Будівельні роботи на кесоні «Сталінський тунель» у парку «Наталка» на Оболоні почали у 2021-му (до цього з 2018-го велися підготовчі роботи, які не потребували спеціальних дозволів). Перед тим споруда кілька десятків років фактично була громадською вбиральнею та пристановищем для безхатченків. Частиною стратегічного підземного тунелю під Дніпром кесон так і не став, однак тепер може отримати нове призначення.

Довкола споруди виникли суперечки: у вересні депутат Київради Владислав Трубіцин заявив, що кесон реконструюють незаконно, без відповідних дозволів. Водночас проєктувальники, архітектурно-конструкторське бюро Viharev, запевняють, що займаються ремонтом, а не реконструкцією споруди.

Запитали в авторів проєкту, чим є споруда, яку концепцію бюро запропонувало власнику та що він планував робити з кесоном до того, як почалася повномасштабна війна. Також поспілкувалися з представницею ГО «Парк Наталка» про те, як громада ставиться до того, що відбувається з кесоном, і яких дій очікує від власника об’єкта.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Donate

Володіє кесоном ТОВ «Гранада-82», яка належить бізнесмену Ігорю Тинному, власнику ресторану «Прага» на ВДНГ. У 2017 році ГО «Парк «Наталка» запропонувала свій проєкт реконструкції кесона, він передбачав, що споруду перетворять на артпростір, а також переведуть із приватної власності в комунальну, тобто повернуть місту (кесон продали у приватну власність у 1993-му й після цього неодноразово перепродавали).

Раніше ми розповідали, що варто знати про кесон на Оболоні.

Микола Віхарєв

засновник архітектурного бюро Viharev

Ольга Федотова

директорка архітектурної майстерні «Реставратори Старого Києва»

Чим є кесон в історичному й архітектурному планах?

Микола Віхарєв: Кесон задумали як частину підземного тунелю під Дніпром. Радянські війська мали використовувати його для перекидання боєприпасів у тому разі, якщо зруйнують мости. Уся ця бетонна споруда мала заглибитися на 20 метрів – сюди мала нагнітатися вода, яка б розмила ґрунт, і кесон як підводний човен мав опуститися під землю.

Сама споруда фактично є результатом роботи трудового табору. Будівництво було засекречене, тут використовували труд в’язнів, звичайних і політичних, тобто як у виправному таборі. Цей труд був дуже тяжкий. Люди вручну робили з дерева опалубку, місили бетонний розчин, заливали його тачанками.

Будівництво кесона / Центральний державний архів громадських об’єднань України

Тобто ця споруда – свідок поганих подій. Кесон не має статусу пам’ятки, а якщо і робити з нього пам’ятник, то що він буде увічнювати? Про статус пам’ятки архітектури теж не йдеться, бо кесон мав бути під землею.

Тож поки ми вивчали історію кесона й думали, братися за проєкт чи ні, у нас сформувалася така позиція: з одного боку, ми враховуємо цей траурний аспект історії будівництва, а з іншого, оскільки навколо рекреаційна частина, хочемо надати споруді нового змісту.

Що хочуть зробити в кесоні?

Ольга Федотова: За задумом, кесон має стати івент-холом із музейно-ілюстративною частиною та рестораном. У ході ремонту вирішили розвивати водну стилістику, стилістику підводного човна. Це добре інтегрується в зовнішнє середовище, адже поряд Дніпро.

У тій частині кесона, яка розташована під землею, ми запропонували зробити галерею. Там планували розмітити історичні матеріали, старі фотографії, схеми «сталінського метро» тощо. Цей об’єкт має доволі цікаву історію створення, і поки тривав ремонт, ми виявили низку цікавих речей, які можна було б презентувати в галереї.

Кесон у 2017 році, вигляд із півдня / Google Maps, Євген Євтєхов

Значну кількість часу та техніки витратили на те, щоб досягти усередині кесона правильної акустики. Це складний бункерний об’єкт, там дуже непрості стіни – бетон товщиною в метр, який вистоявся майже 100 років. Тому, щоб вибудувати там акустику, потрібно було дуже постаратися, навіть якщо йшлося про прості роботи, як-от заміна вікон, монтаж перегородок і так далі. Тому майданчик для виступів там точно буде. Причому там вдалося досягти таких технічних можливостей, щоби можна було запрошувати й зірок світового масштабу.

Окрім цього, у споруді має з’явитися ресторан із баром і літніми майданчиками у стилістиці субмарини.

На якому етапі роботи?

