Здоров'яСвяткове переїдання, синдром подразненого кишківника та стрес. 7 запитань до гастроентеролога

Неконтрольований стрес, спричинений війною, може підвищити ризик виникнення хронічних або неінфекційних захворювань. Звісно, не всі хвороби пов’язані зі стресом, але часто їхній прояв може бути неочевидним. Наприклад, за синдрому подразненого кишківника людина не має патологій шлунково-кишкового тракту, але однаково скаржиться на травну систему. Цей синдром – не міфічний функціональний розлад, а цілком реальний і доволі поширений, каже гастроентерологиня Маріанна Малімоненко. 

Разом із сімейною лікаркою й гастроентерологинею з’ясовуємо, що ще може спричиняти синдром подразненого кишківника, чи справді для здоров’я шлунково-кишкового тракту треба щодня їсти суп, чому ферменти потрібні не всім і не завжди й чи шкідлива жуйка для шлунково-кишкового тракту.

Коли потрібно звернутися до гастроентеролога, а коли достатньо
піти до сімейного лікаря

Гастроентеролог – це лікар, який лікує і профілактує захворювання шлунково-кишкового тракту, починаючи від ротової порожнини й закінчуючи стравоходом, шлунком, кишківником (тонка й товста кишки). Тобто гастроентеролог може лікувати не лише захворювання шлунка, але й деякі ураження слизової порожнини рота та язика, пояснює гастроентерологиня Маріанна Малімоненко. 

Крім того, гастроентеролог може лікувати захворювання підшлункової залози, жовчних шляхів і міхура та печінки. Водночас бувають такі стани цих органів, що потрібно звертатися до хірурга, онколога або гепатолога, якщо йдеться про проблеми з печінкою, додає сімейна лікарка Віолетта Лійка.

Також гастроентеролог лікує суміжні патології, зокрема пов’язані зі всмоктуванням їжі та нутрієнтів [поживних речовин], або гельмінтози [інфекційні паразитарні хвороби, спричинені гельмінтами, яких називають «глистами»] чи анемії, пов’язані з порушенням роботи шлунково-кишкового тракту.

Сімейний лікар зазвичай лікує гострі стани, наприклад, отруєння, або легкі запалення підшлункової залози, може допомогти з корекцією способу життя, коментує Лійка. Гастроентерологиня додає, що сімейні лікарі можуть вилікувати гастрити [запалення слизової оболонки шлунка] або функціональні диспепсії [патології, які проявляються розладами з боку травної системи, але реального ураження органів немає].

Сімейний лікар також може визначити, чи не завуальовані певні захворювання під захворювання шлунково-кишкового тракту, пояснює гастроентерологиня. Наприклад, біль у животі можуть давати гострі хірургічні стани або, навпаки, захворювання суглобів можуть приховувати виразковий коліт.  

Гастроентеролог і сімейний лікар можуть розповісти пацієнту про здорову харчову тарілку, але більш детально харчування людини досліджують дієтологи. Такі фахівці можуть налаштувати харчування людини після операції, збалансувати раціон і допомогти їй досягти поставлених цілей – схуднути або набрати вагу. Для цього вони можуть прописати лікувальну дієту. Крім того, консультувати з питань правильного харчування можуть нутриціологи, але такі фахівці не можуть призначати дієту, зауважує Маріанна Малімоненко.

Чи можна регулярно вживати ферменти?

«Коли ти так наївся, що вже не можеш, але взяв дві таблетки, як у рекламі, і думаєш, що вони все пофіксять – це хибна стратегія», – коментує сімейна лікарка Віолетта Лійка. Насправді ферменти призначені для людей, які мають порушення ферментативної екзокринної функції ендокринної залози [через просвіт дванадцятипалої кишки немає викиду ферментів, що розщеплюють жири, білки й вуглеводи], пояснює гастроентерологиня Маріанна Малімоненко.

У людини може бути стале зниження цієї функції (наприклад, унаслідок хронічного панкреатиту – запалення підшлункової залози) або транзиторне – тимчасове зниження. За такого стану порушено всмоктування поживних речовин – нутрієнтів, тому потрібно вживати певну дозу ферментів як замісну терапію для того, щоб залишатися наповненим нутрієнтами, розповідає Малімоненко.

«Неправильні дози ферментів, які вживають у неправильний час, не врятують. Хибно думати, що їжа «перетравлюється» у шлунку. Перетравлення їжі відбувається в тонкій кишці, шлунок лише перемішує та дезінфікує їжу. Тому, щоб фермент спрацював, він має бути вже в тонкій кишці, коли «прийде» надмірна кількість їжі», – коментує гастроентерологиня. 

В ідеальному світі люди не переїдають, а у реальному – певній групі пацієнтів рекомендують додавати ферменти, якщо вони «планують переїдання». І навіть у такому разі вживати ферменти варто лише перед їжею, у капсулі й адекватній дозі, визначеній лікарем, додає Маріанна Малімоненко.

Синдром подразненого кишківника –
від стресу? 

У лінію терапії від синдрому подразненого кишківника справді може входити психотерапія й антидепресанти, каже сімейна лікарка Віолетта Лійка. Але цей синдром спричиняє не лише стрес.

За словами гастроентерологині, близько 60–70% її пацієнтів мають синдром подразненого кишківника. У чому причина цього функціонального розладу, немає точної думки. Так, стрес – це тригер для будь-якого захворювання. У випадку із синдромом подразненого кишківника також є зв’язок із гострими кишковими інфекціями, які порушують мікробіом кишківника, а також чутливість кишки. Її волокна стають гіперчутливими й нібито сигналізують мозку, що щось не так.

