Коворкінги Києва в умовах тривалих аварійних відключень електроенергії стали «острівками цивілізації», куди люди приходили не лише для того, щоб мати можливість працювати, а й просто почистити зуби чи прийняти душ. У деяких коворкінгах навіть лишалися ночувати. Розпитали про цей досвід, а також про зростання попиту та роботу в автономному режимі київські коворкінги Creative States, Platforma, Generator та Octo Tower.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Creative States


Ілля Кенігштейн


засновник і виконавчий директор мережі коворкінгів Creative States

Creative States має кілька просторів у Києві й один – у Дніпрі. У Києві коворкінги мережі працюють у бізнес-центрах Gulliver і Senator, а також на заводі «Арсенал», де розташовані два корпуси Creative States. У просторах Creative States, окрім hot desk зон, переговорних кімнат та офісів, є формат Business Suite, скайп-руми, кімнати для відпочинку й капсули для сну, а також кухня та душові кімнати.


Про перше аварійне відключення та «блекаут» 23 листопада

Перший «блекаут» у нас стався на «Арсеналі» в середині листопада, це був доволі моторошний момент. Спочатку була тривога, ми чотири години сиділи в бомбосховищі, після цього все вимкнулося, і дві години не було світла на обох корпусах в «Арсеналі». До того жодного разу «Арсенали» не вимикалися, хоча це постійно відбувалося і в Senator, і в Gulliver.

Коли сталося аварійне відключення, я взагалі забув про структуру компанії, хто за ким, які взагалі в нас є керівники – включився в усі процеси. Першим ділом потрібно було щось зробити з величезною кількістю резидентів, які в нас перебували на той момент, заспокоїти людей і дати їм можливість нормально комунікувати, перебувати на локації: однаково навколо була тьма, куди б ти не пішов. Ми розставили свічки, почали людям пропонувати чай, каву, потім витягли всі запаси ігристого, які в нас були на Happy Hours [щоп’ятничні нетворкінги], стали розливати. Це, звісно, не замінить Starlink і генератор, який на той момент був тільки в дорозі, але за їхньої відсутності це найкращий спосіб підбадьорити.

Коли «здохла» СКД [система контролю й управління доступом], ми дали завдання охороні позачиняти всі офіси на ключ, бо всі вони в один момент стали відкритими. Разом із резидентами потім ходили й відчиняли офіси, якщо комусь потрібно було туди потрапити.

Тобто ми чітко прописали правила та протоколи, як поводитися в таких випадках. І коли стався другий «блекаут» 23 листопада, команда відпрацювала круто, хоча це відключення було дуже тривалим, у нас воно було 25 годин приблизно. У Gulliver у нас на той момент було все окей, орендарів забезпечили електрикою під час блекаутів, тож ми відправили частину резидентів туди. На тій локації було забито все повністю. Частину резидентів відправили до сусідів, у ресторан Boho. Ми орендували в них велику залу, там сиділи людей 150.

У четвер, наступного дня після атаки, у нас було 500 вхідних дзвінків на день. Телефон просто дзвонив без упину, усі хотіли прийти до нас сісти. Це, можна сказати, приємно, але це не повинно бути такою ціною. Ціною безвиході, коли люди опиняються в ситуації, коли їм нікуди сходити навіть у душ. От вони приходять до нас і кажуть «Ми хочемо в душ». Люди, які хочуть стати нашими резидентами, кажуть: «Просто дайте нам можливість попрацювати, нам однаково, де: на сходах, на барній стійці, будь-де». Деяким потрібно було елементарно поголитися або зуби почистити. Коворкінги зараз перетворилися на такі собі «острови цивілізації», які в прямому сенсі замінюють дім.

Ми навіть закупили каримати, ковдри та пледи, тому що ми розуміємо, що скоро, можливо, буде ситуація, що люди захочуть у нас залишитися на ніч, тому що їм нікуди буде йти. А тут принаймні є інтернет, тепло, генератор. У нас на цей час уже кілька десятків людей залишалися в офісі на ніч.

Ми намагаємося це все систематизувати, досвід насправді колосальний і фантастичний, але я б не сказав, що хотів би ним користуватися постійно. Для нас це не найкращий момент, що наші локації заповнюються такою ціною. Але, з іншого боку, не дарма завжди говорили, що модель коворкінгів оптимально працює саме під час криз. Хоча всі попередні кризи, звісно, – ніщо в порівнянні з тим, що ми переживаємо сьогодні.


