АрхітектураЯк це – жити й працювати в найвищому хмарочосі України

The Village Україна розповідає про київські будинки та їхніх мешканців.

Комплекс на Кловському узвозі – найвищий хмарочос України. Споруда над вулицею Мечникова біля станції метро «Кловська» заввишки 168 метрів поєднує 47-поверховий житловий комплекс Carnegie Tower і 18-поверховий офісний центр Carnegie Center. У 2010 році ввели в експлуатацію житлову частину за оригінальним планом у 32 поверхи, але у 2011-му поверховість збільшили до 47-ми – завдяки скляній надбудові темного кольору, що відрізняється від решти будівлі. Як забудовник за будівлю відповідала компанія «Житлобуд», як головний архітектор – фахівець бюро Сергія Бабушкіна «Архитектурный союз» Андрій Мазур. Серед інших проєктів команди колишнього головного архітектора Києва (1996–2003) Бабушкіна – бізнес-центри «Парус», Gulliver, Leonardo та Millenium, а також готелі Hyatt, Intercontinental і Hilton. 

Бабушкін брав участь у проєктах реконструкції майдану Незалежності, будинку на вулиці Грушевського, 9-А та комплексі «Поділ-Плаза», але найбільш суперечливою роботою його команди найчастіше називають Carnegie Tower. Запитання викликають добудовані 15 поверхів, завдяки яким будівля стала невіддільною частиною панорами Києва – її можна помітити майже з будь-якої точки центру міста, а з краєвиду лівого берега вона перевищує за висотою дзвіницю Києво-Печерської лаври. У народі комплекс називають «Одороблом» або «Пеньком». «Ну, нехай називають, я страшно це люблю. А якщо кожному дати чистий аркуш паперу і попросити намалювати такий «Пеньок»?», – відповідає Бабушкін. Додає: «Хай критикують. Вище від наших 47 поверхів ще не побудували».

«Мене якось запитали, чому саме 47 поверхів. Щоб вони заспокоїлися, я відповів, що я народився у 1947 році», – сміється архітектор, відповідальний за будівлю. За десятиліття після відкриття висотка на Кловській залишається найвищим хмарочосом України. Власне, у списку п’яти найвищих хмарочосів країни станом на 2020 рік три проєкти команди Бабушкіна: «Парус», Gulliver і Carnegie Tower.

Офіс команди Руденка – це просторе приміщення з панорамними вікнами на НСК «Олімпійський» та Мечникова, яке компанія орендує з 2019 року. Загальним стилем простору обрали лофт, але основними зробили кольорові акценти з малюнками на стінах: в основному приміщенні це велика мапа Сполучених Штатів, а в кабінеті засновника – Міжнародна космічна станція. «Увечері, коли з вікон відбивається світло, може скластися враження, що МКС проходить панорамою вікон», – каже Руденко. Відповідно до концепції застосували й тематичне зонування офісу: свій кабінет керівник називає «Центром управління польотами в Х’юстоні» («Тут ми керуємо запуском продуктів. І коли з’являються проблеми, це теж до мене»), відділ маркетингу – це East Coast («Це мис Канаверал, звідки відбуваються всі космічні запуски, як маркетинг записує наші продукти»), а R&D-департамент – це West Coast («Каліфорнія, де розробляють системи та винаходять нові продукти»). «Наша тематика – космос. Тому горизонт має бути завжди помітний», – пояснює засновник вибір приміщення в найвищій будівлі України.

Компанія Space1000 не запускає космічні апарати й не виконує замовлення «Укркосмосу» чи Ілона Маска. Її спеціалізація – виготовлення колекційних монет. «Ми хочемо, щоб колекціонер міг доторкнутися до космосу, – пояснює Руденко. – Виготовляємо монети у преміумсегменті зі срібла, золота й платини. Тоді надсилаємо срібну монету на МКС, яка на висоті 400 кілометрів і на швидкості 27 000 кілометрів на годину облітає Землю 2608 разів». Запитуємо в Руденка, хто є цільовою аудиторією компанії. «Космічні польоти скоро стануть доступними, але зараз вони коштують щонайменше 250 тисяч доларів. Ми ж даруємо відчуття – щось було там, де ти ще не був», – каже засновник Space1000. На прохання пояснити додає, що у студентські роки був прихильником бренду BMW. Придбати автомобіль на той час не міг, але хотів відчувати принаймні якийсь зв’язок із брендом. Тому пішов у салон компанії в «Парусі» і придбав собі брелок із логотипом BMW. «А вже за два роки в мене з’явився справжній BMW. Така річ нагадує, куди треба рухатися, не відволікаючись на мішуру», – каже Руденко.

