Навіть люди з хорошим рівнем критичного мислення можуть повірити в дезінформацію, бо це залежить не так від самої людини, як від емоційного й ресурсного стану, у якому вона перебуває. Ми поговорили з психотерапевтками Надією Волченською й Софією Терлез про психологічні хиби, що впливають на наше сприйняття інформації, і спробували розібратися, як на це повпливати.

Надія Волченська

Софія Терлез

Чому люди з критичним мисленням також ведуться на фейки?

Надія Волченська: Є категорії людей, які більш схильні до того, щоб вірити в дезінформацію й фейки. Але навіть ті люди, які мають критичне мислення, гарну освіту, навички перевірки фактів і роботи з інформацією, не застраховані від того, щоб повірити у фейк. Велика частина того, чи повірить людина у фейк, залежить не від того, яка це людина, а від того, у якому стані ця людина перебуває. Так влаштовані піар-, медійні технології та технології з керування суспільством – головне не зробити якусь геніальну фейкову новину, а так вплинути цією новиною на людину, щоб вона в неї повірила. Тобто необхідно створити для людини умови, щоб її стан став вразливим.

Як довести людину до такого стану? Це може бути новина, що провокує сильне враження від прочитаного, або ця інформація може бути пов’язана безпосередньо з безпекою людини та її близьких. Також на наш стан впливають новини, які вимагають швидкої реакції або ухвалення швидкого рішення. Як-от усі побігли купувати йодид калію після новин про ймовірний підрив росіянами ЗАЕС, тому що купити йодид калію – неважко. Це дає певне відчуття контролю над ситуацією, навіть якщо це не зовсім так.

Тобто на те, чи повірить людина у фейкову новину, впливають її емоційний, ресурсний і когнітивний стани. Якщо людина недосипає, перебуває в стресі, переживає за близьких чи себе, переймається новинами, від яких залежить її життя, вона у вразливому стані, на неї вплинути будь-якими новинами набагато легше.

Чому часто ми віримо в те, у що хочемо вірити, і чим це може нам нашкодити?

Надія Волченська: Це дуже поширене когнітивне викривлення, яке створює довіру до інформації та підтверджує наявні думки людини і її до них ставлення. Це явище називається когнітивним упередженням підтвердження власних уподобань [confirmation bias]. Тобто коли в людини вже є певне переконання чи бачення, вона виділятиме для себе всю інформацію, яка підтверджуватиме для неї ці переконання. Тобто те, що збігається з її думкою, вона ймовірніше сприйматиме як правдиве. Тому що воно не йде в конфлікт із думками та переконаннями людини, а навпаки – підтверджує їх. Водночас людина буде заперечувати інформацію, яка суперечить її переконанням і думкам, тому що вона викликатиме дисонанс.

Цей феномен шкідливий тим, що людина може не знати, що вона стикнулася з неправдивою інформацією, може не розуміти, що її думка може бути хибною, що вона може не мати рації. Через це когнітивне викривлення людина не ставиться критично до інформації, що підтверджує її хибне сприйняття. І тоді, звичайно, це когнітивне викривлення ще глибше занурює її в хибні уявлення. Тобто цією людиною стає легше маніпулювати. Це може мати важкі наслідки, бо так людина відмовляється від нової інформації, це звужує її усвідомленість і дуже її обмежує.

Механізм роботи цього феномену можна побачити, коли в нас відбуваються внутрішньосуспільні конфлікти і є кілька радикальних думок. Люди, які дотримуються якоїсь із думок, узагалі не можуть бути здатними до діалогу. Вони не можуть почути іншу думку й інше бачення. Це заважає комунікації, викликає велику недовіру й ізоляцію окремих груп всередині суспільства, що обумовлює неможливість рухатися разом у якомусь напрямі.

Також це когнітивне викривлення, крім усталених думок, працює і з очікуваннями від майбутнього. Саме тому так багато людей на початку повномасштабного вторгнення вірили прогнозам Арестовича, бо дуже хотілося, щоб «два-три тижні» були правдою.

Чи є люди, більш схильні до впливу фейків?

