Зморшки на все обличчя – приховати. Широкий ніс – звузити, а губи – ну, звісно ж, підкачати. Образи жінок у рекламі нав’язують нам певні стандарти краси. Але є один секрет: коли ми намагаємося їм слідувати – ми не стаємо привабливіше. Ми стаємо однаковими. Згідно з міжнародним дослідженням 2019 року, 70% жінок в усьому світі не ототожнюють себе з тими образами, які транслюють засоби масової інформації. 

Натискай на фото – розкрий 
індивідуальність героїні

Натискай на
фото – розкрий 
індивідуальність
героїні

Настя

акторка театру та кіно

Альбіна

акторка театру та кіно

Вікторія

студентка, акторка театру

Настя

акторка театру та кіно

«Дивно, як із такими кривими зубами ви нормально розмовляєте»

Перші кроки до акторства

Акторство ніколи не було мрією з народження, але в мене були до цього схильності. У дитинстві мені говорили, що я дуже цікаво брехала. (сміється)

Спершу вибір професії підтримувала лише мама. У моєму рідному містечку мені часто говорили, що в мене не дуже «респектабельна» зовнішність, я нічого не досягну, після університету повернусь і буду працювати в Домі культури. І тоді, і зараз я не сприймаю свою зовнішність як еталон жіночої краси, однак мені з нею комфортно.

«Ти не проб’єшся, тебе ніхто не помітить»

Критика моєї зовнішності почалась ще під час вступу. Під час однієї зі спроб вступити до театрального університету викладач мені сказав, що «ви маленького зросту, вас не буде видно зі сцени. У вас дуже маленькі оченята, криві зуби. Дуже дивно, як із такими кривими зубами ви нормально розмовляєте. Ти не проб’єшся, тебе ніхто не помітить».

Тоді я так і не вступила, ця ситуація вибила мене з колії. До вступу я бачила дівчат, які гарніші за мене, трохи їм по-дівочому заздрила, але хрест на собі та своїй зовнішності не ставила. І тут раптом мені вивалюють зовсім іншу реальність.

Критика як буденність

Уже з часом, коли почала брати участь у пробах, то коментарі щодо зовнішності стали буденним явищем. Я звикла до цього й перестала звертати увагу. Мені дуже часто відмовляли, аргументуючи тим, що в мене нетипова зовнішність. І не тому, що я не підходила під якусь певну роль, а просто, бо я «занадто європейська», «занадто цікава» чи ще щось. Одного разу на знімальному майданчику мені почали розповідати, що в мене суха шкіра, що мішки висять під очима й «ну все, дівчинко, пора починати колотись ботоксом». Тоді мені було 24 роки, я справді подумала, що може таки варто щось зробити з обличчям.

«Занадто європейська», «занадто цікава»

На початку кар’єри завжди переживаєш стосовно фігури та зовнішності, сидиш на дієтах, ненавидиш свої очі, стегна, зуби та все на світі. Свого часу я намагалась схуднути чи навіть вирости. Зуби вирівняти не пробувала, бо розуміла, що це великі гроші, яких у мене не було. Але з часом усі ці комплекси та невпевненість зникають. Моя індивідуальність зараз – це моя фішка.

Звісно, я стараюсь доглядати за собою, слідкую за зовнішнім виглядом, бо це частина моєї професії. Я відвідую косметолога, деколи займаюсь спортом, не їм солодке й не п’ю алкоголь. Але це все я роблю тому, що хочу бути здоровою та красивою для себе, а не тому, що хочу відповідати якимось стандартам.

Кого беруть у рекламу та кіно

Найбільш популярний типаж дівчат у серіалах і кіно – це великі блакитні очі, рівний тон обличчя, світле волосся, довгі вії, пухкі губи, невеликий рот, сформована красива «спокійна» фігура. Якщо в тебе великі груди, темне волосся або великі виразні губи чи очі, то можеш претендувати на антагоністичну роль, але не на роль головної героїні.

Хоча навіть у багатосерійних серіалах усе потихеньку змінюється. Ми потроху позбавляємось цієї безглуздої стандартизації, адже в житті таких людей із серіалів чи кіно ми не зустрінемо – як зовнішньо, так і внутрішньо.

