У рубриці «Простими словами» редакція разом з експертами сервісу treatfield пояснює почуття і ситуації, з якими ми стикаємося щодня. У новому випуску розповідь про емпатію.

За словами психологів, емпатія – це своєрідний міст, який допомагає нам розуміти емоції іншої людини. Завдяки емпатії ми відчуваємо підтримку і можемо надавати її іншим. Проте надмірне занурення в почуття іншої людини може бути небезпечним і сигналізувати про те, що ми самі маємо багато переживань, з якими так і не розібралися.

Ілля Полудьонний

психолог, сертифікований гештальт-терапевт. Співавтор психологічного кіноклубу Twin Peaks

Марія Лемещук

кандидатка медичних наук, лікарка-психологиня, психотерапевтка

Що таке емпатія

Марія: Емпатія – це здатність розуміти емоційний стан іншої людини та співпереживати їй.

Нам часто помилково здається, що людина, яка відчуває емпатію, має допомагати іншим. Але емпатія – це просто розуміння стану іншої людини, її емоцій і зменшене почуття того самого. Емпатія не дорівнює дії. Емпатична підтримка – це про те, що я розумію тебе, твої емоції і зараз тут з тобою. На цьому емпатія може закінчуватися.

Ілля: Механізм емпатії працює завдяки дзеркальним нейронам. Тому часто, коли людина в дитинстві отримує фізичну травму, ця частина мозку може бути нерозвиненою. У психопатів, наприклад, дзеркальні нейрони нерозвинені, тому вони не відчувають емоцій щодо інших.

Емпатична підтримка – це про те, що я розумію тебе, твої емоції і зараз тут з тобою

Навіщо вона потрібна

Ілля: Емпатія потрібна для того, щоб комунікувати зі світом, постійно оновлювати інформацію про те, що відбувається, і розуміти, коли треба надати допомогу. Якби ми не відчували емпатії, кожен робив би що хотів – у нас не працювали б жодні соціальні норми чи правила.

Але є думка про те, що емпатія насправді не потрібна дорослим, вона залишається у нас ще з дитинства. А в дитинстві ми навчаємося за допомогою механізму емпатії: дивимося на батьків і намагаємося імітувати їх.

Марія: Людина – соціальна істота. Ми не можемо існувати окремо, тому для нас важливо відчувати підтримку, турботу і розуміння інших. Існує теорія прив’язаності, за якою так само, як маленька дитина потребує турботи й піклування батьків, доросла людина потребує підтримки інших. І це може реалізуватися саме завдяки емпатії.

Чому дехто не відчуває емпатії

Ілля: Людина може не емпатувати через порушення роботи дзеркальних нейронів, психопатію або сильні психологічні травми, які призвели до пригнічення почуттів. Наприклад, якщо батьки не дзеркалять дитину – не реагують на неї – з великою ймовірністю вона виросте неемпатичною.

Ще однією причиною може бути стрес. Наприклад, якщо в дитини батько-алкоголік, який постійно б’є її та маму, її психіка може сама себе обмежити в інтенсивності переживань і перестати розрізняти почуття, бо це нестерпно важко. Через це людина відсторонюється і може не відчувати емпатії.

Емпатія може бути не повністю притуплена, а лише в окремих сферах. Наприклад, коли дитина пережила важку втрату, вона може більше не реагувати на смерть інших – співчуття, інтерес та допитливість щодо цієї теми будуть заблоковані, вона не зможе нікого підтримати. Якщо ж з дитиною будуть переживати складні моменти – братимуть її на похорон, горюватимуть разом з нею – тоді вона легко співчуватиме іншим і підтримуватиме їх.

Марія: Деякі люди навмисно блокують свою емпатію і стають більш жорсткими. Наприклад, коли ми бачимо на вулиці жебрака, ми можемо співчувати йому, але можемо і пройти повз. Якщо постійно блокувати свої почуття та емоції, вони з часом притупляються.

