Навіщо відновлювати «Стіну пам’яті» у крематорії

У Києві на Байковому кладовищі 18 травня презентували відновлений фрагмент «Стіни пам’яті» Володимира Мельниченка та Ади Рибачук.

Презентація відбулась у межах фестивалю Kyiv Art Week за участю одного з авторів проекту Володимира Мельниченка.

Володимир Мельниченко у тандемі з Адою Рибачук та Авраамом Мілецьким брав участь, зокрема, у проектуванні київського Палацу піонерів

Монумент завдовжки 214 метрів і заввишки від 4 до 14 метрів зводили протягом 13 років. У 1982 році його забетонували за розпорядженням української компартії.

«Стіна пам’яті» – частина Парку пам’яті, в епіцентрі якого – крематорій, спроектований архітектором Авраамом Мілецьким, співавтором готелю «Салют» та Алеї Слави в Києві. У тандемі з Адою Рибачук та Володимиром Мельниченком він також брав участь у проектуванні київського Палацу піонерів.

Усі ці об'єкти є пам'ятками радянського модернізму. Але, за словами експертів, «Стіна пам’яті» є «найбільш неординарним, ненормованим та сильним з усіх, що були (і є) в Києві, а можливо, навіть на території колишнього СРСР».

Стіну називають «стрічкою, у якій послідовно розгортаються сцени зі світової історії та міфології – від міфу про Прометея до Другої світової війни та повоєнної відбудови».

Проект стіни передбачає хід по «периметру смерті», під час якого, на зразок слайдів, змінюються картини архетипічних образів – серед іншого це Ікар, а також персоніфіковані образи Весни, Любові, Творчості та Материнства.

«Вони наче «розмагнічували» сенс індивідуального, особистого страждання учасника похоронної процесії, умиротворяли його з реальністю. [...] До кінця шляху залишався лише очищений колективний досвід смерті. Відчуття власної втрати витіснялося переживанням загальнолюдських смислів», – пояснюють у Kyiv Art Week.

Відновлений фрагмент становить лиш десяту частину всього монумента. Маніпуляції, пов'язані з відновленням – дорогі і трудомісткі, кажуть організатори. Для продовження робіт планують запустити кампанію зі збору коштів.