Війна внесла свої корективи в те, як ми будуємо стосунки. І зараз стосунки на відстані – це і стосунки, коли ми познайомилися в офлайні, а тепер перебуваємо далеко одне від одного, і коли люди почали будувати стосунки на відстані та продовжують робити це, не маючи фізичного контакту, і коли друзі чи якісь близькі люди лишилися на відстані, і коли сім’я: чоловік, дружина, діти вимушено проживають окремо та далеко одне від одного.

Психологиня Софія Терлез і письменник Марк Лівін у новому епізоді подкасту «Простими словами» розбираються з тим, як підтримувати стосунки на відстані, чи точно вони від цього погіршаться та наскільки нормально – писати партнеру по двісті повідомлень на день.

Слухайте подкаст «Простими словами» на зручній платформі

Зараз майже всі українці проходять складний етап – розірваність сімей. Крім вимушеного переїзду чи еміграції, які є дуже складними самі по собі, це ще й вимушений розрив родини.

Коли сім’я опиняється в чужій квартирі далеко від дому – це дуже некомфортне життя. Коли твої діти мають поводитися чудово, бо є певні правила в домі, де ви вимушено живете – усе це робиться за рахунок маминих (а частіше з дітьми виїжджає саме мама) сил. І коли на додачу до всього твій партнер – той, хто міг би тебе трохи розгрузити – далеко, усе опускається на плечі однієї людини. Це непростий досвід, через який зараз проходить майже кожна сім’я. І в кожної сім’ї буде своя формула впоратися з цим випробування.

Що відбувається зі стосунками на відстані

Є велика кількість варіацій того, як можуть жити та розвиватися стосунки на відстані. Інколи відстань може покращити стосунки, знімаючи нашарування побуту та додаючи певну цікавість. А можуть і навпаки – розсипатися. Загалом можна говорити про те, що хороші стосунки через відстань можуть стати краще, а погані стосунки – тільки погіршаться.

Відстань привносить хороше в стосунки, бо вона їх змінює. Забирає щось старе, якусь набридливу рутину. Відчуття контакту та новизни могло зникнути в повсякденності. Тож часом відстань вносить новий елемент, і тоді стосунки починають навіть рости.

Три виміри, у яких можуть існувати наші стосунки:

  • минуле (якими були стосунки до того, як відстань трапилася: чи це були хороші стосунки, чи були стосунки, побудовані на дружбі, довірі, гуморі чи це були вже стосунки, що будувалися на тривозі, недосказаному й таємницях);
  • теперішнє (як ми зараз даємо собі раду зі стосунками, у яких бракує доторків, обіймів і тепла, чи можемо ми зараз проговорити те, що важливе кожному з нас. Скільки разів на день/тиждень ми хотіли б говорити і чи чуємо ми одне одного в цих проханнях);
  • майбутнє (за що ми тримаємося в майбутньому – ми не знаємо, коли закінчиться війна, маємо лише надію, але разом із нею і страх. Але ми маємо домовитися і знати, що як тільки закінчиться війна, ми з тобою візьмемо квитки ось сюди, зустрінемося тут, підемо в нашу улюблену кав’ярню, і я просто триматиму тебе за руку та розповідатиму все, що зі мною трапилося, а ти розкажеш мені своє. І це буде наш план, за який ми тримаємося).

Саме спільна подія в майбутньому часто допомагає триматися та почуватися в безпеці. Безпека майбутнього живить ваш теперішній момент.

З цього виходить, що якщо ми погано будували стосунки в минулому, це впливає на наше теперішнє, а через це ми дуже спотворено бачимо, що чекає на нас попереду. Або взагалі не бачимо майбутнього, бо проблем у теперішньому так багато, що за ними не видно перспектив.

Якщо пара має міцне минуле, вона вже має якусь упевненість. Навіть якщо я знатиму, що зараз нам важко дотягнутися одне до одного, я знаю, що ми з тобою ще зустрінемося. І в мене є спокій через те, що я знаю – у різні складні моменти ти був(-ла) поруч.