Ілля: Емпатія – це механізм прокладання мосту між людьми, а почуття – це те, що ми переживаємо. Тобто через емпатію ми переживаємо почуття. Якщо вони колись були занадто складними, ми намагаємося підняти наш міст емпатії, щоб через нього з нами ніхто не зв’язувався, бо нам не хочеться постійно відчувати біль. Людина зазвичай мучиться через це, бо хоче пов’язуватися переживаннями з іншими людьми, але водночас їй важко відчувати біль.

Також деякі люди часто живуть розумом, а не почуттями. У мене багато клієнтів з IT-сфери, які кажуть, що хочуть зрозуміти почуття – те, що збагнути логічно неможливо. Почуття можна тільки переживати. Але для когось це робити нестерпно.

Якщо я не є емпатичною людиною, це погано?

Ілля: Емпатія – це не погано і не добре, це біологічно зумовлена потреба. Але те, що людина робить зі своєї емпатією, може мати хороші або погані наслідки.

Треба мати на увазі, що ми ніколи не відчуваємо те саме, що відчуває інша людина. Якщо уявити зал глядачів, які дивляться виставу, а в кінці захоплено кричать «Браво!», і почати запитувати кожного, що він відчуває, то ми з’ясуємо, що всі ці люди переживають різні емоції. Хтось буде натхнений, хтось – захоплений, хтось – здивований: усі вони переживатимуть різну палітру емоцій. Тому емпатія може мати не дуже хороші наслідки, коли одна людина думає, що переживає почуття іншої, і щось робить внаслідок цього. Наприклад, бабуся бачить, що її внук стомився і не в настрої, і думає, що його треба відгодувати. Її співчуття проявиться в тому, щоб змусити внука переїдати.

Треба мати на увазі, що ми ніколи не відчуваємо те саме, що відчуває інша людина

Емпатія – це можливість з’єднатися мостами. У мене є драбина, і в тебе є драбина. Ми перекинулися ними і можемо одне до одного дійти. Але як ми будемо користуватися цими драбинами, ще питання, бо в тебе своя реальність, а в мене своя. В ідеальному варіанті ми мали б домовитися.

Якщо я бачу, що тобі погано, я приходжу і кажу:

– Слухай, мені здається, що тобі погано.

– Так, мені погано. У мене дещо сталося.

– Мені шкода. Співчуваю тобі. Що я можу для тебе зробити?

Це приклад вияву нормальної органічної емпатії.

А якщо людина просто сидить сумна, бо перебуває під враженням від прочитаної книги, а ми починаємо вкривати її пледом, то їй це насправді не потрібно.

Співпереживати усім не означає бути добрим

Марія: Коли бачимо людей, які сильно емпатують іншим, ми можемо помилково вважати їх дуже добрими та милосердними, думати, що вони дуже людяні. Але треба розуміти, що такий рівень співпереживання може бути занадто деструктивним для цієї людини. Коли емпатії занадто багато, ми не можемо з нею впоратися.

Якщо людину затягує сипучий пісок і ми підійдемо занадто близько, аби спробувати витягти її, пісок може затягнути й нас. Але емпатія необов’язково змушує нас іти в сипучі піски з людиною – краще стояти трохи далі та простягнути руку. Емпатія без негативних наслідків повинна мати чітку межу, за яку ми не переходимо.

Є дуже яскравий приклад з життя однієї людини, в якої через травму голови була пошкоджена ділянка мозку. Через це вона стала занадто емпатичною. Ця людина не змогла більше нормально працювати, вести бізнес і забезпечувати сім’ю, тому що віддавала іншим всі свої кошти і переживала дуже сильні емоційні зриви, співпереживаючи людям.

У багатьох випадках життя надмірна емпатія шкодить. Занадто емпатичний керівник не зможе нормально виконувати свої обов’язки та керувати підлеглими. Людина, яка постійно вмикається в переживання емоцій інших, рано чи пізно прийде до емоційного вигорання.

