Шкіра – найбільший орган людини, що відділяє її внутрішні органи від навколишнього середовища. Це окремий самодостатній орган, який може мати власні захворювання, а не лише бути проявом для хвороб інших органів, каже лікарка-дерматовенеролог Вікторія Миронюк.

За її словами, під час повномасштабної війни зросла кількість інфекційних захворювань, що можуть провокувати скупчення людей, а також венеричних захворювань – унаслідок насильства, безбар’єрного сексу, зловживання алкоголем чи наркотиками. Крім того, чимало людей звертаються із загостреннями хронічних хвороб унаслідок стресу або з дебютом дерматологічних хвороб, як-от псоріаз чи акне. 

Редакція The Village Україна запитала в співзасновниць спільноти «Свій. Док», сімейної лікарки та в лікарки-дерматовенеролога, навіщо до дерматологічних хвороб додавати венерологічні, чи справді поява «прищів» залежить від молочних продуктів, гормонів або регулярності статевого життя й чи може «висип» минути самостійно.

У новому форматі редакція The Village Україна що два тижні розповідає про найбільш поширені міфи щодо неінфекційних захворювань. Ми вже писали про серцево-судинні, онкологічні захворювання, захворювання легенів, цукровий діабет, захворювання печінки та суглобів.

Віолетта Лійка

   

сімейна лікарка

Вікторія Миронюк

   

лікарка-дерматовенеролог, дитячий дерматолог, кандидатка медичних наук

Чому дерматологію об’єднують із венерологією

   

Дерматовенеролог – це лікар, який лікує захворювання шкіри та її придатків – волосся й нігтів, а також захворювання, що передають статевим шляхом, пояснює дерматовенерологиня Вікторія Миронюк. Загалом є до 3000 захворювань, які може лікувати дерматовенеролог.

У межах лікарської загальної спеціальності «дерматовенерологія» є вужчі спеціалізації. Наприклад, трихолог займається захворюваннями волосся та волосистої частини голови, косметолог – естетичною дерматологією, яка вирішує косметичні проблеми.

Захворюваннями, які передаються при статевому контакті, займаються і дерматовенеролог, і уролог, і гінеколог. Але в лікуванні хвороб є особливості: наприклад, гінекологи чи урологи не можуть лікувати сифіліс. До дерматовенеролога також можна звернутися з вірусом папіломи людини, генітальним герпесом, педикульозом («лобкові воші»), коростою. Водночас дерматовенеролог не може лікувати ВІЛ, гепатит В і С.

Загалом, щоби зрозуміти, чи потрібна консультація вузького спеціаліста, краще звернутися до сімейного лікаря. Наприклад, висип може бути не лише дерматологічним, але й ревматологічним чи алергічним, зазначає сімейна лікарка Віолетта Лійка.

Чому важливо розуміти, що шкіра – це окремий орган зі своїми захворюваннями

   

Здебільшого хвороби шкіри не пов’язані з внутрішніми органами, скоріше із зовнішнім світом, коментує лікарка-дерматовенеролог Вікторія Миронюк. Наприклад, хронічний псоріаз, атопічний дерматит або акне – це захворювання шкіри.«Деякі пацієнти досліджують увесь організм, нічого не знаходять і лише тоді починають лікувати шкіру», – каже Миронюк. 

Також на захворювання шкіри може впливати генетична схильність, імунна система, спосіб життя, певною мірою – гормони, розповідає лікарка. Як приклад наводить псоріаз: щодо нього є міф, що він виникає нібито від захворювань печінки. Насправді це захворювання імунної системи, що атакує шкіру.

Водночас є дерматити, або дерматози, що можуть бути наслідком захворювань і порушення функцій внутрішніх органів. Дерматит – це загальна назва будь-якого ураження шкіри.

За словами сімейної лікарки Віолетти Лійки, якщо людина має, наприклад, атопічний дерматит, то якість її життя знижується: «Жити з постійним свербінням – це сумно для фізичного та психічного здоров’я. У людей із захворюваннями шкіри ми часто бачимо депресивні або тривожні розлади. А якщо не лікувати, наприклад, псоріаз, то він рано чи пізно уразить суглоби, інші системи й органи».

Лікарка також звертає увагу на меланому – рак шкіри, який може бути непомітним: «Люди думають, що нічого страшного, а буває, приходять, а меланома вже дала метастази. Це досить агресивний і дорогий для лікування вид раку», – коментує Віолетта Лійка.

