Засновник компанії Bagllet, що виробляє сумки, рюкзаки та гаманці з натуральної шкіри, Євген Бернос – у новому матеріалі рубрики про бізнеси, інтегровані у міський простір.

 Бренд Bagllet став наслідком потреби – мені був потрібен гаманець. Я не міг дозволити собі витратити гроші, тому зробив його сам. Вийшло ніби непогано. Знайомий побачив цей гаманець і запропонував продати його. Ну, я продав.

Так само вийшло і з виробництвом сумок: моїй дівчині потрібна була нова сумка. Ми пішли з нею по магазинах, але там ціни були дуже високі. Я і кажу: можу сам зробити тобі сумку, так буде дешевше. Врешті зробив їй сумку, потім ще одну. Згодом задумався: «Опа, це ж справді може бути цікаво людям».

 Bagllet

Рік заснування: 2012

Концепція: виробництво товарів зі шкіри

Кількість працівників: 9

Продаж у Києві: Всі.Свої, Underwood, Laska

Facebook

Євген Бернос, засновник бренду Bagllet / Володимир Шуваєв для The Village Україна

 У мене взагалі не було бюджету, фактично я починав з нуля

Річ у тім, що у мене було чимало вільного часу. Я закінчив Кіровоградську льотну академію за спеціальністю диспетчера управління повітряним рухом. Нині працюю у державній компанії Украерорух. У мене гнучкий графік: працюю день плюс ніч, а потім два дні вдома. Тобто щотижня у мене є три вільні дні. Їх витрачаю на хобі – виробництво продуктів зі шкіри.

У мене взагалі не було бюджету, фактично я починав з нуля. Тому у плюс ми вийшли з першого ж дня. Єдине, що я вклав у цей бізнес, це гроші на придбання швейної машинки. До того ж ми не купували нічого заздалегідь – лише за потребою.

Один із перших виробів Bagllet – «бананка» / фото Володимира Шуваєва для The Village Україна

Ми починали рекламувати продукцію через соціальні мережі. Це було п’ять років тому, тож розповсюдження через соцмережі ще не було загальновідомим. Виявилося, що можна заплатити певній спільноті за рекламу. я заплатив буквально 100 гривень групі, і вона на кілька годин закріпила мій пост.

Приїжджаю на роботу, вмикаю інтернет, а під моїм постом сто відповідей. Я одразу так зрадів – стільки замовлень! Але швидко почав розуміти, що не зможу потягнути такий обсяг. Замовникам із інших країн одразу відмовив: пояснив, що не зможу доставити товар. Своєю чергою, усі замовлення з України я виконав.

 Приїжджаю на роботу, вмикаю інтернет, а під моїм постом сто відповідей. Я одразу так зрадів – стільки замовлень!

Приблизно у той час одна дівчина замовила у мене гаманець. Як виявилося згодом, на подарунок хлопцеві. Вони приїздили до Києва і попросили зустрітися, щоб я віддав замовлення. Врешті вийшло так, що цей хлопець став моїм бізнес-партнером: Тімоха створив для бренду сайт, а тепер відповідає за рекламні кампанії та SMM.

Відповідно, на мені все інше: розробка моделей, організація роботи, а також фотоконтент. Інколи доводиться допомагати і з виробництвом, але зараз для цього у нас є люди у трьох різних майстернях. Перший рік я усе шив сам, причому навіть без машинки – ниткою і голкою, а колов шилом. Це займало дуже багато часу: щоб зробити сумку, треба було витратити цілий день.

Це зараз у мережі можна знайти десять компаній, які фактично виробляють мої сумки.  Та ми були першими, хто почав активно використовувати шкіру без покриття. Адже зазвичай цей матеріал використовували не для аксесуарів, а для взуття.

Коли я вперше замовляв цю шкіру, з мене просто сміялися. Ніхто не хотів зі мною працювати. Спочатку їздив у Бровари, там є склад шкіри: звідти доводилося власноруч вивозити матеріал. Потім певний час працювали з виробником із Харкова. Трохи пізніше я потрапив на виставку в МВЦ, де познайомився з фабрикою із Вознесенська, це Миколаївська область.

 Це займало дуже багато часу: щоб зробити сумку, треба було витратити цілий день

Та проблема полягала у тому, що вона не працювали з об’ємами замовлень менше 100 метрів. Для розуміння: для нас це матеріал на понад сотню сумок. Певний час ми збирали гроші, бо заплатити одразу треба було всю суму.

Ще більше проблем виникало із фурнітурою: блискавками, кріпленнями тощо. Китайська фурнітура була просто жахливої якості, а українські виробники якщо й виробляли якісну, то у великих партіях. Ми залюбки підтримували б вітчизняне виробництво, але зараз доводиться замовляти фурнітуру з Японії.

Зараз ми продаємо 40 видів сумок і близько 30 видів гаманців. Власне, звідси й назва нашої компанії – ми поєднали у неймінгу слова «сумка» та «гаманець» англійською.

Для нас дуже важливий індивідуальний підхід. Є клієнти, які працюють з нами постійно, по десять разів уже зверталися. Ми постійно підганяємо товари під замовників. Якщо це можливо змінити, ми змінюємо. Наприклад, масштабуємо розмір.

Можна сказати, що ми створили новий напрям сумок. Утім, зараз на ринку цим уже не здивуєш. Можливо, те, що нас копіюють, й можна сприймати як успіх. Але це серйозно б’є по наших замовленнях.

У певний час, коли я втомлювався, то думав, що можна перевезти виробництво до Китаю. Але потім припустив, що це обов’язково означатиме зниження рівня якості. Та й масштабувати виробництво сенсу поки немає. Річ у тім, що це сезонна робота. Найбільше замовлень взимку: до Нового року – хоч зашивайся.

 Можна сказати, що ми створили новий напрям сумок