Як у нихСкільки коштує життя в Будапешті?

До 2021 року ми жили у трикімнатній квартирі в Х районі, можна сказати, на другій лінії від центру. Жили там упродовж 12 років, народили дітей. Це був старий будинок-колодязь, яких у місті багато. Під час карантину зрозуміли, що з двома дітьми бути замкнутими на третьому поверсі у квартирі – це надто складно, тож вирішили переїхати в будинок.

Свою квартиру продали за 32 мільйони форинтів [86 500 євро], трохи дешевше за ринкову ціну, бо хотіли переїхати якнайшвидше. За цю суму й накопичення знайшли будинок у доволі віддаленому районі Будапешта, ХVII. Тут за нами ще одна вулиця, а далі вже поле. За 12 хвилин можна доїхати до центрального залізничного вокзалу, але потрібно на годину раніше виходити з дому, щоб потрапити вчасно на роботу.

За будинок площею 240 квадратних метрів із двома поверхами та просторим двором у листопаді 2021 року ми заплатили 55 мільйонів форинтів [майже 150 000 євро]. Зараз цей будинок повинен коштувати десь 90 мільйонів [майже 245 000 євро] через зростання цін. Зараз ми би не змогли придбати таке житло.

Більшість наших друзів – іноземні студенти, і майже всі вони живуть у Пешті. У цій частині міста можна легко та швидко дістатися куди завгодно, цілодобові магазини та бари – на кожному кроці. За моїми спостереженнями, більшість сімей натомість живе в Буді. Тут тихо, зелено, є хороший громадський транспорт і вночі на вулиці не галасують люди напідпитку.

Самотні люди та молоді пари знімають переважно студії або 1,5–2,5-кімнатні квартири (вітальня тут вважається за пів кімнати), якщо вони більше заробляють або в батьків є гроші. Найбільш типовою квартирою в Будапешті є студія з галереєю – це коли спальне місце підняте на спеціальній деревʼяній конструкції.

Ціни різко змінилися за останні кілька років через інфляцію, зараз будь-яке житло коштує щонайменше на 20–25% дорожче, ніж коли я приїхала сюди навчатися у 2017-му.

Ми живемо у VII районі у квартирі площею приблизно 40 квадратних метрів із гарною вітальнею та спальнею-галереєю, у 5-поверховій будівлі в стилі історизму з двоповерховою надбудовою, дуже типовій для Будапешта. За оренду платимо стару ціну, яку нам запропонували два роки тому, виходить приблизно 160 000 форинтів [430 євро] з комунальними послугами. На проживання витрачаємо майже 20% від загального доходу (я працюю на повний робочий день).

Я орендую житло з травня в центрі Будапешта, поряд із вокзалом Ньюгаті. Будинок старий, квартира невелика – одна кімната з галереєю. Зараз живу одна, тому мені цього більш ніж достатньо. Інші варіанти не розглядала, бо швидко пощастило знайти житло, де дозволяють жити з домашніми улюбленцями. Узагалі в Будапешті досить багато пропозицій, але якщо починаєш відфільтровувати помешкання з меблями та дозволом мати тварин, варіантів стає разів удесятеро менше. Якщо трапляється гідна квартира, на неї, як правило, черга, і хазяїн обирає собі мешканців. Контракт на рік, мінімальний перший внесок – місяць оренди та депозит. Іноді просять плату за два місяці та депозит. Наразі оренда складає десь 30% від мого доходу.

Ми витрачаємо багато на комунальні послуги, бо маємо великий дім. За світло на місяць платимо рекомендований платіж у 15 000 форинтів [40,5 євро]. Водопостачання іноді виходить і 20 000 [54 євро], оскільки в нас, якщо використовуєш понад 100 кубів води, повинен внести додатковий платіж за каналізацію.

Восени 2022-го нас почали дуже лякати, що буде дефіцит газу, ввели квоти на споживання. Нам довелося економити. Зберігали температуру в будинку десь 18–19 °C, на вихідних трохи підіймали. Завдяки цьому ми не перевищили річний обсяг у 1700 кубів, використали приблизно 1300 кубів із серпня до серпня. Один куб наразі коштує 140 форинтів [0,4 євро].

Оскільки в нас маленька квартира, ми не дуже дбаємо про те, щоб економити на комунальних послугах. Нам це обходиться приблизно у 30 000 форинтів [80 євро] влітку і 45 000 [120 євро] взимку.