Чому важливо показувати різних
жінок

Чому важливо показувати
різних жінок

Мене дуже надихає, коли, наприклад, у рекламі білизни знімаються різні справжні жінки. Мені б хотілось бачити такого більше. І я б сама хотіла стати обличчям бренда білизни, хоча раніше й подумати про таке не могла. Дуже хочеться, аби люди бачили, що може бути інакше й по-різному, а не лише відретушовані фото на обкладинках.

Ідеальні тіла жінок у рекламі свого часу змушували мене комплексувати через свою фігуру. Я дивлюсь на своїх родичів чи друзів – усі вони справжні, красиві та різні. Коли ти підліток, то часто ненавидиш себе за замовчуванням. Усі ці красиві фото не допомагають, а навпаки, вганяють у комплекси. Це та стандартизація, у якій немає нічого живого.

Пам’ятаю, на YouTube опублікували серіал із моєю участю, під кожним випуском було обговорення серії. У коментарях сформувався цілий хейтерський клуб на мою честь, де описували, що в мене не так із зовнішністю. Наприклад: «Як можна було взяти таку страшну акторку на головну роль?! У неї криві зуби, малий лоб, вона схожа на неандертальця». Одна жінка вирішила мене захистити й написала: «Ну що ви накинулись на дівчинку. Вона ж не винна, що такою народилась». І це правда – я в цьому дійсно не винна. (сміється)

Обери наступну
героїню

Альбіна

акторка театру та кіно

Вікторія

студентка, акторка театру

Альбіна

акторка театру та кіно

«Вибачте, але вашого розміру немає. Ми не думали, що ви така велика»

«Це мило і смішно. Нам потрібно, аби героїня викликала у глядача жалість»

Про «пухляшків» і
«палки» в кіно

Про «пухляшків»
і «палки» в кіно

У кіноіндустрії дуже багато людей, які досі думають штампами. Наприклад, якщо високий чоловік – то це «палка», якщо товстенький – то це «пухляшок», якщо людина лиса – то це кожного разу онкохворий.

Бували моменти, коли я приходила на проби й розуміла, що моя героїня – це стереотипна повненька дівчинка, яка завжди хоче багато поїсти, любить солодке, постійно лежить на дивані й нічого не робить. Це не нормально. Одного разу я запитала в режисера, навіщо вони таке шукають, на що мені сказали: «Це мило і смішно. Нам потрібно, аби героїня викликала у глядача жалість». Як на мене, це один із різновидів психологічного харасменту над глядачем і частково над акторами.

Стереотипи, що обмежують свободу

Коли ще починала ходити на різні кастинги, то часто було дуже некомфортно. Наприклад, коли у приміщенні понад 50 дівчат і більшість із них – довгоногі стрункі красуні. У такий момент найголовніше, мабуть, не здатись і не загнати себе в комплекси. Це дуже важко, бо суспільство нав’язує вигадані норми, в рекламі всі худі й «ідеальні», на сторінках журналів усі без жодного недоліку. І коли ти оточений такими ідеальними тілами й обличчями, то з часом починає здаватись, що так і треба, так і має бути. А це не так.

Якби всі були однакові було б нецікаво. Проблема стереотипів у тому, що ми всі себе обмежуємо. Треба розширювати свої горизонти, бачити, що може бути по-іншому, зокрема, й через кіно, медіа чи рекламу.

Типажі як простий спосіб роботи

В одному з телевізійних проєктів у мене були чіткі настанови від режисера грати класичний типаж дівчини із зайвою вагою – така собі «веселушка-хохотушка», яка глибоко страждає всередині. Кілька сезонів були зациклені на тому, що моя героїня має викликати жалість. Спершу я виконувала завдання режисера, але з часом намагалась на це вплинути, показувати, що героїня може бути драматичною, це ніяк не погіршить серіал. У кінці ми все ж додали більше душевних переживань і показали героїню глибше, чому я дуже рада.

