ПодкастиСеріал про ментів, дитячі книжки та вірші. Що ми не знаємо про Тараса Прохаська?

У шостому епізоді подкасту «Станція 451» говоримо про Тараса Прохаська.

Тарас Прохасько народився 16 травня 1968 року в Івано-Франківську, але перший спогад пов’язаний із селищем Делятин – Прохаськовим місцем сили. Він каже: «Перше, що пам’ятаю, – це якісь делятинські образи: гора, нічне небо, зорі, сніги зимові карпатські, якийсь сад і, що дуже важливо, нерівна, горбиста земля».

У книжці розмов із Прохаськом «Сотворення світу», впорядкованій Тетяною Терен, він розповідає про кілька важливих етапів свого життя. Крім дитинства, серед таких етапів має бути згадане «формування товариського життя». Має бути період «кілька років свідомої й наповненої близькості із братом Юрком – від ще шкільних років і потому до завершення університетських». Окремо має бути згадана армія. Прохасько каже, що армія «стала для мене неймовірним відкриттям того, які бувають норми, люди, що вони відчувають, думають, які вчинки можуть робити, як вони страждають і завдають страждань іншим».

І ще в іншому місці він каже: «Цінність армії для мене полягала в тому, що я побачив звірство». Наступний етап – життя у Львові, невіддільне від революційних рухів. Прохасько каже, що цей етап мав би називатися «Львів і революція», або «Ідея боротьби за незалежну Україну», або «Ідея боротьби за кінець Радянського Союзу». Ще етап – народження дітей. При цьому література окремим етапом не є, вона десь тут, побіля народження дітей, стає осмисленим заняттям. І ці всі етапи до Прохаськових 25 років. Далі – абстрактні роки життя з другою дружиною, Мар’яною. І вже тепер – життя тут і зараз.

Однак можна змиритися, що розповісти історію захопливого життя Тараса Прохаська неможливо. У всій повноті. Він і в лісництві працював, і вчителював, і барменом, і весільним оператором, і сценаристом українських «Ментів» був. Або як каже Прохасько про себе в тексті «Все вже є»:

«І бачив різні клітини різних організмів через різні мікроскопи. І вилазив на дахи хімічного корпусу. Знав найкращих поетів. Вони мені щось розповідали і чимось мене годували. З ними і без них я пробував найякісніші напої світу і п'янів від найгірших. Тридцять років мене щодня болів хребет. Два рази я мав різні гепатити. Ломив ногу, вберігши при цьому трилітровий слоїк квашеної капусти. Вісім років вивчав музику. Маю дивовижного брата. Знімав на наплічну відеокамеру весілля у всіляких селах. Розмовляв з Ющенком і президентом Словенії. Роками їздив холодними нічними підміськими поїздами. Ночував на вокзалах. Носив на руках тяжких великих хворих псів. З одним псом виходив на прогулянку сім тисяч разів. <…> Кілька років мусив позичати гроші на прожиття у бандитів і щомісяця сплачувати відсотки. Я знаю кільканадцять говорів, якими користуються у наших обширах, і через день варю якусь іншу зупу. Маю від дитинства обморожені руки, і два роки тому у мене вперше вкрали ровер. Щовечора я читаю якусь книжку, і за ціле своє життя не спромігся придбати власне житло. Один раз мене копнули в голову, чотири рази на голову падав танковий люк. Я гладив. І мене гладили. І я застав людей, які перейшли Першу світову, польсько-українську, УГА. Російську знаю таку, якою тепер уже мало хто говорить. І майже нічого путнього не вмію».

Зараз це якось призабулося, але на початку Прохасько писав вірші. І мав успіх серед свого найближчого кола. І цей поетичний атавізм присутній у його першому опублікованому оповіданні «Спалене літо», яке Іздрик, як редактор часопису «Четвер», нарешті прийняв після кількох відмов Прохаськовим спробам писати оповідання.

За вікном 1992 рік. Прохаську 24.

Свої перші оповідання він пише ночами, засинає над друкарською машинкою. Іздрик, до слова, для розуміння ранніх текстів Прохаська радить послуговуватися саме логікою сну, слідуючи за мандрівкою самого автора.

1998 року виходить книжка «Інші дні Анни», куди ввійшли чотири оповідання. Прохаську – 30.

Ще за п’ять років вийде збірка «Лексикон таємних знань», у якій будуть уміщенні чотири оповідання з дебютної книжки та ще три. Сім оповідань – ось і все. Можна дискутувати про статус усіх інших текстів, про помежів’я есеїстики та белетристики, розмивання кордонів між колонками та дуже малою прозою, але формально – весь доробок Прохаська у площині оповідань – це сім текстів, з яких особливо я б порадив текст «Лексикон таємних знань», що стає втіленням Прохаськової спроби охопити весь світ. Після дебютної книжки було кілька років мовчання. За тим – 2001 року – збірка «FM Галичина», в якій починає формуватися звичний голос Прохаська-есеїста.

2002 року виходить роман «НепрОсті», один із ключових текстів сучасної української літератури. Єдиний наразі мініроман Прохаська. Вправний. Химерний. Він стоїть зосібна від проговорювань «одної і тої самої», що згодом так проростуть у його есеїстиці. Чоловік, що живе в інцестуальному зв’язку із трьома поколіннями – донькою й онукою, і кожну із трьох жінок звати Анна.

А далі вже майже 20 років експериментів з есеїстичною формою.

У цьому епізоді читаємо перші вірші Прохаська, обговорюємо його творчий метод, перераховуємо обіцяні та неопубліковані книжки, розбираємо – чому його есеїстика кілька разів опинялася в центрі гострих дискусій, вслухаємося в те, як він працює з часом і чому час від часу в його есеїстиці трапляються тексти про тіло у всіх фізіологічних проявах. А також – чому з усіх його книжок найрадикальніша з точки зору експерименту – це дитяча книжка «Життя і сніг», написана у співавторстві з Мар’яною Прохасько.

А ще тут історія про те, яким батьку запам’ятався День проголошення Незалежності України, як він рив траншеї в Карпатах і чому все ж написав єдине оповідання в 57 років.

---

ЩО З ПРОХАСЬКА ПРОЧИТАТИ ДЛЯ ПОЧАТКУ:

• «З цього можна зробити кілька оповідань»
• «Так, але…»
• «Життя і сніг» (у співавторстві з Мар’яною Прохасько)
• «Сотворення світу. Сім днів із Тарасом Прохаськом» (авторка – Тетяна Терен)

РЕКОМЕНДАЦІЯ ВІД ПАВЛА МИХЕДА:

Мене подивував роман «НепрОсті», він відкриває ще одну багатообіцяльну грань таланту Тараса Прохаська-епіка з масштабним мисленням і глибинним закоріненням в історичні пласти української мови.

---