Здоров'яЩо треба знати про життя з протезами. Підготували великий гід із Superhumans Center

Скільки військових і цивільних втратили кінцівки за час повномасштабної війни Росії проти України, точно невідомо. За попередніми даними від Wall Street Journal, які посилаються на найбільшого у світі виробника протезів, німецьку компанію Ottobock, за 17 місяців після повномасштабного вторгнення РФ в Україну, понад 50 000 людей потребують протезування. 

У центрі протезування, реконструктивної хірургії, реабілітації та психологічної підтримки Superhumans Center кажуть, що з отриманих заявок закривають попит на 60–70%. На тиждень отримують близько 30 анкет на протезування й випускають 15–17 пацієнтів після реабілітації, уточнює заступник медичного директора центру Володимир Главацький.

Редакція The Village Україна запитала у фахівців Superhumans Center, коли людина готова до протезування, а коли – ні, скільки коштує встановлення протезів і як їх підбирають пацієнтам.

Українцю потрібен протез. Що робити?

Якщо українець втратив кінцівку і йому потрібен протез, у Superhumans Center радять якомога раніше стати в чергу на протезування – на наступний день чи принаймні за тиждень після поранення. Для цього треба заповнити анкету на сайті.

Чергу не ділять на очікування для військових і цивільних, але виділяють партнерську чергу. «Невелика кількість компаній, працівники яких служать, узяли на себе зобов’язання протезувати власним коштом, якщо буде така потреба. Тоді ми можемо протезувати швидше, бо нам не треба шукати на це гроші», – пояснює СЕО Superhumans Center Ольга Руднєва.

Загалом очікування може становити два або три місяці. За цей час людина має бути фізично готова до протезування: наприклад, у неї загоїлися шви, минув набряк кукси. 

Утім, час очікування може бути більшим, якщо людина потребує протезу верхньої кінцівки. Ці протези складніші у виготовленні, крім того, в Україні є всього п’ять або шість фахівців, які спеціалізуються на виготовленні протезів рук (у Superhumans Center працює три), каже Руднєва. Раніше руки ампутували лише за ДТП або виробничих травм, це нетипова ампутація. Здебільшого люди потребували ампутації нижніх кінцівок унаслідок ускладнень цукрового діабету або серцево-судинних хвороб.

Тому чергу на протезування ще умовно ділять на чергу за нижніми та верхніми кінцівками. Наприклад, за середньостатистичної ампутації гомілки людина може чекати близько місяця, пояснює заступник медичного директора Superhumans Centre Володимир Главацький. Якщо людина потребує водночас протезу і верхньої, і нижньої кінцівки, то спочатку виготовляють протез ніг – щоби забезпечити мобільність пацієнта.

Людину, яка стала в чергу, консультують із того моменту, як вона подала анкету, каже CEO Superhumans Center. Команда центру з нею зв’язується, і людина приїздить на огляд, де визначають час встановлення протеза, а також надають психологічну допомогу.

Чи є випадки, коли людині не можуть встановити протез?

Які є етапи протезування?

Якщо військовий втратив кінцівку, то у 90% випадків ампутацію йому будуть робити в найближчому пункті, де приймають поранених, за 30–50 кілометрів від місця отримання травми. Далі його перевозять у військовий шпиталь.

Після ампутації гомілки може бути достатньо трьох або трьох із половиною тижнів, щоби виготовити протез, каже Главацький. Але це за умови, якщо людина вже підготовлена до протезування: пройшла компресійну терапію, у неї немає контрактур [обмеження рухливості в суглобі, що спричиняють патологічні зміни в м’яких тканинах]. 

Зазвичай трохи менший набряк мають кукси верхніх кінцівок, бо там менше м’яких тканин, пояснює заступник медичного директора. Якщо людині ампутували верхню кінцівку, то теоретично за два з половиною чи три тижні після ампутації вона вже може бути готова до протезування.

