ЕкоНі, війна не є причиною забувати про екологію. Що може зробити кожен із нас

Стан довкілля, який в Україні був не найкращим і до 24 лютого, суттєво погіршується під час повномасштабної війни, коли Росія систематично чинить на нашій території акт екоциду. Наразі міжнародними злочинами визнано геноцид, злочини проти людства, агресію й воєнні злочини, але Україна хоче додати в цей список ще й екоцид – масове знищення рослинного чи тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення дій, які можуть спричинити екологічну катастрофу. 

Забруднені й заміновані квадратні кілометри землі, знищені природоохоронні території, спричинені масові пожежі, розлиття нафтопродуктів під час обстрілів, масова загибель тварин, а після терористичного акту РФ з підривом Каховської ГЕС змило верхній родючий шар ґрунтів, змінюється фауна, є величезна кількість відходів техніки й снарядів, а також будівельного сміття від пошкоджених споруд. До того ж в Україні досі немає відповідної регіональної інфраструктури для перероблення такого сміття, доступ до реєстрів через війну закритий, а плани відбудови зараз не обовʼязково мають включати оцінку впливу на довкілля.

Редакторка The Village Україна Ірина Виговська поговорила з представниками чотирьох організацій, що займаються дослідженням, охороною довкілля й утилізацією відходів: «Україна без сміття» Save Dnipro, Ecola та IFAW. Спробували розібратися, як війна впливає на стан навколишнього середовища і що може зробити кожен із нас, щоби поліпшити спільне майбутнє.

ГО SaveDniprо, одна з трьох найбільших екоорганізацій в Україні, документує всі екологічні злочини, що їх коїть Росія на території України. Під визначення екозлочину підпадає шкода для довкілля внаслідок воєнних дій: «прильоти» є екозлочинами в частині ґрунтового покриву, пожежі внаслідок вибухів, шкідливі викиди в атмосферу, також екологічними злочинами є будь-які виливи у воду мастил, продуктів розпаду, вимирання фауни в місцях активних бойових дій, окупація природно-заповідних фондів.

Екологічна директорка SaveDnipro Анастасія Скок пояснює, що найбільш зрозумілим екологічним злочином є влучання ракети або дрона й пожежі: у такому разі можна порахувати в тротиловому еквіваленті вибух від бойової частини ракети й визначити, скільки отруйної речовини було викинуто в повітря. Організація зараз працює з Офісом генпрокурора над розробленням методики фіксації подій, як-от воєнний злочин, щоб потім притягнути росіян до відповідальності.

Ексдиректорка ГО «Екодія», експертка міжнародного фонду захисту тварин IFAW Наталія Гозак каже, що зараз ми спостерігаємо серйозні зміни стану довкілля й екосистем. Основні проблеми:

• забруднення ґрунтів через продукти згоряння вибухових речовин, через влучання снарядів, особливо в зонах безпосередніх бойових дій;
• пожежі в лісах, містах, на підприємствах, паливно-мастильних складах – площі пожеж дуже збільшилися, відповідно, це впливає на забруднення повітря;
• забруднення вод, особливо критичною ситуація стала після підриву Каховської ГЕС;
• відходи: будівельні залишки, уламки ракет і дронів – з якими щось треба робити;
• атомні загрози, які, на щастя, поки що є потенційними, але в разі реального влучання, наприклад, у Запорізьку АЕС, за наслідками цей вплив точно буде найбільш масштабним.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів веде підрахунок збитків для навколишнього середовища. У дослідженні «Російсько-українська війна: Вплив на довкілля» («Russia-Ukraine War: Environmental Impact») ідеться про два трильйони гривень збитків для довкілля. Половина з них повʼязана із забрудненням повітря через пожежі й згорянням нафтопаливних складів. 

За словами Гозак, це пов’язано з тим, що забруднення повітря простіше порахувати. Забруднення ґрунтів є недооціненим, бо вибухові речовини, а особливо фосфорні снаряди, завдають величезної шкоди ґрунтам, але в науковців й інспекторів поки що немає доступу до цих ділянок.