Надія Волченська: Варто говорити не про те, що є люди більш схильні до впливу фейків, а про те, що є люди, яким набагато легше потрапити у вразливий стан, що супроводжується довірою до всієї інформації, з якою вони стикаються. Такі люди дійсно є схильними до того, щоб довіряти фейкам. Це кілька груп людей:

Літні люди та діти

Старші люди в цілому ставляться до публічної інформації, як до інформації, яку вже хтось перевірив. Нібито ніхто не випускатиме нічого в публічний простір без фактчекінгу. У них є думка, що якщо про це говорять ЗМІ – це точно правда. А діти є емоційно вразливими, тому що в них фізично ще не дозріли ті підкіркові структури, які відповідають за критичність, аналіз і те, щоб емоційна реакція опрацьовувалася також когнітивно.

Люди з низьким рівнем критичного мислення

Вони ставляться до інформації, як до чогось, що є готовим до споживання, і не вважають за потрібне щось із цим робити і якось перевіряти. Такі люди бачать новину й одразу на неї реагують: не перевіряють її правдивість, не обговорюють, не шукають аналітику, підтвердження та спростування, джерела. Ці люди ставляться до будь-якої інформації, як до реальної.

Емоційно вразливі люди

Люди, які перебувають в емоційно-вразливому стані, бо вони постійно стикаються з інформацією, що впливає безпосередньо на їхню безпеку чи безпеку їхніх близьких. Наприклад, не вірити в фейки про ЗАЕС майже неможливо, бо якщо я вірю в це, я купую собі йодид калію, і це дає мені хибне уявлення контролю. Ми вже знаємо, що йодид калію не рятує від радіації, але це хоча б якась дія. Тобто коли інформація пов’язана з безпосередньою безпекою, повірити в неї набагато легше, бо вона лякає набагато більше. І, звичайно, у цій інформації для людини може бути рецепт.

Зараз емоційно вразливими є взагалі всі українці, бо ми перебуваємо в хронічному стресі, а дехто й у травмі. Емоційно вразливими можуть бути люди, які не мають ресурсу перевіряти джерела, вони можуть бути зайняті вирішенням базових проблем і питань: де жити, де брати гроші на життя.

Люди, які вірять в авторитети

Ці люди обирають для себе іншу людину (експерта), який нібито краще знає, як влаштоване життя. І тоді в цієї людини є якийсь лідер, на якого можна перекласти відповідальність. У такому випадку завдання людини зводиться до однієї функції – довіряти лідеру. Він вирішуватиме, як треба жити, і людина не матиме потреби якось критично ставитися до новини. Мені сказав авторитет, отже, це правда.

Люди, які мають низький рівень освіти

Люди, які мають недостатню кількість знань у певній галузі та можуть не знати, що їх у цьому місці обманюють чи можуть ними маніпулювати. Тобто факт, про який ідеться, може бути неправдивим, а людина просто не розуміє цього через брак фонових знань або знань у певній галузі. Така людина може пропустити через себе фейкову новину, навіть якщо та базується на дуже очевидній неправді.

Що впливає на здатність розпізнавати фейкові новини?

Софія Терлез: Будь-яке виснаження впливає на критичність мислення. Кожен із нас під вечір має менше сил, і новини, які нам трапляються, можуть резонувати більше. Особливо якщо щось погане ще й сталося вдень. Так ми набагато менш критично ставимося до новини та з більшою ймовірністю повіримо в неї, коли ми втомлені.

Також люди старшого віку набагато більш вразливі до фейкових новин і шахрайських схем, тому що їхня критичність мислення найнижча. Часто ці люди мають більше страхів і переживань, бо в житті їх уже багато чого налякало, тоді як молода людина сприймає страшні новини не такими й жахливими. А фейкові новини може просто пропускати, навіть якщо це щось жахливе, молоду людину воно страшить менше.

Утома, психологічний стан, у якому ми перебуваємо, і вік впливають на те, наскільки ми готові сприймати фейки за правду.

Які новини краще сприймає й обробляє психіка: позитивні чи негативні?

Софія Терлез: Психіка набагато уважніше ставиться до негативних новин, тому що від негативних новин залежить виживання людини. Усе, що пов’язане з позитивом, наша психіка складає в шухляду. А цікавість викликає саме негативно забарвлена інформація – її людина читає уважніше, вона викликає певне збудження, бо нібито пов’язана з життям цієї людини. Якщо людину це не спіткало, вона думатиме: «Добре, що не зі мною», але так само вона налаштовується на те, що якщо це станеться з нею, треба бути готовим. Тому негативно забарвлені новини або ті, які звучать абсурдно, є більш клікабельними. Ми – істоти, яким треба виживати й уважніше ставитися до небезпеки.

