Дитяче питанняХто такі токсичні вчителі та чим вони можуть нашкодити дитині

Станом на початок 2017 року в Україні працює понад 400 тисяч вчителів. На кожного припадає дев’ять учнів. Таке навантаження призводить до професійної деформації, вигорання та, як наслідок, морального виснаження. Такі люди стають більш схильними до токсичної поведінки та проявів агресії.

Ми поговорили з психологинями та колишніми вчителями про токсичність педагогічної діяльності та дізналися, як її подолати.

Якого вчителя можна назвати токсичним?

Ольга Голубицька: Токсичний вчитель – передусім той, хто бачить у дітях відлуння своїх проблем, тому злиться на них, але не усвідомлює цього. Є ще один шлях до токсичності – професійне та емоційне вигорання. Коли людина продовжує працювати, але насправді вкрай виснажена.

Олена Науменко: Токсичний вчитель позбавляє дитину найголовнішого в школі – радості навчання. Він тримає мозок дитини в страху, який породжує ще більший страх та агресію, порушує когнітивні функції пам’яті та увагу. Хіба за таких умов можна говорити про бажання вчитися? Швидше б подалі від школи. Крики, сарказм, принизливі коментарі – ознаки токсичності та емоційного насилля.

Які причини професійної деформації вчителя?

Микола Міхно: Якщо вважати деформацією формальне, суто функціональне ставлення до людей і дітей зокрема, то, можливо, це часті психологічні перенавантаження, складні стосунки з колегами «старої закалки». Це посилює навантаження та інші стресові чинники, яких у роботі вчителів чимало.

По-друге, небажання або відсутність можливості самовдосконалюватися та шукати індивідуальний підхід до учнів.

По-третє, низька фінансова мотивація, яка спричиняє самовигорання. Усі ці проблеми я пережив, але все дуже індивідуально.

Олена Радул: Як не дивно, однією з причин токсичності учителя може бути відсутність сімейного життя і, як наслідок, заздрість. Заздрість до родин дітей, до певної стабільності. Часто це призводить до невдоволеності професією, життям, усім на світі, яку учитель переносить на дітей. Відсутність самореалізації.

Якось я почула від однієї дівчини, що «вчитель – це безкоштовний додаток до підручника». Але це не так. Таке зневажливе ставлення теж залишає свій відбиток: працює в школі – значить невдаха. Бути вчителем складно, потрібно постійно бути «в тренді» та віддавати свою енергію. Я давно не працюю в школі, але досі лягаю о третій-четвертій ранку, бо звикла перевіряти зошити в цей час. Це дуже виснажлива професія. А токсичність у будь-якій роботі виникає через те, що людина не на своєму місці.

На жаль, важливим чинником є фінансовий аспект. У нас із цим складно, хоча деякі прогресивні школи навіть впроваджують контракти.

Як такий учитель впливає на дитину?

Ольга Голубицька: Постійна неадекватна прискіпливість може відвернути бажання ходити до школи, а також вплинути на самооцінку. Для молодшого школяра думка вчителя може бути навіть важливішою за батьківську, адже соціальні потреби в цьому віці виходять на передній план. Тому за чутливої нервової системи така поведінка педагога може викликати невротичні прояви в дітей.

Олена Науменко: Страх, невротичні прояви, погіршення успішності, поява апатії чи агресії. «Жертви» емоційного насилля в школі – це діти, за присутності яких дорослі поводяться по-хамськи, навіть якщо «пальцем не чіпав» і «не кричав». Діти вчаться тому, що бачать, потім стають жертвами або агресорами. Віддалені наслідки емоційного тиску – депресія, соматичні захворювання, психологічна травма, посттравматичний синдром.

Як вчитель може виправити цю ситуацію?

Ольга Голубицька: У випадку неадекватного ставлення вчителя до дитини можна звернутися до шкільного психолога, який також цікавиться і станом педколлективу, тому може надати допомогу. У разі профвигорання вчителю важливо знати свою межу виснаження, розуміти, за яких умов «планка» падає, щоби вчасно йти у відпустку або брати вихідні для відновлення сил. Також важлива підтримка адміністрації школи: чи буде оплачений вихідний? Чи є здатність не обирати між грошима та своїм здоров’ям?

Микола Міхно: Насамперед треба знати про проблему. Часто діти можуть ображатися на слова вчителя, які не мали на меті образи, дитина замикається в собі, відмовляється йти на контакт.

Олена Радул: По-перше, не боятися змін. Якщо розумієш, що щось не так, і ти можеш це змінити, – змінюй. По-друге, токсична людина завдає стресу не лише іншим, але й собі. Варто подумати про своє здоров’я.

Здебільшого у школах є психологи. Такі питання треба порушувати, а адміністрації варто влаштовувати тренінги та заохочувати працівників.