З 24 лютого 2022 року майже всі новини про медіаграмотність фокусуються на темі російської пропаганди та дезінформації з боку країни-агресора. Увага до цих тем є зрозумілою, однак паралельно дезінформація торкається і сфер, не пов’язаних напряму з війною.


Поговорили зі старшою аналітикинею фактчекінгового проєкту Vox Check Валерією Степанюк про те, чим нам зараз можуть шкодити фейки, не пов’язані з війною, у яких сферах найбільше дезінформації і як уберегти від цього людей, які найбільше вразливі до впливу неправдивих або перекручених новин.

Які теми є розсадниками фейків

Усі реформи, усе нове й поки що незрозуміле часто відразу сприймають люди погано. До того ж завжди знайдуться політичні сили, яким буде вигідно критикувати владу і її рішення. А човен, який розхитують усередині країни, дуже вигідний Росії, яка хитає його ще сильніше і транслює «недолугість» українського державного апарату. Тому ми можемо казати, що під маніпуляції підпадають усі реформи та рішення чиновників на економічну, соціальну, культурну й особливо медичну тему.

Ми як фактчекінгова платформа почали співпрацювати з Facebook під час пандемії коронавірусу й виявляли фейки, пов’язані зі сферою охорони здоров’я. Зараз ця тема також залишається на рівні з військовою – на ній спекулюють найбільше. Деякі фейки на тему здоров’я все ж пов’язані з війною, а деякі ні. Наприклад, було багато маніпуляцій із боку російських політиків навколо теми підриву Каховської ГЕС. У російських і проросійських телеграм-каналах ширилася інформація про те, що медична система України не готова до реагування. Укотре згадали про ліквідацію санепідемстанції як окремої структури (попри те, що її обовʼязки виконують інші органи). У російських і проросійських телеграм-каналах були згадки від російських політиків про те, що служби погано реагують на катастрофу, бо не є підготовленими.

Маніпуляції, які не пов’язані з війною, можуть стосуватися самолікування. Велика кількість фейків пов’язана з тим, як вилікувати щось у домашніх умовах, або як вживати алкоголь із користю для здоров’я тощо.

Великим майданчиком для маніпуляцій стала також дискусія про легалізацію медичного канабісу. Тему активно підхопили опозиційні політики, зокрема представники партії «Батьківщина», які «викручують» цей факт ледь не до легалізації збуту наркотиків. Навколо цієї теми так багато маніпуляцій, які, на жаль, є дуже успішними, оскільки вони близькі консервативним громадянам, які бояться будь-яких змін і за чиї голоси активно бореться опозиція. Звісно, це підхоплюють і російські медіа, які активно поширюють фейки, що можуть дискредитувати владу.

Чому часто маніпулюють медичною темою

Така кількість фейків саме в медичній сфері пов’язана з медіазвичками, які ми успадкували від старшого покоління, на кшталт виписування газет про альтернативну медицину, календарів із порадами та пошук немедичних способів подолання проблем зі здоров’ям. До того ж медична тема є вузькопрофільною. У великої кількості населення є брак спеціалізованої інформації, тому люди можуть повірити у щось нереалістичне.

Раніше ми розповідали, які люди більше схильні до впливу фейків.

Також медична система зазнала реформ, які не завжди зрозумілі людям. Бо люди звикли спиратися не на факти, а на власний досвід, а він не завжди може бути приємним. Якщо людина довгий час стояла в черзі за рецептурними ліками, її сприйняття медреформи може бути викривленим. І тоді їй простіше повірити в усі маніпуляції, пов’язані з цією темою.

Велику кількість проблем медреформи неможливо вирішити одним підписанням закону. Потрібно постійно щось змінювати, приймати додаткові акти, покращувати фінансування на окремі сфери. Тому що саме під час реалізації реформи помічають, яка тема потребує більше уваги, що в українських реаліях працює, що не працює. Але поки ці всі проблеми виявляються, ними відразу користуються опоненти влади для того, щоб заробити собі політичні бали.

На початку повномасштабного вторгнення владу взагалі не критикували, бо уникали гострих тем. Питання реформи охорони здоров'я було не на часі для політиків, вони всі були зайняті війною, біженцями, безпекою, але зараз усі трохи адаптувалися до нових реалій. Зрозуміло, що критикувати владу за дії на фронті не можна, бо виходить, що це буде коментарями дій військових, а це погіршуватиме ставлення до самих цих політиків. Тому вони критикують саме чиновників – тих, хто робить реформи. Таким чином вони заробляють серед населення «плюсики», бо люди на собі відчули якісь незручності з реформою, можливо, їм не вистачило офіційної комунікації, як, наприклад, з електронними рецептами. Бо ми бачили, як люди бігли в аптеки купляти ліки, стояли в чергах годинами. Це ситуація, коли не було зрозуміло, чи потрібно це робити. І не було зрозумілої офіційної комунікації. У таких випадках побутова зручність і звичка переважають над адекватними думками. І це місце, де легко створювати маніпуляції.

