ПодкастиПсихосоматичні хвороби підвищують смертність на 43%. Академік Олег Чабан пояснює, що з цим робити

З нагоди Всесвітнього дня ментального здоров’я, The Village Україна презентує спеціальний епізод спеціального сезону подкасту «Простими словами», гостем якого вже вдруге став доктор медичних наук і психотерапевт Олег Чабан.

Цього разу Марк Лівін і Софія Терлез поговорили з академіком про психосоматику як науку, як наше тіло страждає від непроговорених емоцій і чому життєво важливо радіти маленьким речам.

 

 

 

Психосоматика враховує те, що не враховують інші види медицини

Психосоматична медицина – це частина великої, офіційної доказової медицини. Специфіка її в тому, що вона розглядає людський організм як єдиний, як і вся медицина, але робить акцент на тому, що наші мізки, наш спосіб життя, а отже, й наша психіка з усіма її компонентами – з мисленням, емоцією, волею, історією життя – має такий самий стосунок до тіла і проявляється на ньому, наприклад, через хвороби, як інші чинники. Наприклад, інфекції, травми, тому подібне. Отже, більш жорстко вивчає зв’язок психіки й тіла. Як підтверджують дослідження, вона може бути причиною старту захворювань, може бути причиною недосягнення терапевтичного ефекту, навіть коли ми говоримо про зрозумілі чинники. 

Людина травмувала ногу, звернулася до хірурга, там полатали, залікували, але вона не стає ще функціональною. Вона однаково шкутильгає, проситься на реабілітацію, ходить по інших лікарях, відчуває якийсь хронічний біль, який ніяк не проходить. Усі розводять руками, тому що обстеження говорять, що все окей, а вона каже, не окей, життя немає. Тобто щось ця людина не вирішила. Отже, її емоції, психіка, мозок не завершили якусь ситуацію у своєму житті, і це дотепер проявляється хворобою. 

 

 

   

У США провели дослідження: пересічних людей запитували, чи понесе великий стрес за собою хвороби в їхньому житті. Результати показали, що смертність серед людей, які вважали, що стрес у їхньому житті призведе до якоїсь величезної проблеми, – інфарктів, смертей тощо – була на 43% вища, ніж серед тих, хто не говорив про фатальність стресу в житті. Це про психосоматику.

   

 

 

Психосоматика про наш життєвий шлях

Психосоматичних механізмів дуже багато. Як ми виховувалися в дитинстві й чи виховали в нас психологічну стійкість, психологічну гнучкість? Чи зробили нас безпорадними та виховали психологічну безпорадність? Чи вже в дитинстві нас навчили переборювати стреси й не розплачуватися власним тілом, виразками, гіпертонічною хворобою? Чи, навпаки, нас навчили здаватися за першої проблеми в житті й потім довго ходити по лікарях?

Психосоматика враховує цілісну життєву історію. Звідки людина взялася з такою психікою, аж від генетичного рівня – що їй передалося, які епігенетичні чинники вплинули і як людина тепер захищається та реагує на ті чи інші потрясіння свого життя – як біологічні потрясіння, так і психологічні.

Мовчання вбиває

Алекситимія – це непроговорення своїх емоцій, неможливість самому для себе зрозуміти й назвати свою емоцію. Коли я запитую людину: «Як ти себе почуваєш?». Здавалося б, усе дуже просто. Але у відповідь чую: «Слухай, замотався, цілий день бігав». Але я запитав не що ти робив, я запитав, як ти почуваєш себе. І він знов відповідає, що він робив. Себто людина не може опредметнити словами свою емоцію.

Уявіть, що людина живе в такій ситуації. Вона не реагує своїми щирими емоціями, вона їх перекриває іншими речами. Тоді тіло починає говорити, що ти почуваєш. Через сильне серцебиття, через підняття рівня цукру в крові. ПСИХОСОМАТИКА ЗАВЖДИ ПІДХОДИТЬ ДО РОЗУМІННЯ, ЩО ТВОЄ ТІЛО БІЛЬШ ЩИРЕ, НІЖ ТИ. Ти іноді навіть не можеш усвідомити, твоє тіло починає говорити. 

