Неконтрольований стрес, спричинений війною, може підвищити ризик виникнення хронічних або неінфекційних захворювань. Хоча б тому, що стрес підштовхує людей до нездорової поведінки, як-от: куріння, споживання алкоголю, нездорове харчування й брак фізичної активності. 

У новому форматі редакція The Village Україна що два тижні розповідає про найбільш поширені міфи про неінфекційні захворювання. Ми вже писали про серцево-судинні захворювання й те, як кава, кардіотренування й підвищений тиск впливають на роботу серця.

У другому тексті розкажемо про онкологічні захворювання. За даними Центру громадського здоров’я, від 30% до 50% онкозахворювань можна уникнути, якщо вести здоровий спосіб життя. Наприклад, до 40% випадків захворювання на рак можна запобігти, якщо уникати тютюнового диму. Запитали в клінічного онколога, сімейного лікаря й фонду підтримки дорослих онкопацієнтів Inspiration Family, чому рак не спричиняє психосоматика або стрес і чи передається він спадково.

 Детальніше про те, чому важливо говорити про хронічні захворювання під час війни, ми розповідали за посиланням.

   

Анна Хмель

лікарка-клінічний онколог

   

   

Інеса Матюшенко

співзасновниця й комунікаційниця фонду підтримки дорослих онкопацієнтів Inspiration Family

   

   

Віолетта Лійка

сімейна лікарка, співзасновниця спільноти «Свій.Док»

   

 Серед військових випадки розвитку раку збільшилися

Рак – це широка група захворювань. Він може вражати будь-які органи й системи організму людини, тому існують, за різними даними, від сотні до 400 видів і підвидів раку. Найпоширеніші – рак грудей, легенів, товстої й прямої кишки, простати, шкіри й шлунка.

Спрощено рак можна назвати захворюванням, за якого аномальні клітини, під назвою метастази, швидко розмножуються. Вони поширюються не лише на орган, де виникли, але й на інші органи. Поширення метастазів на інші органи – основна причина смерті від раку.

Поки що невідомо, чи збільшилася в Україні кількість захворювань на рак під час повномасштабної війни: офіційної статистики немає. Водночас клінічна онкологиня Анна Хмель каже, що зі своєї практики бачить, що збільшилися випадки розвитку раку серед військовослужбовців. Лікарка пов’язує це з тим, що під час бойових дій вони постійно контактують з компонентами диму, канцерогенними й хімічними речовинами.

Щодо цивільного населення, то онкологиня не спостерігала значного зростання кількості випадків. Крім того, багато українців виїхали за кордон, тому про стан їхнього здоров’я невідомо.

 Ми розповідали про досвід людей, які борються з раком під час війни.

Міф 1. Рак виникає через стрес

 

У те, що стрес викликає рак, вірять близько 65% українців віком від 18 до 44 років і 72% українців від 45 до 64 років, свідчить опитування «Міфи та уявлення українців про онкохвороби», яке провели у 2021 році.

«Це найпоширеніший міф, який я чула від своїх пацієнтів. Якщо вірити в цей міф, то кожен повинен захворіти на рак, бо абсолютно всі ми переживаємо стрес», – каже клінічна онкологиня Анна Хмель. За її словами, численні дослідження показують, що між стресовими ситуаціями й розвитком онкологічних захворювань залежності немає.

Звісно, опосередковано стрес може впливати на виникнення раку. Коли людина постійно живе в страху і стресі, то в неї змінюється поведінка, звички, ставлення до себе й до життя. Хтось відмовляється від їжі й виснажує організм, інші починають багато курити, вживати алкоголь у великій кількості й «заїдати». Це може призвести до ожиріння чи цукрового діабету, які є прямими факторами для розвитку злоякісних утворень, каже лікарка.

Через те, що кількість видів раку може сягати більше 200, дослідники ще не до кінця дослідили вплив стресу на кожний із цих видів, уточнює співзасновниця фонду підтримки дорослих онкопацієнтів Inspiration Family Інеса Матюшенко. За її словами, кілька масштабних досліджень довели, що виникнення раку грудей не пов’язане зі стресом. 

