Другий сезон подкасту «Простими словами» присвячений захисним механізмам психіки. Саме так у гештальт- і психоаналітичному підході називають способи справлятися зі складними переживаннями.

У когнітивно-поведінковій терапії схожі процеси називають когнітивним викривленням, підходи в роботі з ними дещо відрізняються. Для того, аби розібратися в захисних механізмах у когнітивно-поведінковому підході та зрозуміти особливості цього методу терапії, Марк та Ілля запросили КПТ-психотерапевтку Євгенію Чернегу.

Євгенія пояснює, що таке когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), чим цей метод відрізняється від інших, як у ньому працюють з аналогами захисних механізмів та у яких випадках застосовується інший напрям КПТ — схема-терапія.

Підписуйтеся на телеграм-канал про подкасти «Міністерство подкастів України»

Підтримай подкаст
«Простими словами» на Patreon

Що таке когнітивно-поведінкова терапія

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — це психологічний підхід, розроблений американським психотерапевтом Аароном Беком у 1960-х роках. Початково Бек прийшов у психоаналітичне лікування, але залишився незадоволений його результатами: дуже довга терапія, під час якої пацієнт не розуміє, що з ним роблять і для чого. Тому він заснував новий метод — когнітивно-поведінкову терапію.

Аарон Бек є засновником цього методу, але в нього немає такого статусу, як у Зигмунда Фройда або Фредеріка Перлза — основоположника гештальт-підходу. КПТ є комплексною формою терапії, яка базується на багатьох наукових дослідженнях, доказах і нових знаннях про роботу мозку та психіки. Цей метод відкритий до нового й того, аби змінювати підходи. У ньому багато експериментів і течій, аби пробувати нові способи лікування.

Когнітивно-поведінкова терапія має чіткі послідовності й визначає, що краще працює в певному випадку. Звісно, усе індивідуально, але цей метод має чіткий порядок, який підтверджений науковими дослідженнями.

Особливості КПТ і відмінності від інших психологічних підходів

Гештальт добре допомагає пробуджувати емоції, дає змогу внутрішній дитині відчувати щастя. Цей метод дуже популярний у пострадянському просторі, у якому є проблема з вираженням емоцій. КПТ має чітко окреслений шлях лікування. Проте когнітивно-поведінкова терапія не означає відсутність емоцій, а гештальт не означає відчутність структури. Просто в кожному методі чомусь одному надається перевага.

Гештальт-підходи орієнтовані на роботу з розвитком особистості, її переживаннями, а когнітивно-поведінкова терапія найкраще працює з депресивними, тривожними, панічними та іншими різновидами розладів.

На відмінну від гештальт- і психоаналітичного підходу, у термінології КПТ не існує поняття «захисний механізм». У когнітивно-поведінковому підході схожі процеси називають «когнітивним викривленням». Когнітивні викривлення, як і захисні механізми, є у всіх людей. Їх створюють нервові центри неокортексу (кора головного мозку, яка відповідає за мислення, пам’ять та ухвалення рішень). А захисні механізми створюють нервові центри глибших ділянок мозку, тому їх відносять до понять глибинної психології.

Особливістю в роботі КПТ є залучення внутрішньої дорослої частини людини, яка може спостерігати за собою, сумніватися у своєму сприйнятті, тестувати та критично осмислювати свої думки, себто бачити ці викривлення. У такому випадку людина може на 90% бути впевненою в чомусь, але на 10% вона припускає інше та готова це протестувати.

Наприклад, людина думає, що всі люди небезпечні, їм не можна довіряти й потрібно весь час бути насторожі. Вона спілкується з іншими вороже й, відповідно, вони з нею теж. Тоді людина підтверджує свою гіпотезу, що всі люди – небезпечні істоти й потрібно бути обережною. У когнітивно-поведінковій терапії людина має змогу протестувати цю думку.

Особливості роботи КПТ-спеціалістів

У КПТ-підході психотерапевти впливають на поведінку людини через переживання нового досвіду. Коли людина здобуває новий досвід, вона починає інакше себе відчувати, поводити й отримує емоції внаслідок зміни мислення та поведінки. КПТ-спеціалісти роблять експерименти та навчають пацієнта ненасильницькій комунікації. Часто з конкретної ситуації робиться рольова гра, у якій пацієнт поводить себе інакше та дивиться, як на це реагують інші.