На якість ґрунтів і продукти, які на цих ґрунтах вирощують, впливає все: вирви від вибухів, окопи, токсичні речовини від польоту ракет і рух важкої техніки. За офіційними даними, через війну в Україні забруднені понад пʼять мільйонів гектарів сільськогосподарських земель. Для порівняння: загальна площа України – близько 60 мільйонів гектарів.

«Для того, щоб на територіях, які є зараз замінованими, пошкодженими або розташовані в зоні бойових дій, почати щось вирощувати або взагалі користуватися землею, потрібно буде докласти чимало зусиль, проводити заходи з очищення», – каже Гозак. 

«Зараз ми можемо фокусуватися лише на звільнених ділянках після розмінування», – продовжує експертка IFAW. ГО «Екодія» провела дослідження про те, що відбувається з ґрунтами і як правильно їх відновлювати. Згідно з їхнім планом, необхідно спочатку провести оцінку ґрунтів, а вже потім розробляти схеми застосування комплексних мікробних біотехнологій залежно від стану ґрунтів або консервувати найбільш пошкоджені землі, де інші заходи з відновлення є економічно не вигідними: вони будуть самоочищатися десятиліттями.

Гозак розповідає, що з дій, які можна робити вже зараз, – це може бути висадка окремих видів дерев, які поглинають забруднення важкими металами. Це, наприклад, тополя й верба. У деяких випадках до ґрунтів додають глину або пісок, а також проводять більш дорогі маніпуляції.

У SaveDnipro зазначають, що найбільша зміна якості повітря повʼязана із зупинкою роботи великих підприємств. Наприклад, у Донецькій області майже на 90% зменшилася кількість викидів. Тож ми можемо робити висновок, що всі підприємства, які досі не екомодернізувалися, суттєво впливають і на якість повітря й довкілля, і безпосередньо на громадське здоровʼя.

Зміну якості повітря від ракет можна досліджувати лише точково (протягом 48 годин). «Як порівняти з великими промисловими монстрами, один приліт не такий уже й страшний», – коментує екодиректорка SaveDnipro Анастасія Скок. Набагато небезпечнішими є пожежі.

У звіті зоозахисників ГО «Відкриті клітки» є список зруйнованих ферм із зазначенням кількості свійських тварин, які загинули. На деяких фермах масштаби смертей величезні: наприклад, на птахофабриці в Чорнобаївці загинули чотири мільйони курей. 

Щодо диких тварин цифри можуть бути лише приблизними, бо дослідники поки що не мають можливості це підрахувати. За словами Наталії Гозак з IFAW, точно ми можемо казати лише про те, що фауна змінюється – тварини, які можуть мігрувати, тікають від гучних вибухів в інші регіони. Високий рівень шуму впливає на птахів у гніздовий сезон – вони не можуть нормально розмножуватися в цей період. Руйнування Каховської ГЕС теж вплинуло на птахів: їхні гнізда змило або, навпаки, вони висохли, тож у багатьох видів навряд вийшло виростити пташенят. «Найімовірніше, після перемоги наша природа буде інша», – підсумовує Гозак.

Близько 7% територій України природозаповідні. Команда IFAW порахувала, що майже половина (44%) від усіх наших заповідних територій зараз або перебувають під окупацією, або сильно постраждали. Наталія Гозак каже, що команди деяких заповідників продовжують працювати, попри окупацію й зміну директорів на росіян. Команда унікальної ділянки й заповідника «Асканія-Нова» продовжує доглядати за тваринами. Але, наприклад, Джарилгацький заповідник повністю вигорів. 

Поки що науковцям не відомо, що саме й коли зможе відновитися, бо змінюється також клімат і природні умови. Тобто ті рослини, які виростали 50–70 років тому, не факт, що зможуть так само вирости й зараз. Це стосується й лісополіс на сході України, які забезпечували родючість полів, запобігаючи тому, щоб вітер здував із полів верхній родючий шар. Зараз через активні бойові дії велика кількість цих лісів вигорає, але чи зможуть потім висадити нові, під питанням через зміни клімату.

Євгенія Аратовська, засновниця ГО «Україна без сміття», каже, що піклуватися про навколишнє середовище зараз для людей, які не захищають цілісність країни на фронті, є обов’язком. «Бо це про нашу культуру, орієнтири й повагу. Увага до спільного простору, увага одне до одного, захист прав одне одного вказують на те, що ми маємо демократично-європейські цінності», – зазначає Аратовська. Також вона каже про те, що Україна втрачає сьогодні землю: великі території є замінованими або забрудненими важкими металами від влучання снарядів. Тобто наша територія відчутно меншає, а частину землі ще й відводять під сміттєві полігони.

