Фінал Ліги чемпіонів у Києві провели пʼять років тому. Матч між іспанським «Реал Мадридом» та англійським «Ліверпулем» завершився з рахунком 3:1. Це був перший в історії Києва фінальний поєдинок із футболу такого масштабу. Стати свідком події приїжджали футбольні фанати з усього світу, ми записували їхні коментарі про Київ в окремому тексті.

«Гру забувають, а рахунок залишається в історії», – кажуть футбольні фанати. Хоч українці й іноземні фанати обох клубів можуть забути, хто забив третій мʼяч у ворота «Ліверпуля» або як звали воротаря, який зробив дві фатальні помилки за матч, вони точно згадуватимуть парк Тараса Шевченка в Києві.

Потрапити на матч у Києві було нелегко, як і зняти вільний номер у готелі в межах міста. Деякі з фанатів селилися в селах під Борисполем, хтось з іноземних фанатів ночував «в оселях гостинних українців».

Уболівальники «Ліверпуля» Олександр Панчук і Ліна Шевченко

«Я купив квиток на сайті УЄФА через традиційну для таких подій лотерею. Подав заявку на участь і мені пощастило виграти право придбати квиток. За кілька місяців до фіналу я знав, що потрапив на нього – залишалось сподіватися, що «Ліверпуль», за який я уболіваю, потрапить до цього фіналу вперше за 11 років. Шанси були невеликі, але всі зірки склались», – коментує The Village Україна український вболівальник «Ліверпуля» Олександр Панчук.

Квитки на фінал Ліги Чемпіонів розігрують у лотереї через те, що попит «на порядок» перевищує пропозицію, пояснює Олексій Десятник, який відповідав за координацію між УЄФА й Оргкомітетом КМДА. Десятник працював над пʼятьма фіналами ЛЧ, зокрема й над цьогорічним матчем у Стамбулі, у якому зіграють міланський «Інтер» і «Ман Сіті».

Місце збору – парк Шевченка. Як зелена зона в центрі міста стала історичним місцем для фанів «Ліверпуля»

Зранку перед фіналом, 26 травня, у парку Шевченка почали збиратися вболівальники «Ліверпуля». Надвечір, перед грою на НСК «Олімпійський», їхня кількість перевалила за 10 тисяч: фанати приходили з червоними прапорами та намальованими від руки банерами, фаєрами й сумками, набитими пляшками з різними напоями, згадує кореспондент видання The Athletic.

«Парк Шевченка був червоний від десятків тисяч уболівальників, і все це на тлі памʼятника Тарасу Григоровичу й прекрасного червоного [корпусу] Університету імені Тараса Шевченка. Бездоганна комбінація, яку неможливо повторити й забути», – каже Олександр Панчук, який провів майже цілий день 26 травня 2018-го в парку Шевченка.

З самого ранку там тривав концерт ініціативи Boss Night, який організував фанат «Ліверпуля» Деніел Ніколсон. «Ліверпульці знамениті великою підтримкою під час європейських виїздів, а фан-клуб влаштовує фанатські вечірки у виїзних містах під назвою Boss Night. Кілька сотень фанатів збираються в якомусь закладі чи на концертному майданчику за день до гри, пʼють пиво та співають пісні про улюблених футболістів. Головна зірка – співак-уболівальник Джеймі Вебстер, який і є вокалістом заходів», – пояснює Панчук.

Фанати англійської команди співали пісні про футболістів Роберто Фірміно, Мохамеда Салаха та Садіо Мане, який, попри поразку команди, відзначився голом у фінальному матчі. «Головний хіт фанатів Allez Allez Allez (Weʼve Conquered All Of Europe) звучав буквально кожні 20 хвилин», – додає Панчук.

Фото: Наті Гресько для The Village Україна
Лайв-виступ Boss Night у парку Шевченка за декілька годин до фіналу Ліги чемпіонів. Увесь парк червоний від прапорів ліверпульців, які слухають трек Allez Allez і грають надувним мʼячем

Натовп фанатів заполонив увесь парк. Організатор Boss Night розповідає, що фанати з оголеними торсами вилазили навіть на найменші дерева, щоби бачити все на власні очі. «Усі вони скупчилися в цьому маленькому парку в 30-градусну спеку. Це було неймовірно», – розповідає музикант Джеймі Вебстер. – «Ми не перемогли в цій грі, але цей день ніхто й ніколи в нас не забере. Щось особливе сталося в цей день, відчуття ейфорії було в повітрі весь день. [...] Саме тоді фанати й клуб загартували стосунки на новому рівні». Дійсно, уже в наступному 2019 році «Ліверпуль» повернувся у фінал ЛЧ, де впевнено здолав лондонський «Тоттенгем».

«26 травня 2018 року – не найкращий день мого життя, але точно один із найбільш яскравих. Як уболівальник «Ліверпуля» з України я ніколи не бачив гри улюбленої команди наживо. І побачити своїх героїв уперше саме в фіналі Ліги чемпіонів – це неймовірні почуття», – розповідає вболівальник «Ліверпуля» Панчук і додає, що футбол у цей день залишився лише частиною всього, що відбувалося в Києві 26 травня 2018 року.