Наприклад, людина впевнена, що вона мусить бути ідеальною та боїться припуститися помилки через те, що інші її засуджуватимуть або висміють за це. У процесі роботи з когнітивними експериментами людина може отримати завдання від терапевта спеціально зробити помилку, наприклад, на занятті з англійської. І коли людина бачить, що від цього ставлення навколишніх до неї не змінюється, вона змінює свої упередження й із часом уже не боїться припускатися помилки.

КПТ-спеціалісти часто виходять із пацієнтами в поле їхнього страху. До прикладу, якщо пацієнт боїться їздити в метро, психотерапевт може проїхатися з ним у підземці. Буває, що людина не може ходити в супермаркет через те, що боїться втрачати свідомість на людях, оскільки впевнена, що люди будуть сміятися над нею, коли вона впаде. У такому випадку психотерапевт може піти з людиною в супермаркет і допомогти їй упоратися з цим страхом. Спочатку терапевт удає, що падає. Людина спостерігає за реакцією інших і потім падає сама. Так пацієнт отримує новий досвід на рівні переживань, що дуже допомагає.

Але може бути й інакше. Буває, що людина впевнена в собі, до прикладу, студент упевнений у тому, що він відмінник, але всередині є відчуття, що він не впорається з наступним завданням або іспитом. Ніби все, що було до цього — випадковість. Попри новий досвід, старе переживання однаково залишається всередині. Коли це занадто глибока проблема, КПТ уже не працює. У такому разі застосовується схема-терапія.

У чому суть схема-терапії

Схема-терапія — це один із напрямів КПТ, створений Джеффрі Янгом для роботи із глибшими проблемами. Якщо когнітивно-поведінкова терапія не допомагає, це може означати, що внутрішня доросла частина недорозвинена.

У схема-терапії є концепція внутрішнього поділу особистості на дві сторони: на одній — здоровий дорослий і щаслива дитина, а на іншій — дорослий, який критикує, і вразлива дитина. В основному, внутрішні конфлікти трапляються через протистояння внутрішнього дорослого та дитини. З одного боку, людина багато від себе вимагає (внутрішній суворий дорослий), а з іншого — дуже сумнівається в собі та думає, що в неї нічого не вийде (внутрішня вразлива дитина). Це внутрішній конфлікт.

У схема-терапії існує поняття «‎копінг» — це те, що робить людина, аби впоратися зі стресом. Справлятися можна дезадаптованим способом, тобто уникати переживань. Або, навпаки, способом звеличення себе. Тобто людина себе хвалить і нагадує собі, що вона вміє, аби впоратись із переживаннями.

Адаптивний спосіб охоплює включення внутрішньої здорової частини дорослого, який тримає за руку нашу вразливу внутрішню дитину, заспокоює її, не заперечує переживання, а допомагає з ними впоратися. Або вмикається дорослий, який раціонально оцінює, що можна зробити для того, аби зменшити ці переживання.

Наприклад, якщо внутрішня вразлива дитина студента-відмінника боїться не скласти іспит, внутрішній дорослий може вирішити, що треба більше почитати та добре вивчити матеріал, щоби менше сумніватися в собі. Або може заспокоювати та говорити: «Усе буде добре, ти вчив, ти складеш цей іспит».

Взаємодія внутрішнього дорослого та внутрішньої дитини

У всіх людей є внутрішня вразлива дитина, яка активується, коли наша потреба незадоволена, коли нас відторгають або коли ми опиняємося у стресовій ситуації. У стресовій ситуації ця частина внутрішньої вразливої дитини вмикається на якийсь час. Завдання здорового внутрішнього дорослого підтримати внутрішню дитину й одночасно вирішити певну проблему.

Здорова частина внутрішнього дорослого з’являється, коли наші психологічні та фізичні потреби задовольняються в дитинстві. Якщо дитинство минає добре, дитина розуміє свої потреби й бачить, як вони задовольняються, вона вчиться задовольняти їх у майбутньому.

До прикладу, якщо дитина хоче їсти та бачить, що батьки готують для неї яєчню, вона розуміє, що в майбутньому для того, аби задовольнити свою потребу поїсти, їй треба взяти яйця та зробити собі яєчню. А якщо дитина хоче їсти, а батьки кажуть: «Ти серйозно, ти знову хочеш їсти?», у дитини виникає відчуття, що з нею щось не так. І, умовно, замість того, аби вчитися готувати, людина відчуває, що з нею щось не так.