За словами заступника медичного директора Superhumans Center, в Україні зараз така модель протезувальних послуг, що протезне підприємство лише виготовляє протез і коригує його. Більш довготривалі послуги з навчання не надають, хоча це дуже впливає на кінцевий результат протезування.

«Протез – це механізм, що потребує корекції протягом реабілітації. Фізичний терапевт або лікар ФРМ [лікар фізичної й реабілітаційної медицини] може дати протезисту дуже цінні помітки, як саме людині варто користуватися протезом і як його треба скоригувати. У нашому центрі ми намагаємося робити так, щоби всі послуги були навколо пацієнта, тобто в одному місці маємо протезування, реабілітацію та психологічну підтримку», – розповідає Володимир Главацький.

У центрі надають базові навички, які потім можна вдосконалювати залежно від складності й висоти ампутації. Зазвичай реабілітація триває від двох до восьми тижнів. «Ми маємо відпустити людину додому в той момент, коли розуміємо, що вона може себе обслуговувати самостійно», – коментує Главацький.

Крім того, у центрі намагаються інтегрувати пацієнтів у суспільне життя: наприклад, разом із військовими розробляють ідеї для бізнесу, якщо вони не планують повертатися на фронт. Моніторинг психологічного стану здійснюють і тоді, коли виписують пацієнта, каже Ольга Руднєва.

Що робити після протезування?

Якщо людина буде перепрацьовувати на протезі, то може виникнути больовий синдром – натирання кукси. Тому термін використання протеза треба збільшувати поступово, щоб кукса звикла до навантаження. Зазвичай відповідні рекомендації дають після тижня в реабілітаційній залі, каже Володимир Главацький. Якщо людина не буде їх дотримуватися, то може «набити куксу» та зробити собі гематому. У такому разі три або чотири дні вона не зможе користуватися протезом. 

Через три або чотири місяці після протезування людина має звернутися для корекції гільзи протеза. Спочатку виготовляють протез на тимчасовій прозорій гільзі, яка легко піддається корекції, а потім ставлять постійну гільзу з карбонового волокна, що легша й міцніша. Іноді пацієнт потребує ще однієї тимчасової гільзи перед тим, як поставити постійну, каже Главацький. 

Тимчасову гільзу роблять, оскільки кукса пацієнта може зменшитися через те, що пацієнт худне від навантаження. Також деякі протези мають обмеження за вагою, тому були випадки, що пацієнти схудли на 20–30 кілограмів, щоби їм встановили електронне коліно, додає Ольга Руднєва.

Після того, як пацієнт отримав постійну гільзу, він звертається до центру за потребою. «Біонічна» рука, як і біологічна, може ламатися. Часом ми можемо виправити це на місці, а якщо ні, то відправляємо виробнику за гарантією, вони ремонтують або надсилають новий протез», – каже Руднєва.

Як підібрати протез?

Коли людина приїжджає на огляд у Superhumans Center, її просять розповісти, який функціонал вона очікує від протеза, чим хоче займатися в майбутньому. Відповідно до побажань мультидисциплінарна команда підбирає протез, який забезпечить максимальний функціонал відповідно до стилю життя пацієнта.

«Людина не може сказати: «А дайте мені ту стопу, бо вона гарно виглядає», бо вона не фахівець, – розповідає заступник медичного директора Володимир Главацький – Це, умовно кажучи, така сама ситуація, коли лікар призначає антибіотики, а людина каже: «А я не хочу цей антибіотик, дайте інший». Тому лікарі пояснюють пацієнту, чим краща одна стопа, а чим – інша. Протези мають досить різний функціонал у різних виробників, хоч виробники й можуть їх позиціювати, як схожі у використанні. Наприклад, пацієнт із парною ампутацією просить дати йому протез від Ottobock із дуже функціональною стопою для високомобільних людей. Але питання в тім, що йому буде незручно на ній ходити, така стопа не дає стабільності при парній ампутації. Такому пацієнту потрібно щось жорсткіше. У нас великий склад компонентів, і ми можемо запропонувати йому протестувати. Наприклад, один день він ходитиме на тій стопі, яку дамо ми, а інший – на тій, яку він хоче. Це не дуже правильний підхід, але після таких тестів людина розуміє, що помилилася, й такі випадки трапляються дуже часто».