Інакше кажучи, за два або три місяці після перенесеної гострої кишкової інфекції велика кількість пацієнтів матимуть синдром подразненої кишки. Прояви – біль у кишківнику та порушення стулу (закрепи, діарея або змішаний тип, коли ці стани чергуються), пояснює Маріанна Малімоненко. Утім, щоб діагностувати синдром подразненого кишківника, потрібно спершу виключити інші можливі розлади й захворювання, тому краще звернутися до лікаря.

Що краще – їсти тричі на день великими порціями, чи п’ять або шість разів маленькими?

Загалом правильне харчування – це два-чотири прийоми їжі на день для дорослої здорової людини. За певних станів і справді можуть призначати п’яти- або шестиразове харчування, але це скоріше виняток. Кількість їжі має бути такою, що дає змогу насититися, але не переїдати, а також втримувати вагу та сприяти нормальному функціонуванню шлунково-кишкового тракту, каже сімейна лікарка Віолетта Лійка. 

«Деякі здорові люди й справді можуть їсти двічі на день, але я не рекомендую, бо неможливо з’їсти адекватну кількість нутрієнтів лише двічі на день», – коментує Маріанна Малімоненко. Гастроентерологиня радить їсти тричі на день і за потреби додавати два перекуси.

 Детальніше про тарілку здорового харчування, а також харчування під час війни ми розповідали за посиланням.

Чи потрібно щодня їсти суп?

«Суп може давати позитивні відчуття тепла, бо там є овочі (клітковина) та рідина, яку люди можуть недостатньо вживати. Але це не чудодійна штука, щоб мати здоровий організм. Треба їсти суп лише тоді, коли це в кайф», – коментує сімейна лікарка Віолетта Лійка.

Гастроентерологиня Маріанна Малімоненко звертає увагу, що в конструкторі здорової тарілки немає супу. Тому спершу треба проаналізувати, що саме міститься в супі. Наявний там білок можна доповнити салатом і шматком цілозернового хліба, щоб збалансувати порцію, радить гастроентерологиня.

Чи може жуйка спровокувати захворювання шлунково-кишкового тракту?

Жуйкою точно не варто замінювати прийоми їжі або брати її після джанк-фуду, каже сімейна лікарка Віолетта Лійка. Теоретично жуйка може спровокувати захворювання ШКТ, якщо жувати її цілими днями, але прямих доказів немає.

Гастроентерологиня рекомендує жувати жуйку не довше, ніж протягом 10–15 хвилин після їжі. Також треба пам’ятати, що вона містить підсолоджувачі, які можуть провокувати здуття живота. Тому якщо здуває живіт, краще припинити жування жуйки.

Голодування один день –
це корисно, «детокс» для організму

«Організм – це величезний механізм, а не відро, яке можна помити за один день. Це нічого не дасть», – коментує гастроентерологиня Маріанна Малімоненко. Такого поняття, як «детокс», немає, бо організм сам себе «детоксить» – для цього в нас є печінка та нирка, пояснює сімейна лікарка. «Якщо доросла та здорова людина голодує один день, наприклад, із релігійних причин, то в цьому нічого страшного немає. Але не варто вірити в детокс – це самообман», – додає Віолетта Лійка.

Прямого зв’язку появи прищів і захворювань кишково-шлункового тракту немає, але харчування може бути тригером для загострення висипань: детальніше про це розповідаємо разом із дерматовенерологинею.

У людей із зайвою вагою великий об’єм шлунка. Зменшивши його, можна схуднути

«Коли дитина народжується, то об’єм її шлунка – як одна ложка. Щодня, коли вона п’є грудне молоко, її шлунок збільшується», – розповідає сімейна лікарка Віолетта Лійка. Теоретично шлунок і справді можна розтягнути, якщо їсти дуже багато. Звісно, не у всіх людей, які мають зайву вагу, проблема в розмірах шлунка, але покази до хірургічного лікування ожиріння й справді можуть бути. 

За словами гастроентерологині, оперативні втручання на шлунку й тонкій кишці можуть допомогти нормалізувати не лише вагу, але й стан деяких хронічних хвороб, як-от цукровий діабет. Резекція, тобто зменшення шлунка підходить не всім, але коли це справді потрібно, то треба консультуватися з баріатричним хірургом – фахівцем, який за допомогою хірургічних процедур лікує ожиріння та пов’язані з ним стани.

Як зрозуміти, що час звернутися до гастроентеролога чи сімейного лікаря

Якщо коротко, то треба звертати увагу на всі стани, пов’язані з болем у будь-якій ділянці живота. Також це може бути порушення проходження їжі в стравоході (відчуття, що вона там застрягає), біль після проходження їжі, печія, зміна форми стільця (закреп, діарея), нудота й блювота, які повторюються кілька разів, невмотивована втрата ваги, каже гастроентерологиня.

Серед інших «дзвіночків» – відчуття важкості в підребер’ї, гіркота в роті, діарея неінфекційного походження, тривалі закрепи (не минають понад три тижні). «Сімейний лікар проаналізує тип харчування людини (можливо, за її типу й не можна нормально сходити в туалет), а також те, які супутні ліки вживає людина», – коментує Віолетта Лійка.

Профілактика захворювань шлунково-кишкового тракту така сама, як і профілактика здорового способу життя: нормальні сон та емоційний стан, різноманітне й регулярне харчування з достатньою кількістю води, мінімізація вживання алкоголю й нікотинового паління та фізична активність. Крім того, варто контролювати масу тіла, вакцинуватися від основних інфекцій і періодично звертатися на обстеження, враховуючи анамнез і генетичні скарги.