Олексій Десятник з Оргкомітету КМДА вважає, що вдале розташування зіграло вирішальну роль у тому, фанати «Ліверпуля», попри поразку в фінальному матчі, організовано повернулися до того ж парку Шевченка, звідки їх доправили до аеропорту в Борисполі.

«До цього ми пройшли непогане тренування з проведенням фіналу «Євробачення» в Києві. Найскладнішим було транспортне завдання: перевезти всіх уболівальників, делегації. Дуже переживали, що, можливо, щось [ред. – сутички] станеться після матчу, але все пройшло на найвищому рівні», – згадує представник Оргкомітету й нині радник очільника Міноборони Андрій Мирошниченко.

Мирошниченко згадує, як фанати «Ліверпуля» запустили жарт, що червоний корпус КНУ імені Тараса Шевченка, розташований навпроти однойменного парку, спеціально перефарбували саме для фанів «червоних». «Фани «Ліверпуля» були настільки вдячні Києву. Я спілкувався з представниками фан-клубу й вони казали, що так, зазвичай після поразки можуть поводитися емоційно, але в цьому випадку вирішили, що підуть спокійно, щоб залишити приємні спогади про Київ», – розповідає Мирошниченко.

Відео «Ліверпуля» з назвою Inside Kiev про подорож команди Юргена Клоппа до столиці України, фанатів в аеропорту «Бориспіль» і підготовку на НСК «Олімпійський»

Це був час, коли більшість іноземних медіа, зокрема й офіційний YouTube-канал «Ліверпуля», досі писали Kiev замість Kyiv. Попри це, головний тренер «Ліверпуля» Юрген Клопп на пресконференції перед матчем присвятив фінал ЛЧ «усім українцям», які з 2014 року страждають від збройної агресії РФ. «Життя триває, навіть якщо ти намагаєшся його знищити», – зазначав Клопп.

«Був один епізод, коли ще монтували Village на Хрещатику [центральну фан-зону – ред.], ми виявили там рекламу російського «Газпрому». Мене підняли о пʼятій годині ранку. А ці банери вже почали розвішувати, усюди «Газпром»… Тоді я вперше побачив, як швидко можуть ухвалювати рішення наші міжнародні партнери. «Це не питання комерції, це питання безпеки. «Газпрому» не буде», – приблизно так звучало їхнє рішення», – розповідає Мирошниченко.

У 2018 році, коли фінал Ліги чемпіонів проводили в Києві, «Газпром» досі був офіційним партнером змагання, а їхні банери можна було побачити на будь-якому матчі турніру.

Життя після й парк Шевченка під обстрілами російських окупантів

Через майже півтора року повномасштабної війни у світі вже більш-менш знають, як транслітерувати назву столиці України. Але Київ, як і його написання в іноземних ЗМІ, змінився. У парку Шевченка, де раніше збиралися й веселилися фанати «Ліверпуля», уже засипали вирву від влучання ракети, яка прилетіла 10 жовтня 2022 року. Під час цієї масованої ракетної атаки російських окупантів шість людей загинули, майже 50 – отримали поранення.

«Багато невинних людей загинули, це неправильно. Факт того, що це трапляється на тому місці, де ми отримали такі приємні спогади, засмучує», – коментує The Athletic музикант Джеймі Вебстер.

Фото: Олексій Король

У парку знову можна зустріти вуличних музикантів, які періодично дають там концерти, утім, їх досі можуть переривати повітряні тривоги.

Олексій Десятник з Оргкомітету КМДА, який займався організацією змагання в Києві, вважає, що фінал Ліги чемпіонів може повернутися до Києва. Як приклад наводить Стамбул, Мюнхен і Лондон, які вже проводили турніри в минулому й забронювали право на проведення фіналів до 2025 року.

Але спочатку Десятник пропонує провести фінал Ліги Європи у Львові, Ліги чемпіонів серед жінок – у Донецьку, а юнацької Ліги УЄФА – у Севастополі. «Фінал Євробачення, фінал ЛЧ – усі ці події зробили свій неоціненний внесок у розвиток Києва. Харків цьогоріч мав би провести або ж готувався би до проведення фіналу Суперкубка УЄФА», – каже Десятник.

«Для нас було дуже важливо спочатку провести «Євробачення», а потім і фінал Ліги чемпіонів під час війни, яка триває з 2014 року. Щоби довести, що ми цивілізована країна, яка може впоратися і з такими викликами. Я більш ніж упевнений, що ми й у майбутньому прийматимемо і Лігу чемпіонів, і «Євробачення», й Олімпіаду, і взагалі станемо туристичною та культурною Меккою в Центральній Європі. Це те, що я вважаю безумовним», – упевнений Андрій Мирошниченко.

Мирошниченко працював в Оргкомітеті з організації фіналу Ліги чемпіонів разом з Олексієм Резніковим, який нині обіймає посаду міністра оборони України. «Думаю, що досвід, який ми отримали з Олексієм Резніковим, теж допомагав, бо це фактично кризове управління, як і під час війни», – вважає Мирошниченко.