Скільки коштуєСкільки коштує подорож на Фарерські острови

Фарерські острови – це група островів на півночі Атлантичного океану між Шотландією, Норвегією та Ісландією, які є автономним районом Данії.

Прочитавши про незайману природу та відсутність натовпу туристів, ми вирішили, що Фарери стануть ідеальним місцем для весільної подорожі. На островах ми провели п’ять ночей та чотири повні дні.

Віза

Оскільки Фарерські острови є автономною частиною Данії, туди знадобиться віза. Але якщо є закордонний біометричний паспорт, то її відкривати не потрібно.

Дорога

Прямих рейсів із Києва до Фарерських островів немає, і ми вирішили летіти з пересадкою через Копенгаген. У столицю Данії літає WizzAir, тому квитки з клубною знижкою коштували 3 000 гривень туди-назад на двох.

У Копенгагені довелося заночувати, тому що рейс із Києва не стикувався із рейсом до островів. Житло бронювали через Airbnb, ціна за ніч в окремій кімнаті неподалік метро та центру становила 100 доларів на двох.

Із Копенгагена в єдиний аеропорт Фарерських островів, Vagar, летіли фарерськими авіалініями Atlantic Airways. Ціна рейсів туди-назад на двох – 400 доларів без багажу, оскільки в нас були лише рюкзаки. Квитки купували за десять місяців до поїздки.

Проживання

Готелів та апартаментів на островах не надто багато, і їх потрібно бронювати щонайменше за чотири місяці до поїздки. Ми досить детально планували маршрути, тому й готелі бронювали за півроку до обраних дат.

Перша зупинка була на дві доби в апартаментах у місті Sørvágur, яке розташоване в пішій доступності від аеропорту. Бронювали його через Airbnb: у нас був другий поверх будинку з окремим входом, тому з власниками помешкання не пересікалися. Ціна за дві ночі на двох 180 доларів.

Наступні дві ночі провели в місті Vestmanna на іншому острові. Знайшли на Booking гестхаус, де з нами мали жити ще двоє людей. Та під час перебування ніхто не підселився, і за 200 доларів у нас був цілий двоповерховий будинок з краєвидом на фіорд.

Останнє житло бронювали теж через Booking поблизу аеропорту в Sørvágur, оскільки мали ранковий виліт. Це був гестхаус, але зі сніданком, який власники залишали в холодильнику для кожного відвідувача. За цю ніч ми заплатили 130 доларів.

Транспорт і зв’язок

Між островами можна пересуватися автобусами, але їздять вони рідко та дуже залежать від погодних умов. Тому ми вирішили орендувати авто.

Обрали гібрид Toyota Yaris у компанії Sixt. За три дні вартість із пальним і повною страховкою становила близько 500 доларів, але потрібно врахувати, що додатково вони блокують кошти на рахунку.

Як і житло, авто потрібно бронювати завчасно, хоча б за 4 місяці до поїздки.

Машину орендували з другого дня перебування, тому що першого дня летіли на острів Mykines, який сполучений з іншими островами лише гелікоптером та невеликим паромом.

Оскільки цими засобами пересування користуються і місцеві, туристам дозволено летіти гелікоптером лише в один бік. Тому на Mykines ми прибули гелікоптером за 45 доларів на двох, а повернулися паромом за 20 доларів.

На островах складно з роумінгом. У Києві ми користуємося lifecell, який там узагалі не ловив. Щоб використовувати навігатор і зв’язуватися з хостом, придбали в аеропорту місцеву SIM-карту за 15 доларів, де були передбачені безкоштовні дзвінки та 2 Гб якісного інтернету.

Харчування

Перед поїздкою ми прочитали, що на островах, окрім столиці, кафе майже немає. Тому планували купувати продукти в супермаркеті й готувати самі. Ще про всяк випадок прихопили з дому кілька пакетиків каш швидкого приготування.

Здебільшого в нашому меню була паста із соусом, сир, сосиски, бутерброди, йогурти, пластівці з молоком на сніданок. Один раз знайшли в супермаркеті лосось і взяли його собі на вечерю. Свіжу рибу можна купувати на ринках, але ми на них не натрапляли.

У ресторанах у Tórshavn, столиці Фарерських островів, ціни доволі високі, тому ми їх оминули.

Усюди можна розрахуватися карткою, готівку майже не використовували. За час поїздки витратили на харчування близько 300 доларів, включно з їжею у Копенгагені.

Туристична програма

Речі, які обов’язково потрібно взяти з собою навіть улітку: водонепроникне взуття, в якому буде зручно багато ходити, дощовик, термобілизна, теплий светр, сонцезахисний крем, шапка та рукавиці.

Погода змінюється дуже швидко і часто, а більшу частину року йдуть дощі, тому треба бути готовим, що туман і хмари можуть бути впродовж усієї поїздки.

Майже всі найвідоміші місця на Фарерах безкоштовні, на багатьох локаціях ми були єдиними відвідувачами.

Біля кожного місця, де передбачений хайк, є таблички з картою, коротким описом рівня складності й протяжності. Також усюди є парковки та чисті вбиральні.

Заплатити потрібно лише за відвідання острова Mykines, де влітку живуть колонії тупиків. Туристичний збір з двох коштував 30 доларів. Тут важливо ходити позначеними доріжками, аби не наступити на гніздо птахів. Для хайку по острову достатньо одного дня, але варто взяти з собою їжу, оскільки відчинених магазинів там можна не знайти.

Наступного дня ми відвідали водоспад у селі Gásadalur, пощастило, що не було вітру і вода стікала рівно. А також відоме озеро над океаном Sørvágsvatn, до якого від парковки треба пройти приблизно три кілометри.

Далі перемістилися на інший острів Eysturoy, де розташована найвища точка Фарер (880 метрів). Хайк триває близько двох із половиною годин.