The Village Україна обирає книжки місяця та пояснює, чому їх варто читати

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Художня література


Інґеборґ Бахман «Тридцятий рік»

«Книги – ХХІ»

Переклад з нім. В. Кам’янця

Інґеборґ Бахман – австрійська письменниця, одна з найбільш знакових німецькомовних авторок другої половини XX століття. Увірвавшись у повоєнний літературний світ зі своєю поезією, Бахман жила як горіла. Вона багато працювала, захоплювалась іншими людьми, нестримно кохала… Визнання, відзнаки, номінування на Нобелівську премію у тридцять сім років – надто добре, щоб не таїти згубних пристрастей, через які Бахман передчасно пішла з життя. Але, як це часто буває, після смерті її творчість набула нового прочитання й значення – вже феміністичного.

Збірка «Тридцятий рік» вийшла 1961 року. Тоді малу прозу Інґеборґ Бахман критики сприйняли прохолодно, закидаючи авторці відрив від реальності та надмірну емоційність. Нині ж оповідання збірки читаються і як свідоцтва минулого, в якому була страшна війна («Молодість в австрійському місті»), і як літературна присвята екзистенційній кризі («Тридцятий рік»), і як данина феміністичному наративу («Ундина йде») тощо. Чуттєва, інтелектуальна проза Бахман – це глибина, якої може сягнути лише справжній талант. Тож насолоджуймося.

Лора Дейв «Останнє, що він мені сказав»

«Артбукс»

Переклад з англ. В. Пушиної

Успішна дизайнерка та майстриня меблів Ханна мешкала у Нью-Йорку, аж поки одного дня не познайомилась із симпатичним Оуеном, який завітав до неї у майстерню у дорогому піджаку й підтоптаних конверсах. Їхній роман доволі швидко переріс у шлюб. Ханна переїхала у плавучий будинок Оуена в Каліфорнії, щоб насолоджуватись коханням, ідилію якого дещо псували підліткові вибрики його доньки від першого шлюбу. І от одного дня чоловік і батько, між іншим, майже ідеальний, зникає. Оуен залишає Ханні загадкову записку з однією фразою: «Захисти її». А своїй доньці Бейлі – сумку з 600 000 доларів. Слідом за зникненням Оуена вибухає величезний скандал в IT-компанії, де він працював. Ханна та Бейлі беруться за пошуки голови родини й несподівано знаходять стільки скелетів у минулому Оуена, що в одній шафі вони б точно не помістились.

Детективний трилер Лори Дейв, що в оригіналі вийшов 2021-го, став бестселером у США та Канаді, був відзначений Goodreads Choice Awards як найкращий представник свого жанру. Це легка, але не примітивна книжка, динамічна й захоплива – ідеальна для читання заради відпочинку. Між іншим, у квітні цього року на Apple TV+ має вийти серіал за романом, продюсеркою якого стала затята читачка Різ Візерспун.

Світлана Тараторіна «Дім солі»

Vivat

У далекому, а може й не дуже, майбутньому триває війна. Старші Брати «підкорюють країну на материку», але зіштовхуються зі спротивом у Кіммерику – колись дивовижно красивому півострові, що після загадкових Спалахів перетворився на Дешт – випалену землю з мутантами, богами сивої давнини й всюдисущим суєром – сіллю, яка проникає у все живе, змінюючи і водночас пов’язуючи. Щоб контролювати територію, проводити експерименти, Старші Брати залишили у Кіммерику станцію Матір Вітрів, колишній підводний човен, що силою думки злого генія Гавена Белокуна став ширяти у повітрі.

Від нього ж один зі Старших Братів Талавір Каркінос отримує завдання – спуститись у Дешт, знайти науковця Мамая, а з ним і давню реліквію – Золоту Колиску, чи то суперпотужну зброю, чи то вигадку. Серед мутантів Талавір зустріне лікарку Ма, її незміненого сина Бекира, старійшину Азіза-бабу. Свідомість чоловіка стане домівкою для духу відважної цариці з минулого Амаги та її брата Тарга, що от-от має переродитись у могутнього демона… Ця строката компанія боротиметься за щось дороге для кожного з них та врешті – за свободу свого «солоного від крові і сліз дому».

Світлана Тараторіна розповіла майже реальну історію Криму, зробивши це максимально нереалістично. Синкретизм її твору, роману-постапокаліпсису, часто викликав думки про «Дорогу» Кормака Маккарті й про те, наскільки лаконічне «ніщо» може вразити набагато сильніше, ніж перенасичений фантазіями, хоч і створений з відчутною любов'ю, світ після катастрофи.

