МістоНе «байрактаром» єдиним: як «Аеророзвідка» створює власні ударні дрони та наближає перемогу

«Група айтівців, хакерів і любителів дронів» – саме так називають себе представники «Аеророзвідки». Це громадська організація, члени якої з початку війни у 2014 році почали їздити на фронт і запускати там безпілотники.

З часом до волонтерів почали приставляти «охорону», а пізніше – створили військову частину, куди ввійшла частина учасників «Аеророзвідки». «Тоді росіяни навіть не розуміли, як це може бути. Думали, що всередині їхнього загону є шпигун, який корегує нам вогонь», – каже Вадим Юник, керівник напряму роботизованих технологій ГО «Аеророзвідка».

На «нуль» спочатку їздили з цивільними дронами, поки не створили власні ударні безпілотники R18. Розповідаємо, що це за зброя, чим вона відрізняється від «байрактарів» і чому пілотувати – важко.

Октокоптер R18 – одне з провідних розроблень «Аеророзвідки». Це ударний дрон, який з початку повномасштабного вторгнення вже знищив російської техніки на 130 мільйонів доларів. Боєприпаси для цього дрона відносно недорогі. Це дає змогу робити багато пострілів і ліквідовувати багато техніки окупантів.

До прикладу, один постріл «байрактара» коштує від 60 до 100 тисяч доларів. «Це як бюджет маленького села», – жартує Юник.

Фабричні боєприпаси для R18 – це кумулятивні снаряди, які призначені для знищення військової техніки. Крім того, октокоптер має універсальний підвіс, на який можна «підвісити» боєприпаси (що успішно й роблять українські захисники).

Політ ударного дрона дуже короткий – 20–25 хвилин, навіть РЕБ не встигає «наздогнати».

Власна лабораторія зі створення дронів в «Аеророзвідки» зʼявилася у 2017 році. «На той момент великого досвіду не було. Часто дрони падали. Щось ламалося, а ми навіть не розуміли, що саме», – розповідає Вадим Юник.

Першу модель дрона R18 розробили у 2019 році. Октокоптер має вісім пропелерів, два канали керування й універсальний підвіс, на який можна чіпляти боєприпаси. Водночас в «Аеророзвідці» кажуть, що принцип «що більше, то краще» тут не працює. Навпаки, більше елементів – вища ймовірність того, що якась деталь зламається.

«Було багато випадків, коли цей дрон падав із великої висоти та не ламався. Це давало нам розуміння, що ми зробили надійну модель», – підкреслюють у громадській організації.

Свій перший безпілотник Вадим Юник зробив ще у 2012 році, коли працював весільним фотографом. «Тільки на моїй совісті десь 15 дронів, які впали та розбилися», – зізнається Вадим.

Вадим розповідає, що психологічний чинник дуже важливий для оператора безпілотника. І проблема не тільки в тому, що людина починає докоряти собі за помилку, яку вона вчинила. Вартість одного розбитого дрона – це дуже велика плата, враховуючи, що ці гроші збирали винятково волонтери.

Попри це, в «Аеророзвідці» вважають, що дешеві дрони – це утопія. «Коли я чую, що хтось зробив дешевий дрон, – для мене це тригер. Особливо, коли кажуть, що розробили дешевий ударний дрон [...] Шанс, що ти вбʼєш сам себе неякісним дроном, дуже високий», – каже Юник.

Окей, але чи може потенційно дрон-камікадзе бути дешевим? Якщо коротко – то ні. Дрон-камікадзе можна створити двома шляхами: щоб ним керувала людина чи штучний інтелект.

«Як тільки ти туди вставляєш штучний інтелект, це вже не буде дешево. Щоб дрон на ходу відрізняв танк від автобуса з цивільними, компʼютер має бути потужним. А коли вже вставив дорогу електроніку – ставити дешеве комплектування вже не варіант», – пояснює Вадим Юник.

Найскладніше в дронах-камікадзе – його точність влучання та прицілювання. За словами Юника, пілотів, які здатні керувати дроном-камікадзе на такій високій швидкості, дуже мало. «Тренування однієї такої людини – це майже рік», – каже він.

Ще одне розроблення «Аеророзвідки» – система ситуаційної обізнаності «Дельта», яка тепер перебуває на балансі Центру інновацій і розвитку оборонних технологій Міноборони.

Військові можуть на карті «Дельти» позначати ціль для ураження, а також додавати фото чи скриншоти. Завдання пілота – провести дорозвідку та знищити ціль. «У такий спосіб наші війська можуть іти наосліп майже на 50 кілометрів. Вони можуть корегувати свої дії моментально», – каже Юник.

«От підрозділ іде вперед – там вони побачили щось дуже важливе. Але щоб передати це іншим, треба йти назад або мати якийсь звʼязок. Якщо їх там убʼють, то про інформацію, яку вони здобули, ніхто не дізнається», – вважає він.

Цей звʼязок між військовим підрозділом, який іде вперед, і умовним штабом покриває саме Starlink. Це дає їм змогу вести між собою комунікацію.

«Реакція навіть у 10–20 хвилин для військових дій – це моментальна реакція. У російських військових – це часто доба й більше», – зазначає Юник.

В «Аеророзвідці» кажуть, що нині війна не менш масштабна, ніж Друга світова – так, немає масштабних танкових боїв «1000 на 1000», але тепер є бойові дії в інших площинах.

Завдяки дронам українська армія отримала можливість швидше реагувати на події. Це, вважає керівник напряму роботизованих технологій «Аеророзвідки», і дає можливість побороти таку велику країну, як Росія.

«Це як із незаконними будівництвами. Приїжджає на майданчик великий самоскид. Знаєш, як його зупинити?», – запитує Вадим, – «Береш кувалду і бʼєш по поршню його ковша. Або просто кажеш, що зробиш це. Якщо це його машина, то він просто скаже, що все зрозумів і поїде. Бо це для нього великий ремонт», – пояснює Вадим Юник.

«Маленький удар по поршню зупиняє величезну машину. І тут паралель [із російсько-українською війною] дуже влучна», – каже він.