У рубриці «Простими словами» редакція разом з експертами сервісу treatfield пояснює відчуття і ситуації, з якими ми стикаємося щодня. У новому випуску розповідь про те, як працює людська психіка.

Обкладинка: Jason Clarke

Ілля Полудьонний

психолог, сертифікований гештальт-терапевт. Співавтор психологічного кіноклубу «Twin Peaks».

Антон Федорець

кандидат психологічних наук, сертифікований гештальт-терапевт.

Антон: Принципи роботи людської психіки описано у безлічі психологічних теорій. Причому в базових ідеях у них багато що збігається, проте деталі різні. Охопити все неможливо, тому ми спробуємо все пояснити, використовуючи середньостатистичний підхід.

Умовно можна сказати, що психіка утворена з трьох пазлів:

1. Емоціо – це абсолютно неконтрольована та непередбачувана енергія. Це як позов «Туди!». Чому? Навіщо? Це все не має значення, це голий імпульс наших потреб. Також можна сказати, що емоціо відповідає за інстинкти, відчуття, почуття, емоції тощо.

2. Раціо – відповідає за знання, образи, навички, концепції та наші уявлення про себе і світ.

3. Командний центр – своєрідний центр керування, який відповідає в кожній новій ситуації за вибір пріоритету між емоціо і раціо, а також за комунікацію та баланс між ними.

Ми народжуємося маленьким клубочком емоціо – просто набором імпульсів і безпосередніх реакцій на цей світ. Ми не маємо раціонального інтелекту, наш мозок до цього ще не готовий.

Із часом мозок розвивається, а разом із цим з’являється можливість обробляти інформацію. Ми повільно починаємо досліджувати світ і «записувати» дані на жорсткий диск. Також поступово виникають раціо та командний центр, але важливо зрозуміти, що емоціо нікуди не зникає.


Ми народжуємося маленьким клубочком емоціо – просто набором імпульсів і безпосередніх реакцій на цей світ.


Ілля: Як це працює. Вам півтора року, і ви на своїх чотирьох ганяєте по квартирі. Раптом помічаєте на стіні дві чорні дірочки, які так манять запхати туди пальці. І ось ви майже досягли мети, але вас хапають на руки і кричать щось типу «бла-бла-бла не можна, бла-бла-бла розетка, бла-бла-бла пальці». Ви лякаєтеся і розумієте, що краще так не робити. Чому саме – ви не зрозуміли, але ну його нафіг такий галас.

Наступного разу у вашій голові відбудеться такий діалог:

Емоціо: Курс на дірки в стіні, капітане!

Командний центр: Раціо, доповідай, що ми знаємо про цю ситуацію?

Раціо: Експериментальні дані свідчать: щойно ми намагаємось запхати пальці в розетку, на нас кричать і ми лякаємось. Цього не можна робити, бо це небезпечно.

Командний центр: Слухай, емоціо, нічого особистого, але давай не будемо, бо на нас накричать і ти злякаєшся. Нам усім буде погано.

Емоціо: Ну гаразд (засмучується).

Звісно, я ще не бачив такого ввічливого емоціо, це лише ідеальний приклад-ілюстрація.

Тобто минулий досвід утворив кластер нейронних зв’язків, який записався на жорсткий диск нашої пам’яті. Тепер цей досвід буде активуватися у кожній подібній за сценарієм ситуації. Протягом життя утвориться ще мільйон таких кластерів досвіду.

Антон: Ось тут починається найцікавіше. Психологічні проблеми виникають там, де старий кластер досвіду не спрацьовує в новій ситуації. Простіше кажучи, там де емоціо починає конфліктувати з раціо, а в командному центрі в цей час паніка, там намагаються знайти соломонове рішення – і не можуть.

Чим почуття відрізняються від емоцій?