Якби всі були однакові – було б нецікаво

Якби всі були однакові – було б нецікаво

Багато режисерів і продюсерів обирають типажі для героїнь, бо це найпростіша дорога. Аби копнути глибше та розкрити героїню, треба розібратись. Виробники серіалів чи кіно не хочуть копати – їм потрібна швидкість, те, що зрозуміло з першого погляду. Це не лише проблема індустрії, але і глядача. Бо дивляться те, що пропонують, але і пропонують те, що дивляться.

«Ми не думали, що ви така велика»

Дуже добре пам’ятаю історію на початку кар’єри, коли мені запропонували знятись у рекламі. Тоді на роль мене затвердили за фото. Коли я прийшла на знімальний майданчик, стилісти сказали: «Вибачте, але вашого розміру немає. Ми не думали, що ви така велика». На моє прохання пояснити, чому так сталось, відповіли, що в них є лише «стандартні» розміри. Але що таке стандартний розмір? Людина ж не марка на конверті, яка завжди однакова. Тоді мені було дуже неприємно, але я сприйняла це як виклик. Вирішила, що все одно повинна знятись у цій рекламі. Тож після по всьому місту шукала собі образ, знайшла його й таки знялась у цьому проєкті.

Краса жіночої щирості

Не можу сказати, що в мене менше роботи або контрактів, ніж у струнких худих акторок популярного типажу. По-перше, я вважаю себе красивою, талановитою, унікальною. Можливо, в когось краща фігура, а ось у мене прекрасні складки на животі й вони в мене найкращі, у якомусь кадрі це може зіграти мені на користь.

Я вважаю, що людина прекрасна в усіх своїх проявах, чи то родимка на щоці, чи шрам над губою чи друге підборіддя. Тому дуже негативно ставлюсь до ретуші зображень у рекламі. Це обман. Часи, коли були модні ляльки із пластмасовою шкірою та рожевими губами, залишається у минулому. Я за натуральність і за різноманіття.

Люди без жодного недоліку у рекламі та соцмережах з’їли справжність. Образ сім’ї з реклами, яка їсть сосиски – від такого вже нудить, бо немає цього у реальному житті. Кайф у іншому – коли бачиш у жінці щастя, а не натягнуту посмішку та білосніжні зуби.

Обери наступну
героїню

Настя

акторка театру та кіно

Вікторія

студентка, акторка театру

Вікторія

студентка, акторка театру

«Типаж – комічна героїня, яка має «розбавити» картину, щоб усі сміялись»

Про перші кроки до акторства

Ще з дитинства мені дуже подобалось співати, часто виступала на конкурсах і хотіла пов’язати своє життя саме зі сценою. На сцені я й залишилася, однак не в ролі співачки – обрала театр.

Під час вступу до театрального університету я подавалась на дві спеціальності: актора драматичного театру й актора-лялькаря (на випадок, якщо не вступлю на перший факультет). На моє здивування, я без проблем пройшла етапи відбору на актора драматичного театру. Водночас не набрала прохідний бал на актора-лялькаря. Там мені прямо сказали: «Вибачте, ви занадто низька». Це мене здивувало, адже зазвичай на лялькаря вступити значно легше.

Коли в кіно тобі показують ідеальних жінок, а в рекламі та журналах ретуш повністю змінює зовнішність людини – це змушує прагнути до ідеалу, якого насправді не існує. Коли я вступала в університет, то в мене була думка, що всі актриси – це завжди ідеал жіночої краси. А насправді це стереотип, який був нам нав’язаний.

Нібито люди мають бачити з екранів і глянцю лише все красиве, без жодного недоліку: ідеальна шкіра, обличчя, пропорції фігури. Скільки комплексів це може створювати в людей, які сприймають світ і людей через екрани! Мені дуже подобається, що зараз є тренд на натуральність, людей показують справжніми та живими.

Один типаж для низьких акторок

Уже з першого курсу я грала в театрі. Театр не дивиться, який ти ззовні, а лише на те, що ти можеш і вмієш – там можна обіграти будь-яку зовнішність. Наприклад, я у 20 років уже зіграла і підлітків, і 60-річну жінку. У театрі немає обмежень, адже образ створюєш ти.

У кіно в акторок маленького зросту зустрічаю межі «комічності» – героїнь, якими «розбавляють» сцену, аби було кумедно. Це дуже сумно насправді, бо виходить якесь «комічне створіння». Хочеться розвіяти ці стереотипи.