«Нейтралізувати хмарочос»

Офіс Space1000 розташований на 28-му поверсі Carnegie Tower, тобто ще до добудованої висотної частини темного кольору. За оригінальним проєктом, у будівлі мало бути 32 поверхи. Запитуємо в архітектора Сергія Бабушкіна, чому будинок врешті «виріс» ще на 15 поверхів. «Мало бути 32 поверхи. Стало 47. Життя так підказало, суто економічні причини», – відповідає з посмішкою. Тоді жартує про те, що хотів відзначити 1947 рік – як рік свого народження. На третє уточнення, чому будівля стала вищою, ніж планувалося, Бабушкін відповідає інакше: «Насправді було як: ми із замовником підіймаємося на 32-й поверх, коли вже його добудували. Він каже: дивись, який красивий краєвид, добудуймо ще кілька поверхів». Розмову з Бабушкіним про «архітектурну совість» і відповідальність архітектора за місто можна прочитати за посиланням.

Ще під час будівництва хмарочос вніс зміни в панораму Києва, що викликало занепокоєння Організації Об’єднаних Націй щодо питань освіти, науки і культури, оскільки умовна зона київських пагорбів входить до території, що перебуває під захистом ЮНЕСКО. За словами колишнього головного архітектора Києва Сергія Целовальника, світова організація з охорони культурної спадщини «вимагала нейтралізації» будівлі. «Фотографію хмарочоса на Кловському узвозі, 7-А, де він затьмарює лаврську дзвіницю, побачив прем’єр-міністр і наказав розібратися, – цитує Целовальника «Комсомольська правда в Україні». – А ЮНЕСКО на останній сесії зажадало від нас пропозицій щодо нейтралізації хмарочоса. Ми стали з керівництвом міста думати, як це можна зробити, адже в будівлі вже давно продаються квартири й знести його нереально».

«Але ж питання не у висоті, – відповідає Бабушкін. – Якби це визначалося висотою, були б відповідні закони». Додає, що, на його думку, історія про застереження ЮНЕСКО є перебільшеною. «Цю історію якось розповів Ігор Петрович Шпара [архітектор, автор проєктів Гідропарку та Інституту міжнародних відносин], і всі її підхопили. ЮНЕСКО, до речі, приїжджали, ми з ними зустрічалися. Претензій до цієї будівлі не було», – додає засновник бюро «Архитектурный союз». «Я не кажу зараз про лавру, але не варто постійно крутитися навколо історії. Життя триває. Життя стає історією», – каже Бабушкін.

«Звичайно, є питання до добудованої скляної частини. [...] Можливо, сьогодні я б інакше зробив цю надбудову», – визнає архітектор. Бабушкін каже, що, за оригінальним проєктом, увесь хмарочос на Кловській повинен був мати скляний фасад. Пояснює, що «замовник просто цього не зрозумів», натомість обрав дешевший варіант із білим кольором.

Хто живе в будинку

«Я не буду сперечатися – будинок псує краєвид», – визнає Єлизавета Владова, яка вже протягом кількох років живе в будинку на Кловській. Каже, що критично ставилася до будівлі, але врешті залишилася задоволеною рішенням переїхати в Carnegie Tower.

Головною перевагою Carnegie Tower Владова називає його розташування. «Я давно за кермом, але після переїзду в цей будинок могла тижнями не використовувати автомобіль. На щастя, тут усе в пішій доступності: і робота, і дозвілля», – каже мешканка комплексу. Запитуємо, як справи в комплексі з паркінгом. Відповідає: «Я не буду скаржитися на те, що тут важко припаркуватися. Це велике місто. Якщо ти хочеш, щоб було комфортно – це все коштує грошей. Є великий підземний паркінг. Купуєш паркомісце – маєш, де ставити машину. Так, він завантажений, тому що багато хто з житлової частини здає приміщення під офіси. Але це питання, яке можна розв’язати».