Як зрозуміти, що потрібно йти до лікаря

   

Якщо висипання або інша проблема зі шкірою самостійно не минає за тиждень чи два, треба обов’язково звернутися до лікаря, а не робити «примочки» самостійно, наголошує сімейна лікарка Віолетта Лійка.

Дерматовенерологиня Вікторія Миронюк каже, що будь-яку проблему зі шкірою, волоссям, нігтями, а також щодо можливих висипань чи виділень на статевих органах, потрібно спершу обговорити із сімейним лікарем або з педіатром. Лікар первинної ланки може самостійно лікувати дерматити – інфекційні, алергічні чи грибкові. До дерматолога він спрямовує тоді, коли потрібна думка вузького спеціаліста.

«Шкіра – динамічна, вона може мати якісь прищики, висипання, плямки. Самостійно, без лікування, вони минають у 80% людей. Якщо вони минають за п’ять, сім, десять днів, тоді до дерматолога йти не треба», – коментує Миронюк.

Найбільш поширеними хворобами шкіри дерматовенерологиня називає акне, псоріаз, атопічний дерматит (який у народі можуть називати «діатез»), що є генетично обумовленим і виникає унаслідок порушеного бар'єру шкіри. Також у сучасному світі дуже часто можна зустріти алергічні захворювання та інфекційні дерматити (хвороби колективів).

«Один із чинників, що порушує бар’єр шкіри – це гіпергігієна. Ми часто миємося, маємо багато мийних засобів із віддушками, кислотами, активними речовинами й не завжди використовуємо їх тоді, коли це потрібно», – каже Вікторія Миронюк.

Водночас догляд за шкірою потрібен і чоловікам, і жінкам, особливо взимку або тоді, коли людина працює з хімічними речовинами. Шкіру не варто мити будь-чим або чухати жорсткими мочалками, каже сімейна лікарка Віолетта Лійка.

Мити шкіру потрібно й за висипу, який виникає від інфекційних хвороб: «У моєму дитинстві вважали: якщо в тебе, умовно, вітрянка чи кір, то тоді не можна митися. Але це, навпаки, полегшує стан, наприклад, засіб із каламіном допомагає зняти свербіння», – коментує сімейна лікарка.

Також є міф про те, що жирне волосся стане менш масним, якщо мити його рідше. «Шкіра голови – це також шкіра, тому волосся варто мити за мірою забруднення», – зауважує Віолетта Лійка.

 

Як зрозуміти, що це саме акне, а не прищі? Яка кількість прищів може бути «нормальною»?

   

Акне, або вугрова хвороба – це хронічне рецидивувальне захворювання сально-волосяного фолікула. Шкіра має так звані себорейні ділянки, тобто такі, де велика концентрація сальних залоз. Протока сальної залози входить у волосяний фолікул, і саме верхівку волосяного фолікула ми зазвичай бачимо, коли оглядаємо поверхню шкіри. Це пори, або устя волосяного фолікула, пояснює дерматовенерологиня Вікторія Миронюк.

Акне виникає унаслідок трьох патологічних процесів, які відбуваються в шкірі:

Гіперсеборея – надмірна робота сальної залози з виділенням великої кількості себуму (секрету сальних залоз);

Гіперкератоз – неправильне відлущення клітин епідермісу, кератиноцитів, у волосяних фолікулах, що провокує утворення висипу, який характерний винятково для акне (його називають комедон). Унаслідок «забиття» фолікула й сальної пробки шкірне сало продовжує накопичуватися й роздуває волосяний фолікул, що спричиняє запальний процес у шкірі.

Коринебактерія акне. Разом із гіперсебореєю та гіперкератозом ці патологічні процеси викликають запальні процеси й спричиняють появу гнійників.

Акне – це складна хвороба шкіри. Найчастіше вона може виникати, якщо людина є носієм гена, що відповідає за розвиток цього захворювання. Також причиною може бути підвищений рівень гормонів андрогенів (тестостерон і похідні від нього), до яких чутливі сальні залози. 

Загалом «нормальна кількість прищів» – річ індивідуальна, у когось може бути п’ять штук перед менструацією, а у когось – один, каже Вікторія Миронюк. Діагноз «акне» може поставити лише дерматолог при очному клінічному огляді та опитуванні пацієнта, зіставляючи сукупність симптомів та ознак на шкірі.

Чи спричиняють молочні продукти акне? І загалом, проблеми зі шкірою – від шлунково-кишкового тракту?

