Герої тилу – окрема сторінка в російсько-українській війні. Волонтери, енергетики, екстрені служби працюють понад сили, щоб забезпечити українцям нормальні умови для життя. Майже п’ять мільйонів громадян були змушені переміститися в межах країни з початку повномасштабного вторгнення, тож із величезним навантаженням зіткнулися й працівники сфери соцзахисту, які продовжують надавати допомогу внутрішньо переміщеним особам.

Благодійний фонд Stabilization Support Services із 2015 року захищає права переселенців, а протягом останнього півріччя реалізує проєкт «Підтримка спроможності системи соціального захисту населення щодо реєстрації ВПО» спільно з Агентством ООН у справах біженців в Україні. Команда забезпечує необхідною технікою управління соцзахисту, проводить для їхніх працівників освітні вебінари, здійснює інформаційні кампанії для ВПО в 17-ти областях країни.

The Village Україна спільно з благодійним фондом Stabilization Support Services спробували розібратися, як держава справляється з наслідками внутрішньої масової міграції та чи вже є програми, які допоможуть подолати виклики майбутнього в цьому секторі.

Погляд із місця подій

Кожемякіна Олена

начальниця Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради

24 лютого для всіх нас було складним і неочікуваним днем, попри те, що інформація про можливе вторгнення постійно ширилася. Хоча ми й посадові особи місцевого самоврядування, але однаково – люди. У багатьох наших працівниць є діти, тому деякі з них вирішили виїхати з міста. Але я дуже вдячна тим, хто навіть із неповнолітніми дітьми залишився в місті, адже розуміли, що «А хто, крім нас?»

До 24 лютого наше управління обліковувало 14 тисяч переселенців, сьогодні ж лише в Соборному районі Дніпра їх майже 34 тисячі, а загалом на облік до центрального управління стали понад 78 тисяч внутрішньо переміщених осіб.

Потік людей із Харківської, Луганської, Донецької, Київської, Херсонської та Запорізької областей створив величезні черги. За день їхало настільки багато людей, що ми не могли всіх прийняти. Тому видавали талони на наступні дні. Залучали працівників з інших відділів, працювали в суботу й у неділю, щоб зняти соціальну напругу. На початку весни ще діяли карантинні заходи, і студенти ЗВО були вдома на дистанційному навчанні, тому переселенців змогли розмістити в гуртожитках.

 

Ми постали перед труднощами й через баги порталу «Дія». Переселенці подавали документи зокрема й через нього, але інколи звернення до нас не доходили через технічні помилки.

«Людям насамперед треба забезпечити робочі місця»

На сьогодні через зміни в законодавстві переселенці звертаються до нас лише щодо допомоги з виплатами на проживання. У березні Кабмін ухвалив постанову 332, за якою особи з інвалідністю та діти тепер мають право на допомогу на проживання для ВПО в розмірі трьох тисяч гривень, а дорослі – двох тисяч. Це суттєво більше, ніж було раніше.

Але вже очевидно, що людям насамперед треба забезпечити робочі місця. Ми залучаємо до громадських робіт внутрішньо переміщених осіб, як стають на облік до центру зайнятості. У нашому управлінні працевлаштовані також і колеги, які змушені були покинути свої міста через бойові дії чи окупацію.

 

Тімофєєва Тетяна

заступниця міського голови з питань діяльності виконавчих органів Зміївської міської ради Харківської області

З 2014 року в нас був невеликий потік переселенців, і майже всі вони змогли працевлаштуватися. Працювали й в управліннях соціального захисту, і в службі зайнятості. Одна надзвичайно талановита пара навіть організувала танцювальну студію.

До 24 лютого в нас у громаді проживало до 42 тисячі осіб, після вторгнення додалися ще понад 22 тисячі. Тобто кожен третій мешканець Зміївської громади є внутрішньо переміщеною особою.

24 лютого в нас не було хаосу й паніки, можливо, тому, що ми давно працюємо разом. Люди, навпаки, хотіли йти на роботу, бо страшніше було сидіти вдома. О 08:00 ранку працівники могли прийти на роботу, у них уже стояла черга, а програма для роботи не запустилася. Ми брали в людей скани документів і на домашніх комп’ютерах після 23:00 завантажували їх у систему.

На сьогодні є велика електронна база, яка обліковує переселенців. Приймання документів здійснюють органи місцевого самоврядування та передають їх до районного управління, тобто до держави. Проблема в тому, що ми не можемо простежити, що далі відбувається з цими документами, і це створює велику кількість дзвінків із проханнями про роз’яснення.

