Велике місто – це не тільки урбаністичні пейзажі. Поряд із житловими комплексами, торговими центрами та розв’язками можна побачити зелені оази з власною екосистемою. Заповідники, дендропарки та ботсади Києва є домівкою для унікальної флори та фауни, вони мають свої географічні та кліматичні особливості. Такі місця допомагають місту «дихати», а мешканцям відпочити та зменшити стрес від життя в мегаполісі.

Ми спільно з ЖК FJORD поговорили з географом і дізналися більше про унікальні природні зони Києва.

Місто, де сходяться річки

Київ – це місто, що розташоване на межі двох великих природних зон: полісся та лісостепу. Кордон між ними пролягає рівно по Дніпру. Подекуди вони збереглися у своєму первісному стані, попри розвиток міста. До речі, вважають, що Київ виник саме завдяки своїм географічним особливостям: люди мали змогу користуватися дарами природи з різних природних зон.

Північна частина Києва (Оболонський, Подільський райони) – це зона мішаних лісів, що простягається аж до Балтійського моря. Рельєф цієї території, як вважають геологи, сформувався завдяки льодовикам, що рухалися по континенту. А серед рослинності переважають сосни й листяні дерева.

Південна частина Києва (Голосіївський, Печерський райони) – це паркові діброви з листяними деревами, серед них граби й дуби.

Лівий берег міста (Дарницький, Дніпровський, Деснянський райони) – це тераси Дніпра. Вважається, що впродовж тривалого часу річка поступово зміщувалася вправо та залишала за собою рівнину. Сучасні терасові рівнини річки в недоторканному стані можна побачити в Кончі-Заспі.

Скільки в Києві річок?

Київ – це також яри та балки. Завдяки цьому в столиці дуже багато річок і джерел. Окрім Дніпра та Либеді, в Києві ще є Сирець, Нивка і Віта на правому березі та Дарниця на лівому. Ще одна особливість міста – тут сходяться усі річки, що протікають над столицею. Зокрема, це Прип’ять, Десна та їхні притоки.

Що унікальне росте й живе в Києві?

У Києві є понад 25 видів рідкісних рослин, занесених до Червоної книги. Це береза низька, лілія лісова й дикі орхідеї. А ще у столичних водоймах росте рідкісна папороть, сальвінія плавуча, та водяний горіх. Не зривайте їх, як би не хотілося.

У межах міста живуть 42 види тварин, занесених до Червоної книги. Це, наприклад, черепаха болотяна, кажани та сліпак подільський. Фауна столиці змінюється відповідно до природних зон.

Якщо дуже пощастить, у Пущі-Водиці можна зустріти рідкісних зайця-русака, кам’яну куницю та сіру сову.

Зона недоторканних
мішаних лісів у Пущі-Водиці

ландшафтний заказник місцевого значення
в Оболонському районі міста, зона мішаних лісів

Ми всі любимо трамвай до Пущі-Водиці. Але ще є Пуща-Водицький ліс, що зберігся у своєму первісному стані. Це яскравий приклад зони мішаних лісів, де головними деревами є сосна й дуб. Ще тут росте береза, осина та вільха – досить рідкісне поєднання листяних і соснових дерев. Це місце, де треба вдихати повітря з фітонцидами (речовини, які виділяють рослини, пригнічують розвиток бактерій) на повні груди.

 

Вячеслав Потапенко

директор Національного природного парку «Голосіївський»

Ліси в Пущі-Водиці почали використовувати для відпочинку киян ще у XIX столітті, коли в столиці сформувалася мода на дачі. Для більшого комфорту тут навіть створили каскад штучних озер, щоби містяни могли відпочивати на воді. А схожі дерев’яні забудови, як-от дачі в Пущі, можна побачити й у приміській зоні Санкт-Петербурга, Варшави та містах Фінляндії

Крім того, ліс у цій зоні росте на терасах або ж піщаних дюнах. Це пагорби з перепадом висот близько семи метрів, які, ймовірно, утворилися під дією льодовиків.

Вікові дуби в Національному
природному парку
«Голосіївський»

Єдиний національний парк в Україні у межах міста, паркові діброви

Голосіївський парк створили 2007 року, щоб зберегти рідкісні ландшафти, як-от підвищені лесові рівнини та паркові діброви. З часом до території парку почали приєднувати сусідні природні ділянки, аби їх вберегти. Тепер національний парк у межах мегаполіса – це унікальна історія.

На сьогодні загальна площа Голосіївського національного парку становить приблизно 18 тисяч гектарів. Це найбільша зелена зона Києва. Парк розташований у межах Київського плато, основну його площу займають ліси, болота та водойми.

