Є питанняОтримали нюдси? Ловіть ще кримінальну статтю! Чому варто декриміналізувати порно в Україні

Законопроєкт про декриміналізацію порнографії в Україні зареєстрували у Верховній Раді. Співініціатор законопроєкту, народний депутат Ярослав Железняк повідомив, що над пропозицією працювала робоча група з представників правоохоронного комітету Верховної Ради, державних органів, незалежного експертно-аналітичного центру «Офіс ефективного регулювання BRDO», а підтримала його 31 громадська організація.

Законопроєкт передбачає скасування кримінальної відповідальності за порнографічні дії, які не становлять загрози суспільству, а також за організацію й утримання «місць для розпусти» та проституції, коли це не спричиняє суттєвої шкоди, з метою посилення захисту від втручання в приватне життя. 

Редакція The Village Україна ознайомилася з положеннями законопроєкту й поспілкувалась із представниками BRDO та Железняком про те, чому це на часі.

Порноролики, «нюдси» й «дікпіки» в приватних повідомленнях, а також сервіси на зразок OnlyFans є нормальною частиною приватного життя багатьох сучасних людей. Щоправда, в Україні є одне «але» у вигляді Закону України «Про захист суспільної моралі». Він визначає порнографію як «вульгарну та непристойну фіксацію статевих актів, показ геніталій, процесу сполучення, малюнків з натури, які не відповідають етичним правилам, ображають людську гідність, спонукаючи негідні інстинкти». 

До того ж стаття 301 Кримінального кодексу не передбачає різницю між розповсюдженням власного й комерційного сексуального контенту, тому покарання за розповсюдження порнографії може загрожувати як її авторам, так і користувачам порносайтів й онлайн-платформ на кшталт OnlyFans, пояснював адвокат Денис Овчаров.

Водночас еротичний контент (кіно, реклама, друковані видання), який «спрямований на досягнення естетичного ефекту, орієнтований на дорослу аудиторію й не збуджує в аудиторії нижчі інстинкти», дозволений за умови, якщо він доступний повнолітнім. Порушення закону може каратися штрафом, обмеженням волі, тюремним ув’язненням із забороною обіймати посади. 

Ми вже пояснювали, чому в Україні заборонено знімати порно і як відбуваються затримання авторок власних відвертих фото чи відео за поширення або розміщення їх в інтернеті, у матеріалі «Чи вплинула повномасштабна війна на порноіндустрію?»

У цьому ж матеріалі ми спілкувалися з українськими порноакторками, які працюють за кордоном, щоб зрозуміти, чи потрібна легалізація порноіндустрії в Україні. Петиція про легалізацію порно в Україні зʼявилася торік через рух ініціативи «Теронліфанс», яка приносила мільйони гривень на допомогу армії, залишаючись доволі небезпечним заняттям. 

Ми розповідали про рух «Теронліфанс» і ситуацію з порноіндустрією в Україні в матеріалі-розмові з учасницею спільноти. 

Автор петиції за легалізацію порно Тарас Сіромський пояснював, що більшість розвинених держав не мають заборон на порнографічну діяльність. В Україні цей закон ухвалювали з міжнародними зауваженням, що він порушує свободу слова. Крім того, за словами Сіромського, цей закон не має жодного сенсу, адже всі, хто хочуть зніматись у порно, можуть виїхати за кордон і працювати на економіку інших держав. Тож він лише шкодить економіці й правам людини в Україні. 

Також автор петиції наголошував, що заборона на порнографію породжує корупцію, адже законодавство чітко не визначає, що саме можна вважати порнографією, а що – еротичним контентом, який є дозволеним. Водночас необхідність легалізувати порнографічний контент автор також обґрунтовує тим, що в суспільствах, де є «надмірна цензура», більший ризик сексуальних злочинів.