   

Харчування може бути тригером для загострення висипань. На появу акне впливають продукти, що містять високий глікемічний індекс чи велику кількість цукру, зокрема й молоко. Тому так, певною мірою потрібно виключити продукти, на які людина в період ремісії помічає загострення, каже дерматовенерологиня.

Загалом правила здорового харчування говорять про те, що ми маємо їсти менше хлібобулочних виробів і пити менше солодких напоїв – це покращує стан не лише шкіри, але й усього організму, додає лікарка.

З іншого боку, лише дієтою вилікувати акне не можна, потрібен більш комплексний підхід. Тобто прямого зв’язку появи прищів і захворювань кишково-шлункового тракту немає. Винятком є герпетиформний дерматит Дюрінга – захворювання, пов’язане з непереносністю глютену, каже Вікторія Миронюк.

Це єдиний випадок, коли рекомендують виключити глютен із раціону. Людина з цим захворювань має целіакію, тобто такий стан кишківника, який не дозволяє розкласти та всмоктати поживні речовини з волокон пшениці чи інших злаків, які містять глютен. Тому лікування – це дотримання дієти й імуносупресивні препарати, що пригнічують імунну реакцію на глютен, а отже, і висипання на шкірі, пояснює Миронюк.

Чи впливає статеве життя й гормони на кількість прищів?

   

Якщо коротко, то наявність чи відсутність статевого життя, а також наявність чи відсутність вагітності не впливають на появу акне, розповідає дерматовенерологиня.

Гормони можуть впливати на акне частково. Якщо андрогенів (тестостерон і похідні від нього) надто багато, то рецептори сальної залози вловлюють їхній рівень, і сальність шкіри підвищується.  

У чоловіків рівень андрогенів підвищений фізіологічно, а в жінок може залежати від менструального циклу (в один період може бути більше естрогенів, в інший – андрогенів) або ж бути патологічним. Такий стан називають гіперандрогенія: у жінки може бути відсутня щомісячна менструація, підвищене оволосіння тулуба (гіпертрихоз), надлишкова вага, вона не може завагітніти. Якщо дерматолог запідозрив гіперандрогенію, то він скеровує жінку до гінеколога.

Також якщо ми стресуємо, то виділяємо кортизол, який також впливає на рівень андрогенів, а отже, підвищує сальність шкіри, каже Вікторія Миронюк.

Чи «забиває» косметика пори?

   

Якщо коротко, то косметика локалізовано може спровокувати появу двох чи трьох прищиків, але не запалення по всій поверхні шкіри. Деякі косметичні засоби мають комедогенну дію, вони забивають пору ззовні, що може спричинити загострення висипів.

Чи заразні псоріаз та атопічний дерматит?

   

Псоріаз – це аутоімунне захворювання шкіри, що виникає тоді, коли імунна система розпізнає шкіру як щось чужорідне й атакує її, що викликає запальний процес. Це генетично зумовлена реакція. Псоріаз супроводжується підвищеним лущенням шкіри. Заразитися ним контактним шляхом неможливо, пояснює дерматовенерологиня.

Атопічний дерматит спричинений порушенням бар’єрної функції шкіри. У цьому бар’єрі нібито є «генетична несправність», пов’язана з малою кількістю білка філагрину. Цей білок зчіплює речовини між клітинами, кератиноцитами.

«Я його порівнюю з цементом, що зчіплює цеглинки. Коли цього цементу мало, то шкіра більш проникна. Також на шкірі є гідроліпідна мантія, своєрідна «штукатурка», що затримує вологу й не дає нашій шкірі контактувати з різними зовнішніми тригерами, як-от побутова хімія, алергени, низька температура повітря, вітер. Тобто шкіра в людей з атопічним дерматитом суха через втрату вологи й жирів і чутлива до звичних факторів навколишнього середовища. Унаслідок цього відбувається імунна реакція – почервоніння, свербіння й лущення», – коментує Миронюк.

Чи можна контролювати появу екземи в дітей, уникаючи алергенів?

   

Атопічна екзема, або атопічний дерматит, належать до однієї групи захворювань і більш коректною назвою буде «атопічний дерматит». Це неалергійне захворювання шкіри, пояснює дерматовенерологиня, і зауважує, що «перерости» атопічний дерматит не можна, його потрібно лікувати. 

Для контролю захворювання треба постійно відновлювати бар’єр шкіри, щоб вона не втрачала вологу. Бар’єр шкіри відновлюють за допомогою змащувальних і зволожувальних медичних засобів, що мають назву емольєнти. Дорослим і дітям рекомендують наносити емольєнти на всю поверхню шкіри не менше трьох разів на день, а в період загострення атопічного дерматиту – п’ять чи шість разів.