Про те, як змінився попит і запити резидентів

Фактично зараз наші локації заповнені. Орієнтовно 50% клієнтів зараз – це наші старі резиденти. Ті, хто хотів з’їхати, зараз призупинили цей процес. Інша половина – це нові, цілком раптові компанії, на яких ми ніколи не чекали, міжнародні організації. Це компанії, які ніколи в житті не думали про коворкінги, бо в них усіх є свої корпоративні офіси, але вони зараз «мертві», бо там немає ні води, ні світла. Для мене це теж шанс показати їм якусь альтернативну реальність.

Загалом резиденти дуже різні – від системних інтеграторів до брендів побутової техніки, від служб доставлення до керівництва мережі супермаркетів. Ну й айтівців дуже багато.

Дуже популярний зараз формат hot desk [нефіксоване робоче місце за загальним столом]. Зранку йде вал купівель на одноденні «хотдески» або фіксовані місця, або day-офіси. Люди хочуть рішення «тут і зараз». З компаній дзвонять і кажуть: «Нам потрібно 50 людей посадити, дайте нам рішення сьогодні». Ми відповідаємо, що нам потрібен час підготувати офіси, а вони: «Нам однаково, можете з нами їх готувати, ми заїжджаємо сьогодні». Багато таких ситуацій, які сильно впливають на якість і на операційні моменти.

Ми не перебуваємо в ситуації, коли нічим людей годувати чи поїти. Ми у війні давно та розуміємо, як поводитися. Але процеси, як-от онбординг, це зараз проблема для наших ком’юніті-менеджерів. Не можемо впоратися з напливом, він зараз просто божевільний.

Людей насамперед тепер цікавить не ціна, а чи є в нас тепло, світло й інтернет. Усім тепер однаково, скільки сортів кави зараз у Creative States, який аромат у нас у холі та чи їздить робот лаунжем – усім на це чхати. Нікого не цікавить, чи в нас в офісах просторо, чи менш просторо. Це, на жаль, ситуація, у якій Росія випробовує нашу тягу до цивілізації, до людяності. А ми ж є якраз тими форпостами, які намагаються це зберегти.

Так, запит на комфорт зараз не такий високий, як раніше, але ми зі свого боку намагаємося відповідати всім нашим стандартам. Нам однаково дуже важливо, щоб було смачно та приємно пахло. У нас досі вісім сортів кави, їжа прямо з ножа від наших кухарів, як завжди. Ми економимо електрику, але не економимо на обслуговуванні.

Зараз ми даємо людям цей зв’язок із колишнім нормальним життям, якого всім не вистачає. Коли ми робимо Happy Hours п’ятницями, коли пригощаємо індичкою на День подяки. Так, люди приходять до нас і кажуть, що їм потрібен генератор і Starlink, але насправді їм потрібне те мирне життя, за яким вони дуже сумують. І в нас воно є. Людина до нас потрапляє, і через якийсь час вона розслабляється, бо розуміє, що тут стабільно. І не лише в контексті світла й інтернету, а й із точки зору взаємин між людьми, атмосфери, яку ми створюємо.

У нас досі багато іноземців. І це приємно, коли ти йдеш коридором і чуєш англійську мову від людей, які знайшли в собі сміливість і сили жити тут – чи то експати, чи то люди, які приїхали ненадовго. Це теж повернення до тієї нормальності, яка нам усім потрібна.


Про адаптивність і плани

Усе літо [після початку повномасштабної війни] ми виживали. Про коворкінги згадували в останній момент. Були дні, коли на локації в Дніпрі, що вміщує 650 людей, сиділи людей 20. Завжди був «ефект суботи», людей було мало. Зараз, навпаки, наші простори будуть повноцінно працювати й суботами, і неділями.

На «Арсеналі» у випадку відключень ми вже зможемо працювати на генераторі. Це такий цілий величезний гараж на два мегавати, він буде забезпечувати два корпуси Creative States, кіберклуб Checkpoint і бар «Вогник» [які слугують укриттям резидентам коворкінгу під час повітряної тривоги], ресторани та [Kyiv Food Market]. Генератор беруть в оренду за кордоном наші партнери A Development [девелоперська компанія, яка розвиває ревіталізований простір колишнього заводу «Арсенал», – ред.], і це дуже важливий момент, що вони активно включаються в наші проблеми, дають нам можливість заробляти й, відповідно, заробляють самі. Ті девелопери, які абстрагувалися від потреб своїх партнерських бізнесів, помирають. Зараз ринок дуже простий.

Ми плануємо також відкрити нову локацію з фокусом на сімейний формат. Хочемо, щоб вона була максимально захищена від потенційних бомбардувань, із бомбосховищем. Згодом анонсуємо деталі.