Серед них – дослідження 2018 року, у якому взяли участь жінки, які мали підвищений сімейний ризик раку грудей. Дослідники встановлювали, чи є зв’язок між ризиком раку молочної залози й несприятливими життєвими подіями за попередні п’ять років. Дослідження не виявило зв’язку між первинним виникненням раку та гострими й хронічними стресовими факторами й характеристиками особистості (оптимізм, антиемоційність, контроль гніву, а також соціальна підтримка).

 

Міф 2. Рак виникає через зачаєні образи. Це «психосоматика»

   

Міф про те, що рак є психосоматичним захворюванням, зробила популярним американська письменниця й авторка книги «Зціли своє життя»Луїза Хей. Вона стверджувала, що мала рак, але «зцілилася».

Співзасновниця фонду Inspiration Family Інеса Матюшенко також згадує про скандал у 2019 році із психологинею Тетяною Дугельною, яка в брошурі однієї із приватних лабораторій стверджувала, що причина онкозахворювань – це образи. На думку Дугельної, ті, хто починає «любити себе», перезапускають своє здоров’я і «зцілюються» на різних етапах захворювання. На таку заяву відреагувала тодішня очільниця МОЗ Уляна Супрун. За її словами, твердження про психосоматику не мають жодних наукових обґрунтувань, а рак виникає через мутації й дію вірусу (зараз доступ до цієї публікації обмежений).

Сімейна лікарка Віолетта Лійка каже: поняття «психосоматичний рак» не існує. «Чи потрібно звертатися до фахівців із депресією чи тривожним розладом? Так, потрібно. Але в тому, що, наприклад, болить горло, не варто звинувачувати «придушені образи». 

До цієї ж категорії можна віднести міфи «якщо думати про рак, його можна притягнути або спричинити рецидив» або «не варто додаватися в спільноти людей, які хворіють на рак». Додаватися якраз варто, бо такі групи – це емоційна й інформаційна підтримка онкопацієнтів і їхніх родин, каже онкологиня Анна Хмель. Також подібні групи допомагають із пошуком дороговартісних препаратів, яких не вистачає. 

Звісно, не йдеться про спільноти, де пропагують лікування абрикосовими кісточками чи іншими альтернативними методами. Дізнатися про доказові протоколи лікування й про свої права як пацієнта можна, наприклад, тут. «Якщо у вашому місті немає такої групи, то очольте її»,  – каже сімейна лікарка Лійка.

 

Міф 3. Усі, хто має рак, помирають

   

За даними ВООЗ, рак щорічно спричиняє 9,3 мільйона смертей у світі. Це друге місце за смертністю у світі й Україні. Водночас чимало людей живуть у ремісії 10–20 років і помирають не від раку, а з інших причин, каже клінічна онкологиня Анна Хмель.

Якщо діагностувати рак на ранніх стадіях, то його можна контролювати протягом багатьох років. Наприклад, на другій стадії раку близько 80% пацієнтів живуть ще п’ять або більше років, а за першої стадії 95% помирають не від раку, а з інших причин. 

Лікувати можна й більш пізні стадії раку, але ефективність буде залежати від тактики лікування, агресивності захворювання й стану пацієнта. Здебільшого це довготривале, комбіноване й дороге лікування, зазначає клінічна онкологиня.

 

Міф 4. Рак передається спадково

   

Тут важливо розуміти різницю між генетичними й спадковими захворюваннями. Онкологічні захворювання належать саме до спадкових. Тобто успадкувати можна лише мутацію, яка підвищуватиме ризик розвитку онкологічного захворювання, але не саме захворювання, пояснює Анна Хмель.

Якщо в родинній історії є кілька випадків раку, то можна звернутися на консультацію до медичного генетика й пройти генетичне тестування. Якщо виявлять мутацію, то можна мінімізувати ризик розвитку раку. Анджеліна Джолі зробила це радикально. Завдяки генетичному тесту акторка, чиї мама, бабуся й тітка померли через рак, дізналася, що має 87% ризику раку грудей і 50% ризику раку яєчників. Тому Джолі спочатку видалила груди, а за два роки – яєчники й маткові труби.