Чому люди поширюють фейкові новини, не перевіряючи їх?

Софія Терлез: Фейкова інформація часто має емоційне забарвлення, а тому впливає на нас більше. Інформація про маніяка, який ходить районом – перевірена чи ні – впливає на людину. Людина не знає, чи це правда, але схильна боятися. І тоді хочеться вивільнити трохи цієї енергії та налякати ще когось – тобто поділитися, щоб не бути в цьому страху самому. І тоді ми розповсюджуємо цю інформацію серед друзів і знайомих.

Що таке маніпуляція і як вона працює з людиною?

Надія Волченська: Маніпуляція – це використання певних методів або технік впливу, метою яких є керування почуттями та поведінкою інших людей, зазвичай без їхньої свідомості чи згоди. Вона може відбуватися в різних сферах, включно зі звичайним побутовим життям, або може бути застосована в медіа.

Одним із прикладів маніпуляції в побутовому житті може бути ситуація, коли людина використовує підступи, обман чи маніпулятивні техніки, щоб отримати від інших щось, що задовольнить її потреби. Наприклад, це може бути випрошування чогось, використання маніпулятивних сліз або шантаж. Прикладом «повсякденної» маніпуляції в медіа може бути використання гучних заголовків, згущення фарб і підсилення драматичності через форму подання інформації. Чи вже більше серйозний вплив мають викривлення статистичних даних чи навіть фактів і використання відомих людей, яким довіряє велика кількість людей, для підтримки обраної думки, позиції чи навіть вибору.

Усі найдієвіші маніпуляції базуються на трьох китах:

  • обов'язкова частина правди;
  • залучення емоцій;
  • регулярне згадування й повторення.

Чому люди вірять тарологам, астрологам і ворожкам? І чи може нашкодити магічне мислення?

Софія Терлез: Дуже важко жити з невизначеністю, а астрологи, тарологи та ворожки хоч якось із відносною впевненістю відповідають на питання «Що буде?» Так вони ніби дають людині те, що трохи знімає її тривожність.

У цьому дуже багато терапевтичного, бо людей вислуховують у спокійних обставинах, із нею проводять час, є якась майже медитативна атмосфера, людині можуть надати амулетик і сказати, що скоро все закінчиться, і це її заспокоїть. Тож у короткотривалій чи середньотривалій перспективі це може діяти добре. Ми знаємо, що ефективність плацебо доволі висока. Тож магічне мислення теж потрібне, бо воно створює ілюзію, що ми якось можемо контролювати події навколо.

Як правильно переконувати людину, яка повірила в фейк, що це неправда?

Надія Волченська: Найголовніше – зрозуміти, у що саме вірить людина й чому саме в це. З якими емоціями для неї пов'язана ця інформація, що ця інформація обіцяє й дає. Часто ця інформація буде наповненою якимось особливим сенсом конкретно для цієї людини – чомусь їй важливо думати саме так. І тільки через визнання цього розуміння (й проговорення цього у формі «я знаю, що тобі важливо це, тому що…», «я розумію, що це означає для тебе…») можна запропонувати поговорити про те, що ще може означати ця інформація чи факт. А далі йти за алгоритмом: від інших джерел інформації до спільних розмірковувань про те, як, чому й навіщо факти можуть бути викривлені.

Чи можна сприйняття інформації пропрацьовувати терапією?

Софія Терлез: Зазвичай у людей, які приходять у терапію, немає критичного мислення щодо власного критичного мислення. Люди, які жили в дитинстві в страху, навколо яких були дорослі, які всього боялися, які вірили в теорії змов, найімовірніше, також думатимуть, що світ небезпечний, усього боятимуться й матимуть трохи параноїдальні нахили. Найімовірніше, терапія впливатиме опосередковано на критичність їхнього мислення. Бо що меншою буде тривога, то спокійнішою й упевненішою в собі буде людина, що менше жахіть із дитинства в неї буде в голові, то рівніше та спокійніше вона дивитиметься на інформацію, що з’являється перед нею. Ця інформація буде менше її зачіпати й, відповідно, критичність мислення та сприйняття інформації покращуватиметься.