«Не всім потрібні «біонічні» руки й ноги. Ми виходимо з того, які задачі пацієнт має вирішувати в житті. Так, якщо він працює за ноутбуком і в нього немає руки, то ми поставимо йому «біонічну», бо вона доволі функціональна. Якщо це пацієнт із подвійною ампутацією, то йому потрібен доволі потужний протез руки. Якщо це дівчина, як Руся [Руслана Данілкіна], то ми їй ставили класне дороге коліно, бо розуміємо, що колись вона буде мамою і їй треба виходити цю вагітність», – коментує CEO Superhumans Сenter Ольга Руднєва.

Види протезів

Пасивні, або косметичні. «Це не значить, що цей протез просто висить. Наприклад, протез верхньої кінцівки залучають іншою рукою: можна зігнути пальці протеза, зафіксувати його в певному положенні», – пояснює заступник медичного директора.

Механічні. У закордонній літературі такі протези називають body powered. Вони мають механічний або гідравлічний шарнір, який діє від навантаження, що дасть пацієнт на правильну точку. Тобто людина звела плечі – кисть відкрилася, людина дала навантаження на задню частину стопи й переносить вагу на передній відділ стопи – стопа згинається. Переваги таких протезів – це міцність, надійність і витривалість, але ними важче навчитися користуватися, зауважує Володимир Главацький.

Здебільшого механічні протези рекомендують військовим, які хочуть повернутися на «нуль», або людям, які живуть у сільській місцевості. Так роблять тому, що «біонічні» протези потрібно берегти від пилу, занурення у воду чи болото, а також регулярно заряджати.

Міоелектричний, або «біонічний». У такому протезі є високотехнологічні вузли з датчиками, які полегшують ходу. Він працює від скорочення м’язів, нервових імпульсів, але не є «сплавом машини й людини», що передбачає біоніка. «Справжній біонічний протез – це, умовно, остеоінтеграція, тобто вживлення в кістку, а також електроди, проведені до нервових закінчень. Фахівці над цим ще працюють», – каже заступник медичного директора.

Перевага протеза з електричним вузлом у тому, що при користуванні ним людина має дати лише невеликий поштовх на гільзу. Протез відчує цей поштовх внутрішніми сенсорами й зігнеться в потрібне положення. Натомість механічний протез потрібно мануально виставляти, щоб зафіксувати так чи інакше.

«Попри те, що ці протези водостійкі, у ділянці променево-зап'ястного суглоба однаково є кріплення, яке боїться води. Якщо вода потрапить у сам механізм, то протез «закоротить». Раз на чотири або п’ять днів його потрібно заряджати (залежить від того, наскільки багато ходить людина). А через рік чи два його потрібно буде заряджати що два дні. Зарядка схожа на Apple Watch, протез має магнітне кріплення на задній частині», – пояснює Володимир Главацький.

Спортивні протези (для плавання або для бігу). Для того, щоб встановлювати такий протез, людина має навчитися користуватися звичайним протезом для ходьби. Форма стопи в таких протезах дає велику енерговіддачу, тому ходити в них не настільки зручно, як у класичних. На думку Володимира Главацького, про встановлення спортивних протезів можна говорити за два чи три місяці після первинного протезування. Утім, як показує практика, на класичних протезах, як-от Gemium, пацієнти теж успішно бігають, іноді навіть швидше за нормотипових людей, додає Ольга Руднєва.

