У рубриці «Простими словами» редакція разом з експертами сервісу treatfield пояснює почуття та ситуації, з якими ми стикаємося щодня. У новому випуску розбираємося, як закінчити психотерапію.

Коли проблеми, з якими людина прийшла на терапію, вирішені, вона навчилася підтримувати себе самостійно, терапію можна завершувати. Для цього психотерапевти виділяють окрему сесію, де підбиваються підсумки всієї роботи. Проте іноді клієнти хочуть припинити зустрічі раніше, а часом просто зникають. З'ясовуємо, чому не варто так робити та як слід закінчувати роботу з терапевтом.

Підтримай The Village!

Donate

Євгенія Чернега

психотерапевтка, практикує в методі когнітивно-поведінкової терапії (КПТ)

Євгенія Толочко

психотерапевтка, гештальт-терапевтка

Як зрозуміти, що пора закінчувати терапію

Женя: У когнітивно-поведінковій терапії завжди є конкретна проблема, з якою ми працюємо, наприклад, депресія та ціль – вийти з депресії. Завдання психотерапії – не тільки досягти ремісії розладу пацієнта, а й навчити його бути самому собі терапевтом, зробити так, аби людина відчула, що далі зможе впоратися сама, без терапевта.

На початку терапії ми з клієнтом визначаємо ціль і створюємо покроковий план. У ході роботи ми можемо модифікувати його або відхилятися, залежно від плину терапії. Цей план, як дорожня карта – коли ми підходимо до завершення, розуміємо, що скоро дістанемося до пункту призначення. Із самого початку ми обговорюємо, як буде відбуватися завершення.

Терапія закінчується, коли терапевт і клієнт бачать, що підійшли до розв’язання проблеми й досягнення мети. Тоді терапевт обережно пропонує спочатку зменшити кількість зустрічей: якщо зазвичай вони відбуваються щотижня, пропонує зустрічатися раз на два тижні. Коли час між сесіями збільшується, терапевт запитує, як пацієнт почувається при цьому, допомагає визначити, як справлятися, якщо через збільшення часу між сесіями підіймається тривога чи з’являються тривожні думки. Якщо все проходить добре, ми робимо завершальну зустріч, на якій пропонуємо людині скористатися так званими «бустерними» сесіями – раз на місяць, потім раз на три місяці, згодом раз на шість місяців.

Усе це відбувається зі згоди обох – клієнта й терапевта.

Терапія закінчується, коли терапевт і клієнт бачать, що підійшли до розв’язання проблеми й досягнення мети

Євгенія: У гештальт-підході все відбувається не так схематично, і критерії для завершення можуть бути різними, у залежності від запиту. Запити, з якими приходять клієнти, можна розділити на 2 типи:

  1. Конкретний запит – людина звертається до психотерапевта, щоб пережити розрив, здійснити якийсь вибір, налагодити стосунки з конкретною людиною або пережити кризу. У цьому випадку зрозуміло, якого результату потрібно досягнути. Коли проблема розв’язується, і запит задовольняється, терапію можна закінчити, якщо клієнт не бажає заглиблюватися далі та цікавитися ширшими й глибшими аспектами свого життя.
  2. Конкретного запиту немає – людина звертається до терапевта, бо відчуває, що вона незадоволена життям, втрачає його смак, не може зрозуміти себе, не відчуває себе щасливою. Відповідно, чітких критеріїв того, що питання вже вирішене, немає. Тому терапія може закінчитися, коли клієнт відчуває, що вже навчився чути свої потреби, уміє їх задовольняти, може впоратися сам і більше не потребує підтримки психотерапевта. А буває так, що клієнт уже може справлятися сам, але все одно обирає мати підтримку психотерапевта.

«Я хочу піти, а психотерапевт каже, що слід працювати далі. Це ок?»

Женя: Рішення про завершення психотерапії обговорюється та ухвалюється разом – терапевтом і клієнтом. Психотерапія – це командна робота, тому, як у будь-якій команді, важливі питання вирішує не одна людина, а її члени спільно.

Клієнт має право припинити відвідувати сесії в будь-який момент, навіть якщо терапія ще не завершена. Але терапевт зобов’язаний висловлювати свою професійну думку. Наприклад, якщо я бачу, що клієнт хоче піти, але цілей терапії ще не досягнуто, я обов’язково про це скажу, аргументую та спробую дізнатися, що викликає в людини бажання завершити роботу.

