«ВУЛИЦЯ СТЕПАНА БАНДЕРИ» – подкаст The Village Україна, у якому ми простими словами розповідаємо про складні теми історії України. 15-й епізод присвячений хрещенню Київської Русі князем Володимиром і тому, як цю подію намагалися присвоїти росіяни.

Слухайте подкаст «Вулиця Степана Бандери» на зручній платформі

31 травня 2010-го день хрещення Русі 988-го року законодавчо визнали державною пам’ятною датою Російської Федерації. Там досі вважають, що це «дата важливої історичної події, яка здійснила значний вплив на суспільний, духовний і культурний розвиток народів Росії й на зміцнення російської державності». Та Росія далі продовжує свою ідеологічну гру про «єдину» духовну купіль і «єдиний народ». Мабуть, забули, що коли Володимир хрестив Русь, Москви ніякої не було. Про неї вперше згадують під 1147 роком, а до того там жили угро-фінські племена.

В Україні день Хрещення України-Русі став державним святом у 2008-му, за два роки до того, як це сталося в Москві. Щороку церковні служителі та громадяни відзначають це свято 28 липня. А його значення у 2020 році пояснив митрополит Київський і всієї України Епіфаній:

«Володимирове Хрещення створило духовну основу єдності Русі-України як великої держави. Тож сьогодні ми, спадкоємці цієї славної та могутньої держави, володіємо унікальним ключем до розуміння успіху нашої сучасної держави. Цей ключ понад тисячу років тому подарував нам князь Володимир: він полягає в нашій єдності, згуртованості, соборності. Саме тому ми маємо її всіляко захищати, щоб уберегти для себе та наступних поколінь нашу віру, державу, історію».

Повернути вкрадене

Росіяни мають свою версію історії про Володимира Великого. Володимир Путін вважає, що Росія є правонаступницею Київської Русі. Він неодноразово заявляв про значення Херсонесу, де Володимир нібито «охрестив Росію». Пам’ятник Володимиру Великому в центрі Москви – дія, щоб «закріпити» князя за «правильною» столицею. Щобільше, там Володимира вважають «засновником Російської держави», а його зв’язок із Києвом заперечують. Мабуть, недаремно Вінстон Черчилль казав, що «Росія – це країна з непередбачуваним минулим».

Росіяни ж крадуть не тільки історію, але й фізичні тіла князів, щоби якось виправдовувати свою версію минулих подій. Після смерті Володимира Великого поховали в київській Десятинній церкві. Його саркофаг із 17 століття знайшов Петро Могила. До 20 століття мощі князя перебували в Києві. Перед Другою світовою війною останки Володимира забрали до Санкт-Петербурга нібито для того, щоб відтворити обличчя. Але досі ці мощі не повернули. Як і мощі його бабусі Ольги. Ні українці, ні світ давно не вірять в історичні міфи, які пропагує Москва. Українці знають, що наступницею Київської Русі є Україна. Але коли ми повернемо те, що вкрала в нас Москва?

Аскольдове хрещення

У 867 році константинопольський патріарх Фотій в «Окружному посланні» писав: «Не лише болгари звернулися до Христа, а й руси. Вони підняли руку на Ромейську імперію, але тепер і вони змінили еллінську й безбожну віру, у якій раніше перебували, на чисте життя у Христі. І в них запала така спрага віри й наснаги на праведне життя, що вони прийняли пастиря і з великим сумлінням приступають до Христових таїнств». З цього запису випливає, що християнізація Русі почалася ще задовго до Володимира Великого. Започаткував її київський князь Аскольд, який у червні 860-го здійснив похід на Константинополь.

Легенда говорить, що Аскольд напав на місто, коли імператор Михаїл перебував у військовому поході проти арабів, які загрожували Візантії. Князь обложив місто, у ньому почалася паніка. Урятуватися вдалося дивом, коли з церкви Богородиці у Влахернах винесли її ризу, вмочили у воду, що здійняло бурю, яка знищила «кораблі безбожної Руси». Насправді Аскольд переміг у цій війні, і Михаїл був змушений укласти з ним мирний договір. Зміст його невідомий. Історики вважають, що Візантія щороку сплачувала Русі якусь суму грошей, а Русь надавала військову допомогу Візантії. Окрім того, руські купці зайшли на місцеві ринки, а грецькі – на ринки Русі. Після цих подій, згідно з посланням Фотія, Аскольд і його оточення прийняли християнство.

Рішення охреститися, найімовірніше, було політичним, а не ідеологічним. Русини та візантійці так вирішували свої завдання. Вважають, що після повернення до Києва Аскольд залишився християнином і заклав основи християнського вчення на Русі. Після вбивства князя новгородським воєводою Олегом (імовірно, через бажання поширювати християнство) влада в Києві перейшла до язичницької династії Рюриковичів. Це віддалило державу від Візантії та християнства. Утім, Аскольд зробив те, що стало поворотним моментом ходу історії русичів і що спростовує міф росіян про їхню об’єднавчу духовну місію.

Мирна дипломатія

«Ця (Ольга) була передвісницею християнської землі, як вранішня зоря перед сонцем і як зірниця перед світом», – так про княгиню Ольгу написали в «Повісті минулих літ». Ольга прийняла християнство в Царгороді (Константинополі), ймовірно, у ніч проти 18 жовтня 957-го та стала першою з руських правителів, хто пройшов обряд хрещення. Легенда каже, що візантійський імператор Костянтин VII Багрянородний хотів із нею одружитися, тому Ольга вдалася до хитрощів. Поставила умову – перед одруженням хоче охреститися, а хрещеним має бути сам імператор. Після хрещення знову зайшла розмова про одруження, але імператор отримав відповідь: «Чи може дочка одружитися з батьком?».