«Ми не можемо не сортувати, якщо хочемо в майбутньому мати чисті ґрунти, воду, повітря, природу без стихійних звалищ. Чи не є це достатньою мотивацією?» – каже менеджерка з розвитку бізнесу Ecola Оксана Комінко. Також вона додає кілька важливих пунктів, які мають переконати, що сортування важливе:

•  До повномасштабного вторгнення в Україні налічували більше 35 тисяч нелегальних звалищ на природі (зараз їх значно більше);
• До повномасштабної війни в Україну ввозили (імпортували) з-за кордону сміття на 100 мільйонів доларів на рік, а після 24 лютого 2022 року ця цифра, за оцінками експертів Ecola, суттєво збільшилася, отже, зріс обсяг імпорту плівки, макулатури. «На жаль, держава нічого не робить, щоб зупинити це, адже всі розвинені країни забороняють ввіз сміття до себе, тим самим стимулюючи локальну заготівлю. Якби 100 мільйонів доларів були закупівлі сировини в Україні, це б створило багато робочих місць і податків для країни»;
• Зараз в Україні переробляють приблизно 3% ТПВ (твердих побутових відходів), ще приблизно 3% спалюють і 94% відправляють на сміттєзвалища.

Тому зараз особливо важливо приділяти увагу правильному поводженню зі своїми відходами. Комінко додає, що не буває маленького впливу на довкілля. Кожен крок кожної людини є значущим і помітним. 

Наприклад, одна тонна переробленого паперу в середньому зберігає життя 20 деревам, а одна тонна переробленого пластику дозволяє уникнути використання приблизно 140 літрів нафти.

«Коли ми не сортуємо сміття, ми віднімаємо в наших дітей можливість навчитися піклуватися про відходи так, як це роблять в усьому світі. Якщо зараз ми власним прикладом не показуватимемо, що це важливо, вони культурно дуже відрізнятимуться від решти європейців», – додає Євгенія Аратовська з «Україна без сміття».

Аратовська звертає увагу на те, що треба змінювати світогляд і тренувати корисні звички. Неправильно буде думати, що кожен із нас відповідальний за чистоту лише в себе вдома, адже ми не проживаємо життя в межах квартири. Також сортування сміття додає структурованості й осмисленності побутовим діям, а це розвиває уважний і свідомий погляд на різні аспекти життя.

З відгуків, які Аратовська спостерігає на сторінках ГО «Україна без сміття», сортування дає людям відчуття причетності до чогось хорошого: «Люди, які роблять добрі справи, почуваються щасливішими». Також вона додає, що сортувати сміття – означає бути дорослим, свідомим громадянином, а не споживачем, який чекає кращого мера, щоб той усе змінив.

Дослідження, яке провела компанія Kantar TNS, свідчить, що 80% українців або вже сортують сміття, або почнуть сортувати, щойно зʼявляться умови для сортування. На думку Аратовської, це є гарним показником ефективної діяльності органів, що опікуються темою довкілля. 

Технологічний стартап і станція сортування сміття Ecola поновила діяльність у травні 2022 року, до того станція працювала на підтримку Сил оборони: багато тон скла було передано на виготовлення бандеросмузі, тюки – для будівництва барикад, а жерстяні банки – для виготовлення окопних свічок.

Сортувальні станції «Україна без сміття» також не працювали за призначенням, а займалися волонтерською діяльністю протягом перших трьох місяців повномасштабного вторгнення.

В Ecola кажуть, що кількість замовлень зменшилася, великою мірою через переїзд клієнтів із Києва в інші міста й країни. «Але навіть зараз, коли люди вже частково повернулися додому, маємо втричі менше замовлень, ніж до повномасштабного вторгнення», – коментує менеджерка з розвитку бізнесу Ecola Оксана Комінко. Але він наголошує також на тому, що є й ті люди, які поновили здачу сировини одразу після відновлення роботи станції в травні 2022. 