«Я достатньо ліберальна людина, але навіть не найбільш ліберальні люди мають розуміти, що державі повинно бути байдуже, кому і які фотографії ми надсилаємо», – коментує Ярослав Железняк для The Village Україна. «Історично порно є одним із рушіїв технології. Тобто на початках інтернету основний трафік був саме з порно. VR-індустрія розвивалася через порно. Тобто багато технологічних рішень розвивається через порноіндустрію, тому що там є гроші, там є інтерес людей», – пояснює керівник сектору інформаційно-комунікаційних технологій BRDO Ігор Самоходський, додаючи, що у Великій Британії це питання регулює законодавство про цифрову економіку.

Згідно з пропозиціями нового законопроєкту, розглядається можливість реформування двох статей Кримінального кодексу. У статті 301 (яка регулює питання, повʼязані з ввезенням, створенням і поширенням порнографічного вмісту), пропонують внести оновлення, встановивши відповідальність тільки за поширення порнографії без належної згоди особи, яка на ньому зображена, і поширення порнографії серед неповнолітніх осіб. Також розглядається скасування статті 302 (про організацію так званих «місць розпусти»).

Співініціатор Ярослав Железняк додає, що залишаються чинними кримінальні статті, що регулюють:

• поширення або створення дитячої порнографії;
• виробництво чи розповсюдження екстремального порно, як-от насильство, зоофілія й некрофілія;
• поширення порнографії без належної згоди особи (порнопомста, використання технології deep fake для створення порно).

Що на часі

Силовики витрачають свій час під час війни на 301–302 [статті]. Водночас війна породила новий тип споживання й пересилання порно. Не тільки бізнес, а й пересилання фото між людьми; наприклад, між тими, хто на фронті і не на фронті. Тобто обмін порноконтентом онлайн у подружжя – це також кримінальна стаття. І, зокрема, під цими статтями зараз і військові, і їхні партнери або їхні знайомі. Тому в нас є військові, які підтримували це звернення ще минулого року і які кажуть про це як про проблему. 

Обмін порноконтентом між фронтом і мирним життям активізувався. Потім війна породила й релокацію людей, втрату роботи на своїх місцях або тимчасове переміщення осіб. До того, що ці люди йдуть заробляти в порно, додається фактор корупції й насильства з боку правоохоронців і фактор здоровʼя. Тому що обмежений доступ до захисту, він у принципі поширюється на всі сфери життя. 

Декомунізація не тільки про герби

Декомунізація має аспект не тільки зняття гербів: наприклад, порно в нас криміналізовано через конвенцію 1923 року, учасником якої свого часу був СРСР. Це наслідує Росія й Білорусь, наслідуємо це ми, хоча ми отримали офіційну інформацію [від МЗС], що Україна не є учасником цієї конвенції. Попри те, що суди досі на неї посилаються. 

Останній момент із контексту – це те, що людей, які хочуть зайнятися порно, виганяють до ЄС. Там майже скрізь це законно й вони через це переміщаються. Зокрема, є кейси, коли художників переслідують по 301-й і вони змушені виїжджати з України.

У ЄС майже скрізь це дозволено. [окрім двох країн: Болгарії й Литви]

Що змінюють

По-перше, ми не порушуємо тему дитячого порно, це окрема стаття, яку взагалі не чіпаємо. Тему торгівлі людьми, яка стосується примусового втягнення в порно, ми також не чіпляємо, це стаття 49. Ми пропонуємо змінити статті 302 й 301. 

У 301-й ми вводимо новий склад злочину за revenge porn (порнопомсту). Це коли розповсюджують порно без згоди особи. Водночас ми прибираємо відповідальність за доросле добровільне порно. Лишаємо відповідальність за поширення порно серед неповнолітніх. Плюс ми забороняємо насильницьке порно, порно з тваринами і некрофілію. 

Власне, чому сектор BRDO, IT і телеком цим займається? У Британії порно регулюється законом про цифрову економіку. Ми взяли ці підходи, як заборонити екстремальну порнографію з тваринами й некрофілію саме з британського закону про цифрову економіку, де регулюється порно. 