Практичний приклад наводить сімейна лікарка Віолетта Лійка. Припустімо, жінка знає, що її мати у віці 50 років померла від раку прямої кишки. Коли вона досягне віку, який приблизно на десять років менший від віку, у якому захворіла мати, жінці варто робити регулярні скринінги. У разі раку прямої кишки це колоноскопія, яку варто проводити щороку або принаймні що три роки, щоб, зокрема, вчасно виявити й видалити поліпи та загалом попередити розвиток раку.

 

Міф 5. Рак не проявляється на ранніх стадіях

   

Що раніше виявити рак, то більше шансів на його лікування. Деякі види раку можна виявити при самообстеженні – це рак шкіри, меланома, рак грудної залози, ротової порожнини, яєчок, передміхурової залози. Інші види, як-от рак шлунку, легень, прямої кишки також можна діагностувати при своєчасному обстеженні.

Інше питання – коли люди бояться звертатися до лікаря через страх почути погані новини. Наприклад, вони помічають кров у випорожненнях, але більше схильні заспокоїти себе тим, що це загострення хронічного геморою, ніж перевірити припущення, каже сімейна лікарка Віолетта Лійка.

 

Міф 6. Рак заразний

   

Уперше теорія про те, що рак – вірусна хвороба й ним можна заразитися під час контакту з людиною, яка має онкозахворювання, з’явилася в 1930-ті роки. Тоді американський учений Пейтон Раус заявив про вірусну хворобу деяких сарком, але згодом його гіпотезу спростували.

Водночас заразитися можна вірусом чи бактерією, які можуть стати причиною розвитку раку, зазначає клінічна онкологиня Анна Хмель. Наприклад, бактерія гелікобактер пілорі може призвести до розвитку онкологічних захворювань шлунку; вірус папіломи людини може спровокувати види раку статевих органів, анального каналу чи ротоглотки. Щоб профілактувати ризики, лікарі рекомендують вакцинувати дівчат і хлопців від вірусу папіломи людини ще до того, як вони почнуть жити статевим життям.

 

Міф 7. Вакцини викликають рак

   

Вакцини не викликають рак, каже сімейна лікарка Віолетта Лійка. Онкологиня Анна Хмель уточнює, що загалом вакцини не спричиняють онкологічні захворювання, але вакцина від коронавірусу ще не пройшла клінічні випробування. Дослідження мають тривати від п’яти до десяти років, тому інформацію саме щодо цієї вакцини поки складніше підтвердити доказово. Водночас можна стверджувати, що мРНК-вакцини (Pfizer-BioNTech, Moderna) не впливають на ДНК людини, бо не потрапляють у ядро клітини, яке містить цю ДНК.

Водночас існують дві вакцини, які можуть профілактувати виникнення раку, розповідає сімейна лікарка. Перша з них – це вакцина від вірусу папіломи людини, який може спричиняти рак кореня язика, горла, шийки матки, молочних залоз. Друга вакцина, яка може допомогти в профілактиці раку печінки, – це вакцина від гепатиту B.

 

Міф 8. Ліків від раку не існує / рак можна вилікувати альтернативними методами

   

Пацієнти, яким діагностували рак, часто відмовляються від медикаментозного чи хірургічного лікування, натомість звертаються по допомогу до астрологів, екстрасенсів або релігії. Так вони втрачають час, який дозволив би пройти лікування вчасно, і звертаються до лікаря вже на тому етапі, коли можуть отримати лише паліативне лікування, розповідає клінічна онкологиня Анна Хмель.

Лікування від раку завжди комплексне. Найголовнішим методом вважають хірургічне лікування, але застосовують також променеву терапію, радіотерапію, гормональну, імуно- чи таргетну терапію. Іноді вони допомагають вилікувати хворобу, іноді – подовжити життя, каже Хмель.

Так, хімієтерапія дуже впливає на загальний стан пацієнтів, але лікар завжди оцінює потенційну користь від лікування, яка не має перевищувати шкоду, каже клінічна онкологиня. Вона додає, що з’являються нові препарати для підтримувальної терапії, тож у пацієнтів виникає менше побічних ефектів (нудота, блювота, випадіння волосся, порушення роботи нирок, легень, серця, печінки, кісткової структури). 

