Альбом-мюзикл про письменників Розстріляного відродження «Ти [Романтика]» випустили 29 лютого музиканти з гурту МУР. Альбом складається з 18 різних треків. Усі вони пов’язані між собою сюжетом і плавно переходять з одного в інший.

Реліз у соцмережах сприйняли бурхливо, суспільство поділилося на два табори. Одні говорять, що це потужна робота. Зокрема, літературознавець Ростислав Семків назвав альбом «геніальним», а драматургиня та режисерка Наталка Ворожбит зіронізувала: «Добре, що в мене поганий смак, думаю я, читаючи гнівні коментарі людей із гарним смаком».

Серед тих, хто вбачає в роботі неетичний підхід до авторських прав і певні помилки, співавторка й учасниця багатьох робіт на тему Розстріляного відродження та поетка Любов Якимчук. Вона зазначила, що в альбомі «рясно нацитували діалогів і монологів [...] з ігрового фільму про будинок «Слово», який ще не був у прокаті».

Письменник і музикант Павло Коробчук написав, що найбільше у прослуховуванні збивала велика кількість граматичних, пунктуаційних і наголосових помилок: «ТІла замість тілА, коли йдеться про множину, про багато тіл, а не відсутність тіла. Русизм «полості», «дрижжав» замість «дрижав», «замерзша», а не «замерзла». Мене добила «мізасцена», а не «мізансцена». Також претензії слухачів стосуються композиції та структури, рваних історій, невідповідності фактам, слабкого музичного виконання й участі Олени Кравець. 

Спробували розібратися, що це за альбом, які є до нього претензії та що про це думають творці та діячі культури.

Що таке «Ти [Романтика]»

«Ти [Романтика]» – перший в Україні альбом-мюзикл про Розстріляне відродження. На створення текстів для альбому пішло понад шість місяців. Лірикбук альбому з текстами пісень займає понад 40 сторінок. Це перший реліз гурту з власними оригінальними текстами, кажуть у команді. Крім переосмислення творів українських митців 1920–1930-х років, музиканти проєкту намагались знайти маловідомі факти про той час. Один із таких фактів став основою для треку «Партія веде», у якому йдеться про зраду Павла Тичини, а саме про розмову з кореспондентом Семеном Гершбергом. Над пошуком історій і фактів із життя митців залучили фотографку та дизайнерку Соломію Козолуп. Вона знаходила в електронних архівах фото, відео, газетні вирізки того часу, які лягали в основу тих чи інших композицій. 

«Альбом починається треком «Ще до того, як колись» із зачином про зраду Павла Тичини. Далі в хронологічній послідовності – події від 1918 року до 1937-го років. Усі треки пов’язані один з одним, їх не варто слухати окремо. Наприклад, ми проводимо слухача спочатку новиною, що в Харкові створили будинок «Слово», потім – репресії, далі – історія про Тичину з його віршем. Мало того, події, які сталися 100 років тому, переплітаються із сучасністю та війною проти Росії. Як-от трек «Третя Рота» про Сосюру. Виявляється, він служив у Третьому Гайдамацького полку Армії УНР. 100 років тому був «Третій Гайдамацький», а сьогодні в нас є легендарна «Третя штурмова», – коментує Олександр Хоменко, автор текстів та ідеї створення альбому.

Альбом «Ти [Романтика]» музиканти записували в співпраці із Сергієм Жаданом, «Хейтспічем», Євгенієм Яновичем, гуртом Nazva, Оленою Кравець, лідером гурту «Фіолет» Сергієм Мартинюком та іншими митцями. Кожен із них утілював той чи інший образ тієї епохи.

«Олена Кравець у композиції «Суспільна власність» зіграла саму систему: спочатку чекістську, потім НКВД-шну, яка відловлює та нищить тих, хто намагається піти проти. Вона сама написала нам на пошту й сказала, що якщо в нас буде цікава роль для неї, вона готова доєднатися до проєкту. Так з’явився дев’ятий трек в альбомі. Сергій «Колос» Мартинюк перевтілився у Хвильового. Павло Гоц із гурту Nazva розповів історію Леся Курбаса, а Дмитро Однороженко з гурту «Хейтспіч» став поетом-авангардистом Михайлем Семенком», – додає Микола Шмундир, продюсер проєкту. 

Хто такі МУР

Проєкт МУР створений під час повномасштабної російсько-української війни українськими митцями з Києва та Донецька. До його складу входять: Олександр Хоменко (тексти, речитатив), Віктор Ткаченко (тексти, музика, саунд-продакшн) і Микола Шмундир (речитатив, піар). Документальні відео музикантів про історію «Щедрика», Павла Тичину, Івана Багряного, Василя Стуса й Василя Симоненка стали популяризувати освітній контент про українську літературу в Instagram. На рахунку гурту – два студійні релізи: «МУР Vol. 1» та «Захалявна книжечка» (2022). До них увійшли пісні на вірші Івана Франка, Василя Стуса, Миколи Вінграновського, Павла Тичини, Василя Симоненка, Юрія Іздрика й інших українських поетів. Співавтором музики до деяких треків став джазовий композитор Євген Дубовик.

Щодо альбому команда МУРу зазначає: «У добу хвилинних пісень для TikTok, здається, що мода на повноформатні музичні альбоми потроху вивітрюється з нашого культурного простору, однак не вивітриться потреба в рефлексії та вивченні своєї історії. Адже якщо ми сьогодні не зрозуміємо причин того, що відбувалося 100 років тому, російські танки продовжуватимуть їздити по нашій землі».