Почуття і емоції насправді не одне й те саме, але вони пов’язані. Уявімо психіку людини як печеру. По стелі цієї печери стікає крапля води – це була емоція. Але якщо протягом довгого часу в тому ж самому місці сочитиметься крапля за краплею – утвориться сталактит. Оцей сталактит – це вже почуття. Тобто емоції – це короткострокова активність психіки, емоцій безліч, а ось почуття – довгострокова активність, і базових почуттів не так уже й багато. Словом, емоції при багаторазовому повторенні можуть перетворюватись на почуття.

Тепер стає зрозуміло, чому ми можемо жити з фундаментальним почуттям провини, страху, сорому тощо. Наприклад, колись ви перейшли до нової школи, і першого дня однокласники поводилися з вами агресивно. Ви злякалися, це була емоція страху, але агресивні жарти повторювалися щодня протягом кількох років. Емоція страху перетворилася на базове почуття страху перед суспільством.

Сталактити, через які людина бачить світ, утворюються за різними сценаріями. Саме це і робить нас унікальними. Коли психологи кажуть, що всі проблеми з дитинства, йдеться про те, що більшість «сталактитів» формуються саме в цей час, бо дитина досить довго живе в певній екосистемі.


Психологічні проблеми виникають там, де старий кластер досвіду не спрацьовує в новій ситуації.


Колись до мене прийшла клієнтка і попросила, щоб я «вимкнув» у неї почуття до колеги, бо в неї є чоловік, зраджувати не можна, але бажання є, і їй за це бажання дуже соромно.

Якщо звести багато сесій до одного діалога, він був би такий:

– Розкажи, що саме ти відчуваєш до колеги?

– Збудження.

– Розкажи більше, що саме тебе збуджує?

– Слухай, я намагаюсь звільнитися від цього почуття, а ти лише його підсилюєш, мені це не подобається.

– Я розумію, проте спробуй розповісти.

– Мені соромно про таке говорити. Але мені здається, що той хлопець дуже розкутий у плані сексу. Він кльово фліртує. Мене це приваблює, бо я сама сором’язлива.

– Ти відчуваєш збудження до свого чоловіка?

– Останнім часом ні.

– Чому?

– Він дуже сором’язливий.

– Ти не знаходиш зв’язку?

– Так, але що мені робити?

– Ти колись говорила зі своїм чоловіком про ваше інтимне життя?

– Ні, мені соромно.

– Може, спробуєш?

– Стрьомно.

Що таке емоційний інтелект (EQ)?

Люди часто плутають емоційність з емоційним інтелектом. Наявність емоцій – це просто базова комплектація психіки. А от емоційний інтелект – це вже гнучкість емоційної сфери людини + вміння розрізняти власні емоції та почуття і почуття інших людей + вміння використовувати ці знання для комунікації. EQ – це навичка, яку можна і треба прокачувати, а починати треба з розуміння власної емоційної сфери.

Цікаво, що останнім часом під час пошуку топ-менеджерів приділяють більше уваги EQ, ніж IQ. Тобто технічні знання спеціаліста вже не вважаються головним критерієм професійного рівня. Є навіть сленговий термін toxic star – «токсична зірка». Це геніальний спеціаліст у своїй справі, з яким неможливо нормально співпрацювати через його особистість і психологію. Сучасна тенденція у світі великого бізнесу – просто звільняти таких людей.

Зовсім скоро численні ланки виробництва займуть автоматизовані роботи і штучний інтелект (про це, наприклад, багато говорили на київському TEDx2018 у вересні), а стратегічним центром залишаться люди. Продуктивність таких центрів буде залежати, передусім, від успішної комунікації великої кількості людей. У світі майбутнього IQ більше нічого не вартий без EQ. Тож інвестувати у свій емоційний інтелект так само важливо, як і у свої професійні навички.


Ми частіше керуємося емоціями, аніж раціональністю.


Трохи згодом.

– Ти сьогодні видаєшся задоволеною.

– Ми говорили з чоловіком про... ну ти зрозумів. Було дуже круто.

– Радий це чути.