Планувати зараз, звісно, дуже складно. Наприклад, ми зараз зафіксували собі цю ситуацію, що всім потрібні генератори. Але що буде, якщо дизеля не буде взагалі, або він коштуватиме космічні гроші? В одному тільки Gulliver може сім тонн дизеля на день на роботу піти, а його зараз усе складніше добувати. Неможливо нічого прогнозувати, але я би дуже хотів, щоби на цю зиму всіх вистачило. Насправді бажання, адаптивність і гумор – це те, що в українцях вражає. Я 20 років прожив в Ізраїлі, і я не бачив там такої адаптивності, як тут. Це справді феномен.

Я ось днями виходжу, дивлюся, до наших сусідів, в «Освіторію», стоїть черга. Неділя – і черга. Я стою і думаю, за чим. По хліб, по зарядки, у душ? Насправді черга стояла на лекцію зі стоїцизму. Ось так. Тому що ми однаково знаходимо в собі сили прагнути до нормальності. І те, що в нас тут зараз відбувається, це насправді і є безупинна, 24/7 лекція зі стоїцизму.

Generator


Євгенія Васіна


виконавча директорка коворкінгу Generator

Коворкінг Generator відкрили наприкінці 2021 року. Він розташований на вулиці Грушевського, у будівлі колишнього ресторану «Динамо» 1932–1934 років, яка має статус пам’ятки архітектури. До появи коворкінгу в будівлі працював клуб D*Lux. Коворкінг має чотири поверхи, на яких розташовані офіси, переговорні кімнати, бістро, зони open space, івент-зали, а також бомбосховище.


Про роботу в автономному режимі

На 23 листопада ми вже мали генератор потужністю 460 кВт. Наша вся будівля потребує десь 150 кВт, тому він закриває повністю всі наші потреби [зокрема, у коворкінгу є ліфт на чотири поверхи та масивна люстра над зоною бістро]. Водночас генератор – це дуже дороге задоволення. У нас бак на 60 літрів, і одного заправлення може навіть не вистачити на день. Для нас це завжди сюрприз, наскільки довго ми будемо відключені від електроенергії. Був період, коли ми працювали на генераторі дев’ять годин на день.

Коли ми переходимо на роботу в автономному режимі, рахуємо кожну хвилину та мріємо, ну коли вже нам дадуть світло. Раніше ми думали, що в нас великі платіжки за комунальні послуги, але зараз уже не здається, що то були великі цифри. Набагато дорожче працювати на генераторі.

За три-чотири тижні до останнього обстрілу в нас уже були ситуації, коли через атаки також не було води, тому ми запаслися й цим, купили бак на три куби. Ми заливаємо воду з бака в систему для кухні та санвузлів. Питну воду замовляємо теж із запасом.

Щодо зв’язку, у нас два провайдери, які працюють під час відключень, а на крайній випадок ми також придбали термінали Starlink. Зараз багато людей запитують лише про них. І якщо ти скажеш, що Starlink немає, нікого вже не цікавить, скільки там у тебе провайдерів.

У нас була ситуація, коли стався збій із генератором. Ті, хто в нас постійно працює, поставилися з розумінням, але були й такі, що почали писати: «Ой, ви там себе позиціювали як автономні, та облажалися». Ми полагодили все доволі оперативно, наступного дня вже все працювало, але однаково довелося людям пояснювати, що техніка часом підводить, на жаль. І навіть якщо ти поставив генератор, немає гарантій, що він постійно працюватиме. Іноді треба щось міняти, обслуговувати.


Про те, як змінився попит і ціни

Попит на коворкінг почав зростати з жовтня, коли почалися відключення. У нас є такий формат «бери каву та працюй», за яким ми надаємо 100 посадкових місць у зонах open space на першому та другому поверхах. Коли ми ще працювали без генератора, це була повноцінна така акція: людина просто приходила, реєструвалася через наш застосунок, обирала будь-яке місце, сідала та працювала цілий день. Ми ніколи насправді не перевіряли, чи купила вона каву, чи ні. Коли ми стали працювати на генераторі (як я казала, це дуже дороге задоволення), вирішили залишити цю акцію, щоб хоч якийсь клаптик приміщення залишався безоплатним, але зробили так: якщо ти прийшов до 10:00, то можеш зайняти місце безоплатно, а якщо після 10:00, то сплачуєш 100 гривень. Це однаково дуже демократична ціна, якщо порівняти з іншими коворкінгами. На суботу-неділю ми залишили плату по 100 гривень.

