Veselka – культовий ресторан у Нью-Йорку, який у 1954 році заснували українські біженці Володимир та Ольга Дармохвали. Спочатку це була цукерня та газетний кіоск на Мангеттені, який трохи пізніше обʼєднали із закусочною: подавали каву, кілька простих страв і паралельно продавали олівці. Тепер це двоповерховий заклад у центрі Мангеттену з традиційною українською кухнею.

Про два роки ресторану Veselka під час повномасштабної війни РФ проти України зняли документальний фільм «Веселка: на розі в центрі світу». Його озвучив американський актор Девід Духовни, який також має українське коріння. Фільм вийшов в український прокат 22 лютого, покази відбуватимуться в кінотеатрах «Планета кіно» до 28 лютого. Сеанси доступні в кінотеатрах мережі в Києві (ТРЦ Blockbuster, River Mall), Львові (King Cross, Forum), Одесі (Таїрова) та Харкові.

Трейлер документального фільму «Веселка: на розі у центрі світу»

На одному з показів у кінотеатрі «Планета кіно» були присутні гравці Національної збірної України з бейсболу – одні з героїв документального фільму. Українська команда приїздила в Нью-Йорк, щоби привернути увагу до війни проти України, показати, що в країні є (і розвивається) бейсбол навіть попри війну, і зіграти два благодійні матчі: з бейсбольною командою поліції Нью-Йорка (NYPD) і командою нью-йоркських пожежників (FDNY). Українська збірна програла обидва матчі, але зуміла зібрати 20 тисяч доларів, які спрямували на відновлення спортивних закладів, пошкоджених через війну.

Чи борщ у Veselka смакує як удома, як відчувалася підтримка України у США після початку великої війни і як воно – побувати в Нью-Йорку, майже святому місці для світового бейсболу, The Village Україна розпитали гравця Національної збірної України з бейсболу Євгенія Ткаченка.

Трохи передісторії: як Veselka стала центром українства в Нью-Йорку

За два роки великої війни український ресторан зібрав близько 600 тисяч доларів донейтів, які, зокрема, передавали для допомоги ЗСУ. Крім того, пожертви від місцевих жителів передавали до Храму святого Юри на Сьомій вулиці, у центрі «Маленької України» в Нью-Йорку. 

Зараз у Veselka готують близько 5000 вареників на день, борщ та інші традиційні українські страви. Але так було не завжди. У 1970-х, коли поруч із Veselka вирішили побудувати станцію метро, справи пішли гірше – заклад утримав на плаву лише продаж лотерейних білетів. Через деякий час міська влада Нью-Йорка відмовилася від ідеї будувати метрополітен у тому районі. 

У 1990-х, під час буму панк-сцени в Нью-Йорку, Veselka працювала цілодобово, щоб люди мали місце для перекусу після довгих ночей у клубах, багато з яких працювали саме на Мангеттені. Тоді закладом уже керував Том Бірчард – зять засновника Veselka Володимира Дармохвала, який одружився з його донькою Мартою Дармохвал. Хоч Том й американець, він розмовляє українською, а на запитання «Як справи?» відповідає: «Може бути».

Ресторан Veselka в Нью-Йорку в 1970-х роках

У 1996 році ресторан Veselka перевідкрили: позбавились спадку цукерні, додали поверх і знесли стіну на першому поверсі, розширивши простір закладу. Під час пандемії COVID–19 повне управління над рестораном мав отримати Джейсон Бірчард, син Тома. Його долучали до сімейного бізнесу відразу після завершення коледжу, ще з 1990-х. Джейсон, який мав стати власником уже в третьому поколінні, не був українцем, але також знав українську мову: нею він розмовляв із персоналом, відвідувачами з України та лаявся, коли щось ішло не за планом.

Утім, рішення зміни керівника відклали, а ресторан навіть тимчасово закривали під час коронавірусних обмежень. Джейсон, який мав (і досі має) план ревіталізували Veselka, яку востаннє ремонтували в 1996-му, почав керувати рестораном у ще більш складні часи, під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Українська збірна з бейсболу в Нью-Йорку

Можливість поїхати в Нью-Йорк зʼявилася, коли матчі чемпіонату України вже не проводили, тож бейсболісти майже не мали практики. У збірній знали, що поїздка в Нью-Йорк є в планах, але не були впевнені, що це дійсно станеться. «Досить складною була процедура виїзду, та й фінансування було під питанням», – згадує гравець Національної збірної України з бейсболу Євгеній Ткаченко.