 

Нещодавно ми ухвалили програму інтеграції переселенців. Наші спеціалісти опитали майже 300 осіб, щоби зрозуміти, що для них є найважливішим. Насамперед це отримання виплат і їхня кількість. Далі постає питання працевлаштування для працездатних, адже це не лише про утримання себе чи родини, а й про соціалізацію.

У нас є комунальні підприємства, молокозавод, лікарні, але робочі місця там практично зайняті. Нам треба більша увага до малого та середнього бізнесу. Вони б розвивали громаду, давали роботу та генерували податки. Навіть зараз, попри те, що ми – прифронтова зона, бюджет громади виконується на 80%. Великий потенціал маємо для підприємств, які спрямовані на харчову промисловість, бо поряд є мегаполіс, де можна збувати свою продукцію.

«Попри те, що ми – прифронтова зона, бюджет громади виконується на 80%»

Переселенці у громаді живуть по-різному: хтось винаймає житло, живе в рідних, також у нас є 940 родин, які надали житло переселенцям безплатно, а за це отримують компенсацію за програмою «єПрихисток». Є і місця компактного проживання: геріатричний пансіонат, який прийняв до 120 людей похилого віку, а також чотири навчальні заклади, у яких також тимчасово розміщені переселенці.

Ми маємо проєкт реконструкції школи-інтернату під житловий будинок: квартири мали отримати місцеві мешканці, але губернатор погодився використати це житло для переселенців. Крім того, у власності громади є гуртожиток, де звільнилося чотири кімнати, які ми вирішили надати внутрішньо переміщеним особам. Велика відбудова буде згодом, але вже зараз громади на місцях можуть включатися самі й допомагати.

Болгова Лариса

директорка Департаменту соціальної політики Харківської міської ради

З 2014 року до Харкова перемістилися багато людей, максимальна цифра досягала приблизно 140 тисяч. Головне питання було щодо адаптації в новому середовищі. Багато бізнесменів релокувалися разом із підприємствами, але людей, які шукали б офіційну роботу, було небагато. Проте головним питанням було житло. На рівні держави програми діяли не дуже жваво. У нас було лише одне модульне містечко.

З 24 лютого протягом двох місяців наші управління соцзахисту працювали в онлайн-форматі. Усі розрахунки щодо виплат передали на центральний рівень, щоби робота з нарахування пільг, субсидій та іншого продовжувалася. Було важко, адже більша частина півночі України працювала через єдину програму, яка теж ніколи раніше не мала такого навантаження.

Після великого вторгнення ми маємо понад 30 місць компактного проживання переселенців, а довідку про реєстрацію внутрішньо переміщених осіб отримали понад 88 тисяч людей, починаючи з 24 лютого.

 

Станом на 19 грудня в гуртожитках ми розмістили 2578 людей, але ця цифра зростає, адже українці й далі їдуть або якомога далі від бойових дій, або з деокупованих територій. У гуртожитках також живуть люди з тих районів Харкова, які найбільше постраждали від обстрілів. Працює і програма «Прихисток», за якою фізична особа може прийняти переселенців. Так, 676 харків’ян розмістили 1391 людину. Це досить значна підтримка, тому що житла не вистачає.

Сьогодні, наскільки дозволяють кошти міста, ми відновлюємо вікна й будинки, які підлягають ремонту, щоб люди могли там жити. Але це складна робота, адже постійно з’являються нові пошкодження. Також запустили чат-бот, у якому кожен мешканець може дізнатися, чи є будинок у реєстрі, чи ремонтують його, чи можна буде будівлю відновити. З початку війни також не стягували плату за комунальні послуги аж до початку літа. Міський транспорт, крім приватних перевізників, у Харкові залишається безоплатним.

Міський департамент захисту населення був розташований у тій будівлі, яку 1 березня зруйнувала ракета. Завдяки Мінінтеграції нам відкрили ще чотири робочі місця, але потрібно 30–40. Зараз у місті багато роботи на житлово-комунальних підприємствах, але різнофахових переселенців ще більше. Тому завжди актуальною буде програма перекваліфікації кадрів, адже багато специфічних підприємств у східних областях зруйновані. У центрах зайнятості є програма щодо підтримки бізнесів, її важливо продовжувати.

«Завжди актуальною буде програма перекваліфікації кадрів, адже багато специфічних підприємств у східних областях зруйновані»

 

Оцінка реакції центральної та місцевої влади

Наталія Кривошеєва

провідна юристка Благодійного фонду Stabilization Support Services

Про виклики управлінь соціального захисту населення

До повномасштабного вторгнення в Україні на обліку перебували приблизно 1,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб. На сьогодні їх уже майже п’ять мільйонів. Система не була готова до настільки масового переміщення, яке відбулося після 24 лютого. Наразі ситуація є кращою, але до налагодження безперебійного процесу ще дуже далеко.

