Зовнішній виглядДіма Леник, 28 років, шеф-бариста кав’ярні Takava

Фото: Анна Бобирєва

Дмитро Леник – шеф-бариста кав’ярнi Takava Coffee-Buffet. Ми розмовляємо з Дмитром поблизу Будинку кіно на вулиці Саксаганського.

Про шопінг

Чи важливий стиль для баристи? Думаю, так. Урешті-решт, коли ти вдягнений у те, що тобі подобається, почуваєшся більш комфортно, а отже – не відволікаєшся на дрібниці. У нашій кав’ярні є певний корпоративний стиль, я розробляю його як шеф-бариста. До того ж бариста повинен працювати у фартуху. Але водночас ми даємо працівникам можливість проявляти себе через зовнішній вигляд. Вважаю, що за баром повинні стояти особистості, тому одягатися вони повинні так, як хочуть. Зрештою, ми працюємо з людьми, які розуміють, який треба мати вигляд. Якщо вони цього не розуміють, ми шукаємо інших.

Треба сказати, що я не дуже прискіпливий у плані стилю: можу піти у Pull&Bear, Shift, Adidas чи Nike, можу сходити на секонд-хенд. На секондах можна знайти речі, яких ніде більше немає. Наприклад, там я знайшов улюблену мілітарі-куртку. Окрім того, купую в закордонних крамницях, замовляю з інтернет-магазинів – кросівки, наприклад.

---

Кепка Adidas

Це звичайний Adidas, придбав у Києві. Але в мене дуже велика колекція кепок – це ціла частина життя. Кепок 15-20 точно є – тракери, фули, бейсболки тощо. Два дні поспіль в одній кепці не ходжу. Хіба що це нова і хочеться її довше поносити. Правда, є проблема – їх уже настільки багато, що в квартирі не поміщаються.

У кожної своя історія – є кепки, які у мене вже років десять. Є кілька з Америки: одну привіз друг з Аляски. Щоправда, вона із символікою New York Yankees. Ще одна із США – подарунок дівчини, також із символікою спортивної команди. А ще є від друзів, у стилі мілітарі, такий американський вінтаж 50-х років. Пошили її індивідуально під мене.

---

Дерев’яні буси

Це дерево. Подобається натуральний аромат, особливо – сантал. У мене кілька таких, у кожної своя енергія. Коли думаєш про щось, можна перебирати.

---

Шорти секонд-хенд

Це також із секонд-хенду – взяв, тому що сподобався колір. Люблю яскраві відтінки. Темні кольори мені не дуже личать. У білому кольорі я хіба що футболки ношу.

Але здебільшого шорти роблю сам: або обрізаю старі штани, або купую для цього джинси. Закроюю, прошиваю на машинці. У мене десь п’ять пар є таких шортів.

---

Взуття Vans

Мені загалом подобаються кеди – вони зручні і їх важко вбити. До того ж я катаюся на скейті, тому краще їздити у взутті без п’яток. У Vans пласка підошва, зручно гальмувати. У мене до цього були Converse, але я їх швидко вбив. Не для київських доріг принаймні.

На інший сезон найкращий варіант – Palladium. Це високі військові черевики, їх створили спочатку для Французького іноземного легіону.

---

Вуса

Не знаю чому, але мені завжди подобалися бороди. Прикол у тому, що в мене не росла борода, тому подумав, що мені треба вуса. Тоді я працював у Чернігові й ніхто не міг зрозуміти, навіщо я це роблю. Це невелике провінційне місто, там усі знають одне одного, спілкуються з баристою, як і з другом. «Дімас, ну що за фігня? Не приколюйся!» До того ж кав’ярня була розташована у місці з досить консервативною аудиторією – там поруч СБУ, поліція, університет. Але вирішив усе одно виростити вуса. Ношу вже років п’ять, мабуть.

Певний час були короткі вуса, потім відпускав довгі. Форма була різна, зараз вона залежить від вологості на вулиці. Усі сміються, коли я кажу про це, але це справді так. Якщо йде дощ, то накручувати вуса треба довго – хвилин 10-15. А в нормальну погоду можна і за 5 хвилин встигнути.

Щойно почав відрощувати вуса, на день народження подарували спеціальний віск для грумінгу. Це український віск, хлопці з Харкова роблять. У нього ще такий аромат – пахне бергамотом. У той час я дуже любив каву з Ефіопії, у неї був схожий аромат. Тому навіть вуса у мене пахнуть кавою.