Залежно від пори року комунальні платежі обходяться мені у 20 000–30 000 форинтів на місяць [55–80 євро]. Це мені ще пощастило, крім того, я дуже економний споживач, хоча й без фанатизму. Зима була нехолодна, тож я зекономила на опаленні.

Найпопулярнішою мережею супермаркетів зараз є німецька Lidl, вони ввірвалися в наше життя років десять тому. Усі там скупляються, і ми теж. Lidl не мають широкого вибору товарів, але там більше продуктів власного виробництва й вони значно дешевші, ніж угорські продукти.

Ми ходимо за купівлями щотижня. Раніше на 10 000 форинтів [27 євро] можна було купити набір із фруктів, овочів, м’яса та хліба. Зараз, якщо я виходжу з однією сумкою, то віддаю 20 000 форинтів [55 євро]. Якщо я хочу купити щось на тиждень наперед, більше м’ясних продуктів або смаколиків, це виходить 40 000 [110 євро]. Таких походів у нас чотири рази на місяць точно є. У нас удома не дуже смачна вода, тож ми навіть її купуємо в магазині. А загалом у місті скрізь воду п’ють із крана.

У кожному районі залишилися базарчики. Є й великі та знамениті ринки в центрі міста, але вони страшенно дорогі. Якщо я йду на ринок, зазвичай купую продукти людей, які самі й вирощують, і продають. Останніми роками їх усе менше. Водночас на ринках продукти трохи дорожче, ніж у Lidl. Загалом я не дуже люблю цей формат, бо там потрібно швидко подумки рахувати, щоб зрозуміти, чи тебе не обманули.

У Пешті можна знайти багато невеликих продуктових магазинів на перших поверхах житлових будинків, зазвичай вони працюють цілодобово. У Буді на таке рідко натрапиш. Поряд із нашим домом є магазини Spar і Lidl, ми віддаємо перевагу останньому, оскільки він дешевший і якісніший, хоча вибір продуктів обмежений.

На їжу витрачаємо майже 130 000–150 000 форинтів [350–400 євро] на двох. Ми мало їмо поза домом, тому що Берк готує краще, ніж більшість тутешніх ресторанів. [посміхається] Із закладів тут дуже популярний формат бістро, такі заклади можна знайти практично будь-де. Це найдешевший варіант обіду з традиційними угорськими стравами.

Іноді їмо вуличну їжу, чек зазвичай виходить 6000–10 000 форинтів [16–27 євро] на двох. Пиво в середньому барі коштує приблизно 1000 форинтів [2,7 євро], безалкогольний напій – близько 2000 [5,4 євро]. Вечеря в ресторані – майже 5000–10 000 [13–27 євро] на людину.

Ще тут складно знайти хорошу каву, треба знати місця. Ціни на капучино рік тому стартували від 600 форинтів [1,6 євро], але залежно від локації могли бути й удвічі вищими. Ми вже давно купили гейзерну кавоварку та варимо каву вдома.

Я купую продукти здебільшого у Spar i Lidl дорогою з роботи. Ще часто беру овочі та фрукти у крамничці в сусідньому будинку. З досвіду на сімʼю з чотирьох дорослих і двох дітей витрачали десь 50 000–60 000 форинтів [135–160 євро] на тиждень у Lidl. Зараз я живу сама, тож витрачаю менше. Разовий похід у супермаркет – майже 6500 форинтів [17,5 євро]. Приблизно на таку суму я скупляюся тричі на тиждень, це якщо без делікатесів.

Спешелті-кава мені обходиться в середньому в 750–900 форинтів [2–2,5 євро]. Заклади відвідую лише з друзями. Або коли немає вдома готової їжі, а я повертаюся з роботи. Середній чек виходить 3500–5500 форинтів [9,5–15 євро] на людину з напоями. Це недорогі варіанти ресторанів.

Ще тут є мережі угорської кухні типу нашої «Пузатої хати», але я їх не відвідую. Дуже багато азійських буфетів – китайських, вʼєтнамських, там досить недорого.

У сфері транспорту Будапешт бездоганний. Мережа автобусів, потягів, трамваїв є скрізь. Метро їздить по центру, від кінцевих зупинок курсують автобуси.

Я купую квартальний проїзний. За вартістю він обходиться так само як чотири щомісячні, але з ним я отримую додаткові дні – не 90, а 100 днів проїзду. Так само до річного додають 10–20 днів.