Свідоме ставлення до стосунків може допомогти пережити ослаблення фізичного контакту. Треба бути готовим, що доведеться багато чого проговорювати та мати терпіння. Але стосунки на відстані – це вибір.

Бути в стосунках – важко.

Бути без стосунків – важко.

Вибрати своє важко.

​​«Ми пів року не бачилися, і я не знаю, чи варто йому/їй повертатися. Чи будемо ми далі щасливими?! Я вже звик(-ла) в цих стосунках бути сам(-а)»

Коли ми довгий час живемо одні, ми знаходимо свій гомеостаз, випрацьовуємо нові звички, починаємо замовляти піцу ввечері кожної середи, з’являються свої маленькі приємності. Ми облаштовуємо свій побут за відсутності іншої людини, і іноді це може викликати дискомфорт. Якщо партнер приїжджає після довгої розлуки, і ми усвідомлюємо, що наше минуле мало багато знаків «мінус», з цим може бути непросто. Це момент ревізії зв’язку в парі.

Але разом із тим зустріч може нагадати про те, що коли ми торкаємося людини, обіймаємо, цілуємо чи займаємося сексом, виробляється гормон окситоцин, який повністю нас регулює. 20 секунд обіймів можуть нам дати дуже багато та навіть перекрити весь дискомфорт, який ми відчуваємо, побачивши людину, яку давно не бачили, і від якої встигли відвикнути. У будь-якому разі в присутності іншої безпечної людини ми регулюємося краще, ніж коли опиняємося на самоті.

Стосунки на відстані обростають страхами. Наприклад, ми не знаємо, як людина будувала стосунки до цього, як вона ставиться до зради. На відстані знижується кількість контактів і можливостей відчути партнера тут і зараз. Цей простір якраз і може обростати страхом: мене можуть зраджувати, не казати правду, обманювати.

Це треба проговорювати. Якщо я не знаю, чи можна вірити людині – це не лише про її минуле, це загалом про те, що я знав про стосунки раніше. Чи я вважаю себе людиною, яка варта вірності та любові? Чи я вважаю стосунки надійними?

Якщо всередині в мене живуть ці сумніви, я проєктуватиму це на іншу людину. Якщо щось мене не влаштовуватиме, стосунки розпадуться, бо ми не маємо тенденції довго бути в чомусь неприємному. Якщо є можливість поговорити та наповнити невідоме чимось конкретним і змістовним, побудувати уявлення про минуле, бачення теперішнього та плани на спільне майбутнє (хоча б кілька пунктів), тоді є менше місця для невідомості. Якщо наповнити невідомість сенсом, вона перестає бути невідомістю.

Способи регуляції стосунків на відстані

Ми завжди дізнаємося про себе через інших – нам потрібні очі іншої людини, яка дивиться на нас із бажанням і захопленням, щоби відчувати себе бажаною та захопливою людиною. Це той момент, де дуже необхідна взаємність. Важливо отримувати меседжі, що «зараз я б дуже хотіла бути в твоїх обіймах» або «я хочу тебе» – вони про те, що ти для мене – важлива людина. І вони працюють тільки в обидві сторони. Дуже важко, якщо одна людина отримує такі меседжі, а інша ні.

Масові дослідження підтверджють, що стосунки на відстані покращуються, якщо в них є велика кількість взаємності. Коли ми переписуємося протягом дня – це те, що тримає наші стосунки.

Якщо я відправляю 200 повідомлень на день і стільки ж отримую у відповідь – це можна назвати балансом, взаємообміном і контактом. У тому випадку, якщо вам обом із цим окей. А якщо я відправляю 200 повідомлень, а отримую 10 – це теж може бути нормою, якщо обом із цим нормально. Але якщо той, хто відправляє 200, відправляє аж 200, бо отримує лише 10, це вже говорить про те, що людина не відчуває достатньо любові у відповідь. Відсутність відповіді породжує бажання достукатися ще. Ми ніколи не переслідуємо людину, якщо не маємо внутрішнього бажання мати з нею контакт.