Коли були останні обстріли, в коворкінгу було дуже багато людей, а на наступний день була посадка ще вдвічі більша. Ми в ті дні зовсім грошей не брали. Пускали людей і розуміли, що вже нікуди. Люди на порозі стояли, ловили Wi-Fi, щось відправляли, хтось підзаряджався, сиділи на сходах, усюди. Частину людей ми відправляли працювати до партнера, у ресторан «Бelkin».

У листопаді низка компаній, які хочуть орендувати в нас офіси, узяли тестовий режим на місяць, щоби перевірити, наскільки ми автономні, чи все стабільно. Серед нових клієнтів багато компаній, які мали свої офіси, але вони розташовані в бізнес-центрах, де немає можливості бути автономним. Загальний генератор на весь центр встановити складно. Якщо це маленька автономна будівля, то намагаються купити генератор, але це теж зараз нелегко. Тож часто до нас звертаються ті, хто мали офіс, але зараз не можуть використовувати його та не знають, скільки це триватиме.


Про цінність коворкінгу

Люди й зараз приходять, у нас повна посадка. Ще бувають дні, коли попит настільки високий, що не вдається всім надати місце. Тоді перенаправляємо до партнерів. Таких днів, як раніше, коли половина коворкінгу вільна, уже немає. І це добре, хоча нам, звісно, не хотілося б, щоби це було такою ціною.

Зараз у нас також проводять знімання, збирається книжковий клуб, збираються пограти в «Мафію», є кіноклуби, лекції, майстер-класи. І війна війною, але є запити на корпоративи. Однаково всі прагнуть щонайменше підбити підсумки, хоча відпочивати й розважатися також треба.

Наші співробітники кажуть, що Generator як острівок енергії, усі сюди приїжджають заряджатися – і в буквальному сенсі, і не тільки. Назва наша з’явилася ще до початку повномасштабного вторгнення, і ніхто ще тоді не уявляв, наскільки актуальним стане її значення пізніше. Коли називали коворкінг, асоціювання було таким: Generator як те, що виробляє енергію, підживлює, заряджає силою та креативом. У наш час усі розуміють цінність цієї енергії, і людської зокрема.

Octo Tower


Євген Білоусов


співвласник закладів Octo Tower, Blur Coffee та WhaiThai на Мечникова

Octo Tower – це шестиповерховий комплекс на вулиці Мечникова, що поєднує кав’ярню, школу, коворкінг, магазин і руфтоп. Його відкрили у вересні 2020-го засновники кав’ярні Blur Coffee й азійського бістро WhaiThai, що розташовані поряд. Усі три заклади працюють у будівлі, що належить Олександрівській лікарні.


Про попит після 23 листопада

Потік людей дуже сильно збільшився у Blur Coffee та в Octo Tower після 23 листопада. До цього, від початку осені, попит теж трохи зростав, але не так відчутно. Після останньої масованої атаки був заповнений навіть WhaiThai, чого зазвичай не буває. Був ажіотаж на їжу, напої; звісно, каси виросли.

В Octo декілька днів після початку аварійного відключення потік людей був такий, що це виглядало, як у Єгипті чи в Туреччині в клубному готелі, де люди приходять і запитують: «А вам ще потрібен цей лежак? Чи можу я туди кинути свої рушники?».

Це було шалено, я приходив зранку та бачив, як відвідувачі чистять зуби у вбиральнях, як вони миють голови у вбиральнях і з рушниками підіймаються на поверхи.

Ми розміщували всіх, де це тільки було можливо. В Octo розібрали вже складену літню терасу, стільці, столи діставали, ставили додаткові. За декоративними столиками також посадили людей працювати. Намагалися бути гнучкими.

Зараз майже вся вежа стабільно заповнена людьми, хоча раніше зазвичай було зайнято десь 60% місць.


Про підготовку до роботи в автономному режимі

Усі наші заклади на Мечникова залежать від Олександрівської клінічної лікарні, яка розташована вище, ми працюємо в одному з її корпусів. Ми заживлені на одній лінії з лікарнею, і тому зараз маємо можливість працювати безперебійно. Але вже напрацьовуємо різні варіанти на випадок, якщо ми будемо відключені разом із лікарнею, або якщо нас просто від’єднають від неї та перезаживлять до іншої лінії. Тоді потрібні будуть генератори, альтернативне живлення. Ми вже купили Starlink, також обмірковуємо купівлю генераторів і газового обладнання. Будемо щось вигадувати, але людей, звісно, не залишимо без світла, зв’язку й кави.

Щодо цін, ми їх збільшували ще на початку вересня. Коворкінг коштував 150 гривень на день, ми підняли до 200. А оплату у форматі депозиту на напої та їжу з 300 підняли до 400 гривень. Це була вимушена штука, але не через проблеми з електрикою, а тому, що ціни на продукти дуже виросли.