 «Ти [Романтика]» – цікавий енергійний проєкт популярної культури, але неекологічний і неетичний»

   

Любов Якимчук

співавторка сценаріїв документального фільму «Будинок «Слово» (2017) та ігрового фільму «Будинок «Слово». Нескінченний роман» (2021)

Наприкінці 2012 року Тарас Томенко прийшов до мене з пропозицією попрацювати над сценарієм ігрового фільму про Розстріляне відродження. Я запропонувала йому звузити тему до будинку «Слово». З погляду драматургії це було ідеальне рішення завдяки єдності місця й часу дії. Але на дворі були часи Януковича, тому ми писали сценарій, який тоді не можна було реалізувати. 

Після революції Гідності нам вдалося реалізувати не ігровий, а документальний фільм, який мав підготувати аудиторію до художнього. Ми працювали з численними архівами, спогадами та консультантами-науковцями, бо немає написаних біографій, опрацьованого матеріалу чи книжки про будинок «Слово». Тобто ми зробили велике дослідження. Частина фактів, оприлюднена 2017 року в документалці (вона є в доступі на Megogo), була показана вперше, бо деякі документи, до яких ми мали доступ, були розсекречені під час роботи над документалкою та навіть науковці не встигли їх побачити.

Ігровий фільм ми повністю закінчили 2020 року, а на перший фестиваль категорії А він поїхав 2021 року, це була світова прем’єра. Після цього було ще багато фестивалів і закритих показів по всьому світу, але досі не було широкого прокату в Україні. 

Я співсценаристка обох фільмів про будинок «Слово» – документального й ігрового. Я цікавлюся всіма новинками на тему наших 1920-х і радію, що інтерес до цієї теми за останні два роки стрімко зріс. Тож, коли побачила в новинах, що з’явився новий проєкт «Ти [Романтика]», з цікавістю увімкнула його. 

Я була неприємно вражена, бо МУР вставили діалоги, монологи та майже цілі сцени з нашого ігрового кіно. Йдеться саме про звукову доріжку. Ніде в титрах чи описі проєкту жодного посилання на наш ігровий ще не опублікований фільм не було. Про це мене не попередили ні команда МУР, ні продюсери. 

Майнові права належать продакшну, та я не маю майнових претензій до МУРу. Але я маю претензії щодо авторських прав на цей сценарій, які є невід’ємно моїми та які також зареєстровані нами з Тарасом Томенком в державних органах. Мені неприємно, що досі хтось так ставиться до чужої роботи. Що Сашко Хоменко дозволяє собі коментувати це так, що МУР не зміг мене попередити вчасно. А потім приходить Олександр Хоменко, який представляється його батьком, і публічно цькує мене. 

Які такі обставини непереборної сили завадили МУРУ попросити в мене дозвіл – невідомо. Я би залюбки його надала й могла би допомогти не допустити тих історичних і мовних ляпів, яких вони припустилися у своєму проєкті. Тож «Ти [Романтика]» – цікавий енергійний проєкт популярної культури, але неекологічний і неетичний.

   

Що на це відповідає команда

«Ми все узгоджували з продюсерами фільму. Під цим дописом Тарас Томенко, режисер фільму [«Будинок«Слово»], написав, що він підтримує наш проєкт і йому все подобається, адже це спільна справа. У нас немає жодного плагіату, адже в грудні, коли ми робили альбом, ми їздили до продюсерів і монтажерів фільму, щоб усе показати й узгодити. До того ж узята лише хвилина. І сюжет, структура в нас різні», – коментує для The Village Україна режисер проєкту «Ти [Романтика]» Саша Хоменко.

   

Саша Кольцова

вокалістка гурту «Крихітка»

Коли кажуть про «популяризацію української культури та літератури», усі уявляють це по-своєму: і масштаб, і виконання, і стилістику, й інтонацію, і глибину занурення. З погляду попкультури та проникнення в молоду аудиторію, мені здається, і форма, й інтонація «Ти [Романтика]», і візуалізація проєкту, і добір персоналій – непогані. Так, напевно можна було краще. Так, я теж чую нерівності, але, як на мене, молодь теж не настільки пасивна, щоб просто вжити матеріал – слухач завжди співтворює продукт. Цільова розчує, що треба, і привласнить із нього своє. Завжди можна щось зробити краще, але зазвичай це помічають ті, хто не планує це робити. 

Чи це певний ступінь вульгаризації? Так. Спільнота, яка має знання й експертизу в поезії обурена? Трохи є. Най буде обурена, але немає монополії на тлумачення поезії. Тепер, якщо ми хочемо мати націю українців, маємо розуміти, що глибина занурення в матеріал може бути різною. Особливо для суспільства, яке роками плавало в російському контексті й контенті. 

Тепер це не сакральне надбання групи людей, яка завжди почувалася українцями та розбирається в предметі. Якщо 100 000 підлітків знатимуться на біографіях поетів Розстріляного відродження й добре усвідомлять, що Тичина – це об’ємніший персонаж, аніж його подавали раніше в шкільній програмі, що російська культурна експансія дорівнює смерть української культури – це непоганий результат. Можливо, радше політичний, ніж літературний, але ми розуміємо, що культура визначає територію політичної держави. 

Чи я хочу бачити футболки зі Стусом замість Леніна й Че Гевари? Чи хочеться, щоб люди знали в обличчя умовних українських балерин і письменників замість «волочкових» і «пєлєвіних»? Так. Чи будуть українські класики потерпати від неохайного переосмислення їхніх творів ентузіастами без білих рукавичок? Так. Змирімося й читаймо оригінали, до знайомства з якими нас спонукають продукти попкультури.