Що почитати

Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц». З головним героєм ми можемо пережити багато почуттів, розвинути в собі нові якості та покращити емпатичне сприйняття.

Еріх Марія Ремарк «Три товариші». Дружба головних героїв, їхня взаємодія в складних життєвих ситуаціях демонструє емпатію як невід’ємну частину справжніх людських взаємин.

Деніел Кіз «Квіти для Елджернона». Книга розповідає про те, як людина з розумовими порушеннями потрапляє в більш чутливу сферу, і в неї з’являється дуже багато почуттів. Водночас почуття виникають не тільки в персонажа, а й у читача. Книга дуже корисна для розвитку чутливості.

Що подивитися

«Думками навиворіт» – це мультфільм, що розповідає про розуміння емоцій і те, якими вони є.

«Недоречна людина» – герой цього фільму потрапляє в місто, де люди не переживають емоцій, логічно ставляться одне до одного та не відчувають емпатії.

Ілля: За статистикою, серед волонтерів – людей, які допомагають іншим і постійно співпереживають – високий рівень емоційного вигорання. Це може відбуватися через те, що вони носять у собі дуже багато власних переживань, а натомість допомагають іншим. Це добре для суспільства, але погано для самих волонтерів, бо часто вони не розбираються з власним болем і горем.

Марія: Також надмірна емпатія може бути компенсаторним механізмом. Коли людині самій бракує підтримки та емпатії, вона вирішує бути максимально співчутливою до інших, щоб їм не було так погано, як їй.

Ілля: Високий рівень емпатії може бути ознакою того, що людина наповнена власними непрожитими переживаннями, які для неї актуальні та досі відкриті. Коли людина раптом сильно вмикається в переживання іншого, найімовірніше, спрацьовує тригер для її власних переживань. Вона намагається з цим впоратися і починає допомагати іншим у той час, коли треба допомогти собі.

Якщо людина горює і дивиться фільм, у якому хтось загинув, то переживання героя будуть тригерити її власні почуття. Усе це через механізм емпатії.

Є і люди із завищеною чутливістю, які справді дуже легко можуть реагувати на переживання інших.

Вправи

Розібратися з власними емоціями

Якщо ми хочемо розвинути в собі емпатичне розуміння інших людей, нам потрібно насамперед розібратися зі своїми емоціями. Для цього треба звертати увагу на те, що ми зараз відчуваємо. Для цього варто знайти в інтернеті перелік емоцій і роздрукувати його або записати на аркуші. Далі ознайомлюйтесь із цим списком і спостерігайте за собою. Це дає можливість зрозуміти, що наші емоції можна описати іншими словами, окрім «добре», «погано» чи «нормально». Емоційна компетентність допомагає розуміти себе та сприяє розвитку емпатичності.

Активно слухати

Щоб розвинути емпатію, треба активно слухати іншу людину і бути з нею тут і зараз. Слухати треба не механічно, а намагатися почути, про що людина говорить. Можна навіть переказувати її слова, повторювати фрази, уточнюючи, що співрозмовник відчуває – це один з механізмів емпатичної підтримки, який часто використовують у психотерапії. Таким чином людина розуміє, що її чують.

Камяне обличчя

У вправі беруть участь дві людини. Одна говорить про свої переживання, ділиться ситуацією, яка викликає в неї емоції, а друга при цьому має повністю блокувати будь-які емоційні вирази обличчя. Експеримент триває хвилину, після цього дуже важливо дати фідбек і дізнатися, як почувалися той, хто говорив і не відчував емпатії, і людина з «кам’яним обличчям».

Дивитися в очі 4 хвилини

Ілля: Є знаменитий експеримент Артура Аарона, ідея якого полягає в тому, що люди мають чотири хвилини дивитися одне одному в очі. Зазвичай його проводять з незнайомцями. Якщо протягом чотирьох хвилин дивитися в очі іншій людині та бути активно включеним, це переповнює почуттями.

Ілюстрації: Анна Шакун