Я можу читати монологи, я можу бути серйозною та глибокою. У мене такі самі проблеми, як і в інших людей, ті самі емоції та переживання. Я нічим не відрізняюсь від своїх однолітків і просто людей. Але через ті типажі в кіно або стереотипи, під які мене намагаються підігнати, складається враження, що я «особлива», людина з космосу.

Я сама стаю заручницею стереотипів, з якими намагаюсь боротися

Заручниця стереотипів

Коли я була дитиною чи підлітком, часто стикалась із косими поглядами перехожих на вулиці чи коментарями щодо мого зросту. З часом ти ніби звикаєш до такого, але навіть коротка фраза може повернути всі ці відчуття. Вже зараз це заважає мені як актрисі, бо часто здається, що на мене дивляться якось не так. Зокрема й тому, що в кіно немає «нормальних» ролей для людей маленького зросту. Ти себе з’їдаєш ізсередини й сама віриш у те, що з тобою щось не так, а коли вийдеш на сцену – з тебе будуть сміятись. Але це все лише в голові – я сама стаю заручницею стереотипів, з якими намагаюсь боротись.

Не «комічне створіння»,
а драматична героїня

Був випадок, коли після вистави в театрі до мене підійшли жінка та сказала: «Я беру з вас приклад. У мене донька теж маленького зросту, а я дивлюсь на вас і розумію, що вона також зможе жити!». У такі моменти я завжди дивуюсь і думаю: «А що, вона до того жити не могли?». (сміється)

Але такі моменти не дозволяють здаватись і дають сил рухатись далі, досягати цілей. Зараз я хочу побороти стереотипи навколо людей низького росту та зіграти в кіно. І це буде повноцінна героїня, зі своєю історією та лінією життя: зі сміхом, плачем, але точно не для «розбавлення» сцени. Потрібно показати, що це абсолютно нормально, й актори маленького зросту можуть грати глибокі та серйозні ролі. Персонажі мають бути різними, мати свої родзинки, але головне – це наші особистості.

Обери наступну
героїню

Настя

акторка театру та кіно

Альбіна

акторка театру та кіно

Красу не потрібно обмежувати стереотипами. Вона різна й заслуговує на однакову увагу в медіа та рекламі

10 березня в Україні стартував проєкт #ПокажітьНас. Кампанію ініціював бренд Dove спільно з організаціями Getty Images і Girlgaze для того, щоб підтримати різноманіття жіночих образів у медіа та рекламі.

#ПокажітьНас (#ShowUs) – це колекція фотознімків жінок, створена жінками, щоб зруйнувати стереотипне уявлення про красу та показати жінок такими, якими вони є в житті. А не такими, якими їх хоче бачити хтось інший.

До фото бібліотеки #ПокажітьНас (#ShowUs) на базі найбільшого у світі банку зображень Getty Images увійшли понад 10 000 фотографій жінок із 39 країн світу. Всі знімки без цифрової обробки, щоб показати реальних жінок, різноманіття зовнішності та їхню унікальну красу. Всі фото зробили фотографки з організації Girlgaze, мета якої – покласти край стереотипному визначенню краси, встановивши новий стандарт автентичного, різноманітного та всеохопного представництва жінок у всьому світі.

Обличчям української кампанії стала реп-виконавиця alyona alyona. Вона закликала жінок прийняти своє тіло та любити його, замість того, щоб слідувати нав’язаним стандартам краси.

«Dove усвідомлює, як нереалістичні образи можуть уплинути на впевненість жінки в собі та своїй зовнішності, а також на можливості розкрити свій потенціал. Уже понад 60 років ми віримо у вивільнення жінок від обмеженого уявлення про те, як вона повинна виглядати, та демонструємо все різноманіття жіночої вроди в нашій рекламі», – розповіла Софі Галвані (Sophie Galvani), віцепрезидентка глобального офісу Dove. «Так виник проєкт #ПокажітьНас – база фотознімків жінок, створена жінками. Ми пропонуємо засобам масової інформації долучитися до нас і почати використовувати ці знімки».

Більше про проєкт #ПокажітьНас

Матеріал підготовлено за підтримки