Микола Віхарєв: Зараз ми завершуємо зовнішні фасадні роботи та скління, які замовник оплатив ще минулого року. Цегляні прибудови до кесона, які зробив один із попередніх власників, ми частково розібрали та зібрали заново в межах капремонту, зробили їм «фейсліфтинг». Над кесоном звели скляну башту, також облаштували два оглядові майданчики та сходи до них.

Наразі це не остаточний вигляд кесона, але дуже близький до нього. На черзі прибудова поручнів на сходах, також у планах облаштувати відкритий літній майданчик на місці пласкої покрівлі, що на прибудові.

Тобто залишилися незначні роботи та зняття паркану, але фінансування на це вже немає. Поки що роботи на паузі через війну.

Ольга Федотова: Фасадні роботи були заплановані на березень 2022-го як фінальні у плані зовнішнього оздоблення. Після цього мали перейти до остаточних технічних робіт з інтер’єрами.

Однак із початком [повномасштабної] війни обставини змінилися, як і дуже велика кількість наративів і потреб у суспільстві. І чи завершиться цей проєкт у такому ж вигляді, як ми його пропонували, ніхто наразі не знає. Так само зараз відбувається з низкою інших будівельних проєктів у місті.

У реалізації концепції інтер’єру, звісно, замовник у майбутньому може ухвалити для себе будь-яке рішення й потім співпрацювати з іншим дизайнерським бюро. Але зовнішній вигляд кесона та його функціональне призначення навряд чи змінюватимуться. Принаймні за умови, що власник не продаватиме об’єкт.

Громада пропонувала свій некомерційний проєкт артпростору в кесоні. Яка ваша позиція щодо цього?

Ольга Федотова: Ми вважаємо, що створення винятково некомерційного артпростору тут не буде виграшним ні для кого. Закинутих будівель і споруд, окрім кесона, у місті безліч, і неправильно та нереалістично перекладати розв’язання цієї проблеми на міський бюджет, на громаду.

Державна спроможність на утримання культурних або історичних об’єктів обмежена, саме тому багато з них доходять до стану руйнації. Тільки в Києві об’єктів культурної спадщини місцевого значення понад три тисячі, і утримувати їх нелегко.

Проєкт реконструкції кесона від ГО «Парк «Наталка» / ГО «Парк «Наталка»

Громада виступає за те, щоб робити суспільно корисні та потрібні проєкти. Але в нас немає визначеної категорії про те, що зараз реально суспільно корисно й потрібно. Для того, щоб об’єкт був цікавим, він має щонайменше працювати та заробляти сам на себе, щоб люди, які працюють на цьому об’єкті, отримували гідну зарплату. А коли втрачається цей баланс, будь-який об’єкт є програшним.

Якщо це майданчик для виступів, то однаково люди захочуть там випити кави, поїсти, там має бути санвузол і так далі, тобто всі ці речі по суті відповідають потребам парку та громади.

Микола Віхарєв: Є позиція, яка турбує місцевих жителів, що раз там буде ресторан, поряд виникне й великий паркінг. Але це вже залежить не від нашого об'єкта, а від міської влади. Якщо місто туди не пустить автівки, то ніякого паркінгу там не буде.

Це справді болюче питання, щоб до парку не заїжджали машини, щоб не було паркування біля ресторану. Ну, Віталій Володимирович [Кличко] заявляв, що не буде такого.

Тобто заяви про те, що роботи, які відбуваються тут, відбуваються без документів, це неправда. Це цікавий, унікальний об’єкт. Підхід до нього було знайти важко, ми проводили складні розрахунки, враховуючи інформацію, яку надавали дигери та історики. Зібрати все це докупи для того, щоб правильно реалізувати проєкт – це складний процес. Київ потрібно насичувати такими місцями, які роблять місто цікавішим і яскравішим. Я вважаю, що кесон може стати таким місцем.

Що думає про це громада та чому питання законності реконструкції кесона порушили зараз?

Богдана Бесчастна

архітекторка, учасниця ГО «Парк Наталка»

Коли ми тільки почали створювати парк «Наталка», цей кесон уже належав приватній особі, водночас він розташований на муніципальній землі, прилеглій до території парку. Ми намагалися зробити кесон пам’яткою історії, створити там артпростір, музей, однак на той момент у пріоритеті було вибороти парк, тому витрачати енергію ще й на кесон ми зрештою не стали.

Потім у кесона змінився власник, з’ясувалося, що він хоче робити в кесоні івент-хол, і ми були не проти – як мешканці, так і ГО «Парк Наталка», – щоб це відбулося. Коли ми презентували в КМДА концепцію парку, то самі запропонували облаштувати в кесоні майданчик для концертів. Таким його хотіли би бачити мешканці Оболоні та відвідувачі парку, якби споруду передали на баланс місту.