Мій чоловік працює в районі неподалік від помешкання, їздить машиною. Я працюю в самому центрі, але навіть якби мала змогу брати автівку, це було би незручно. З віддаленого району доїхати в центр і паркувати там машину було би дуже дорого. Так, у I, II та V районах паркування може коштувати 600–800 [1,6–2 євро] форинтів на годину. У більш віддалених – від 240 до 500 форинтів [0,65–1,35 євро].

Якщо користуємося машиною щодня, на місяць нам треба двічі заправити повний бак. Один бак дизеля коштує майже 25 000–30 000 форинтів [68–80 євро]. На місяць виходить 50 000–60 000 [135–160 євро]. Зазвичай ми заправляємо машину раз на місяць, але зараз літо, будемо частіше виїжджати, тож доведеться двічі-тричі на місяць заливати повний бак.

Ціна на бензин була «застопована» впродовж року, літр коштував десь 400 форинтів [1,1 євро]. Потім уряд зрозумів, що люди із сусідніх країн приїжджають за дешевим бензином в Угорщину, тому для іноземців ціну підняли до 780 форинтів [2,1 євро]. Але зараз і для угорців ціна стала такою самою.

Тут багато людей їздять на велосипедах, хоча інфраструктура не дуже розвинена за європейськими мірками. Для порівняння, у Будапешті 200 кілометрів велосипедних доріжок, а у Відні – понад 1600 кілометрів, а міста майже однакові за розміром.

Є прокат електросамокатів, але вони орієнтовані скоріше на туристів, місцеві жителі зазвичай не можуть собі їх дозволити.

У місті велодоріжок небагато, хіба що в парках. Багато людей їздять на самокатах тротуарами або на велосипедах, як і в Києві.

Міський транспорт для українців безоплатний. Ним дуже зручно користуватися. Завжди за розкладом, курсує часто, немає натовпів, чисто. Прекрасно синхронізується з Google Maps (не в кожній країні таке щастя). Є застосунок, у якому можна подивитися маршрути, варіанти та скільки чекати на найближчий.

Записатися в державну лікарню складно. Якщо плануєш хворіти за пів року, призначай візит уже тепер. От нещодавно хотіла піти до дерматолога в державну лікарню. Мені сказали, що цього місяця [у травні] місць не буде, але я можу зателефонувати в червні, щоб призначити зустріч на липень чи на серпень.

У приватні лікарні я ходжу до гінеколога та стоматолога. Державний стоматолог теж не зовсім безоплатно працює. Він може провести огляд, вирвати зуб, зробити чищення. Але якщо тобі потрібна пломба кращої якості, це вже не буде безоплатно.

Так, найдешевша пломба в державній лікарні коштує 5000 форинтів [1,35 євро]. Якщо хочеш кращу, платиш 10 000 [2,7 євро]. У приватних клініках так само, але там ще доплачуємо за роботу лікаря.

Моя донька вже чотири роки носить різні брекет-системи. Зараз прийшов час поставити постійні, робимо це в державній клініці. Дорожчі коштують 250 000 форинтів [675 євро], дешевші – 140 000 [380 євро] (це з підтримкою держави, яка діє до 18 років). У приватній клініці ціна стартує від 500 000 форинтів [1350 євро] і до мільйона [2700 євро], що дуже дорого.

Є два види страхування: державне (картка TAJ) і приватне. Щоб жити тут, потрібна картка TAJ. Ми маємо обидва, оскільки приватне страхування покривається стипендією або роботодавцем.

З карткою TAJ ми можемо відвідувати державні лікарні, але люди, які там працюють, не розмовляють англійською або їм це вдається дуже погано. Ми використовуємо тільки приватне страхування. Якщо це щось термінове, можна записатися відразу на наступний день. У вихідні приватні лікарні зазвичай не працюють, у цьому разі можна викликати швидку допомогу, а витрати покриває страховка пізніше, якщо ви надасте рахунок.

У мене є соціальна страховка (TAJ), яку оформлюють за місцем роботи. Поки що різні лікарі та процедури, якими я користувалася, були безоплатні. Записатися вдавалося на термін від двох тижнів до місяця наперед.

Я майже не ходжу на манікюр. Раз на місяць роблю гігієнічний, покриття – рідко. Недешева процедура, хоча 90% жінок тут ходять із гель-лаком. Я ходжу до знайомої вже років десять. Вона, звісно, підіймає для мене ціну, як і для всіх, але робить мені знижку як постійній клієнтці. За гігієнічний педикюр, манікюр і покриття звичайним лаком подрузі я плачу 10 000 форинтів [27 євро].

