МістоЛюди частіше обирають наземні, а не підземні переходи. Чому біля «Університету» досі немає «зебри»?

Пішохідний перехід біля станції метро «Університет» намагаються звести в Києві з 2019 року. Тоді проєкт, який ініціював Сергій Пасюта, переміг на Громадському бюджеті. Наземний перехід мав би доповнити підземний, збудований у 1980-х роках, на перехресті бульвару Тараса Шевченка й вулиці Пирогова. Ба більше, на цій ділянці в часи Радянського Союзу вже був наземний перехід.

Перехід обіцяли зробити, на нього навіть уже виділили бюджет. Активісти кажуть, що проєкт блокує патрульна поліція Києва. Так, «Центр організації дорожнього руху» надіслав уже вісім редакцій проєкту, однак патрульна поліція кожен раз надсилає нові й нові правки. Попри це, у «Київавтодорі» обіцяють завершити проєкт до кінця 2023 року. На місці вже почали роботи, однак поки що без погодження патрульної поліції.

Ми розпитали активіста Павла Постоєнка, який адвокатує облаштування переходу вже понад рік, про те, що ж заважає втілити цей проєкт.

Я теж брав участь у Громадському бюджеті різних років, подавав свої проєкти. Я знав про проєкт щодо облаштування наземного переходу біля «Університету», теж його підтримував. 

Збільшуючи кількість власних проєктів на Громадському бюджеті, я почав більш активно втягуватись у проєкт переходу на «Університеті». Я теж виграв два-три проєкти на Громадському бюджеті, але вони досі не реалізовані через нібито брак коштів, хоча інші транспортні проєкти, які просуває міська влада, реалізовують.

Активніше з юридичної точки я почав підтримувати проєкт після початку повномасштабної війни, з літа 2022 року. Тоді пішли мої перші листи до управління Патрульної поліції. Коли відповіді почали не доходити або ж не задовольняли мене, я почав публікувати відповіді у Facebook-групі «Білий велосипед». Мій перший пост на цю тему був 22 листопада 2022 року.

Один із проєктів наземного переходу біля «Університету» був втрачений, бо ним під час оборони Києва затуляли вікна. «Не знаю, чому вони, наприклад, не зняли й не повернули всі документи», – каже Павло Постоєнко.

«Я тоді почав розвивати думку про те, чому проєкт зберігають тільки в паперовому вигляді. Чому «ЦОДР» змушений щоразу надсилати по 30–40 сторінок до поліції? Тобто вони мусять це роздрукувати, підписати й відправити, витративши на це гроші платників податків», – розповідає активіст.

Патрульна поліція на запит Постоєнка відповіла, що цього вимагає ДСТУ й перенаправила його до Мінрегіонів, ті – до Мустафи Найєма, який нині очолює Агентство відновлення та розвитку інфраструктури, а той – на ДП «ДерждорНДІ», яке вносить зміни до ДСТУ. «Там відповіли, що зараз грошей немає, але колись зробимо. Тобто кожен проєкт, кожен світлофор, розмітка – це все затверджується на папері, а не в електронному вигляді. Ось така цифровізація», – каже Постоєнко.

За його словами, черговий проєкт, який після цього подав ЦОДР, у поліції також визнали «втраченим». Постоєнко каже, що написав тоді до патрульної поліції саркастичне звернення, у якому висміяв постійні зникнення звернень: «У вас хтось або умисно ховає, або завівся крадій, який пролазить у кабінети й викрадає ці звернення. Прошу доручити цього крадія зловити, забезпечити охорону й безпечний сейф», – згадує активіст.

Звернення після цього знайшлося, але не пройшло через заяви про недопрацювання. «Постійно зʼявляються якісь недоліки. ЦОДР каже, що їх усувають, а поліція каже, що ні. Попри це, є бажання громади зробити інклюзивний перехід для себе, дітей, людей з інвалідністю та для героїв, які можуть бути з протезами або на візках», – упевнений Постоєнко.

Так, в одній із відповідей на запит активіста патрульна поліція запропонувала замість облаштування наземного переходу встановити пандуси чи ліфти в підземному переході, які й так мали би бути в підземці.

