У рубриці «Ділова етика» The Village Україна намагатиметься розв’язувати суперечливі питання, які виникають у робочому процесі.

Ситуація: ви працюєте в опенспейсі, а не особистому кабінеті. Хочеться попрацювати, але ваші колеги гучно дивляться смішні відео або слухають музику й заважають вам сконцентруватися. З’ясовуємо, як співіснувати в опенспейсі та як не порушувати особисті кордони на роботі.

Марія Лемещук

кандидатка медичних наук, лікарка-психологиня, психотерапевтка

З погляду психології відкритий робочий простір дає відчуття єдності, згуртованості колективу, працівники в ньому можуть більше спілкуватися. Але водночас в опенспейсі важко відстоювати межі власного простору та створювати індивідуальний комфорт.

Під особистим простором ми найчастіше розуміємо територію, яка є продовженням нашого фізичного тіла. Ми відчуваємо психологічний дискомфорт, якщо хтось інший цю територію порушує. Межі особистого комфорту визначаються рівнем знайомства з людиною та рівнем довіри до неї. Ці межі коливаються від 15 сантиметрів для рідних і 1,5-4 метри для контакту з незнайомцями.

Пострадянське виховання вчить витримки та стриманості, тому так багато людей, щоб не здатися злими, не товариськими й не зіпсувати робочі стосунки, обирають стратегію бездіяльності і терпіння. Але рано чи пізно терпець уривається, і наслідки цього, як правило, негативні. Нерідко ми до останнього тримаємо в собі емоції, а коли їх вже надто багато накопичується, вибухаємо криком, образами, агресією. Краще це профілактувати й висловлювати свої почуття. Тоді буде більше спокою і врівноваженості у ваших словах і діях.

Наприклад, ви ведете спільний проєкт з колегою, і він час від часу переставляє свій стілець ближче до вас, щоб обговорити ідеї чи дати пораду. Так він поступово сідає за ваш стіл і фактично опиняється на вашому робочому місці. Наміри цієї людини не є поганими, але вона не усвідомлює, як порушує ваш особистий простір.

Коли ви помітили, що поведінка колеги вам неприємна, можете одразу йому про це сказати. Наприклад, запропонувати працювати на нейтральній території в офісі чи поставити йому стілець напроти, на зручній для вас відстані.

Щоб зберегти особисті кордони на роботі, треба:

  1. Відрізняти нормальний дискомфорт від перебування серед людей від патологічного. Ознаками останнього є підвищена тривожність і неможливість ефективно комунікувати.
  2. Чітко усвідомити та проговорити кордони особистого простору. Що саме для вас є припустимим, а що ні.
  3. Вміти казати «ні», якщо вас щось не влаштовує. Для цього варто зробити три кроки: запевнити, що ви поважаєте і чуєте іншу думку, висловити свою, в якій буде чітко звучати відмова.
  4. Відстоювати свою точку зору толерантним способом.

А що робити, якщо дратує колега?

Колеги – не ті люди, яких ми свідомо обираємо у житті. Тому є велика ймовірність, що ваші думки будуть розходитись, погляди не збігатимуться, і це може призвести до конфліктів. Це закономірно: не відчувати такої близькості з колегами, як з друзями чи рідними. Часто ми хочемо мати зі співробітниками схожі взаємини, але так це не працює. Важливо приймати людей навколо такими, якими вони є, навіть якщо вас щось не влаштовує. Якщо в опенспейсі є той, з ким вам важко знайти спільну мову, спробуйте не дратуватися та не впадати в сильні емоції, які керують вашими діями. У крайньому разі зведіть своє спілкування з таким колегою до мінімуму.

Юлія Руднєва

Talent Acquisition Specialist

В опенспейсах багато вільного простору, і компанія таким чином підкреслює свою відкритість, відсутність бюрократії та «червоних килимів». Найчастіше в компанії, де співробітники працюють в опенспейсі, всі спілкуються одне з одним на «ти», незалежно від посади й вислуги років. Без проблем можна підійти до будь-якого працівника, щось запитати чи попросити допомоги. А розміститися для роботи в кріслі або на пуфі не є чимось дивним. Створюються максимально комфортні умови для роботи.

Але є в цьому середовищі й мінуси. Іноді в опенспейсі складно зосереджено працювати або з кимось провести зустріч чи поговорити телефоном так, щоб ніщо не відволікало.

Можна започаткувати певну робочу традицію, наприклад, у моїй компанії було правило «золотої доби», коли з 10 до 12 години ніхто нікого не відволікає. Це був радше не примус, а побажання. Багатьом так було простіше, тому що перша частина дня відводилася на найскладніші завдання. Це не означало, що всі ставили телефон на віброрежим і говорили лише пошепки. Просто в цей час тебе не смикали через дрібниці. Хоча телефон на тихому режимі – теж гарне правило, яке допомагає зменшити кількість сторонніх звуків.

Лайфхаки:

  1. Заздалегідь плануйте свій день і розділяйте завдання за пріоритетами.
  2. Купіть вакуумні навушники, щоб вас менше турбували. Колеги завжди гучно спілкуватимуться, і цього не уникнути.
  3. У статусі свого робочого месенджера можете написати, щоб вас не турбували до конкретної години.
  4. Не соромтеся попросити колег спілкуватися тихіше, якщо вам складно працювати. Якщо ви говорите з повагою, до вашої потреби ставитимуться так само.
  5. Проводити перемовини чи виконувати складі завдання можна у переговорних, де немає людей.

Що робити, якщо в опенспейсі працює токсичний колега?

Найкраще – проговорити це. Наприклад, узгодити, що певні теми на роботі не варто порушувати, і зауважити, що розмови цієї людини заважають іншим працювати. Якщо не лише ви погоджуєтеся з цією думкою і її підтримують ваші колеги, то, найімовірніше, план спрацює. Якщо ж токсичний колега і далі поводитиметься голосно і виклично, можна попросити керівника поговорити з ним наодинці та розв’язати цю проблему.