Перевагою Владова називає і спільноту будинку: «Раніше я жила у старих будівлях у центрі, зазвичай там сусідами є старші покоління: професура, інтелігенція. У цій будівлі, своєю чергою, усі завжди вітаються, підтримують одне одного, усі зацікавлені в загальному комфорті. Можу сказати, що із сусідами мені пощастило».

Квартира власниці розташована на поверсі, де є ще три квартири. Дві з них використовують як житловий простір, ще одну винаймають для офісних працівників – за прикладом Space1000 на 28-му поверсі. «Здається, це ІТ-компанія, молоді хлопці, – розповідає Владова про сусідів. – У мене проблем із ними немає. Єдине, що іноді лінуються виходити палити на вулицю, я їм рекомендую це робити».

Утім, поєднання в одній будівлі житлової та офісної частини має негативні прояви. Дмитро Діордійчук разом зі своєю компанією працював у офісі в житловій частині хмарочосу протягом року. Пригадує перший день на новому місці роботи: «Приходимо вперше на роботу, а вхід до будівлі заблокований. Мешканці зібралися громадою, заблокували вхід і нікого, крім мешканців, не пускали».

Конфлікти мешканців будинку та орендодавців офісів виникають періодично, кажуть люди з досвідом роботи в будинку. «Це звичайна ситуація: приходиш на 9:00-10:00 ранку – і стаєш у чергу з 20 людей. Чекаєш, поки приїде один із двох ліфтів», – розповідає колишня працівниця компанії, що розміщувалась в комплексі. «Люди приходять на роботу в певний час, тому з 09:00 до ліфта може бути черга», – підтверджує Владова. «Інколи прочиниш вікно, а із сусідньої квартири затягує запах рибки чи котлеток», – сміється інша колишня працівниця будівлі.

«Звичайно, я можу це зрозуміти: люди купували тут квартири, скажімо, десять років тому. За цей час в їхньому житті могло багато що змінитися. Можливо, зараз дійсно комфортніше здавати це під офіси», – каже мешканка будинку Владова. «Люди купили квартири й здали їх під офіси, тому що це в рази вигідніше, ніж самим тут жити», – розуміє мотивацію й інша співрозмовниця з досвідом роботи в будівлі.

«На житлову площу квартири є певне обмеження за кількістю людей. Скільки б у вас не було родичів, 50 людей в одній квартирі навряд чи буде жити. Якщо на 200 метрів у вас 50 людей, то для сусідів це стає проблемою: впливає на ліфт, завантаження будинку, на все», – пояснює мешканка Владова.

«Працювати там було не дуже комфортно, адже фактично це було неофіційно чи напівлегально – мати офіс у житловому будинку», – пригадує Діордійчук. Орендатор Руденко визнає: «Прекрасно розумію мешканців – в офіси приходить більше людей, ніж живе у квартирах. Відповідно, утворюються черги на вході. Звичайно, це дратує». Засновник Space1000 додає: «Я знаю, як це працює у США. Якщо будівлю здають в експлуатацію, вона на 100% або житлова, або комерційна. Це дозволяє уникнути таких проблем».

Активну стадію конфлікту між мешканцями та офісними працівниками вдалося врегулювати завдяки компромісу. «Ситуацію трохи розрулили – власники квартир, які здавали їх під офіси, домовилися з громадою, нас почали пропускати. Але встановили обмеження за кількістю людей на квартиру», – згадує Діордійчук. Усередину не-мешканців пускають тільки за перепустками.

«Цей будинок стоїть уже скільки часу? Якби ж він був тільки один. А за ці кілька десятків років по всьому місту набудували чимало схожих хмарочосів. У панорамі Києва з’являються такі речі, від яких просто плакати хочеться», – каже архітектор Бабушкін.