Фотографуємо містян і запитуємо їх про одяг, шопінг та улюблене місце в Києві. Герой нового матеріалу рубрики «Зовнішній вигляд» – фотограф і бренд-шеф стартапу Timeat Богдан.

Фото: Аня Озерчук

 Підпишись на Telegram-канал Kyiv Looks про українські бренди

Ми розмовляємо з Богданом на вулиці Антоновича.

На Богданові: кросівки Jordan 4 Retro Travis Scott Cactus Jack, шкарпетки Stance x Lil Uzi Vert, штани Аct. 1, лонгслів Record, ланцюжок no name, бейсболка Masterskaya, куртка NikeLab ACG Alpine, рюкзак Gud

Про шопінг

Я часто беру одяг бартером за зйомки, тому не витрачаю на нього багато грошей. Але важливо сказати, що я з тих людей, які зовсім не вміють збирати гроші й планувати фінанси. Тому чимало моїх покупок – украй імпульсивні. Наприклад, можу на останні гроші купити абсолютно не потрібний мені рожевий килимок для йоги з океанічного сміття – колаборацію Стелли Маккартні та Adidas.

Зі світових брендів мені до душі Stance, Ellesse, Bodega, Chinatown Market і схожі, не дуже популярні марки. У спортивному сегменті я так і не визначився: раніше завжди «топив» за Аdidas. Але тепер вони, бачу, стали занадто конвеєрними: на кожному другому кросівку непривабливі шви, залишки клею або інші фабричні недоліки. Подобається, як просунувся польський MISBHV, особливо їхня жіноча лінійка.

Серед українських марок поважаю Act.1 і Riot Division. Вони беруть якістю, матеріалами і технологічністю, задають високу планку для інших локальних брендів. Також по-іншому глянув на Syndicate після перезапуску – тепер вони здаються більш європейськими, у хорошому сенсі слова. А якщо потрібна чоловіча білизна, йду до Scowth.

Shift у моїй голові вже довгий час асоціюється з єдиним київським магазином, у якому є потрібний для мене стритовий одяг. Kapkan надто скейтерський, як на мене, а більше й вибирати нема з чого. Також з друзями ходимо шопитися в Led: там завжди є і дивні наряди для тусовки, і база, і авангард.

З масмаркетом я давно порвав стосунки. У моєму гардеробі залишилася тільки одна майка H&M, вирізана з футболки, яку мені привезла колишня дівчина чи то з Осаки, чи то з Гонконгу. Це особлива майка – п’ять років поспіль я одягаю її тільки на день народження і Новий рік.

До люкс-сегменту мені, як каже моя бабуся, «як до Києва рачки». Поки я не бачу його у своєму гардеробі. У мене немає ні зайвих грошей, ні симпатії до Gucci та інших дорогих брендів.

На секондах я часто одягався, коли жив у Миколаєві. За час, що я в Києві, не раз чув про класні місця на Лісовій, але досі не добрався туди. Мені подобається вінтаж, особливо в спортивному одязі та взутті. Але я не з тих, хто хоче й може місяцями вишукувати певну річ.

Для мене важлива не унікальність або хайповість речей, а незвичайна історія за ними. Наприклад, мій улюблений комбінезон – це уніформа, в якій мій близький друг кілька місяців мив посуд на круїзному лайнері десь біля Барбадосу, на батьківщині Ріанни. Улюблена зимова куртка – дідусева дублянка. А улюблені штани – це великі жіночі помаранчеві легінси Аdidas, які я взяв бартером у вигляді оплати за першу зйомку для українського офісу бренду.


Кросівки Jordan 4 Retro Travis Scott Cactus Jack

Уперше я їх взув на минулий Don’t Take Fake: взяв на день у свого друга Льоші, який колекціонує лімітоване взуття і одяг, а вже за пів року викупив їх за приємною ціною. У нього вони не прижилися. Цікаво, що ні від Тревіса Скотта, у колаборації з яким створили цю пару, ні від баскетболу я не фанатію. Але ви тільки подивіться на їхній колір.


