Бруксизм – це неконтрольоване стискання та скрегіт зубами. Цей діагноз може негативно впливати не лише на хворого, але й на навколишніх. Розбираємось, що таке бруксизм, які його причини, які наслідки має хвороба та як із нею боротися. Запитали у стоматолога та фізичного терапевта.

Чому виникає бруксизм

Сергій Харитонов

стоматолог-хірург


Є дві теорії, які пояснюють, що таке бруксизм. Перша – неофункціональна, тобто пов’язана з корою головного мозку. Упродовж дня ми переживаємо підвищені емоційні навантаження та стреси, які накопичуються. Уночі наш мозок усе це переживає, і у відповідь на емоційний стрес відбувається стискання м’язів.

Друга теорія – стоматологічна. Унаслідок порушення прикусу, відсутності певних зубів, порушення положення зубів, порушення розмірів щелепи жувальні м’язи отримують неправильне навантаження, тобто не таке, на яке вони розраховані. Це породжує гіперактивність жувальних м’язів і, відповідно, їхній спазм. Якщо вдень людина це може контролювати, то вночі вона це не контролює.

Також існує остеопатична теорія. За нею, через блокування рухомості черепних швів і гіпертонусу м’язів організм намагається це компенсувати.

У бруксизму рідко буває лише одна причина. Зазвичай це збіг обставин, коли є й до суглобів питання, і до емоційного напруження.

Проявляється бруксизм скреготом зубів, як наслідок, відбувається стирання зубів, і це провокує ще більші ускладнення бруксизму. Без втручання лікарів малоймовірно, що хвороба пройде сама. Вона призводить до деформації прикусу, упливає на суглоби та на жування. Тобто найбільший уплив – на зубощелепну систему.

Якщо людина має сильно виражений бруксизм, то іншим людям може бути складно спати поруч із нею. Скрегіт зубами буває інколи настільки гучним, що вночі дехто від нього прокидається.

Андрій Пенцак

фізичний терапевт, реабілітолог


Бруксизм – це неконтрольоване стискання та скрегіт зубами. Окремо виділяють бруксизм бадьорості та бруксизм під час сну. Вважається, що бруксизм бадьорості пов’язаний із такими психосоціальними факторами, як стрес, тривога та депресія. Такі звички, як покусування нігтів, жування ручки чи олівця, покусування язика чи щік, також вважаються формами бруксизму бадьорості.

Раніше вважалося, що бруксизм сну також пов’язаний із цими психосоціальними факторами, однак сучасні дослідження цього не підтверджують. Зараз вважається, що порушення діяльності нервової системи є найбільш вірогідною причиною бруксизму сну. Основним симптомом бруксизму сну є мимовільне стискання та скрегіт зубами під час сну. Рухи нагадують жування, але, як правило, зі значно більшою силою.

Найчастіше бруксизм зустрічається в дітей молодшого віку та приблизно в 10–15% дорослого населення. Викликати цей розлад можуть різні причини, тому розв’язання проблеми вимагає комплексного та міждисциплінарного підходу. Окрім звернення до стоматолога та сімейного лікаря, зазвичай необхідна консультація вузьких спеціалістів, зокрема: невролога, психотерапевта та фізичного терапевта.

Як його лікують

Сергій Харитонов

стоматолог-хірург


Лікування бруксизму має відбуватися комплексно. По-перше, треба знешкодити психоемоційні причини, тобто працювати із психологом чи психіатром у складних випадках. Можна застосовувати легкі седативні засоби, щоби зняти емоційне напруження. По-друге, потрібно працювати зі стоматологом. Він може призначити капи (силіконовий ортодонтичний продукт, який допомагає виправити дефект розміщення зубів, – ред.). Вони можуть бути захисні, які захищають зуби від механічного стирання та дещо підвищують висоту прикусу, або суглобові, що регулюють положення суглоба.

Надалі можна застосувати раціональне протезування окремих зубів, аби відновити висоту прикусу. Можливе також тотальне протезування, тобто протезування всіх зубів. Також доречною є робота з реабілітологом, тому що він допомагає розслабити жувальні м’язи. Лікування має бути комплексним.

Андрій Пенцак

фізичний терапевт, реабілітолог


Коли ми думаємо про фізичну терапію та реабілітацію, часто уявляємо собі людей, які відновлюються після травм чи операцій або в яких болить спина та суглоби. Але маловідомим є той факт, що фізична терапія може бути ефективним методом комплексного лікування людей, які страждають на бруксизм і мають вторинні наслідки, пов’язані із бруксизмом. Адже в ході досліджень було виявлено, що понад 20% людей, які страждають на бруксизм, мають розлади, пов’язані зі скронево-нижньощелепним суглобом та інші вторинні прояви.

Сам собою скрегіт зубів не становить смертельної загрози. Під час легкого перебігу бруксизм може не потребувати спеціалізованого лікування, але в деяких людей бруксизм може бути частим і тривалим і призводити до стійких і небажаних наслідків. Окрім руйнування зубів (аж до їхньої втрати), неконтрольовані рухи щелепою можуть перенавантажувати скронево-нижньощелепний суглоб і жувальні м’язи та призводити до: болю в ділянці обличчя, болю в шиї, вушного болю, головного болю, болю та малорухливості у скронево-нижньощелепному суглобі.

Ці проблеми, своєю чергою, упливають на якість життя людей і можуть призвести до труднощів із відкриванням рота та жуванням, відчуття дзвону у вухах, клацання чи відчуття вискакування щелепи або, навпаки, відчуття блокування щелепи, порушення сну, швидкої втомлюваності під час розмови, порушення постави тощо. Більшість цих проблем можна вирішити та контролювати за допомогою фізичної терапії.

Фізична терапія рекомендована за комплексного лікування бруксизму. Дедалі більше в західному світі спостерігається співпраця стоматологів із фізичними терапевтами, щоби забезпечити ефективне лікування пацієнтів із бруксизмом. Робота з фізичним терапевтом, який розуміє черепно-лицьові розлади, є вирішальною для успіху.

  • Фізичний терапевт може обстежити рухливість скронево-нижньощелепного суглоба та м’язів, які оточують суглоб для виявлення рухових дисфункцій.
  • Фізичний терапевт може провести комплексне обстеження постави, шиї, плечового поясу та грудного відділу хребта, щоби визначити, чи впливають ці структури на ваші симптоми. Метою фізичної терапії є відновлення взаємодії між цими структурами тіла.
  • Фізичний терапевт може допомогти відновити природний рух щелепи та зменшити біль обличчя, голови та шиї.

Учені ще досліджують ефективність фізичної терапії в комплексному лікуванні наслідків бруксизму. Але згідно з журналом Американської асоціації фізичної терапії, таке втручання полегшує деякі симптоми, хоча серйозні проблеми із прикусом та хронічні проблеми зі скронево-нижньощелепним суглобом вимагають інших видів лікування.