Як працює схема-терапія

Схема-терапія виділяє 18 схем. Схема складається з того, як людина сприймає себе та навколишній світ, або з емоцій, які вона сприймає як нестерпні та вирішує тікати від них за допомогою копінгів і певної поведінки. У підсумку ця автоматична поведінка не веде до досягнення цілей, а, навпаки, перешкоджає цьому. Наприклад, коли людина потребує близькості, але через страх уникає її, вона так захищає себе від переживань можливого відторгнення, але не задовольняє потребу у зближенні.

Кожна схема базується на певній незадоволеній потребі. Виділяють 5 основних потреб: потреба прив’язаності, компетентності, самоідентифікації, вираження своїх потреб, реалістичних кордонів і безпеки. До кожної незадоволеної потреби прирівнюється певна схема.

У відповідь на кожну схему є три варіанти дій: бий, замри, тікай. Наприклад, у схемі «Емоційна депривація» людина потребує любові, але не може її отримати. Людина може вірити схемі, тоді вона обирає відстороненого партнера, не виражає свою любов. Тобто людина підтверджує схему своїм досвідом. Якщо людина контратакує цю схему, вона вимагає любові від свого партнера й хоче тісного контакту. Також людина може взагалі уникати стосунків і можливості з’ясувати те, полюблять її чи ні. В адаптивній схемі людина відчуває, що гідна любові. Тобто впевнена, що зустріне людину, з якою в неї буде повноцінний обмін коханням.

Схема-терапія також лікує нарцисичні, межові, компульсивні розлади. У ній також залучена емоційна включеність із гештальт-підходу. Плюс у тому, що людина не тільки вчиться виражати свою злість, фрустрацію, як у гештальті, а й розуміє повну картину процесу лікування, які процеси зараз у ній вмикаються. Людина фіксує та пояснює собі всі копінги, які вона використовує.

У схема-терапії під аналогами захисних механізмів маються на увазі переживання, думки людини. Суть цього методу в тому, що наші думки впливають на наші емоції. Емоції виливають на нашу поведінку, яка підтверджує глибині упередження, а вони, своєю чергою, упливають на наші думки. Коли на якомусь етапі відбувається збій, він тестується та стає зрозумілим за допомогою переживання нового досвіду.

Наявність певної схеми можна помітити в тривалому незадоволенні собою або стосунками. Як правило, людина асоціюється або з частиною себе, яка критикує, або із вразливою дитиною. Людина або постійно нападає на себе, або відчуває себе маленькою та слабкою дитиною, коли якась потреба незадоволена.

Корисно знати та приймати всі ці частини себе. Потрібно розуміти, що кожні копінги виникають обґрунтовано. Наприклад, у дитинстві нормально справлятися з агресивним батьком через покірність. Коли дитина виростає, у неї залишається цей копінг, але це не означає, що він неправильний. Варто просто дещо переглянути його: для чого він потрібен і коли він вмикається, знайти, який ще спосіб можна застосувати.

Підсумок

Когнітивно-поведінкова терапія працює з короткочасними когнітивними упередженнями, які виникають як реакція на певне середовище й можуть так само швидко вирішуватися. На більш глибинних переконаннях людини працює схема-терапія, на її основі застосовуються різні механіки взаємодії, залежно від того, чого не вистачає людині.

Що почитати на цю тему

Джеффрі Янг «Геть із замкнутого кола! Як лишити проблеми в минулому і впустити у своє життя щастя» («Прочь из замкнутого круга! Как оставить проблемы в прошлом и впустить в свою жизнь счастье») — це клієнтська книжка, яка добре пояснює принципи роботи КПТ.

Що подивитися на цю тему

Серіал «Велика маленька брехня» — у цьому серіалі батьки дуже добре задовольняють психологічні потреби дітей у конфліктних ситуаціях. Це позитивний приклад того, як батькам варто розмовляти з дітьми.

Новий сезон «Простими словами»

Apple Podcasts, SoundCloud,
Spotify, Google Podcasts,
CASTBOX

ПРОДЮСЕР: Тарас Галаневич

ВЕРСТКА ТА ДИЗАЙН: Катерина Шерстобітова

ОБКЛАДИНКА: Альбіна Колесніченко

Текст: Анастасія Шумілова

ВЕДУЧІ: Марк Лівін, Ілля Полудьонний