Іноді буває так, що ми з клієнтом досягли цілі терапії, з якою він звернувся, але в ході роботи людина дізналася, що в неї є глибинна проблема, яка заважає жити лише в окремі моменти, коли спрацьовують тригери. Як тільки ми починаємо це розбирати, стан клієнта помітно погіршується. Тому в таких випадках людина може сказати: «Я тільки-но стабілізувалася, не хочу зараз із цим працювати». У такій ситуації я скажу: «Звісно, як ви забажаєте, повертайтеся, якщо захочете». Клієнт завершує терапію за своїм запитом і йде. До речі, часто люди з такими кейсами повертаються пізніше, щоб продовжити терапію.

Клієнт має право припинити відвідувати сесії в будь-який момент, навіть якщо терапія ще не завершена

Але якщо стається так, що людина з депресією відчуває значне покращення за перші дві сесії та хоче піти, я пояснюю, що краще продовжити роботу, адже на початку лікування часто буває тимчасове покращення й воно не означає виходу з депресії. Є ще глибші процеси, які привели до розладу, необхідно розглянути і їх. Проте остаточне рішення все одно за пацієнтом.

Євгенія: З мого досвіду, зазвичай клієнт вирішує, коли хоче завершити терапію, спираючись на власні критерії, бажання й потреби.

Іноді причиною цього можуть бути зовнішні обставини, наприклад, клієнт переїжджає та не хоче зустрічатися онлайн або змінюється ціна сесій, і людина не може стільки платити. Проте я знаю, що багато психотерапевтів залишають стару ціну для старих клієнтів. Або пропонують тимчасову знижку, поки людина не може оплачувати повну вартість послуг, щоб не кидати її на половині шляху. Кожен такий випадок обговорюється індивідуально.

«Більше не можу платити». Чому це не завжди справжня причина закінчити терапію

Женя: У моїй практиці не було такого, щоб я закінчувала терапію через те, що клієнт втратив роботу чи потрапив у такі життєві обставини, коли не може платити. Якщо йдеться про довготривалу терапію, я завжди запропоную варіанти виходу із ситуації, наприклад, можу запропонувати заплатити пізніше або знизити вартість сесій до суми, яка буде комфортною для людини на певну кількість часу. Якщо фінансове питання виникає на 1–5 сесії – це інша справа, для цього в мене є соціальні години. Протягом тижня я виділяю три години, коли клієнти платять стільки, скільки можуть собі дозволити.

Якось у мене був один випадок, коли людина не прийняла запропоновані варіанти та закінчила терапію, але стало зрозуміло, що проблема була не в грошах.

Євгенія: Якщо проблема дійсно у зміні фінансової ситуації, зазвичай клієнту достатньо певного часу, щоб знайти нову роботу чи відновити матеріальний стан. Але часто справа взагалі не у грошах. Причина клієнта піти з терапії може бути сформульована як нестача грошей, але, насправді, якщо приділити час тому, що відбувається у стосунках із терапевтом, задоволений чи незадоволений клієнт процесом терапії, може виявитися, що гроші – це тільки привід.

У мене був випадок, коли клієнт казав, що хоче закінчити терапію, тому що зараз немає грошей, але під час завершальної сесії виявилося, що справжня причина у труднощах у стосунках зі мною, і людина не розуміла, як про це сказати.

Буває так, що людину щось не влаштовує у процесі терапії, але вона не може про це сказати або не усвідомлює цього

Саме тому, коли клієнт каже, що хоче завершити терапію, я пропоную взяти від 1 до 5 зустрічей для закінчення, залежно від того, наскільки природним і логічним здається це завершення. Буває так, що для того, аби попрощатися та проаналізувати отриманий досвід, достатньо однієї фінальної зустрічі, а буває, що потрібно ще додатково розібратися, чому людина хоче завершити стосунки з терапевтом.

Наприклад, клієнта щось не влаштовує у процесі терапії, але він не може про це сказати або не усвідомлює цього. Буває, що у стосунках із психотерапевтом з’являється точка напруження, яку складно пройти. Тоді я пояснюю, що, можливо, краще залишитися та пройти її, адже терапія направлена в тому числі на те, щоб навчитися не тікати, не обривати контакт, а розбиратися – зробити додаткові зусилля й подивитися, що буде далі.

