Універсальної норми для кількості сексу не існує. Головні критерії – це суб’єктивна оцінка якості життя та відчуття комфорту, пов’язане з певним типом сексуальної активності. На те, як часто людина займається сексом з тим же партнером (або з різними) чи не займається ним зовсім впливають різні фактори – від органічних порушень до асексуальності.

Разом з психотерапевткою Ольгою Хайдуковою розбираємося, які психогенні фактори можуть впливати на лібідо, а також пояснюємо найпопулярніші терміни, які люди люблять приміряти на себе: німфоманія, сатиріаз, сексуалізація, проміскуїтет та інші.

Слухайте детальну розмову про німфоманію та Хенка Муді в нашому подкаст-шоу «СЕКСУАЛЬНИЙ ПОДКАСТ», який ми записали разом із нашим партнером – брендом Libresse.

Чому іноді сексу може не хотітися взагалі?

Психологічних причин може бути декілька:

Ситуативні:

наприклад, страх вагітності, відсутність емоційного відгуку чи небажання мати близькість, фізична або емоційна перевтома, погані умови для сексуального контакту (незручно, тисне, давить, батьки в сусідній кімнаті);

Особисті:

негативні установки щодо власної сексуальності, наприклад: «мені не подобається моє тіло», «у сексі потрібно перетерпіти», «я завжди маю бути на висоті»; страх утрати контролю, низька статева конституція, тип прив’язаності, наскільки тривожні чи безпечні стосунки;

Партнерські:

конфлікти в парі, небажання проводити час разом, вибір сексуального партнера з нееротичним контекстом, наприклад, для статусу, матеріального достатку; прихована образа чи злість на партнера.

Крім того, лібідо в різні періоди життя може змінюватися. Наприклад, наше бажання займатися сексом у 20 років може не дорівнювати сексуальному бажанню в 30. І це нормально. Контекст життя людини також впливає на сексуальність і рівень лібідо. Наприклад, необхідність реалізувати проєкт чи проявити себе, як лідера(ку), отримати визнання, може забрати всі сили. Людина буде сфокусована лише на одній задачі тривалий час, ігноруючи втому й інші потреби. Звісно, у такій ситуації часто буває не до сексу.

Але є люди, сексуальний потяг яких буде стабільним у будь-якому контексті. У цьому випадку людина або не відчуває його взагалі (асексуали), і, найімовірніше, не матиме бажання займатися сексом узагалі, або ж, навпаки, людина володіє сильним лібідо (гіперсексуали). У цьому випадку людина шукатиме задоволення відповідно до відчуття сексуального голоду.

А якщо сексу ніколи не буває досить, то що?

Жінок, які хочуть багато сексу, називають німфоманками (чоловічий відповідник – сатиріазис), але це не так. Найчастіше йдеться про гіперсексуальність. Її певною мірою можна контролювати, обираючи сексуальних партнерів і час для сексу. За статистикою, на 2 500 гіперсексуальних жінок є лише одна німфоманка (джерело – книга Керол Гронеман «Історія німфоманії»).

Для німфоманок (і сатиріазів) не важливі зовнішній вигляд, вік, стать сексуального партнера, інтимні взаємини виникають спонтанно й найчастіше не мають ніякого продовження. З медичного погляду німфоманія – це нестримне бажання займатися сексом з різними партнерами. Хтось може вважати це справою романтичною, але насправді німфоманія приносить дискомфорт у взаєминах і змушує відчувати багато стресу. Іноді це доводить до фізичного виснаження. Якщо говорити простими словами, це вічний голод, фізичний оргазм ніби є, але він не дарує полегшення.

Існує також поняття проміскуїтет, але його не варто плутати ні з гіперсексуальністю, ні з німфоманією (сатиріазисом). Це коли людина хоче займатися сексом невпорядковано з різними партнерами, водночас не відчуваючи глибоких почуттів.

А що таке сексуалізація та як вона пов’язана з кількістю сексу?

Сексуалізація – це захисний механізм психіки, у якому негативні події можуть подаватися в сексуальному контексті. Так вони ніби стають позитивними. Наприклад, людині важко переживати самотність, для неї це складний стан, якого вона уникає.

Щоб не почуватися самотньою вечорами, людина йде на контакт і займається сексом, хоча в центрі цього не сексуальна потреба, а звичайне бажання близькості або ж потреба знайти відповіді на власні запитання. У цьому випадку секс – найпростіший спосіб відчути себе живим і потрібним.

Сексуалізувати можна, що завгодно: відчуття тривоги, небезпеку, страх, атмосферу свята й таке інше. Часто люди, що пережили насилля будь-якого виду, можуть сексуалізувати його. Це добре показано у фільмі «Німфоманка» Ланса фон Трієра.

Ви можете прослухати повну розмову про німфоманію та Хенка Муді в нашому шоу «Сексуальний подкаст»

Apple Podcasts, Soundcloud, Spotify, Google Podcasts.

«Це норм?» – це підрубрика «Сексуального подкасту» про табу в сексуальному житті та здоров’ї, яку ми створили разом із Libresse. У третьому випуску розбираємо, чому суспільство сприймає жінку «повноцінною» лише в ролі матері.

За статистикою, 51% жінок, які не хочуть мати дітей, відчувають, що люди намагаються змінити їхній погляд. Це супроводжується жалістю, співчуттям чи навіть засудженням з боку суспільства.

Роль жінки – бути матір’ю?

Для деяких жінок материнство є цінністю та певним смислом. І це нормально. Проте не всі жінки готові покласти своє життя, енергію й амбіції на виховання дітей – це також є нормою. Жінка не дорівнює мати, це різні ролі.

Жінка може бути не готовою заводити дітей ні в 20, ні в 40: їй важливо облаштувати своє життя, отримати освіту, зробити кар’єру. Така жінка чекає моменту, коли у неї «назріє» потреба віддавати себе іншій людині. Або ж коли з’явиться бажанння розділити зі своїм партнером створення цього «проєкту». Буває, що таке бажання не настає ніколи. Крім того, є певні обставини, які заважають жінці мати дітей попри бажання.

«Будь як я» й інші причини засудження чайлдфрі

Люди, які «бажають добра» та висловлюють поради жінкам без дітей, втручаються в чужий особистий простір. Іноді це прояв певної турботи. Або ж людина відігрує свої соціальні переваги та нав’язує власні цінності.

Негативна реакція на жінок, які не хочуть мати дітей, може бути наслідком заздрощів. Наприклад, жінка відмовилася від кар’єри заради дітей. Водночас вона зустрічає іншу жінку, яка реалізувала себе в професійному плані та не хвилюється через життя без дітей. Це може викликати в жінки з дітьми переживання, що вона чогось не встигла. Але вона буде жаліти «кар’єристку», аби підтвердити правильність свого вибору.

Світ, де жінка вільно обирає свої ролі

У такому світі буде більше щасливих людей, де з’являються діти за бажанням, а не тому, що «треба», «час прийшов», партнер чи батьки тиснуть. Установка, що без дітей ти будеш неповноцінним, може призвести до депресії, нещасливого життя та незадоволення собою. А ще у світі, де репродуктивна функція знаходиться під контролем кожної людини, буде більше поваги та менше напруження через те, «як треба жити».

Ведучі: Марк Лівін та Ольга Хайдукова

Продюсер: Костянтин Гузенко

Головний редактор: Андрій Баштовий

Текст: Марк Лівін, Ольга Хайдукова

Обкладинка: Анна Шакун

Музика: Євгеній Чичановський

Технічний партнер: Fujifilm Україна

МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА ПІДТРИМКИ