З їжею, напоями, асортиментом зараз немає проблем. Усе в наявності, і ми готові до різних варіантів. Якщо ж буде блекаут, і нам доведеться живитися від альтернативних джерел, то енергозатратні прилади, як-от пароконвекційна піч, звісно, не будуть вмикатися, і тоді доведеться відмовитися від деяких форматів. Наприклад, страви, які запікаються, ми вимушені будемо замінити на страви, що смажаться.


Про психологічний стан у галузі

Загалом це дуже нервовий стан, коли ти не знаєш, що буде завтра, і правила гри змінюються щодня. Ми вимушені бути дуже гнучкими, планувати наперед одразу на декілька поганих сценаріїв. Моральний стан потрібно не тільки свій підтримувати, а й колективу, і це достатньо важко. Однак треба справлятися, тому що люди, за яких ти відповідальний, на тебе покладаються.

Я бачу нервові зриви в рестораторів, водночас насправді дуже багато хто з них хоче отримати все одразу. І я розумію, чому: бо ти не знаєш, що буде завтра. Хтось закривається, бо розуміє, що «тут і зараз» нічого не буде, хтось занижує ціни, хтось – завищує. Стан напружений. Однак що яскравіше твій бізнес продемонструє, що він стабільний, нехай навколо ковід, війна чи відключення, то краще йому житиметься у звичайних умовах. Бо більше гостей оберуть тебе потім знову. Я вважаю, що вистояти зараз – це реально, я за таку органічну історію.

Platforma


Андрій Федоров


виконавчий директор City Capital Group

Девелопер City Capital Group керує коворкінгами Platforma, що є частиною артзаводу «Платформа», і Platforma Office Club у маркет-молі «Даринок». У коворкінгу Platforma можна орендувати місце за столом або офіс для команди, також там є лаунж-зони, кухня, душова, спортивна та лекційна зали, переговорні кімнати. Platforma Office Club – це офіси закритого типу, які надають в оренду терміном від року.

Після обстрілів 23 листопада ми, як і всі, потребували певного часу для адаптації. Але ми оперативно зорієнтувалися, оскільки деякою мірою готувалися до такого перебігу подій. Наразі наші коворкінги Platforma та Platforma Office Club обладнані генераторами та терміналами Starlink.

Це забезпечує відносно безперебійну роботу локацій, тут стабільно є світло та зв’язок, потужності генератора вистачає на нормальне функціонування всіх послуг локації. Крім того, ці локації розташовані у кроковому доступі одна від одної, тож резиденти можуть перейти з однієї на іншу в разі потреби. Для надійності краще все ж бронювати місце, проте ми розуміємо, що така можливість у людей тепер є не завжди.

Попит на послуги коворкінгу зріс. Можна сказати, що є навіть певний ажіотаж. Змінилася й поведінка нашого клієнта: якщо раніше люди шукали локальні коворкінги, то зараз готові їхати через усе місто, якщо там є стабільні зв’язок та електроенергія.

У клієнтів змінилася пріоритетність потреб, вочевидь, спочатку їх цікавить стабільність роботи локації (наявність генератора та зв’язку), це просто стало фундаментом запиту, усе інше залишається бажаним.

Зараз до нас приходять відвідувачі з усіх сфер, перебої зі зв’язком та електроенергією впливають на всіх – це й IT-фахівці, і бухгалтери, і команди різних креативних бізнесів. Є навіть резиденти з найближчих населених пунктів, із міста Бровари.

У період тривалих аварійних відключень до нас ішли не тільки працювати, а й щоб підзарядитись, прийняти душ, випити кави. Навіть просто посидіти та поспілкуватися, познайомитися. У певному сенсі ми стали маленьким осередком цивілізації.

Запитів на довгострокову оренду офісів теж стало більше, хоча глобальної міграції поки що не спостерігаємо. Люди моніторять ситуацію та готують план Б на випадок тривалих блекаутів.

Цінову політику ми не змінювали з початку війни. У Platforma Office Club ми облаштовуємо точки підзарядження, якими зможуть користуватися не тільки резиденти, і надаємо конференц-зал для користування безоплатно соціально важливим ініціативам. Насамперед зараз ми маємо думати про те, як підтримати одне одного та допомогти нашим резидентам продовжувати бізнес.

Люди зараз докладають максимальних зусиль, щоби зберегти ділову активність. Життя не зупиняється. Війна вносить корективи в темпи роботи, проте ми обов’язково впораємося.