Що крім медицини

Велика кількість маніпуляцій є і з освітніми реформами. Багато фейків було навколо новини про те, що ЗНО можна складати польською. Це була просто додаткова опція, але маніпуляціями розкрутили новину до того, що дітей нібито примушують вчити новий предмет, або що Україну нібито віддали Польщі. Також були розмови про переглядання програми старших класів і можливість обрати спеціалізацію. Маніпуляціями це питання звели до того, що нібито в українських школах скасували математику. Росія тим часом робила акцент на тому, що все погане йде від заходу, від Європи. «Зраду» також підхоплюють деякі ЗМІ та блогери.

Багато було кейсів із Міністерством культури і його міністром [Олександром Ткаченком], проти якого доволі згуртовано об’єднано суспільство. Це також висвітлювалося в російських телеграм-каналах як приклад того, що українці самі критикують владу, бо та є поганою.

Загалом маніпуляції можливі в усіх сферах. Особливо в моменти, коли там з’являються оновлення та реформи. Також часто люди потрапляють на гачок фейків через те, що не є обізнаними в певній сфері.

Але якщо в Україні активне громадянське суспільство, і критика може бути аргументованою, з фактами, з порушенням питань на конференціях, дискусіями, то зі сторони Росії зауваження ніколи не будуть адекватними. Завжди буде акцентна емоція «все погано, все пропало», щоб люди зневірялися в тому, що ми як країна і суспільство щось можемо.

Кому це вигідно

Викривлення фактів і маніпуляції можуть бути вигідними українським політикам, які зараз в опозиції до влади та намагаються всіма можливими способами дискредитувати владу. Це може бути також в інтересах російської дезінформації, бо їм вигідно все, що стосується критики України. Наприклад, коли йдеться про систему охорони здоров'я, їм вигідно показати, що реформа була невдала, що вона взагалі не потрібна, що раніше було краще, раніше лікарні фінансувалися, а зараз сильні проблеми.

Загалом росіянам важливо дискредитувати реформу, яка була зроблена вже після Революції гідності, бо це європейський напрям розвитку України, тобто ворожий для них. І вони працюють із цими маніпуляціями не лише напряму, а й через іноземних експертів. Проросійські публікації можуть з’являтися навіть у європейській пресі, і тоді складається враження, що «цивілізований світ теж так думає».

Чим це може нашкодити

Маніпуляції та фейки, які не пов’язані з війною й не впливають на безпеку напряму, однаково є дуже небезпечними. Бо вони руйнують довіру до влади та всіх державних інституцій у довгостроковій перспективі. У людей формується відчуття, що будь-кому при владі не можна довіряти, а будь-які реформи – це погано.

Більшість короткострокових фейків є частиною якогось великого наративу, який поширюється щонайменше з 2014 року. Просто інтенсивність присутності цього наративу була різною. Наприклад, про нібито «нацизм» в Україні або про те, що Революція гідності була нібито «державним переворотом», говорили вже дев’ять років. І це не завжди було напряму, до цього підводили різними темами: то якісь нацистські символи, то нацистське привітання, то якісь історичні документи підшукали чи вигадали, щоб підтвердити свою думку, використали заяви західних проросійських експертів. Це все працює роками у фоновому режимі та сильно впливає на думку суспільства загалом.

Також ми перевірили, чи розпізнає наративи російської пропаганди штучний інтелект.

Vox Check нещодавно замовляли опитування громадської думки, перевіряли, на які наративи дезінформації ведуться люди. І тези про «нацизм» і «державний переворот» трапляються в дуже великої кількості людей. У перспективі це виливається у прихильність людей до Росії, поширення пропаганди та загальні настрої в суспільстві.

Як на це повпливати

Більшість людей оцінює ситуації, спираючись на власний досвід або на те, що сказали про це друзі, родичі, знайомі. Офіційна комунікація до них часом не доходить узагалі, їх не зачіпають саме ці меседжі, або комунікація виходить надто сухою. Часто проблема полягає в тому, що офіційні джерела не використовують емоційних прикладів і не заглиблюються в деталі, у той самий час як маніпуляції завжди грають на емоціях. Офіційним комунікаціям бракує реальних прикладів та історій успіху.

