Тривожні валізки українці збирали 24 лютого або ще раніше. У наших валізках лежать й аптечки, зібрані з урахуванням особливостей здоров’я. Але, крім специфічних препаратів, в аптечці має бути й «база», яка, на жаль, може знадобитися під час війни.

«Цивільну» аптечку, тобто аптечку для повсякдення чи подорожей, краще не змішувати з «військовою», а зібрати дві окремі: у разі потреби треба буде не вишукувати потрібні засоби, а діяти швидко, пояснює інструктор із тактичної медицини благодійного фонду «Солом’янські котики» Олексій Ярильченко.

Ми запитали в інструктора, скільки коштує зібрати якісну аптечку, які радянські засоби варто з неї викинути та які елементи тактичної медицини зараз треба опанувати цивільним.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

«Мало мати аптечку, потрібно ще навчитися нею користуватися. Без знань аптечка – лише красивий аксесуар»

Зібрати аптечку на випадок надзвичайної ситуації або просто для подорожі не так уже й складно. Можна орієнтуватися на рекомендації МОЗ або платформи доказової медицини «Бережи себе».

Водночас, якщо йдеться саме про елементи тактичної медицини, то просто скласти ліки в аптечку – мало, потрібно навчитися нею користуватися, виробити навичку та час від часу її відпрацьовувати, розповідає в коментарі The Village Україна інструктор із тактичної медицини благодійного фонду «Солом’янські котики» Олексій Ярильченко: «Без знань аптечка – лише красивий аксесуар».

Теоретична лекція або відеоурок на YouTube для цього не підійдуть, каже Ярильченко. За його словами, люди, які проходили курси домедичної допомоги, уже за місяць починають забувати засвоєне, а за пів року взагалі втрачають навичку. Саме тому знання, здобуті на курсах, треба принаймні періодично застосовувати на практиці.

Чим домедична допомога відрізняється від тактичної медицини

Знання з тактичної медицини потрібні цивільним, які опиняються в таких самих ситуаціях, як і військові, коментує інструктор. Завдання того, хто надає допомогу – зробити так, щоби людина дожила до приїзду «швидкої».

У тактичній медицині, на відміну від домедичної допомоги, розглядають варіант, що «швидка» не приїде протягом години. Ба більше – вона може не приїхати взагалі (наприклад, якщо це прифронтова зона, медики мають право не наражати себе на небезпеку).

Загалом тут діє, може, егоїстичне, але цілком раціональне правило – спочатку подбати про себе, а вже потім про потерпілого. Тому в екстремальних ситуаціях варто використовувати матеріали з аптечки постраждалого, а не зі своєї (бо допомога може знадобитися й вам). Ще один варіант – покласти у свою аптечку додаткові матеріали (ще один турнікет, другий бандаж, бинти).

Що треба вміти робити, з якою швидкістю та як швидко можна навчитися

Смерть від критичної кровотечі може настати протягом трьох-п’ятьох хвилин. Втрата свідомості – від 45 до 90 секунд, тобто півтори хвилини. Щодо дихальних шляхів, то вони напряму пов’язані з мозком, і незворотні наслідки можуть настати протягом шести хвилин.

Спочатку треба визначити порядок дій – що менш, а що більш критично. Найперше – накладання турнікета (ним зупиняють критичні кровотечі з кінцівок) і тампонування рани (застосовують у разі глибоких ран не на кінцівках), а далі можна розширювати свої знання, вважає Олексій Ярильченко.

Для прикладу, «Солом’янські котики» розробили курс для цивільних тривалістю три години, а для військових – шість годин. Військовослужбовці можуть навчатися тактичної медицини безоплатно, їм також збирають аптечки. Цивільні мають зробити внесок 800 гривень – ці кошти витрачають на закупівлю спорядження для навчання військових і на їхні аптечки.

Благодійний фонд «Солом'янські котики» також збирають кошти на спорядження для інструкторів, аби навчати бойових медиків, військових та цивільних. Підтримати можна за посиланням.

Цікавимося, чи створюють на курсах для цивільних стресові умови, щоб максимально наблизити ситуацію до надзвичайної. Інструктор каже, що для людини, яка навчається, це й без того стрес, але все-таки її обережно вводять у стресові сценарії. Наприклад, перед накладанням турнікета просять покрутитися – чи вийде його накласти, якщо буде трохи паморочитися в голові? Або просять поприсідати, щоби піднявся тиск. Військовим же можуть сказати носити одне одного, імітуючи поранених, а після цього просять надати допомогу.

Вчаться на манекенах, на собі та одне на одному – залежно від ситуації. Зокрема, вчитися тампонувати поранення краще на манекенах: «Тампонувати на людях не дуже зручно. Для цього їх треба спочатку поранити, а вони можуть відмовитися», – жартує інструктор. А ось накладати турнікет краще вчитися на собі, щоби вміти надавати самодопомогу.

Ярильченко відзначає, що охочих навчитися домедичної допомоги меншає: «Коли були бойові дії під Києвом, усі хотіли навчатися, але ми не могли влаштувати навчання, бо насамперед навчали військових. А зараз, навпаки, можемо навчати, але що далі війна, то сильніше зменшується попит».

Він додає, що насправді ці знання потрібні не лише під час бойових дій, але й у мирному житті – у випадку ДТП чи виробничих травм.