Шкарпетки Stance x Lil Uzi Vert

Це колаборація найкращого в світі бренду шкарпеток з реп-виконавцем Lil Uzi Vert. Спочатку був упевнений, що ці шкарпетки в Shift купить хтось із тих наймодніших дітей з приватних шкіл Печерського району. Але днями дорогою на роботу в мене порвалися шкарпетки і я взяв саме ці. Лайфхак: камінці не відпадають, якщо прати навиворіт.


Штани Аct. 1

Ця одна зі старих моделей українського бренду Аct.1, яку мені чи то подарували, чи то я виміняв її на щось, працюючи у шоурумі Led. Ці штани надто «підстрілені», з матнею, вічно з мене спадають. Але я їх люблю за вільний крій і фірмові задні кишені бренду.


Лонгслів Record

Лонгслів Record – це ще одна покупка з часів роботи у шоурумі. Цей бренд раніше робив Максим, один із засновників Led. Він мені й подарував лонгслів, якому, напевно, вже не один рік, але носиться він «на ура».


Ланцюжок no name

Це ланцюжок, зроблений зі звичайних деталей з умовного «Епіцентру». Я проносив його всю зиму 2018-го і вирішив зробити це атрибутом холодної пори року.


Бейсболка Masterskaya

Її я знайшов на першій Block Party. Пам’ятаю, що почувався щасливчиком, коли в 11-й ранку першим підійшов до стенду з речами Masterskaya і вхопив цю єдину кепку. У ній поїхав знімати свій перший бекстейдж кліпу Дорна: тоді ми з Ванею не були знайомі і я сподівався, що він помітить мене серед знімальної групи і «респектне» за кепку.


Куртка NikeLab ACG Alpine

Це, мабуть, найдорожча і водночас [фінансово] найвиправданіша річ у моєму гардеробі. Мало того, що в цьому розмірі, кольорі та стані ви навряд чи її знайдете, та й віддати за куртку доведеться близько 1 500 доларів. Це одна з двох перших моделей куртки Alpine – її Ероллсон Г’ю зробив для NikeLab. Коли йде дощ, а я в ній почуваюся, мов у водонепроникному наметі.

Куртка не підійшла моєму другу Льоші, який захоплюється теквіром, і він продав її мені набагато дешевше. Для нього було важливо, щоб така рідкісна річ залишилася у Києві, а не поїхала тішити когось за кордон.


Рюкзак Gud

Цьому рюкзаку два роки, я купив його 31 грудня 2017 року о 21:00 у Bagman. Досі дивуюся, чому хтось працює у такий час. Модель від Gud називають «рюкзаком київських фотографів», він виручає мене й сьогодні. Я ніби приріс до нього. Це та річ, яка зі мною щодня.

Звичайно ж, рюкзак люблять за прозоре відділення, у яке переважно складають стікери, листівки та інші візуально привабливі штуки.

Про місто

Я переїхав з Миколаєва до Києва два з половиною роки тому. Перші кілька місяців мені здавалося, що кожна локація Києва – моя улюблена. Але тепер, поживши і в Бортничах, і в Ірпені, і на Лісовій, і на Виноградарі, я переїхав до свого улюбленого району – біля станції метро «Палац Україна». Тут водночас і тихо, і близько до центру, і інфраструктура, і спокійне місце у вигляді Байкового кладовища за вікном. Тут є все, що тішить у побуті та змушує вглядатися вечорами у вікно.

Люблю район Льва Толстого та Олімпійської – тут найкращі дружні заклади на кшталт ZVD або One Love Coffee, магазини друзів і прекрасна, особливо вночі, вулиця Саксаганського. А Хрещатик, вечірні прогулянки по якому надихали на початку переїзду до Києва, навпаки, все менше подобається, він отримав жартівливе клеймо «КВН-стріт».

Друзям з-за кордону я показав би «Батьківщину-мати», Поштову площу і станцію метро «Дніпро». Остання завжди була маст-хев точкою для відвідування, коли я приїжджав у Київ у гості до родичів о 6 ранку, після прибуття потяга Миколаїв – Київ. Саме там найкращі світанки з краєвидом на головну річку країни.