«Лун. Місто» проводило дослідження, яке показало, що люди частіше обирають наземні переходи, адже спускатись і підійматися сходами під землю незручно, особливо людям із травмами й інвалідністю. А наземні переходи спрощують цю проблему і є інклюзивними. Так, за 10 хвилин експерименту біля ЦУМ 45 людей скористалися наземним переходом, а девʼять – підземним. На переході біля «Арсенальної» цифри 129 проти 21 на користь наземних переходів.

Чому патрульна поліція проти переходу біля «Університету»?

«Я вважаю, що в поліції може бути три підстави, чому вони діють саме так, – каже Павло Постоєнко. – По-перше, це може бути їхнє субʼєктивне небажання погоджувати проєкт. Щоби було зручніше кататися поза роботою та виконувати службові обовʼязки. 

Ексочільник патрульної поліції Юрій Зозуля при мені казав на постійній комісії КМДА з питань транспорту, що він проти цього переходу. Він був проти переходу, проти велоінфраструктури, смуг громадського транспорту та зменшення швидкості в Києві. Той виступ Зозулі був обрізаним – чи камеру виключили, чи виклали відредаговане відео.

По-друге, щось може дійсно заважати погодити цей проєкт із точки законодавства. Але, на мою думку, сучасні потреби людей перевищують вимоги законодавства щодо влаштування наземних переходів.

По-третє, вони можуть вважати, що хай активісти товчуться в стіну, стукаються лобами в цей проєкт, щоби в них було менше сили на інші проєкти. Тобто ми [патрульна поліція] ніби потерпимо, зате інші проєкти вдасться відтягнути на рік, на два, на десять. Хотів би всім порадити паралельно просувати ідею регульованих чи нерегульованих наземних переходів і в інших місцях. 

Так, я вже зробив наземні переходи на вулиці Гарматній, 4, на перехресті вулиці Сімʼї Ідзиковських і Донецького провулку, на вулиці Сергія Берегового (раніше – Мартиросяна), на перехресті Новопольової та Олекси Гірника (раніше – Суздальська). Серед ще не реалізованих, але вже погоджених – переходи на двох перехрестях на вулиці Освіти. Через невеликий трафік раніше там переходи не робили, але зараз він зріс у рази.

Що робити громаді?

Єдиний варіант громади, який лишається, – продовжувати тиснути, вважає Павло Постоєнко. «Це переломний момент у боротьбі. Або громада відступить і далі буде поступатися щодо наземних переходів, або поліція піде на зустріч. Тоді ми отримаємо інклюзивне й зручне середовище», – пояснює Павло Постоєнко.

Активіст каже, що в попередні роки громада могла йти на компроміси й перемикатися на інші проєкти, але тепер коло можливих проєктів звузилось. Тож облаштування переходу «Університету» вийшло на передній план.

«Раніше громада точно знала, проти яких проєктів виступає поліція», – каже Постоєнко. За його словами, новий керівник патрульної поліції Ярослав Кубраков за шість місяців ще не приходив на засідання постійної комісії з питань транспорту, тож громада не знає його позиції щодо проблемних питань: переходу на «Університеті», «гонщиків» на дорогах і підвищення смертності через ДТП.

«Якщо поліційні проти, вони мають публічно про це оголосити, якщо ні – нехай керівник особисто приходить знайомитися хоча би на постійну комісію з питань транспорту», – каже Постоєнко та додає, що міська влада з питань транспорту «повністю усунулася від виконання своїх завдань».

«Профільний заступник КМДА Костянтин Усов із травня у відпустці своїм коштом. На останніх засіданнях Київради чи «Майстерні міста» він не був. Глава комісії з питань транспорту Київради Олексій Окопний має нейтральну позицію, не висловився проти, але й публічно не підтримує проєкт. А пана Кандибора [керівника Департаменту транспорту КМДА] немає чого запитувати, то гибле діло», – скаржиться активіст. На його думку, посада начальника поліції міста має бути виборною, щоби керівники могли працювати ефективно.

Комунікація щодо облаштування переходу наразі перейшла до «Київської майстерні міста», каже Постоєнко. За його словами, туди обговорити проєкт зокрема приходять представники патрульної поліції та громадськість. Наразі це єдиний майданчик, де громада може висловити свої зауваження безпосередньо посадовцям, які відповідальні за транспортну інфраструктуру міста.