Закрийте власні гештальти

Якщо ви авторитет для своїх доньки чи сина, ваша фраза буде програмувати їхнє життя. Дитина чує вас із самого дитинства й ваші слова. Які б вони не були, позитивні чи негативні, вони – авторитарні. І в такому варіанті однозначно давати якісь поради та пояснювати, я би не рекомендував. 

Краще поговорити зі спеціалістом або відправити до нього. Тому що МИ ДО СВОЇХ РІДНИХ ЗАВЖДИ СУБ'ЄКТИВНІ. НЕ ТРЕБА БУТИ САМОМУ СОБІ ПСИХОЛОГОМ І ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ. Ви суб'єктивні із самого початку, з моменту її народження. 

 

 

Ми всі не можемо бути однаково щасливі

Це той варіант, коли тебе запитують, а чому ти не усміхаєшся. «Ти ж працюєш у колективі, тебе не задовольняє наш колектив? А чому в тебе таке сумне обличчя? А ти знаєш, від того, що ти не усміхаєшся, в інших поганий настрій і продуктивність нашого колективу падає? Тому надягли посмішки, ваш настрій залишайте вдома, а тут, будь ласка, будьте щасливі». У тебе виходить вищир, дурнувата посмішка, бо ти відчуваєш, що тебе ґвалтують щастям.

Хтось плаче, хтось сміється, хтось радіє, хтось у великому горі й так далі. Ми різні, ми не можемо бути однаково щасливі

Ця тенденція – успішне людство, щасливе суспільство, де всі ходять усміхнені. У мене на це алюзія – немов велика психіатрична лікарня вийшла на вулицю й демонструє, що їм мало грошей, треба ще більше. 

  

 

Не радістю єдині

Що простіша система, то вона надійніша. Що складніша, то більше виникає варіацій, і вона може ламатися. Так, дві найпростіших емоції, які передаються найшвидше, кодуються найменшою кількістю груп м'язів і, відповідно, розшифровуються – це гнів і страх. Від однієї до пʼяти гримас на нашому обличчі. А тепер порівняйте з радістю – 17 гримас. Через те, що надто багато накладається різних м'язів, вмикається і гримаса. 17 гримас груп емоцій, які включаються в одне слово – радість.

 

Усі думають, що ми прагнемо радості. Від негативних емоцій побудовано дуже багато спонукального та творчого. Від страху людина іноді робить також героїчні вчинки, а не лише тікає. Це неправильна дія

Ми з вами створені так, щоби найшвидше розшифровувати та включати нашу емпатію, емоційне співзначення, резонанс на погані емоції. Це не наша програма, це еволюція, яка шліфувала соціальний мозок людини близько 150 тисяч років. Відшліфовувала, щоб ми нашвидкуруч розшифровували погані емоції. І тому саме страх є емоцією, яка найбільше об’єднує. Не радість. 

 

 

Маленький крок для людства, але…

Коли ви навчилися контролювати лише одну річ – щелепу, стиснення зубів, то ви знайдете ще купу м'язових закрепів. Але від першого кроку спрацює біологічно-зворотний зв'язок. Я досяг цього, я зміг перебороти, я відчув ефект. І далі ланцюгова швидка реакція, як атомний вибух, поширюється миттєво на все тіло. Лише тому, що ви дозволили мозку повернути контроль над чимось. Оце повернення контролю – це перший успішний крок. Досягни успіху в дрібному маленькому кроці, ти вже став на шлях одужання.

Емоції спонукають до дії, дії створюють нові знання, у тому числі праксис, нові навички, техніки переборення

Дуже важливо, що перший крок не повинен бути грандіозний, тому що ти повинен досягнути успіху. Самі почніть аналізувати, до чого ви схильні. До прогулянки, пробіжки, гри в теніс, скандинавської ходьби, – до будь-чого. З єдиним «але». Ви обов'язково повинні отримувати задоволення від цього. Нехай воно буде дрібненьке. Ви цього разу просто пройшли швидшим кроком. І самі потішилися. О, та я ще можу, ще не задихнувся і так далі.

 

 

Проєкт реалізовано в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» – ініціативи Першої леді України за підтримки компанії Visa у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я при Кабінеті Міністрів України й громадською організацією «Безбар’єрність».