У червні наш фонд провів у семи областях Моніторинг місцевих політик реагування на виклики, пов’язані з внутрішнім переміщенням. Ми дослідили рішення, які ухвалюють у громадах у зв’язку з посиленням збройної агресії, оцінили ризики, які виникають для внутрішньо переміщених осіб і місцевого населення й розробили рекомендації, які допоможуть врегулювати проблемні питання. Вони зможуть покращити процес інформування людей щодо можливості отримати пільги та допоможуть краще зрозуміти їхні потреби.

Цифровізація соціальної сфери, яку впроваджують із 2021 року, пришвидшила надання деяких послуг для переселенців. Але також на початку вона створила перепони, які призвели до затримок, і змусила людей робити додаткові дії, щоб отримати довідки на підтвердження внутрішнього переміщення й для державних соціальних допомог.

Дійсно, державні інституції працюють у посиленому режимі, інколи навіть уночі (у квітні було звичайною практикою для працівників УСЗН і ЦНАП працювати на одному комп’ютері позмінно). Проте для здійснення соціального захисту населення в нових екстремальних умовах цього недостатньо.

Вимушене внутрішнє переміщення досі триває, інколи воно відбувається не лише через постійні обстріли, а й через виклики, з якими стикаються громадяни після обстрілів критичної інфраструктури: відсутність світла, опалення, інтернету (для тих, хто працює віддалено).

 

Що робити, щоб інтегрувати переселенців на нових місцях

Для успішної адаптації на новому місці люди потребують задоволення базових потреб, а це – забезпечення житлом, необхідним харчуванням, одягом, ліками та психологічною підтримкою. Лише потім може відбутися успішна інтеграція. Для цього переселенці мають бути почуті в приймальній громаді.

За підтримки нашого фонду у 2019 році в Луганській, Харківській і Донецькій областях створили перші Ради ВПО. До їхнього складу входять переселенці та представники місцевої влади. На сьогодні функціонує 13 таких рад у шести областях України.

Саме залучення переселенців до консультацій із місцевими органами влади й органами місцевого самоврядування змінило сприйняття внутрішньо переміщених осіб, адже вони є повноцінними учасниками процесу та привносять до приймальних громад свої досвід, знання та потенціал.

 

«Переселенці мають право влаштуватися на роботу, не звільняючись із попередньої»

Житло та робота: чи готова держава сприяти розв’язанню цих питань

Дослідження демонструють, що більшість переселенців планують повернутися до своїх домівок. Але досвід повернення людей до деокупованої Київської області показує, що заходи, які вживала як центральна, так і місцева влада, є недостатньо ефективними.

Найгострішим на сьогодні є питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, у тому числі тих, чиї будинки зруйновані. Воно врегульоване частково, зокрема програмою «єОселя». Але також держава має прийняти програми із залученням коштів міжнародної допомоги.

Переселенці мають право влаштуватися на роботу, не звільняючись із попередньої. А також, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», вони можуть отримати матеріальне забезпечення, страхові виплати та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання безпосередньо в робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання та перебування.

Окрім того, у березні Уряд затвердив Порядок, за яким роботодавці (крім деяких винятків) можуть отримати компенсації витрат на оплату праці за кожну працевлаштовану внутрішньо переміщену особу внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні коштом резервного фонду державного бюджету.

Також на час дії воєнного стану МОЗ врегулював механізм забезпечення робочими місцями медпрацівників, які через війну втратили можливість працювати за основним місцем роботи.

З 2015 року переселенці, які бажають змінити професію, набути нових знань і навичок, за відсутності відповідної роботи мають можливість одноразово отримати ваучер на професійне навчання. Завдяки йому людину можуть перепідготувати за робітничою професією, підготувати для здобуття освіти чи допомогти з підвищенням кваліфікації.

 

Олександра Литвиненко

представниця Дніпровського саб-офісу Агентства ООН у справах біженців в Україні

Ми регулярно здійснюємо оцінку потреб управлінь соціального захисту населення та надаємо їм допомогу, зокрема в партнерстві з благодійним фондом «ССС». Уже маємо план на 2023 рік: насамперед це фокус на відновленні соціальної структури на деокупованих територіях. У Херсонській і Харківській областях уже почали роботу, чекаємо звільнення Донецької та Луганської областей, щоби швидко відреагувати.

 

Цей проєкт реалізується Благодійною організацією «Благодійний Фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» за фінансування Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Зміст цієї публікації є винятково відповідальністю БО «БФ «ССС» і не може використовуватися, щоб показати точку зору Агентства.