Чому Британія регулює це законом про цифрову економіку? Тому що історично порно є одним з рушіїв технології. Тобто на початках інтернету основний трафік був саме з порно. VR-індустрія розвивалася через порно. Тобто багато технологічних рішень розвиваються через порноіндустрію, тому що там є гроші, там є інтерес людей.

Якби це була просто стаття, за якою немає підозр і нікого за це не «кошмарили», а слідчі займалися іншими справами, не знаю, чи це було б такою гострою проблемою. Але враховуючи те, що криміналізація не тільки не допомагає ні від чого, вона ще й активно руйнує людям життя, це був останній момент, який мене переконав, що цим треба займатися. Плюс зараз ми розуміємо, що в нас є слідчі й інші працівники правоохоронної системи, які мають чим займатися – шукати диверсантів, саботажників, розслідувати воєнні злочини. Але на практиці, якимось дивом, вони однаково знаходять час, зусилля, ресурси, папір для принтера, чорнила, гроші на закупки для того, щоб займатися [притягненням до відповідальності за поширення еротичного контенту]. Ну, очевидно, що це не на часі.

На поверхні ще одна причина – це статистика. Бо ніхто не спрацьовував цю палкову систему, коли ти KPI недовиконуєш, а тут є простий спосіб. Ну і, зрозуміло, це корупція. Це, напевно, дві [основні] речі, які мене емоційно зачіпають. Тому що я був у судах у Києві, у менших містах, у селах. Будь-яка кримінальна справа – це травма. Це ПТСР. Ці слідчі, які курять, матюкаються, вони там щось тебе змушують. Кажуть, давай ти визнаєш свою провину, і це все закінчиться.

А враховуючи, що це не просто будь-яка стаття, багато людей, яких переслідують, вони відносно можуть бути вразливі. Це люди, яких реально можна залякати, натиснути на них, вони підпишуть, погодяться. Це просто має дуже несправедливий вигляд. Зрозуміло, що 10–20 років тому не факт, що суспільство було до цього повністю готове.

Зараз ми бачимо, що Україна в топі споживачів такого контенту на всіх світових майданчиках. Ми фінансуємо частину армії з податків, які отримуємо з цього контенту. Очевидно, що це суспільно прийнятна поведінка. 

За теорією права, кримінальна відповідальність [передбачена] за суспільно небезпечну поведінку, яка завдає шкоду. Тут не зрозуміло, кому ми завдаємо шкоду, крім людей, яких переслідуємо за цей контент. Там, де йдеться про дорослих людей, де все за згодою, де хтось комусь у Telegram або в OnlyFans надсилає фотографії, це точно не привід для того, щоб садити людей у вʼязницю.

302 стаття в Україні взагалі зʼявилася через помилковий переклад іноземної конвенції. Замість заборони борделів у нас переклали «бордель» як місце розпусти. Тобто це реально неправильний переклад конвенції. І тепер правоохоронці коментують місце розпусти як те, де хтось зайнявся оральним чи анальним сексом. Це не жарт, це коментований кодекс, це вироки суддів. Тож цією статтею дуже легко всіх кошмарити, коли ви не можете закошмарити по-іншому.

А що з індустрією порно?

Чи відкриває законопроєкт шлях до легалізації порноіндустрії в Україні? «Частково ми цю проблему вирішуємо [оновлюючи 301 статтю]», – коментує Ярослав Железняк. Ігор Самоходський із BRDO додає, що після оновлення 301 й 302 статей порнобізнес матиме основу для легальної роботи в Україні.

Представник BRDO доповнює, що порнобізнес в Україні фактично працює й зараз як індивідуальний, «коли люди просто на вебкамі працюють», так і системний бізнес зі студіями, які працюють по всій країні. Водночас перебування порноіндустрії в тіні породжує системну корупцію: «Порнобізнес працює й зараз, але не може легалізуватися саме через цю 301 статтю. Питання в тому, він буде платити податки чи хабарі».