Але я ніколи не вмовляю клієнтів на ці зустрічі та не наполягаю – я лише пропоную, а клієнт сам обирає, чи хоче він прийти на завершальну зустріч і чи достатньо йому однієї зустрічі.

Як відбувається завершення психотерапії

Євгенія: Формат завершення завжди залежить від кожного клієнта й того, якою була терапія, в якій точці людина хоче її закінчити. Для цього може знадобитися одна зустріч або декілька. Це може бути природне завершення, коли я як терапевт бачу, що ми розібралися із запитом, з яким прийшов клієнт, або раптове, коли людина з якихось причин хоче піти. Ще до завершальної сесії ми з клієнтом можемо домовитися зменшити кількість зустрічей до одної на два тижні.

На завершальній зустрічі ми асимілюємо той досвід, який клієнт отримав: аналізуємо, з яким запитом людина прийшла, що вдалося, а що не вдалося. Іноді клієнту важливо, щоб я поділилася тим, які зміни помітила у ньому. Якщо людині цікаво пропрацювати тему скінченності загалом, зрозуміти, як вона приймає те, що стосунки закінчуються, ми теж приділяємо цьому час, адже те, як ми завершуємо стосунки має велике значення.

Женя: У КПТ робота завершується підготовкою пацієнта до можливого рецидиву та оглядом матеріалу, засвоєного у процесі терапії, починаючи з першої сесії. Тобто якщо людина прийшла з такою проблемою, як депресія чи тривожний розлад, у кінці ми обговорюємо, що вона робитиме, коли проблема знову з’явиться, як вона буде сама собі терапевтом. Я пропоную клієнту перечитати й відредагувати свої записи, зроблені протягом терапевтичних сесій, щоб користуватися ними в майбутньому. Як домашнє завдання на останню сесію прошу записати ключові тези з нашої терапії, засвоєні навички, щоб ми могли разом проаналізувати їх, а людина могла потім до них звертатися.

Деякі клієнти з натхненням підходять до закінчення терапії, але в більшості посилюється тривога, тому що терапевт – це людина, на яку вони звикли спиратися певний час. Тому важливо навчити людину спиратися на власну внутрішню опору й дати їй упевненість, що вона з цим впорається. Також на останній зустрічі ми проговорюємо, що в майбутньому людина може проводити сесії самотерапії, та пояснюємо, як це має відбуватися.

Важливо навчити людину спиратися на власну внутрішню опору й дати їй упевненість, що вона з цим впорається

У цілому, ми не обриваємо терапію різко, а пропонуємо кілька тижнів у якості експерименту проводити зустрічі не так часто. Якщо все проходить успішно, і клієнту вдалося перейти на сесії раз на два тижні, то терапевт пропонує зустрічатися надалі раз на місяць або раз на три чи шість місяців на бустерні сесії. На них ми обговорюємо, як людина почувається в контексті тієї проблеми, з якою ми працювали. Якщо клієнт звернувся з депресією, на початку бустерної сесії йому можуть дати опитувальник щодо депресії. Якщо результат гірший, ніж у момент, коли терапія закінчувалася, терапевт може розпитати, що виходить, що не виходить.

Після завершення терапії клієнти можуть знову повертатися, тому що життя приносить нові запити. Наприклад, коли почався карантин, у мене був сплеск звернень клієнтів, з якими ми вже давно закінчили терапію.

Чому не варто обривати терапію й зникати

Євгенія: Зазвичай, коли я маю довготривалі клієнт-терапевтичні стосунки, які тривають більше, ніж 10 зустрічей, прошу клієнта повідомити мені, коли він захоче завершити терапію, щоб ми могли зробити підсумкову зустріч. Мої клієнти знають про це, але вони мають свободу робити так, як вважають за потрібне.

Такого, щоб клієнт просто зникав, коли в нас уже є клієнт-терапевтичний альянс, у моїй практиці не було. Але бувало таке, що клієнт казав, що хоче зробити паузу на літо, а після цього не повертався. З цього я зробила висновок, що навіть перед паузами варто пропонувати зробити завершальну зустріч, адже ми ніколи не знаємо, скільки триватиме пауза, і чи дійсно людина після цього повернеться. А відчуття незавершеності стосунків залишається: ми працювали разом, досягали, вибудовували, а потім раз – і все обірвалося.