Наприклад, розповісти про те, як пенсіонер потрапив у лікарню, і йому там усе зробили безплатно за програмою медгарантій, і він успішно вилікувався. Але, на жаль, із цим у нас мало працюють, тому негативні емоції від опозиції та Росії візьмуть гору. І в тих, і в інших основна мета – дискредитувати українську владу. Опозиції це потрібно, щоб дійти до влади, а Росії, щоб зневірити населення в тому, що Україна може бути незалежною, щоб створити більшу прихильність до Росії, але часто, на жаль, це робиться однаковими методами, і дуже тонка межа між тим, що є опозиційними заявами наших політиків, а де вони свідомо чи несвідомо підіграють російській дезінформації. Тому на цих темах треба робити великий акцент.

На що звертати увагу, щоб не потрапити в пастку

На сприйняття людиною фейкової інформації впливає насамперед її інтелектуальний розвиток та обізнаність. Також вік, емоційний стан і навички користування соцмережами. Наприклад, якщо ми говоримо про старших людей, вони дуже відірвані від реальності соцмереж, і хоч багато хто з них користується ними, взаємодіють там зі спільнотою, вони зовсім по-іншому це бачать.

Таким людям слід:

  • наголошувати на важливості саме офіційних джерел. Щоби вони бачили офіційні публікації, читали заяву міністра, а не коментар блогера про це. Важливо бути підписаним на сторінки офіційних джерел;
  • звертати увагу на те, які емоції викликає публікація. Ви прочитали заголовок і розсердилися – чому? На яку емоцію намагаються вплинути, яку тему розхитати, як і чому змінювати думку. Якщо, наприклад, від публікацій у нас залишається дуже негативне враження про владу та частково позитивне про ситуацію в Росії або на окупованих територіях, чому так?
  • ставити собі запитання «Навіщо потрібна ця новина»? Якщо, наприклад, ми прочитали, що Росія створює сучасні медичні заклади на окупованих територіях і допомагає там людям, важливо подумати, чому про це пишуть. Для чого ця публікація? Висока ймовірність, що це маніпуляція або фейк;
  • пояснювати наративи, а не спростовувати кожну конкретну новину. Наприклад, якщо ми пояснили людині, що умовні «біолабораторії», де розводять бойових комарів – це фейк, вона може з часом повірити в іншу новину про біолабораторії, які розводять бойових гусей. У людини може не бути асоціативного критичного мислення, тому важливо акцентувати на тому, що, наприклад, усе, що говорить Росія – неправда. Або будь-яку інформацію з Росії треба перевірити ще в десятьох джерелах;
  • дивитися на сайт, що поширює новину. Майданчик, на якому з’явилася новина, є дуже важливим. Зазвичай сайти, на яких поширюється дезінформація, виглядають жахливо: з купою дивної реклами про народну медицину, заголовками зі знаками оклику та провокативною інформацією. Це можуть бути маркери того, що треба перевірити цю інформацію й в інших джерелах.

Акаунти з блакитною галочкою також можуть поширювати фейки, бо цю галочку можна придбати. У випадку занадто емоційної чи сумнівної інформації від нібито верифікованого каналу комунікації, варто перевірити сторінки цієї людини чи медіа в інших соціальних мережах і пошукати першоджерела.

Як допомогти людині, яка вірить фейкам

Якщо людина каже, що «ми не можемо знати всієї правди», варто йти до неї не з якимись голосними заявами та примусовою підпискою на офіційне джерело, бо це може налякати, а дуже обережно натякати різними прикладами, бажано з адекватних авторитетних ЗМІ чи від перевірених експертів: політологів та економістів, які коментують у соцмережах якісь рішення та підтримують адекватну позицію. Часто людям, які не вірять владі, важко сприймати заяви міністрів, а експерт виглядає як щось більш безпечне, як третя сторона, яка може бути неупередженою та знати правду.

Треба говорити обережно, щоб не налаштувати людину проти себе. Щоб м'яко вплинути на думку, слід ставити запитання про емоції, які виникають, запитувати, чи задумувалася людина, для чого поширюють ту чи іншу новину. Дати їй можливість самостійно подумати про те, кому може бути зручно поширювати неправду.

Потрібно шукати індивідуальний підхід до кожного, якщо це родичі чи близькі друзі, і ми знаємо їхні звички, теми, які їх цікавлять, можна обирати окремі публікації, на прикладі яких показувати, що щось не так із тими джерелами, яким вона звикла довіряти.