«Окремої уваги потребують люди, які готували для нас сировину в Бучі й Гостомелі до 24 лютого. Саме з них почалося відновлення сервісу.  Сировина пережила окупацію й навіть вціліла в будинках, де дислокувалися окупанти і які були пошкоджені снарядами», – розповідає Комінко. Нові користувачі реєструвалися в сервісі щодня, крім березня 2022 року. 

Сортувальна станція «Україна без сміття» вимушено скорочувала витрати, додає засновниця Аратовська. Також природним шляхом зменшилася команда: хтось переїхав, а хтось вступив до ЗСУ. На беззбитковість команда вийшла у вересні 2022 року, після переїзду в нове, трохи менше приміщення. Але бізнес продовжує розвиватися. Уже під час повномасштабного вторгнення «Україна без сміття» відкрила сортувальні капсули, про які, за словами керівниці ГО, вони мріяли вже кілька років. Кажуть, що це сортування майбутнього.

Зміни можуть відбуватися на різних рівнях як національному, так і такому, що залежить від кожного з нас. Експерти пояснили, які кроки важливі для України, щоб глобально поліпшити стан довкілля і ставлення до екопитань.

Смарагдова мережа. Є процеси, повʼязані з рухом України до Європейського Союзу. У ЄС є мережа територій, які охороняють як цінні й заповідні – Natura 2000. Аналогом для України мала би стати Смарагдова мережа [Смарагдова мережа (Emerald Network) – мережа природоохоронних територій, створена задля збереження видів й оселищ, які потребують охорони на загальноєвропейському рівні. Смарагдова мережа формується в країнах, які не є членами ЄС, і є аналогічною до мережі Natura 2000, яка функціонує в країнах ЄС. Розроблення Смарагдової мережі України розпочалося у 2009 році і триває досі]. Науковці її описали, але в Україні немає ухваленого закону, який регламентував би дію мережі. Це могло б допомогти з правильною відбудовою, бо вказувало б на ділянки, де будівництво заборонене. Але цей закон уже тривалий час не підтримують, оскільки це не є вигідним для забудовників і бізнесу, пов’язаного з видобутком, коментує Наталія Гозак з IFAW.

Адвокація законопроєктів. Анастасія Скок із SaveDnipro зазначає, що для того, щоб Україна наблизилася до європейських норм, варто ухвалити законопроєкт №6004-Д про промислове забруднення. Він регламентує необхідність встановлення онлайн-моніторингу викидів від промислових установ. Законопроєкт створений відповідно до директиви ЄС № 2010-75. Ця директива про промислове забруднення зобовʼязує підприємства, які входять у Єврозону, використовувати найкращі доступні технології для модернізації, технологічних змін виробництва й зменшення викидів від промислової установи. Прямо зараз екологи й екоактивісти ведуть боротьбу за правильну імплементацію директиви, доповнює Скок.

Засновниця ГО «Україна без сміття» Євгенія Аратовська також зазначає важливість присутності екоактивістів у державному секторі, бо «депутати пропонували, наприклад, спалювати сміття за зеленим тарифом або встановити повну монополію на перероблення сміття, а це дуже шкідливі ініціативи. Конкуренція – це завжди про розвиток і можливості зібрати якнайбільше вторинсировини. Жодні обмежувальні заходи тут впроваджувати не можна. Обмеження мають бути виключно на звалищах. Тобто всі звалища треба обмежити, а краще закрити».

Поводження з відходами. Оксана Комінко з Ecola вважає, що має зʼявитися дієве законодавство для реалізації РВВ (розширеної відповідальності виробників), що дозволить активно залучити самих виробників товарів до збору на перероблення їх упакови. До того ж необхідно створити сприятливий клімат для приватного підприємництва в галузі поводження з відходами. Таким способом навіть у віддалених від великих міст районах зможуть зʼявлятися підприємства для збору, оброблення, перероблення відходів й інфраструктура для всіх цих процесів. 

Освіта. Масова освітня кампанія про сортування відходів має охопити кожного українця й пояснити, як сортувати, чому це можливо і як від цього виграє кожен, кажуть екоактивісти.