Послуги перукаря теж недешеві. Стрижка на середнє волосся коштує від 5000 форинтів [13,5 євро]. Пофарбувати – від 15 000 форинтів. Підстригти кінчики в хорошому салоні – від 10 000 форинтів [40,5 євро].

Я не дуже часто ходжу в салони, тому що це нудно й займає надто багато часу. Їм потрібно кілька годин на те, щоб зробити стрижку, у той час, як я можу впоратися швидше й сама. Минулого разу я витратила на стрижку 12 000 форинтів [32 євро], а Берк – 6000 [16 євро].

Дуже багато майстрів з України працюють у салонах або вдома. У такому випадку можна зекономити, але результат у мене був різний.

Я люблю купувати речі онлайн, навіть якщо йдеться про взуття. Зазвичай купуємо в Zara, H&M, C&A, Mango, Reserved. Для дітей нещодавно з’явилася недорога польська мережа Pepco. Я, як і всі мої знайомі, найчастіше чекаю на акційні періоди.

Угорських виробників достатньо, але вони роблять значно дорожчий одяг за міжнародні мережі. Це, наприклад, Budmil.

У великому театрі, як-от опері, перші ряди коштуватимуть 12 000–15 000 форинтів [32,5–40,5 євро] за квиток, водночас місця позаду можуть бути й за 2000 форинтів [5,5 євро]. Нормальне місце можна взяти за 3000–4000 форинтів [8–11 євро].

Квитки на концерти дорожчі. Наприклад, на Hardkiss і «Бумбокс» брали квитки по 80–100 євро. В А38 зазвичай квиток на концерт коштує 5000 форинтів [13,5 євро], якщо це хтось простий.

З хороших торгово-розважальних центрів можу назвати Allee, Arena, Corvin і Westend. Зазвичай ми йдемо до найближчого, якщо не маємо на думці щось конкретне, чого ми не можемо там знайти.

Квиток у кіно для дорослих у Cinema City коштує 2500 форинтів [6,7 євро] і 2000 [5,3 євро] для студентів. У нас також є підписки на Netflix і HBO. Угорщина – одна з небагатьох європейських країн, де доступний сервіс HBO [і перша в Європі, де почав працювати сервіс – ред.]

Іноді йдемо в музей, якщо є щось цікаве, зазвичай квитки коштують майже 4000–6000 [10–16 євро] на людину.

Загалом, як на мене, тут рідко трапляються цікаві події, тому ми витрачаємо на розваги лише приблизно 10 000 форинтів [25 євро] на місяць.

Приватних шкіл у місті небагато. Між державними закладами є велика різниця. Є круті гімназії з хорошим іменем, куди всі хочуть потрапити, є прості школи, як наша. Після четвертого класу спробуємо із сином вступати у восьмирічну гімназію. Якщо не вдасться, продовжимо навчання у звичайній школі.

У приватних школах переважно навчання англійською, за іноземними методиками. Для нас це непіднімна сума. Наприклад, за рік можуть попросити 14 000 доларів. Є такі школи, де місяць навчання коштує мільйон форинтів [2700 євро]. Є простіші, де платиш 200 000 форинтів [540 євро] на місяць і за обіди.

Наша школа розташована за 10 хвилин ходьби від дому, тож на проїзд не витрачає нічого. Хоча для дітей до 14 років він однаково безоплатний. Садочки та школи є скрізь. Немає такої вулиці або будинку, де дитина пішки або двома-трьома зупинками не могла дістатися до школи.

У нашій школі частину вартості обідів компенсує держава. Син у молодших класах, харчується тричі на день (сніданок, обід, полуденок), ми платимо за це 15 000 форинтів [40,5 євро] на місяць. За обід для старшої доньки (7 клас) платимо десь 10 000 форинтів [27 євро] на місяць.

Гуртки є скрізь, ще із садочка: футбол, карате й так далі. Донька випробувала вже все, що хотіла, це було доволі доступно. Син ходить на приватні заняття із шахів один-три рази на тиждень, це коштує 6000 форинтів [16,25 євро] на місяць. А племінник, наприклад, займається хіп-хопом у приватній студії, там це коштує 15 000 форинтів [40,5 євро] на місяць.

Є музичні державні школи, вони можна сказати безоплатні. Донька з першого класу ходить на флейту, ми платимо за це 16 000–20 000 форинтів [43–55 євро] за цілий рік. Спочатку дитина відвідує сольфеджіо, потім через кілька років обирає інструмент, а далі вже займається з викладачем двічі на тиждень.