Фізичні речі, яких нам не вистачає в контакті, на відстані треба заміняти новими формами комунікації тих самих повідомлень. Треба проговорювати все: «Я тебе хочу» замість того, щоб підійти й обійняти. «Я думаю про тебе», «Я бачу тебе в своєму житті» тоді, коли дійсно думаєш про близьку людину.

Залежно від типу прив’язаності, є ті люди, яким для підтримки цікавості на відстані важливіші «хтивки», бо вони відновлюють контакт через тіло (найчастіше це уникливий тип прив’язаності). Часто перше бажання «нюдсів» виникає в людей, які уникають можливостей багато говорити про те, що в стосунках відбувається. Для таких людей секс – це місце зв’язку, де вони почуваються важливими.

Тим, хто мають тривожний тип прив’язаності, характерно мати увагу через слова. Про те, що я важливий, треба сказати.

Чому аж так потрібно пересвідчитися, що нас люблять?

Зі стосунків, у яких ми відчуваємо, що нас кохають, не так хочеться виходити. Оскільки ми розуміємо, хто ми через стосунки з іншими, якщо я не почуваюся у стосунках бажаним, важливим, цінним (це може комунікуватися не напряму, а через дії чи відсутність дій), тоді я відсторонююся та розвертаюся в інший бік. Щоби знайти ще десь підтвердження, що зі мною все окей.

Дуже важливо відчувати себе в стосунках важливим і цінним. Зв’язок – це енергія, яка з’являється, коли я відчуваю себе побаченим і почутим. Тоді в мене все гаразд і мені простіше тут і тепер, що б не сталося.

Часто в стосунках, особливо на відстані, ми намагаємося переконатися, чи нас кохають. Ми хочемо бачити захоплену реакцію на нас, і якщо не бачимо, то провокуємо її, часом не дуже здоровими способами. Наприклад, ревнощами. І коли ми природним способом отримуємо повідомлення, що нас люблять, то ми внутрішньо заспокоюємося, переживати складні часи стає легше. Бо що б не сталося, я повернуся додому і хоча б зателефоную тобі, щоб пересвідчитися, що все гаразд – мене бачать і мене чують.

Ненадійні типи прив’язаності та стосунки на відстані

Є два ненадійні типи прив’язаності:

  • уникливий (люди з таким типом не відчуваючи любові, почнуть віддалятися й уникати партнера ще більше);
  • тривожний (люди з таким типом почнуть писати кілометри повідомлень, бо їм буде важливо дізнатися, чи їхній партнер думає про них прямо зараз).

Якщо розвивається один із цих сценаріїв, важливо запитати в партнера, що може допомогти вам і йому залишатися разом на відстані та чому для вас це важливо. Також варто пояснювати свої дії.

Наприклад: «Коли я злюсь, зазвичай я всередині відчуваю, що ти мене не чуєш і не любиш, і тоді я говорю тобі гострі речі, щоб достукатися до тебе через твою броню. І, найімовірніше, це тебе ранить. Але я це роблю тому, що всередині мене щось дуже пече».

Іноді ми не толеруємо емоції інших людей, бо не толеруємо власні. Якщо я не вмію сказати, що мені важливо, і чекаю, що ти вгадаєш – це про небезпеку. Так ніколи не вдасться побудувати нормальні взаємини. Тобто я маю напряму говорити, що мені було б добре, якщо ти будеш дзвонити тричі на день.

Але те, що для однієї людини буде забезпеченням її комфорту (три дзвінки на день), для іншої людини може бути про контроль і недовіру. Тобто коли я від тебе хочу більше, ніж ти можеш мені дати, я так посилаю тобі сигнал не про свою потребу, а про те, що ти мені щось винен. Про це треба говорити, пояснювати, намагатися зрозуміти, про що мої три дзвінки в день, чому мені це важливо, як я себе почуваю, коли цих дзвінків немає.

Можливо, колись у минулому партнер був недоступним, і тоді треба зробити це видимим і чітким. Пояснити, що це – про моє минуле. Ми не просто так маємо пунктики на недовітрі та контролі.