Аптечка мінімум та аптечка максимум

Збираючи аптечку, варто врахувати – що дешевші матеріали, то важче може бути з ними працювати. Загалом усі засоби можуть бути українського виробництва та за будь-яку ціну, але на турнікеті економити не варто – він може порватися, каже Олексій Ярильченко.

Тому турнікет варто брати сертифікований (рекомендований ТС3 – комітетом ТССС, або Сommitee on tactical combat casualty care). Такий коштує приблизно півтори тисячі гривень. Щодо інших турнікетів, то все залежить від партії, вважає інструктор – одна може бути вдалою, а в іншій партії чи не всі турнікети можуть рватися. Тому китайські турнікети краще не брати.

Крім того, у мінімальний набір аптечки треба покласти щось, чим можна тампонувати глибокі поранення не на кінцівках (шия, пахви, пахова зона, сідниці). Це можуть бути гемостатична марля або звичайна марля, бинти.

Також варто покласти бандаж – для того, щоби зафіксувати те, що затампонували, або як засіб для зупинки некритичних кровотеч. Іноді бандаж можна замінити еластичним бинтом.

На додаток – рукавички потрібного розміру (щоб не підхопити інфекцію з крові потерпілого), спеціальні ножиці (щоб розрізати одяг постраждалого) та маркер (щоби писати час накладання турнікета, ця інформація потім знадобиться лікарям).

Аптечку можна збирати за елементами, а можна купити готовий набір є, наприклад, американський Bleeding Control). У такі набори зазвичай кладуть інструкцію, як користуватися елементами аптечки (але навряд чи хтось її буде читати над постраждалим, скептично оцінює інструктор).

Загалом базовий набір для такої аптечки, окрім турнікета, буде коштувати від 500 до 1000 гривень. Тобто разом із якісним турнікетом можна вкластися до трьох тисяч гривень (якщо набір, то дешевше, десь від двох тисяч гривень).

Коли людина вже знає, як користуватися такою аптечкою, то може докласти додаткові елементи:

  • оклюзійні наліпки, бажано дві штуки (застосовують у разі поранень грудної клітини, щоби перешкоджати потраплянню повітря в рану);
  • армований скотч (для тих самих поранень);
  • термоковдра (коли температура опускається, кров гірше згортається);
  • накладки-щитки на око (у разі поранення ока);
  • спеціальні пов’язки, які використовують у разі опіків.

Термін придатності аптечки загалом дуже великий, якщо виробник не зазначає конкретні дати, каже Ярильченко: «У нас досі можуть користуватися бинтами 1940-х». Виняток – рукавички. Вони зберігаються від трьох до п’яти років. Якщо використовувати їх довше, рукавички можуть порватися, бо зсихаються. Крім того, термін придатності до п’яти років має джгут Есмарха та його більш досконалі замінники (але як буде йтися нижче, це не такі вже й незамінні засоби).

Джгут Есмарха, або «прадідусь усіх турнікетів»: що варто викинути з аптечки

Бажаючи зекономити, автомобілісти або підприємства можуть закуповувати найдешевші аптечки, «щоби було». Наприклад, в автомобільній аптечці замість сучасного турнікета може лежати рожевий джгут Есмарха. Цей джгут інструктор із тактичної медицини називає «прадідусем усіх турнікетів»: «На ньому можна хіба що розвішувати одяг або намотати на приклад автомата».

До цієї ж категорії можна віднести такі радянські засоби, як зеленка, нашатир, аміак, перекис водню – ним можна хіба що вимивати кров з одягу, коментує Ярильченко.

Більш детально про радянські антисептики й інші засоби можна прочитати на платформі доказової медицини «Бережи себе» в розділі «Чи не ватна ваша аптечка».

Крім того, не варто використовувати наркотичні знеболювальні, які нібито можуть урятувати людину від больового шоку: «Таке поняття, як «больовий шок», було тільки в радянській медицині. Людина помирає не від болю. Вона може померти від того, що ми її рятуємо від больового шоку», – каже інструктор.

Те ж саме стосується алкоголю – його не варто застосовувати ні всередину, ні на рану: «Краще потерпіти та відсвяткувати ним виписку з лікарні», – додає Ярильченко.

Наостанок найпопулярніші три міфи про надання домедичної допомоги

1

Помочитися на рану (це пов’язують із нібито антибактеріальними властивостями сечі – прим. авт.) «В одному спецпідрозділі мене запитали: якщо пісяти на кишки не можна, то куди тоді можна?»

2

Якщо турнікета немає, то можна зробити імпровізований: «Цього навчають здебільшого у школах: узяти ганчірочку, паличку, закрутити ганчірочкою паличкою, і буде турнікет». Але застосування на практиці показує, що набагато ефективніше буде просто затиснути рану руками, ніж використовувати саморобний турнікет, вважає Олексій Ярильченко.

3

Тампонувати поранення засобами жіночої гігієни – тампонами чи прокладками: «Коли мені показують аптечки, де замість гемостатичного бинта – засоби жіночої гігієни, то я кажу – ти готовий до кровотеч, але не до тих».

Аптечка – невелика, її можна покласти в будь-який рюкзак, підсумовує інструктор із тактичної медицини «Солом’янських котиків»: «Раніше жартував, що я параноїк – завжди беру із собою аптечку. Але на власному прикладі можу сказати, що краще носити аптечку п’ять років, ніж сидіти й думати: «А якби в мене була аптечка...» Бо день, коли вона знадобиться, може-таки настати».