2017 року Музей Революції Гідності провів експертизу та визначив, що графіті можна реставрувати. Поки тривали розмови, організація «Новий вогонь» вирішила взяти ситуацію у свої руки: заявила, що Sociopath «самоусунувся» від створення робіт, тому вони «відновлять» їх самостійно. Нові графіті на Грушевського з’явилися 14 жовтня.

За словами Sociopath, графіті спочатку хотів відновити мураліст, а тепер народний депутат Гео Лерос, але все-таки відмовився брати на себе цю відповідальність. Художник також розповідає, що перед «відновленням» листувався з Дмитром Різниченком [очільник організації «Новий вогонь», колишній учасник націоналістичних організацій CI4 і «Братство», – ред.]: «Мені був незрозумілий їхній радикальний максималізм. Я їх не підтримав, бо все хотів зробити в правовому полі. Мене також здивував той факт, що всі хотіли присвоїти собі моє мистецтво (на той момент я вже мав авторське право на «Ікони Революції» та на триптих «Війна» у Львові). Це все одно, що хтось за живого Шевченка переписав би його твори, як забажає, і видав би під іменем Лесі Українки. Звісно, моїм друзям це не сподобалося. Вони написали на нових графіті, що це фейк, і надіслали мені відео».

Повернемося у 2014 рік. Sociopath згадує, що він і його друзі були останні, хто тримав зв’язок із тральником «Черкаси» – кораблем Збройних сил України, який у 2014 році був заблокований російськими силами в бухті Донузлав під час незаконної анексії Криму Росією; справжня історія спротиву українських моряків стала основою для фільму «Черкаси» (2020 рік).

«Наш товариш тоді надіслав нам зображення з книжки видавництва «Основи» про Майдан. На фото були «Ікони революції», але не в локаційному варіанті, а саме зображення, що потребує дозволу автора. Насправді якби в нас запитали дозвіл, ми б його дали, але в нас не запитували. Тому ми написали директорці видавництва, Дані Павличко, у Facebook. Сказали, що маємо зареєстровані авторські права й запропонували їй допомогти коштами «Черкасам», які тоді шукали дев’ять тисяч на бінокль, і забути про цю справу. Павличко послалася на те, що в неї є дозвіл використання цих фото від фотографа, а також відповіла нам, що ми не творці «Ікон революції» та вимагаємо від неї грошей. Ми сказали – якщо так, то будемо вирішувати справу в судовому порядку».

The Village Україна звернулися за коментарем до видавництва «Основи». Там зазначили, що ознайомилися з інформацією, але коментувати цю ситуацію не будуть.

Sociopath разом із Клавдією Буквич звернулися до адвокатської компанії й у 2015 році подали до суду. Печерський суд визнав незаконним розміщення цих зображень. «Основи» подали апеляцію на рішення Печерського суду, справа дійшла аж до Вищого суду: «У нас був позов більш як на мільйон компенсації, бо тираж книжок був великий, вони коштували 700 чи 800 гривень. Задовольнили позов на 400 тисяч. Але Вищий суд чітко вивів справу з площини авторського права й постановив, що «Ікони революції» нанесені незаконно, а, отже, авторське право на них не діє. До Європейського суду з прав людини ми вже звернутися не могли, бо там можна судитися лише з державними інституціями, а не з приватним видавництвом».

У цій ресторації помітили стіл із надписом «Азовсталь», через який розгорнулася дискусія в соцмережах: хтось звинувачував заклад у хайпі на темі війни, а хтось – навпаки, порівнював ідею з львівською «Криївкою». Тоді заклад вибачився перед відвідувачами та прибрав стіл.

Запитуємо, чому саме тут митець вирішив виставити свої роботи, а не, наприклад, у галереї. Він розповів, що йому зателефонувала бренд-менеджерка закладу: «До цього я виставляв «Ікони революції» лише один раз, у Львові. Загалом галереї не вважають мене художником, і не всі люди ходять у галереї. А вуличне мистецтво – безплатне, кожен може вирішити, це його чи його. Та й у галереях зазвичай «солянка», а я вважаю, що людина має бути зосереджена на одному авторі. У закладі я теж не планував виставляти свої роботи. Але потім подумав, що хочу, щоби вони повернулися просто в центр, недалеко від «Груші», щоби молоде покоління дізналося про ці роботи. Це колаборація в межах простору, а не в межах бізнесу, ми розмістили там «Ікони революції» безплатно».