Стосунки на відстані з батьками

Ще один із популярних сценаріїв стосунків на відстані – стосунки з батьками й іншими родичами, які відмовляються виїжджати з прифронтових зон. Це викликає обурення та злість у їхніх родичів, які стали ВПО в безпечніші місця. Хочеться їх переконати, але всі спроби виявляються марними.

У цій ситуації є компонент образи, адже ми хочемо, щоб дорослі поводилися, як дорослі. Також може бути замішана провина, що я ніяк не можу захистити маму. І злість, бо це про безпеку, розуміння та підтримку.

Подолати злість важко, але потрібно зрозуміти людей, які відмовляються виїжджати. Переїхати у старшому віці – дуже складно для психіки. Люди, які змушені були переїхати, частіше потрапляють до психіатрій і закінчують життя самогубством. Бо це так страшно – втрачати все повністю. Для них опинитися у відносній безпеці не так безпечно, як бути поруч із тим, що будував усе життя.

І дітям, і літнім людям потрібна рутина. Важливо мати знайомі їм, повторювані речі. Для ваших дітей основна ваша рутина й опора – ви. Для батьків їхня безпека – їхній будинок. Ті речі, які їх оточують, сусіди, які залишилися, вулиця, яку вони знають. У поважному віці важливо розуміти, що ти залишаєшся господарем свого життя. Щоб батькам почуватися в безпеці, їм потрібні не знімні квартири. Їм потрібно мати поруч порядок, який створювався протягом усього життя.

Про свою злість і нерозуміння треба поговорити хоча б із кимось зі знайомих. Ні для кого не просто поїхати чи залишитися, але якщо є можливість, спробуйте дати повагу до непростих рішень. Це може трохи зменшити напругу у стосунках. І говоріть зі старшими родичами м’яко, підбираючи аргументацію.

Стосунки на відстані з чоловіком у лавах ЗСУ

«Мені важко на новому місці, але йому ще важче»

Якщо партнер на фронті, йому треба давати відчуття, що ви любите його та думаєте про нього. Це наповнить його теплом там, де він є. Розповідайте чоловікові про ваше життя. Діліться з ним вашим нормальним життям, щоби він відчував, що все, що він робить – не марно. Життя триває. Ви – та людина, яка тримає його.

Рекомендації для стосунків на відстані

  • Важливо говорити про свої почуття коханій людині та вміти ці почуття від коханої людини прийняти.
  • Треба писати рідній людині те, що ви до неї відчуваєте тут і зараз – ця дрібничка може змінити день і втримати стосунки.
  • У будь-якій комунікації з близькою людиною думайте про те, чи це дає людині відчуття, що вона є важливою для вас.
  • Комунікуйте про втому, складні стани, виснаження – це впливає на те, як ми поводимося. Часто люди по той бік екрана не є причиною цих проблем, але сприймають їх саме так. Розповісти про те, що вас турбує важливо до того, як почнеться конфлікт.
  • Коли росте відстань, не лише географічна, але й емоційна, коли з’являється байдужість у погляді, коли є довгі мовчанки, людина дивиться в телефон – це маленькі сигнали про те, що треба проговорити, чому так відбувається та що можна з цим зробити.
  • Дуже тримають у стосунках на відстані плани на майбутнє та хороші моменти минулого. Що більше буде накопичено хорошого й теплого між нами, то простіше буде проходити через складні періоди життя.
  • Дуже об’єднують на відстані спільний гумор (надіслати партнеру мем, з якого сміявся), вчасна комунікація (домовитися, коли ми з тобою зідзвонимося) та спільний інтерес (ділитися, що прочитав / подивився / дізнаватися, як минув день).


слухайте Епізод про Відстань у стосунках подкасту «простими словами»

Матеріал створено в партнерстві з IREX у межах програми СИЛА (Єднання через спільні дії молоді), що працює над інтеграцією внутрішньо переміщеної молоді в Україні та забезпеченням найбільш комфортних умов для них