Чи правдива ця історія – достеменно невідомо, але особисте прийняття християнствао було невипадковим рішенням. Після смерті Ігоря 944-го його наступницею стала дружина Ольга. Вона розуміла необхідність реформувати державу та будувати стосунки із сусідами (передусім Візантією) по-новому. Вона відмовилася від воєнних походів, до яких вдавався її чоловік. Стала засновницею мирної, нової для Русі дипломатії. А прийняття християнства стало одним із засобів його втілення. Уперше в історії Русі княгиня їхала до Константинополя не з військом, а мирним посольством. Вона і її дипломати мали заздалегідь сплановану програму переговорів і чітко дотримувалися їх, щоби досягнути успіху.

Про те, що прийняття християнства було дипломатичним методом свідчить той факт, що Ольга не запровадила нову віру як державну на Русі, згодом це зробив її онук Володимир. Історики вважають, що Ольга хотіла домогтися відновлення щорічних платежів Києву та надання привілеїв руським купцям і дипломатам на території Візантії, які втратив Ігор після невдалого договору з Візантією. Утім, до кінця життя залишалася християнкою та заповіла поховати себе за християнським обрядом. Її син Святослав дотримався заповіту – поховав маму у храмі святого Миколая на Аскольдовій горі. Її тіло було нетлінним, тому згодом онук Володимир переніс її мощі в Десятинний храм Успіння Богородиці. Під час нападу монголів їх сховали під руїнами цієї ж церкви. Там вони були до 18 століття. Їх знайшов Петро Могила, коли відбудовував маленьку церкву на місці десятинної. Та московський Синод згодом наказав перепоховати мощі. Куди – невідомо.

Є думка, що мощі були вивезені невипадково. Росія хотіла замовчати факт хрещення Русі до Володимира, бо це б не вписувалося в наратив про красивий початок хрещення Русі Володимиром. Невигідною є історія вбивства християнина Аскольда князем із Росії Олегом. Невигідна історія про поховання Ольги саме на Аскольдовій горі. Як і невигідна історія, що Володимир повернув християнство на Русь, яке започаткували його попередники.

Офіційна релігія

У 986-му Володимир Великий допоміг візантійському імператору Василю ІІ придушити повстання земельних магнатів. Натомість просив видати за нього заміж сестру Анну. Візантійці боялися, що шлюб із язичником похитне авторитет імператорської династії, тому просили Володимира прийняти християнство. Погодилися на шлюб після того, як русичі в 988-му завоювали візантійське місто Херсонес (Корсунь). Володимир погрожував таке саме зробити зі столицею Візантії. Тому імператор поступився та видав за Володимира Анну, з якою поїхав до Києва. Звідти й почалося хрещення Русі. Володимир Великий казав:

«Якщо не явиться хто завтра – богатий чи убогий, чи старець, чи раб – то мені той противником буде. А на завтра вийшов Володимир зі священниками корсунськими на Дніпро, і зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду та стояли – одні до шиї, другі до грудей, а священники молитви творили».

До прийняття християнства Володимир провів кілька реформ, які зміцнили Русь і зробили її впливовою державою на міжнародній арені. Він розбудував Київ як столицю держави. Приєднав до Русі східнослов’янські племена хорватів, дулібів, радимичів. Територія володінь Володимира сягала 800 тисяч квадратних кілометрів. Вони стали найбільшими в Європі. Він укріплював міста та кордони держави. Усунув від влади місцевих князів, по містах надав владу своїм 12 синам. Володимир запровадив перші гроші – златники та срібники із зображенням князя на троні та герба-тризуба.

Після цього Володимир розумів, що Київська Русь пережила язичництво та потребує нових релігійних і духовних традицій. Вибирав поміж релігіями країн, з якими мав політичні та торговельні відносини – християнство й іслам. У «Повісті минулих літ» ідеться про те, що русини не обрали іслам через те, що він забороняв уживати алкогольні напої. Тому обрали християнство з Візантії, розкішні релігійні обряди якого викликали в них захоплення. Насправді ж Володимир при виборі релігії керувався вигідними для Русі політичними та економічними причинами. І зробив християнство офіційною державною релігією.

Історик Вадим Арістов вважає, що прийняття християнства відкривало доступ для Володимира та його династії до очільників Візантії та європейських держав. В інтерв’ю для «Радіо Свобода» він розповідав, що «Хрещення князя Володимира, а потім його підданих і його держави знаменувало прихід на ці терени європейської цивілізації. Для князя та інших можновладців хрещення, перехід у християнство означало орієнтацію на політичні й культурні традиції та «тренди» того часу, пов’язані з Візантією. Хрещення – це не тільки нова віра чи нова релігія – це дещо ширше: наприклад, це архітектура, бо ж треба було християнські храми, церкви будувати».

І справді. Володимир збудував перший і головний храм Київської Русі – церкву Богородиці. Чи більш відома назва – Десятинну, бо десяту частину своїх прибутків віддавав на її утримання. З цього часу в Русі християнство стало не тільки державною релігією, а й функціонувати як церковна організація. Наслідки хрещення Володимира масово стали відчутними за кілька десятиліть. Почала розвиватися книжкова культура, з’явилися перші школи, які готували духовенство для церкви та урядовців для держави. Русь доторкнулася до культурної, архітектурної, мистецької спадщини європейських країн. Держава зміцнила свій міжнародний авторитет і стала рівноцінним політичним гравцем.

слухайте п'ятнадцятий епізод подкасту «Вулиця Степана Бандери»