Чого ж питання кесона порушилося зараз? Бо навесні в парку, біля прибережно-захисної смуги, з’явилися два МАФи. А концепція парку «Наталка», хочу нагадати, не передбачає жодної комерції на цій території. Згодом з’ясувалося, що, хоч МАФи стоять не на території парку, але однаково їх встановили на комунальній землі без дозвільних документів. А належать ці споруди ТОВ «Гранада», власнику кесона. Тому знову й активно заговорили про цей об’єкт.

У 2018-му ГО «Парк Наталка» провела перші в Києві громадські обговорення щодо доброустрою парку. Заявку на проведення обговорень подавали в КМДА, засідання модерував голова Оболонської РДА. Результати зустрічей запротокольовані. Вони передбачають, зокрема, що парк буде природним і що на його території не буде комерції, як-от МАФів, атракціонів тощо.

Ми розуміємо, що люди якось мають діставатися до цього івент-холу. І тут спливло, що рік тому КМР ухвалила рішення про передачу дороги, що з’єднує верхню пішохідну набережну з нижньою та яка весь час була алеєю парку, на баланс ШЕУ [комунального підприємства, яке обслуговує автомобільні дороги]. Ми зрозуміли, що це буде проїзд, і як громада виступили проти. Ця алея ділить парк на дві частини, і якщо її зробити доступною для автівок, парк буде розсічений. А зараз алеєю їздять діти на велосипедах і самокатах, гуляють люди, батьки з візочками. Також спливло, що у проєкті власника кесона є паркувальний майданчик на 250 машин. Оскільки парк розташований у щільній житловій забудові, мешканцям заважатиме активний трафік.

Тож місцеві депутати, як-от Владислав Трубіцин і Михайло Присяжнюк, почали цю ситуацію з’ясовувати, щоб допомогти нам унеможливити проїзд автівок зеленою зоною. Наприклад, порушили питання про те, що на паспорті об’єкта написано, що роботи, які ведуть на кесоні, – це капітальний ремонт. Але фактично відбувається реконструкція. Бо ремонт – це збереження тих параметрів, у яких споруда існує. А ми бачимо добудовану вхідну групу, оглядові майданчики, тобто йдеться про збільшення техніко-економічних показників будівлі. Реконструкція – це зовсім інший вид будівництва, який потребує містобудівних умов, проходження певних експертиз, а можливо, і консультації з громадськістю. Окрім того, для проведення реконструкції обов‘язково повинен бути документ, який підтверджує право власності на земельну ділянку, або договір про оренду, затверджений КМР. А цих документів наразі у власника кесона немає, тому він і намагається представити все так, ніби здійснює ремонт.

Громада не проти, щоб у кесоні був ресторан, щоби там були оглядові майданчики. Наше головне завдання як ГО та взагалі мешканців – не допустити того, щоби парком проїжджали машини, і не допустити цих МАФів. Бо якщо з’явиться один, за ним будуть й інші. А ми хочемо, щоб це був цивілізований європейський парк, де люди просто насолоджуються природою без усіляких кальянів і барбекю.

Щодо проїзду, то йдеться ж не тільки про відвідувачів. Нас цікавить, як будуть проїжджати технічні машини, привозити обладнання для концертів, як буде відбуватися доставлення продуктів, коли це буде відбуватися. Парк «Наталка» розташований не біля й не навколо проїжджої частини, а вздовж пішохідної набережної. І будь-яка автівка або вантажівка там буде дуже чутною. Ми навіть проводили розмову щодо цього з головами ОСББ будинків, що біля набережної. Вирішили, що можемо зробити якийсь графік, комфортний для громади, домовитися щодо підвезення обладнання, якщо власник піде на комунікацію.

Але питання з проїздом відвідувачів і паркуванням залишається відкритим. І це питання бентежить не тільки мешканців та активістів, а й навіть КП УЗН Оболонського району. Бо йдеться про парк. У Європі в зелених зонах автівки здебільшого взагалі не їздять, пріоритет – у пішоходів, велосипедистів. Якщо це парк, ти можеш залишити автівку за кілометр і пройтися пішки. Київ прагне до цього, ми ж європейське місто. Тому не думаю, що це проблема – десь там далі залишити автівку та пройтися пішки до холу, насолоджуючись парком. Це про повагу.

І власнику треба поважати територію, на якій він будує. Бо він прийшов на вже створене й має дотримуватися правил, які тут є.