У Superhumans Сenter також безоплатно надають спортивні протези, але для цього людина має стати в чергу на вторинне протезування. «Нам казали: «А давайте із ваших пацієнтів зробимо паралімпійську збірну». Але вони до цього не готові, лише пів року тому втратили кінцівки. Перший рік – це процес загоєння, схуднення, адаптації. Думаю, попит на спортивні протези буде навесні, коли пацієнти класно опанують ті протези, які в них уже є, і зрозуміють, що в них є й інші потреби», – вважає Ольга Руднєва.

Як обирають виробників протезів?

«Ми маємо розуміти, що для виробників протезів – це бізнес», – каже керівниця Superhumans. За її словами, центру доводиться виборювати знижки. Зараз найнижчі ціни – у виробника Ottobock, який є найбільшим партнером в Україні. «Українські виробники, Esper Bionics, на дуже гарному рівні, але поки що не там, де світові топові виробники. Але нам навіть не всі топові підійшли, ми багато чого спробували», – коментує Ольга Руднєва.

Така ситуація склалася тому, що протезів здебільшого потребують молоді хлопці й дівчата, 25–30 років, які мають подвійні чи потрійні ампутації: «У нас інший пацієнт. Раніше протези були потрібні маломобільним людям чи людям похилого віку, а зараз інакше навантаження. Так, те, що підходить у Великій Британії дітям і жінкам, не завжди підходить нашому високомобільному пацієнту, який займається на скеледромі, ходить на гольф чи каякінг. Світ разом із нами з’ясовує, що працює, а що – ні», – каже Руднєва.

Керівниця Superhumans Center зауважує, що на пацієнтах не тестують нові стартапи, яких зараз доволі багато. Утім, у команді Superhumans Center є тестувальник Денис із потрійною ампутацією, який має вже п’ятий протез руки та любить тестувати нові протези: «Будь-яка людина, отримавши протез, не знає, чи все так, як і має бути, усе круто чи не дуже. А Денис розуміє, як працюють м’язи, класно керує рукою, йому по приколу тестувати. Звісно, є об’єктивні, а є суб’єктивні чинники. Але якщо протез руки не розрахований на інтенсивні навантаження, то виробник нам має про це сказати, а не запевняти, що вийде космос та [змагання з тріатлону] Iron Man», – коментує Ольга Руднєва.

Скільки можуть коштувати протези?

У середньому протез може коштувати 20 тисяч доларів, але ціна коливається, каже Ольга Руднєва. До прикладу, якщо це ампутація нижче коліна, так звана «нескладна», то протез коштуватиме п’ять або шість тисяч доларів, якщо вище коліна – 15 або 20 тисяч доларів. Протез з електронним коліном, як Gemium X-3 від Ottobock, коштуватиме 46 тисяч євро (ціна також включає страховку).

Механічний протез верхньої кінцівки (до ліктя) коштуватиме близько трьох тисяч доларів. Вартість буде зростати залежно від рівня ампутації, тобто протез із «ліктем» або «плечем» коштуватиме дорожче. Найскладніший, міоелектричний протез, із «ліктем», «плечем» і функцією пальців буде мати вартість від 100 до 120 тисяч доларів.

У Superhumans Center не використовують державні кошти на протезування. «Ми хочемо розвантажити державний бюджет, щоби там було більше грошей на війну та на зброю», – коментує Ольга Руднєва. Тому щомісяця залучають донорське фінансування в Україні та за кордоном.

Залежно від бажання донора й суми донейту, він може спрямувати кошти адресно, підтримати центр загалом або певний напрям (реабілітація, протезування або психологічна підтримка), розповідає Руднєва. 

Кошти збирають не лише бізнеси, але й окремі люди. Наприклад, вони можуть зробити будь-який посильний донейт у застосунку «Приват24». Також певну суму грошей у Superhumans Center перераховують Socar, «Алло», Rozetka й інші бізнеси, які працюють в Україні.

