The Village Україна в рубриці «Зовнішній вигляд» фотографує містян і просить їх розповісти про свій одяг, шопінг та улюблене місце в Києві.

Олексій Костенюк – бар-менеджер і співвласник бару S34 Haircuts & Cocktails на Воздвиженці. Ми розмовляємо з Олексієм біля ресторану Adelle на вулиці Великій Васильківській.

На Олексієві: сорочка All Saints, штани Ted Baker, кеди Dolce & Gabbana

Про шопінг

Чи важливий стиль для бартендера? Насправді дуже важливий. Але це залежить від концепції закладу. Якщо це формат нічного клубу, то працювати у футболці цілком доречно. Але в барі, як на мене, краще працювати в гарно випрасуваній сорочці.

Я не витрачаю на шопінг багато часу. Переважно замовляю одяг в інтернеті: Farfetch, а також Sivasdescalzo та Solebox для кросівок. Проте нещодавно місяць жив у Відні, запускав процеси в новому барі та зрозумів, чому люди їздять на шопінг у Європу. Думаю, що тепер раз на рік буду намагатися теж так робити, це набагато вигідніше.

Я люблю різні стилі. Можу ходити в спортивному одязі, який тепер модно називати «стрит». Такі часи, що можна прийти на зустріч у спортивних штанах і це буде доречно. Але я все ж за те, щоб на офіційних зустрічах дотримуватися більш стриманого стилю.


Кеди Dolce & Gabbana

Дуже люблю кросівки – і Nike, і Adidas. Зараз у мене десь 40 пар. Чи назвав би я себе снікерхедом? Не знаю. Останнім часом намагаюся із собою боротися, роздаю взуття друзям. Але у Відні не стримався, знову купив три пари.

Люксові бренди створюють щось більше, ніж просто спортивне взуття. Але в цьому разі я думаю, що цінник того не вартий.


Штани Ted Baker

Звичайні брюки, але дуже легкі. Купив торік в ОАЕ. Це лондонський бренд, дуже подобається.


Сорочка All Saints

Це бренд, який лише пів року тому відкрив магазин в Ocean Plaza. Подобається його речі, але вони не дуже пристосовані до українського клімату. Купив чиноси, а вони буквально за два тижні обгоріли. Тому до літнього одягу цього бренду тепер ставлюся обережно.


Аксесуар – в’єтнамський корал

В’єтнам славиться своїми перлами, привіз із відпустки. Дуже просто, має вигляд звичайних бус, але охолоджує руку.


Тату

Татуювання для мене – не про зовнішній вигляд, а про щось інше. Я ж не можу їх зняти.

Хотів забити руки ще з чотирнадцяти років. Думав, стукне вісімнадцять, з’являться мізки – і зроблю тату. Вісімнадцять стукнуло, мізки не з’явилися, але тату все одно набив. [сміється]

Деякі роботи мають для мене особливий зміст. Приміром, одну з перших я присвятив спорту, який мене виховав – тхеквондо і тренеру Богданові Олександровичу, якого вважаю другим батьком. Думаю, заняття спортом дали мені життєвий поштовх. Окрім того, певний час я провів у Сінгапурі, тому присвятив кілька татуювань Азії.

Про місто

Я народився в Києві. Багато часу проводжу на Воздвиженці, вулиця імпонує мені архітектурою та людьми. Не дочекаюсь, коли дороги та сам Поділ трохи відремонтують, тому що це моя улюблена частина Києва.

Дуже гарне місце за НСК «Олімпійський». Нещодавно дізнався про цю локацію. Піднімаєшся, і наче все місто в тебе на долоні, так красиво.

Їжа – це «Любимий дядя», Adelle. А ще смачно в Parovoz Speak Easy. Класний фінгер-фуд і напої в Loggerhead.

Також подобається формат smart-їжі. Коли бракує часу на обід, а без їжі мізки не працюють нормально, їм у Mira Cafe. Не треба чекати на приготування: прийшов, з’їв і пішов.

Також обожнюю «Хлебный», живу за кілометр від нього, там зручно та смачно. Після віденської кави їм круасани та п’ю фільтр у закладі. Найкраща кава, як на мене, у Yellow Place в Goodwine.