Подкасти«Курган і Agregat» – про сільський хіп-хоп, фільм з Антоніо Лукічем і рюмочні Харкова

Mincultpryvit – авторський подкаст українського режисера Нарімана Алієва, який виходить у форматі «безкультурно про культуру». У межах другого сезону подкастів The Village Україна Наріман спілкується з гостями про культуру в усіх її проявах.

Гості нового епізоду сезону – засновники музичного гурту «Курган і Agregat» Аміль і Раміль Насірови та Євген Володченко.

Раніше The Village Україна анонсувало другий сезон Mincultpryvit в інтерв’ю з Наріманом Алієвим. Іншими гостями сезону вже стали Антоніо Лукіч («Мої думки тихі»), Валентин Васянович («Атлантида»), Антон Слєпаков («Вагоновожатые»), Влад Болєлов (Limelite) і Богдана Неборак («Взяла і прочитала»).

Раміль Насіров: Батьки нас виховували так: наркотики одобримо, гейство одобримо, але подкасти – ніколи.

Наріман Алієв: Із цим згоден, подкасти – це богохульно.

Раміль: Мені зараз стидно, не оправдав ожиданій батьків.

Наріман: На Страшному суді ми всі за щось будемо відповідати, тому ти будеш відповідати за подкасти. І я буду десь поряд. [сміється]

Аміль: А є ще такий режисер Антоніо Лукіч, він буде за шмот пояснять. [сміється]

Наріман Алієв: А ви всі з села Близнюки?

Аміль Насіров: Ми однокласники з сьомого класу. До Близнюків ми з Рамілем жили в селі Степове. Забичене село, але таке атмосферне, таке кайфове.

Раміль Насіров: Там були квартири, ми жили в селі в квартирі. А Близнюки – це не село, а ПГТ [селище міського типу]. Коли ми розказуємо про Близнюки, всі офігівають: там є парк, лавочки, урни, безплатний Wi-Fi, бесідки з мангалами. Бонусом до цього всього йдуть камери відеоспостереження.

Аміль: І біотуалєт! Є навіть трек про Близнюківський парк, ми з Жекою записували.

Наріман: Коли я вперше приїхав з села до Києва, я трохи охуїв. У вас було таке відчуття, коли ви переїхали до Харкова?

Раміль: У мене не було.

Аміль: А в мене було, бо я попав в общагу, де треба було убирать. [сміється]

Наріман: А які враження від Харкова загалом були?

Раміль: Харків – класне місто для жизні, це топовий город для комфортної жизні. Красівий і чистий. І немає суєти, як у Києві.

Наріман: Але до Близнюків у вас сильне ставлення?

Женя Володченко: 40-градусне!

Аміль: Це ж наш дом.

Наріман Алієв: Я бував у Харкові, але розкажіть, де там можна нормально посидіти, куди варто піти?

Женя Володченко: Ну, ми такі тусовщики, канєшно…

Наріман Алієв: Рюмочні теж приймаються!

Женя: Є одна рюмочна…

Аміль Насіров: На вокзалі находиться. Називається «Вдали от жен».

Женя: Там ти бухаєш всю ночь. Проходиш, а тобі: «Отдай тєлєфон, блять!» Драки начинаються. А є ще одна хороша, від Бекетова піднімаєшся вверх, і там забігаловка, де тобі варять сардельку на закусь і наливають водку. Ходить слух, шо там бухав Маяковський.

Аміль Насіров: А ще є гендель «Жасмін», ми там дивилися фінал чемпіонату світу з футболу. Ми компанією ходили, нам там поляну накрили. Я кажу: «Водку не п’ю». Так мені компот принесли! Замєчатєльноє обслуживаніє. І сумашедші по красоті женщіни-офіціантки.

Женя: Але пандемію «Жасмін» вроді не пережив.

Аміль: Ужасно!

Наріман Алієв: А ви як пережили карантин?

Аміль Насіров: Я по жизні параноїк, ще до цієї двіжухи з коронавірусом ходив з антисептиком. Тепер у мене дози антисептика збільшилися: раніше 50 грамів на два тижні вистачало, а тепер – на три-чотири дні.

Наріман: Ти іпохондрик?

Аміль: Да.

Наріман: А чим ти востаннє хворів?

Аміль: А, іпохондрик?

Наріман: Да. Чим ти востаннє хворів?

Раміль Насіров: А ти шо почув?

Аміль: Та я не то почув. Я не почув слідуюче слово.

Раміль: Шо ти почув? Почув «Інформатік» і сказав да? [сміється]

Аміль: Айтішник! Та я просто параноїк, боюсь чимось заразиться, завжди антисептиком бризгаю, один раз навіть в лице бризнув.

Наріман Алієв: А яка ваша зона комфорту? Де вам зручно?

Курган і Agregat: ...

Алієв: Розумієте запитання? Не розумієте?

Аміль Насіров: Ну розкажи, де ти собі зону комфорту зробив.

Раміль Насіров: Сьогодні я сдєлав шаг до максимальної зони комфорту, я заказав столик, щоб їсти в кроваті. Тепер мене від тєлєка взагалі не відтягнути. Лежу, значить: тут стол, тут мишка безпроводна. Це моя зона комфорту.

---

---