У вересні 2022 року, за місяць до виїзду в Нью-Йорк, гравці поїхали у Варшаву, щоби оформити візи. Вони тиждень прожили на бейсбольній базі, але ймовірність поїздки все ще залежала від того, чи правильно та вчасно вони оформлять документи.

«У Нью-Йорку нас прийняли дуже класно. Нам були раді. У нас був графік, вільного часу майже не було. Ми розуміли, що ця можливість зʼявилася через те, що йде війна, тож наша місія – розповісти про це у світі. [...] Ми грали за Україну, хотіли якнайкраще показати себе. Тим паче ще й у бейсбол – національний спорт у США», – розповідає Ткаченко.

Зустріч мера Нью-Йорка Еріка Адамса з Національною збірною України з бейсболу

Українська команда, зокрема, була на стадіоні «Нью-Йорк Янкіз» – мабуть, найвідомішої бейсбольної команди у світі. Тоді під час гри плейоф оголосили, що на трибунах перебуває команда Національної збірної України. Ткаченко згадує, що після цього до них підходили українці й інші люди, які хотіли сказати слова підтримки або сфотографуватися. За його словами, підтримка України в США була «на дуже високому рівні», а небо було засіяне синьо-жовтими прапорами: вони були на хмарочосах, фасадах кафе, вулицях, а також автівках.

Можливо, через це збірна й не була повністю сконцентрована на бейсбольній грі безпосередньо, каже Ткаченко. Гра була лише одним з елементів цієї майже дипломатичної поїздки, яка також включала зустріч із мером Нью-Йорка, розмови з американськими журналістами та візит до ресторану Veselka.

«Мені дуже сподобалися вареники. Там є своя аура, тут молодці й Джейсон, і Віталій [менеджер], і ті, хто заснував Veselka. Джейсон багатьом українцям допомагає: перевозить їхні сімʼї у США, допомагає фінансово. Коли робиш людям добро, вони його повертають, там і є ось ця концентрація добра. Я не всі страви спробував, але те, що куштував, не сильно відрізняється. Можливо, тільки борщ, але в кожному домі борщ смакує по-різному», – розповідає Ткаченко.

Страви в ресторані Veselka здебільшого готують українці. Після 24 лютого 2022 року для допомоги на кухні також залучали родичів членів команди Veselka, які тимчасово чи на постійній основі переїхали у США.

Національна збірна України з бейсболу в ресторані Veselka в Нью-Йорку

На питання, чому почав грати саме в бейсбол, Ткаченко каже, що займався будь-яким спортом, який був при школі: футбол, баскетбол і великий теніс. «Так сталося, що в школі №113 у Дарницькому районі зʼявився бейсбол, хоча спочатку це чомусь називали регбі. У секції бейсболу був чіткий графік тренувань, усе було стабільно, тоді як у футбольній секції постійно хтось приходив, змінювалися тренери. Мені було цікаво кидати мʼяч», – ділиться Ткаченко.

«Можна назвати це ентузіазмом, а можна – викликом. Так, у нас недосконала бейсбольна інфраструктура – не те щоб як у США, а навіть не як у невеликих країнах Європи, наприклад, у Чехії чи навіть Польщі, де команд мало, а полів багато. Є бачення, як це має бути, але не все виходить. Незрозуміло, як залучати фінансування, або як переконати чиновників, що в нас не тільки два види спорту – футбол і «всі інші», – каже Ткаченко, який грає в бейсбол і паралельно працює тренером юнацької збірної України (для дітей віком 10–12 років), а також керівником дитячо-юнацької спортивної школи.

За його словами, у Києві колись була дуже сильна команда з бейсболу, але зараз усю інфраструктуру, яку запустили в 1990-х роках, знищили, а на заміну нічого нового не звели. Натомість Кропивницький, де грає більшість «збірників», став одним із небагатьох міст, яке цю базу, зокрема досвідчених тренерів, стадіони та спортивні школи, зуміло зберегти.

Обкладинка: Планета кіно