1. Полігони мають передати в приватну власність

У державі існує механізм концесії, який у цьому разі не використовується. Полігони мають передати приватним інвесторам, з депонуванням коштів на повну рекультивацію на момент передачі. В інвесторів має бути чіткий план переоснащення полігонів, інвестицій відповідно світовим нормам експлуатації. У держави мають зʼявитися відповідні контрольні функції, які будуть розділені з громадськістю.

2. Захоронення на полігоні має бути найдорожчим варіантом для всіх

Вартість захоронення однієї тонни сміття на полігоні в США – 60 доларів. В Україні – менше долара. Поки захоронення на полігоні буде найдешевшим, не варто чекати змін. Найдешевшим має бути перероблення сировини.

3. Розширена відповідальність виробників має працювати за стандартами західного світу

Найбільші забруднювачі (наприклад, корпорації на зразок Coca-Cola, PepsiCo, Nestle) мають інвестувати у створення інфраструктури зі збору сировини і її заготівлі. Зараз це не відбувається, є номінальні проєкти, але це не працює. Найбільші забруднювачі мають бути зобовʼязані забезпечити збір 70–80% свого пакування, яке потрапило до їхніх споживачів.

4. Індивідуальна відповідальність бізнесу

Повинен бути створений інститут індивідуальної відповідальності за поводження з відходами. Кожен бізнес або підприємець повинен мати документи про поводження з відходами, хто їх забирає, куди везе й скільки це коштує. Відповідальність починається в цьому разі з декларування.

Як може дбати про довкілля кожен із нас:

• прискорювати перемогу й звільнення земель;
• не бути байдужим, контролювати владу й місцевий бізнес; наприклад, якщо я знаю, що підприємство недоброчесно засипає добривами якісь ділянки і це впливає на людей, забруднює воду, я телефонуватиму на гарячі лінії, звертатимуся до екоінспекції, писатиму в місцеві органи влади;
• заощаджувати воду й електроенергію;
• не використовувати одноразові пластикові вироби, давати перевагу багаторазовим (шопер для покупок, горнятко для кави, металева пляшечка для води);
• запобігати надмірному споживанню й купувати тільки справді необхідне, а тим паче не брати безкоштовних непотрібних речей. Перед покупкою будь-чого варто зважити, чи встигните ви зʼїсти це мʼясо, чи треба вам купувати новий гаджет, якщо старий у чудовому стані, тощо;
• звертати увагу на упакову, у якій ми купуємо товари, і надавати перевагу тій, що переробляється;
• зменшити споживання м’яса;
• зменшити утворення відходів;
• за можливості надавати перевагу велосипеду чи громадському транспорту;
• не користуватися автомобілем у годину пік;
• встановити фільтри на вихлопну трубу;
• встановити вдома датчик якості повітря, щоб слідкувати за рівнем забруднення;
• піклуватися про зелені зони й висаджувати дерева;
• сортувати й правильно утилізовувати сміття.

Анастасія Скок з SaveDnipro радить людям, які хочуть починати боротися з наслідками зміни клімату й постійного забруднення повітря, створювати зелені зони. Це можна зробити на місці старого промислового майданчика або майданчика комунальної власності. Для цього потрібно подати заяву від мешканців району до районної ради й почати процес створення зеленої зони. Або висаджувати дерева вздовж дороги, і бажано не каштани, бо вони не приживаються в теперішньому кліматі, а наприклад, платани. Розпорядник землі вздовж дороги – «Шляхово-експлуатаційне управління». Також по дозвіл можна звертатися до районних відділень «Зеленбуду». 

Для поліпшення якості повітря вдома можна використовувати очисники повітря, вологе прибирання, великі потоки пилу можна частково зупиняти антимоскітними сітками на вікнах.

«Але найважливіше не бути байдужим. Бо є процедура, як-от оцінка впливу на довкілля. Коли створюється будь-який новий проєкт, експерти мають оцінювати, як він впливає на довкілля, і давати це у вільний доступ місцевій громаді, де кожен має можливість це прокоментувати. Але через війну доступ до реєстрів закритий або дуже обмежений. Тому важливо бути небайдужим громадянином і слідкувати, що будується, цікавитися деталями забудови й не залишати все на екологів», – каже Скок. «Екологів також поменшало, – підсумовують експерти, – багато хто з них виїхав або долучився до ЗСУ. Це наша колективна відповідальність».