 

Вячеслав Потапенко

директор Національного природного парку «Голосіївський»

Найстаршому з дубів у парку близько 600 років. На сьогодні більшість схожих дібров за межами парку зазнала людського втручання. Раніше вони тягнулися аж до північного кордону з Молдовою, Харкова та Кропивницького.

Паркові діброви – це ділянки, де ростуть вікові дуби на великій відстані один від одного, які характерні ще для зони лісостепу, що тягнеться аж до Молдови.

На території парку також ростуть сосни, буки, клени та липи. Крім того, є каскади ставків, озера та струмки з власною екосистемою. Флора і фауна у межах парку збереглися завдяки тому, що значна його частина була монастирськими угіддями Києво-Печерської лаври.

Якщо бути уважним і терпеливим, тут можна побачити бобрів, білок, зайців і лисиць. У заповідній частині Кончі-Заспи, що теж є частиною парку, навіть можна зустріти лосів, борсуків, диких кабанів і косуль. А ось ведмедів і вовків у парку немає вже багато століть.

Заплави Дніпра
в протоці Чорторий

Заплавні луки та піщані намиті острови Дніпра

Чорторий, або ж Десенка – це історична місцевість і протока Дніпра, де збереглися заплавні ландшафти та природні луки. Протока омиває Труханів острів зі сходу.

Сама назва має історичне походження і пов’язана зі стрімкою течією Дніпра у цій зоні. Довжина протоки Чорторий становить близько 13 кілометрів, а середня глибина 9-11 метрів. Її головна особливість – це заплави Дніпра, тобто території, що часто затоплюються. Окрім луків, заплавна територія складається з невеликих піщаних островів, які намиває течія Дніпра.

Уся флора заплав пристосована до перезволоження у періоди, коли Дніпро розливається. Тому Чорторий – це місце, де ростуть осокові та заплавні ліси з вербами й тополями. Луки тут поєднуються з болотами.

У цій зоні живуть водоплавні птахи, наприклад сіра качка та чайка. А в річці водяться соми, щуки та коропоподібні. Серед річкової флори – біле латаття, сальвінія плавуча та водяний горіх, що занесені до Червоної книги.

Степові рослини
на Лисій горі

Регіональний ландшафтний парк «Лиса гора»
у Голосіївському районі

Лиса гора – це історична місцевість на правому березі річки Либідь, між Теличкою, Саперною слобідкою і Багриновою горою. Флора і фауна гори – це приклад мало зміненого лісостепу, що зберігся в межах міста.

Територія Лисої гори – це ділянки степу, луки, листяні ліси та глибокі яри. Серед рослин найбільше дубів (є і вікові дерева, що мають статус пам’яток природи), грабів, в’язів і кленів. Луки та схили гори вкриті різнотрав’ям, характерним для степу. Наприклад, тут ростуть червонокнижні перекотиполе й ковила.

Ще одна особливість Лисої гори – на її північному схилі є останній відрізок, де Либідь тече у своїх природних берегах. Усього 200 метрів, але це охороняє закон.

 

Вячеслав Потапенко

директор Національного природного парку «Голосіївський»

На території гори зберігся Лисогірський форт із восьми тунелів, які збудували 1875 року. Територія мала закритий статус і під час Союзу, що дозволило вберегти її від забудови. У 1982 році, майже через 100 років, Лисій горі надали статус регіонального ландшафтного природного парку.

Додатковий бонус цього місця, окрім язичницького капища й тунелів – це краєвиди на Київ, де навіть можна розгледіти Дніпро.

Дуби на Жуковому острові

Заказник місцевого значення «Жуків острів»
у Голосіївському районі

Це місцевість на півдні Голосіївського району, що розташована між озером Коник, Корчуватим і островом Водників. Назва території, ймовірно, походить від струмка Жуківка, що впадає у Дніпро. Сама територія острова раніше належала до угідь Києво-Печерської лаври, де була зона для сінокосу та риболовлі.

Сьогодні острів з’єднаний намивною дамбою з островом Водників і цінний не тільки природою, а й історичними пам’ятками, зокрема тут міститься недобудований тунель під Дніпром.

 

Вячеслав Потапенко

директор Національного природного парку «Голосіївський»

Центральна частина острова Жуків – це луки, озера та численні затоки Дніпра і річки Коник. Луки – це ділянки без дерев, з густою високою травою, що звикла рости в умовах високого зволоження. А на берегах проток на острові можна помітити густі зарослі акації. Ще одна особливість острова – дуби, що поодиноко ростуть серед луків. Це паркові діброви, що тягнуться далі до Кончі-Заспи та Плют.

Щодо флори та фауни, то на території острова налічується близько 120 видів тварин і рослин. Тут можна побачити білохвостих орланів, бобрів, куниць і видр. А у Дніпрі, окрім лілій та водяного горіха, живуть близько 30 видів риб та амфібій.