Також більш старшим дітям і дорослим рекомендують поновлювати емольєнти після кожного контакту рук та обличчя з водою. Їм також радять спеціальні безмильні засоби для купання під назвою синдети, що не змивають гідрофільну мантію шкіри. Такі засоби не дають вираженої піни й не пересушують шкіру.

Для людей з атопічним дерматитом важливе й середовище, де вони перебувають. Там має бути температура повітря 19–21°C і вологість 50–70%. Також радять робити вологе прибирання та провітрювання й забезпечити відсутність «пилозбірників» (штори, килими, важкі покривала, м’які іграшки).

Крім того, під час загострення людям, які мають атопічний дерматит, призначають протизапальну терапію, наприклад, щоб зняти свербіння та запалення шкіри (залежно від тяжкості захворювання).

Іноді атопічний дерматит може виникати разом з алергічними реакціями, особливо контактними, що викликає його загострення. У такому разі лікарі вдаються до певних діагностичних тестів, щоби лікувати цю алергію й уникати загострення.

«Правильний догляд за шкірою дітей з атопічним дерматитом змалку практично завжди допомогає контролювати загострення протягом життя. Але уникати алергенів нереально, якщо проблема є, треба йти до алерголога та лікуватися», – додає сімейна лікарка Віолетта Лійка.

Робити гель-лак і нарощування нігтів – це безпечно?

   

Нігті створені природою для того, щоб захищати наші кисті від травми, пояснює дерматовенерологиня: «Коли людина рутинно спилює нігтьову пластину, щоб накласти кілька шарів полімеру, вона ризикує тим, що її нігтьова пластина колись може не відновитися. Такий стан називається оніхолізис».

При постійному носінні гель-лаку та спилюванні нігтя його пластинка може просто відійти від ложа. Це супроводжується неприємними відчуттями й косметичним ефектом. Також при манікюрі постійно зрізають кутикулу, тож може травмуватися місце, звідки вона росте. Унаслідок цього ніготь може рости нерівним або взагалі припинити ріст. Це називається пароніхія, або запалення нігтьового валика.

Крім того, для покриття нігтів використовують полімери, що можуть викликати алергічні реакції в людей, які мають схильність до алергічних захворювань або атопічного дерматиту.

«Це з найбільш поширеного й неприємного. Бактеріальні та грибкові ураження нігтів лікуються довго й дорого», – коментує лікарка.

Публікації про те, що використання ультрафіолету для полімеризації покриття може рано чи пізно викликати рак шкіри, поки що неоднозначні, бракує більш ретроспективних досліджень, додає Вікторія Миронюк:

«Якщо це не доведено, але в теорії можливо, то краще цьому запобігти. Для цього треба використовувати перед процедурою спеціальні бар’єрні рукавички або протисонцеві засоби з фактором 30. Зараз є якісні засоби, шкіра гарно їх вбирає, і це не впливає на роботу майстра».

Яку кількість волосся, що випало, вважають нормою?

   

Волосся має три фази – росту, спокою й випадіння. Наукова література вказує, що норма – це випадіння 50–100 волосин на добу, каже Вікторія Миронюк.

За її словами, хвилюватися потрібно тоді, коли після розчісування чи миття голови кількість волосся, що випадає, збільшилася вдвічі чи втричі. Також насторожити має, якщо проділ у волоссі став ширшим, або коли на голові з’являються круглі ділянки без волосся. Тоді обов’язково треба звернутися до дерматолога й оцінити, це патологічний стан чи ні. 

Чи можна вилікувати лупу?

   

Лупа – це не захворювання, а симптом, лущення волосистої частини голови. «Коли мені кажуть «лупа», я думаю про себорейний дерматит, атопічний дерматит, псоріаз волосистої частини голови, алергічні дерматити, червоний плоский лишай і ще купу інших захворювань, що викликають лущення», – коментує дерматовенерологиня. Тож «вилікувати лупу» можна лише після візиту до дерматолога, встановлення діагнозу та тактики лікування, каже лікарка.

Щоб зменшити кількість лупи, Національна служба охорони здоров’я у Великій Британії радить використовувати спеціальні шампуні й протигрибкові засоби, які містять у складі сульфід селену, цинк-піритіон, саліцилову кислоту, кетоконазол і вугільну смолу.