– Слухай, у мене тут проблема: мене дуже дратує мати мого чоловіка.

– А що там колега?

– Га? Ти про що?

Звісно, це спрощений кейс із хепі-ендом, проте він добре ілюструє, як далеко ми можемо бути від реального усвідомлення своїх почуттів і того, з чим вони насправді пов’язані.

Ілля: Потрібно зрозуміти, що природа задумала так, щоб кожна деталь була на своєму місці. Емоціо – це саме та система координат, завдяки якій ми можемо знаходити власні потреби та способи їх задовольнити. Немає поганих і хороших почуттів, це лише компас. Люди часто думають: «Так, я вже виріс, тепер мені потрібна тільки логіка і не потрібні почуття». О ні, так це не працює. Це ніби сказати: «Я вже виріс, тепер мені не потрібна ліва рука». Ви можете ігнорувати ваші почуття або не усвідомлювати їх, але це не значить, що їх не існує.

Почуття – базова комплектація. Понад те, емоціо було від самого початку, воно давніше і значно потужніше за інші функції психіки. Ми частіше керуємося емоціями, аніж раціональністю. Призначення раціо та командного центру не в тому, щоб відмовитись від емоціо. Їх призначення у балансі. В певному сенсі, саме це і робить нас людьми.


Емоціо – це саме та система координат, завдяки якій ми можемо знаходити власні потреби та способи їх задовольнити.


Вправа:

Емоційний щоденник

Занотовуйте всі переживання, почуття та емоції, які змогли відстежити за день, а також контекст і причини цих емоцій. Наприкінці тижня треба провести невеличку аналітику і створити карту своїх почуттів та емоцій. Добре, коли така інформація накопичується за місяці або навіть роки.

Уже після першого тижня вправи щось обов’язково приверне вашу увагу. Наприклад, ви можете з’ясувати, що приблизно 40% часу живете з почуттям провини і це пов’язано з роботою. Або що 50% вашої злості пов’язано з вашими стосунками.

Далі ви вже зможете вирішити, чи треба з цим щось робити. Ця вправа дуже сильно прокачує емоційний інтелект і навички усвідомлення себе, проте її треба робити системно.

Вправа:

За-проти 2.0

Якщо треба ухвалити рішення, часто радять записати аргументи «за» і «проти». І це не завжди спрацьовує, бо в таких рішеннях борються емоційна та раціональна сфери людини, а аргументи – однотипні, вони всі походять з раціо, в якій би колонці вони не були. Пропонуємо складнішу, проте й ефективнішу вправу.

Тут теж знадобляться дві колонки: перша «Що я про це знаю» (раціональність), а друга «Що я про це відчуваю» (емоційність). Має вийти щось подібне:

Купувати новий смартфон?


Що я про це знаю?

Якщо купувати, краще Apple.


Треба купляти смартфон нового покоління, щоб вистачило на декілька років. Прайс нового смартфона Apple, який я хочу, значно перевищує мій бюджет.


У моїй тусовці всі вважають, що користуватися чимсь, окрім Apple, соромно.

Що я про це відчуваю?

Я вже звик до системи Apple і відчуваю втому при думці, що доведеться звикати до чогось іншого.


Я відчуваю постійне роздратування від повільної праці і батареї мого старого телефона. Найбільше дратує, коли тупить Instagram. Рівень роздратування 7/10.


Я відчуваю, що буду впевненішим у собі, якщо на столі в ресторані буде лежати новий IPhone.

(Хм... Цікаво чому? Так, створюємо нову таблицю)

і так далі


Ця вправа, як і будь-яка інша, не дасть вам однозначної відповіді, проте ви глибше і ширше побачите поле бою вашої раціональної та емоційної сфер. Іноді доведеться сильно напружитися, щоб відрізнити знання від почуттів. Вправа круто прокачує навички усвідомлення своїх психічних процесів, її можно використовувати стосовно будь-чого і будь-коли.