За необхідності в період хімієтерапії важливо вживати симптоматичну терапію, а також не варто сідати на дієту, наголошує сімейна лікарка Віолетта Лійка. «Лікувальне голодування» вигадали прихильники думки: якщо не харчуватися, то пухлина також «помре від голоду». Утім, дефіцит калорій просто виснажить пацієнта, додає онкологиня Анна Хмель.

Так само споживання великої кількості цукру безпосередньо не призводить до розвитку раку. Цей міф виник через те, що в ракових клітинах біохімічне перетворення глюкози проходить без участі кисню навіть у тому разі, коли клітина може його отримувати. Водночас лікарка підкреслює: надлишок солодощів може спровокувати розвиток ожиріння, асоційоване щонайменше із 13 видами раку (кишечника, жіночої репродуктивної системи, шлунка, печінки).

Розробити універсальні ліки від раку неможливо, бо навіть дві пухлини одного підтипу в різних людей мають відмінності, каже Анна Хмель. Ба більше, навіть в одного пацієнта ракові клітини з часом змінюються й постійно шукають шляхи для подальшої прогресії. Тому розробити препарат навряд чи вдасться й у майбутньому.

Але це не означає, що рак потрібно лікувати альтернативними методами. Наприклад, від вживання настоянок на грибі-веселці чи мухоморі можна отримати токсичний гепатит, а від вживання перекису водню – хімічний опік слизових й органів шлунково-кишкового тракту, пояснює клінічна онкологиня.

Сімейна лікарка Віолетта Лійка розповідає: «У мене була пацієнтка молодого віку з раком першої стадії. Вона повірила якомусь діду, пила соду і якісь гриби. За вісім місяців рак із першої стадії перейшов у четверту. Пацієнтку ледь урятували, зробили багато хірургічних маніпуляції й хімієтерапії. Зараз вона проходить лікування».

77% інформації про рак у соціальних мережах і ЗМІ – це фейки, стверджують у фонді дорослих онкопацієнтів Inspiration Family, посилаючись на Національний інститут раку в США. Дослідження, проведене у 2018 і 2019 році, яке стосувалося інформації про чотири найбільш поширені види раку, показало, що кожна третя публікація містила неправдиву, неточну чи оманливу інформацію. У фонді кажуть, що лише 3% онкопацієнтів обговорюють зі своїм лікарем те, що прочитали про рак у соцмережах.

Співзасновниця фонду Інеса Матюшенко вважає: «лікування» раку альтернативними методами настільки поширене й тому, що держава не контролює публікацію фейкової інформації. Наприклад, у Великій Британії ще у 2020 році хотіли розширити сферу дії закону про рак, заборонивши недоказові методи лікування й запровадивши суворіший контроль за публікаціями в соцмережах.

У фонді додають, що важливою також є освіта. Наприклад, у 2017 році українське Міносвіти рекомендувало підручник, автори якого пишуть: харчова сода допомагає в лікуванні й профілактиці онкозахворювань, а також у відбілюванні зубів (що також неправда, бо стоматологи не рекомендують чистити зуби саме харчовою содою).

Як часто і які обстеження треба робити, щоб попередити рак

Усім, починаючи від 40 років, варто робити:

колоноскопію (що п’ять років, а за наявності захворювань кишківника чи подібних захворювань у родині – частіше)

гастроскопію (що п’ять років)

УЗД органів черевної порожнини й малого таза (щорічно)

дерматоскопію (за появи нових родимок або зміні тих, що існують)

низькодозовану комп’ютерну томографію грудної клітини (за призначенням сімейного лікаря).

Жінкам:

з 18 років – УЗД молочних залоз (щорічно)

з 21 року – гінекологічний огляд з мазком на онкоцитологію (щорічно)

з 40 років (або з 35 років, якщо є генетична схильність) – мамографія (щорічно)

за виявлених спадкових мутацій що пів року потрібно робити УЗД органів малого тазу й онкомаркери СА125 та НЕ4.

Чоловікам:

З 40 років – візит до уролога, УЗД передміхурової залози й контроль рівня ПСА та тестостерону (щорічно).