У мене були випадки, коли клієнт різко обривав терапію, а потім через деякий час повертався. Мені здається, це сильно пов’язано з тим, як людина поводить себе у звичайному житті. Той спосіб, в який людина зазвичай будує стосунки, як виходить із них, вона приносить до терапевта. Це велика тема для дослідження, чому людина вирішила просто зникнути, як ухвалила рішення повернутися, що це для неї означає. Тому після повернення ми обов’язково приділяли час у терапії, щоб розібратися, чому так сталося.

Я вважаю, що завершальні зустрічі є дуже важливими, тому що це частина теми скінченності. Наше життя складається із зустрічей і розставань, усе колись закінчується. Тому важливо прослідкувати за собою, як ми закінчуємо щось у житті, як завершуємо стосунки. Насправді, не всі люди вміють це робити, багато хто переживає труднощі в цьому.

Я вважаю, що завершальні зустрічі є дуже важливими, тому що це частина теми скінченності

Женя: У мене була клієнтка, якій було дуже складно піти на терапію, вона наважувалася на це багато років. У період, коли я працювала з нею, у мене було велике зростання кількості клієнтських годин, і я забула важливу інформацію, яку вона мені про себе розповіла. Я вибачилася за це, сказала, що це був мій провал, я не права, але вона дуже образилася на мене. До цього в нас було десь 7–8 зустрічей. Зрештою, вона прийшла на завершальну сесію, сказала, що подумає, чи буде продовжувати роботу, але так і не повернулася. Це був випадок, коли в стосунках терапевта й клієнта з’явилася тріщина, що завадила довірі й терапевтичному альянсу, без яких терапія неможлива.

Ще один випадок стався з дівчиною з межовим розладом особистості, який характеризується в тому числі порушенням прив’язаності, коли близька людина здається то дуже рідною, то ворогом. Клієнти з таким розладом іноді зникають, потім повертаються, і терапія продовжується. Але ця дівчина не повернулася. Мені було дуже сумно через відчуття обірваності стосунку. Психоаналітики кажуть, що в кожного клієнта ми вкладаємо своє лібідо – ми любимо кожного клієнта, неможливо робити добру терапію, якщо не маєш хорошого, щирого ставлення та співчуття до людини.

Чому люди взагалі раптово йдуть із терапії? Іноді це пов’язано з тим, що вони просто не вміють закінчувати стосунки. Простіше зникнути, ніж пояснити, чому ти хочеш піти. Можна провести аналогію з романтичними стосунками, наприклад, хлопець починає зустрічатися з дівчиною, яка йому подобається. Потім бац – і перестала подобатися. Він міг би чесно сказати їй, що в нього змінилися почуття або обставини та попрощатися. Але він просто зник і перестав брати слухавку.

Чи потрібно залишати фідбек терапевту

Женя: Деякі психотерапевти після кожної сесії надсилають клієнту мініопитувальник, аби отримати фідбек про свою роботу. Це відбувається після зустрічі, тому що клієнтам може бути ніяково сказати щось в очі. Особисто я не надсилаю опитувальники, але в кінці сесії прошу зворотний зв’язок, а в кінці терапії запитую, що б я могла покращити в роботі, тому що я хочу розвиватися як терапевт.

Євгенія: З мого досвіду, клієнти схильні самі давати фідбек у кінці терапії. Взагалі, гештальт – це дуже сильно про стосунки, тому протягом усіх наших зустрічей ми допомагаємо клієнту говорити про свої почуття, напруження в стосунках, щоб вони почували себе більш комфортно.

Терапія вчить говорити, коли складно говорити, пояснювати, коли не розумієш як, завершувати, коли хочеться це зробити. Одне із завдань терапії – навчити клієнта говорити, чого він хоче, поводитися з іншою людиною так, щоб почуватися вільним у стосунках і своїх проявах. Саме для цього терапія й потрібна – щоб у стосунках ми були собою та могли вчиняти так, як нам хочеться.

Текст: Юлія Беба

Редактор: Андрій Баштовий

Літературна редакторка: Ніка Пономаренко

Дизайн: Анна Шакун