Усі послуги в Superhumans Center безоплатні: «Пацієнт не платить за нашу любов, каву, горішки й обіди. Він уже заплатив своїм здоров’ям і своїми кінцівками. Ми маємо зробити щось, щоби він розумів, за що він воював», – додає СEO.

«Якщо ми хочемо жити довго, то всі будемо мати протези»

Ольга Руднєва: Людина не відмовиться від протеза, якщо він їй комфортний. Це означає, що людині зручно з ним ходити, це як взуття, яке не натирає. Також у людини має бути місце, куди вона буде ходити із цим протезом, у неї має бути привід вийти з дому.

Найбільша проблема людини з ампутацією – це те, що вона не така мобільна, залежна від інших людей. Мобільність повертається, коли з’являється протез. З часом цей протез стає її рутиною – такою, як почистити зуби. Так, людина не зможе робити деякі дрібні речі [що потребують дрібної моторики]. Але вона може, наприклад, їздити за кермом.

Ми дуже багато спілкуємося з пацієнтами, занурені в їхнє життя та знаємо їхні історії. Ми не жаліємо їх, не запитуємо, як вони втратили кінцівки, не кажемо «одужуй» і «все буде добре». Часто перепитуємо, що можна запитувати, а що не можна, як зручно, а як незручно, і як би вони хотіли, щоб ми з ними говорили.

Коли до нас приходять люди в дуже пригніченому моральному стані, то ми показуємо їм таких самих людей, які це подолали. Наприклад, у нас був чоловік у кріслі колісному, у якого не було правої сторони. Ми привели його до хлопця, у якого немає лівої сторони, але він уже ходить. Тоді ми сказали: «Дивись, у тебе немає правої сторони, а в нього лівої. Це твоя друга половинка». Той чоловік також був пригніченим ще два місяці тому. А зараз він пише книгу, перевчився писати правою рукою, бо був шульгою. Групова динаміка дуже допомагає.

Ми намагаємося зрозуміти, для чого людині протез, яка її мрія, і допомогти їй реабілітуватися. Також проводимо багато екскурсій для дітей. «Супери» їх обожнюють, вони показують дітям протези. Наші пацієнти люблять нові кінцівки, бо ми робимо все, щоб вони були красиві: у тих кольорах, що хочуть пацієнти, або, наприклад, перебиваємо на куксоприймач малюнок дитини.

Так, є люди, які не дуже хочуть, щоб їхній протез бачили, вони ходять у штанах. Щоб сусіди не дивилися, щоб мама не згадувала. Але є й ті, які його показують, для них предмет їхньої гордості та частина їхньої історії. Наші пацієнти ходять у басейн, навіть коли в них немає двох рук чи ніг. Вони самі собі придумують рекреаційні заходи. Наприклад, піти на пляж і зняти протези, щоб люди їх побачили такими, якими вони є. Яка різниця, людина має чотири біологічні кінцівки, або дві чи три?

Нам треба перестати дивуватися тому, що на вулиці ми бачимо людей із протезами. Так, буде багато людей з інвалідністю, з пошкодженим обличчям – так виглядає країна після війни. 

Якщо ми хочемо жити довго, то всі будемо мати протези – зубів, серця, суглобів. На такі протези чомусь пальцем не показують. [Альпініст] Г’ю Герр втратив дві кінцівки, коли йому було 17 років, і сказав, що підкорив найкращі вершини, коли був саме на протезах. Його хейтять, але чому не замінити те, що болить або не виконує свою функцію? Суспільство ще не готове до протезування. Я мрію про ті часи, коли протези можна буде підключити не просто до м’язів, а до нервової системи.

 Як поводитися з людьми на протезах і чому ми не маємо відчувати провину за те, що хтось втратив кінцівку, СЕО Superhumans Center Ольга Руднєва також розповідала в подкасті «Простими словами». Текстову версію читайте за посиланням.