Йорн Лієр Горст «Слідство в мережі»

«Нора-Друк»

Переклад з норв. Н. Іваничук

Детективний роман-середняк про сьогодення, в якому злочини можуть розкриватись в інтернеті. «Слідство в мережі» аж шістнадцята книжка популярного норвезького письменника Йорна Лієра Горста про роботу поліцейського, інспектора Вільяма Вістінґа. Перший роман з цим героєм вийшов 2004 року, коли сам автор ще працював правоохоронцем. Та «Слідство в мережі» читається як самостійний твір, абсолютно не прив'язаний до попередніх книжок серії, хіба що без попереднього контексту образ Вістінґа, який вже тридцять років працює у поліції, видається позбавленим розвитку характеру, сформованим і доведеним автором до ідеалу, направду дещо штучного.

І про сюжет. Відповідальний норвезький інспектор, перевіряючи робочу пошту, бачить дивний лист. В ньому йдеться про зникнення норвежки Астрії – активної учасниці онлайн групи аматорів, які розслідують вбивство австралійської туристки Рубі Томпсон в Іспанії. Доволі швидко втягуючись в цю історію, Вільям Вістінґ зрозуміє, що йдеться не про один злочин, а цілу серію вбивств жінок. Перенасичений персонажами, інколи хаотичний у сюжетних лініях, цей роман Горста цікавий не стільки розслідуванням, скільки внутрішньою кухнею взаємодії правоохоронців різних країн. Скидається на те, що автору час перепочити від Вістінґа, відправивши його на заслужений відпочинок, а самому зайнятись розробкою чогось нового і не стільки разів повторюваного.

Сара Дж. Маас «Дім Землі та Крові. Місто Півмісяця»

«Небо»

Переклад з англ. Ю. Підгорної

Книжка, що справляє неоднозначне враження, особливо якщо не читати попередніх романів авторки й не бути її фаном, готовим пробачити все, аби з трепетом побачити улюблене ім'я на новій обкладинці. Власне, Сара Дж. Маас – відома американська письменниця, що працює у жанрі фентезі. За статистикою 2022 року Маас продала понад дванадцять мільйонів примірників своїх романів. Пише вона циклами, а це означає, що і у «Дому Землі та Крові» є продовження, наразі ще одна книжка готова та одна анонсована.Отже, події роману, що за жанром є міським фентезі, відбуваються на планеті Мідґард. Її населяють представники чотирьох домів.

До репрезентантів першого, Дому Землі та Крові, належать перевертні, люди, відьми, звичайні тварини і багато інших. Всі вони співіснують з купою чарівних істот, не в сенсі моральних якостей, а лише походження. Їх всіх настільки багато, що часом втомлюєшся від надмірності образів Маас, часто, здається, створених заради загальної атмосфери, ніж для розвитку сюжету. А він, своєю чергою, обертається довкола Брайс, молодої жінки, помічниці чаклунки, яка має магічні здібності, але тримає це в таємниці. Одного дня її усталене життя різко зміниться. Хтось жорстоко вб’є найкращу подругу Брайс – Даніку, воїтельку-перевертня. Розслідуванням цієї справи й займатиметься Брайс разом із Гантом. В книжці буде багато лайки, сексу та іншого екшну, враження від якого псуватиме відчуттям хаосу, вимученості історії, цінність якої, здається, полягає більше в декораціях, ніж у змісті.

Нон-фікшн


Томас Совелл «Дискримінація і нерівність»

«Наш Формат»

Переклад з англ. Н. Дейнеки

Томас Совелл – знана й поважна особистість у США. Його називають одним з найвидатніших соціальних теоретиків країни. Автор понад сорока книжок з економіки, расової політики, питань освіти, різних процесів культури, колумніст, чиї статті виходили у Forbes, The Wall Street Journal, The Washington Times, The New York Post тощо, людина з чудовою освітою – Совелл народився в бідній родині й дуже добре знав, що таке сегрегація. Він захоплювався марксизмом, потім пристав на бік консерваторів, щоб врешті зупинитись на лібертаріанстві, маючи й до нього критичні зауваження.

Книжка «Дискримінація і нерівність» – потужний зразок масштабності мислення її автора. Томас Совелл починає з економічних передумов виникнення нерівності серед людей. Далі розкладає по поличках дискримінацію як соціальне явище, розглядає імміграцію в контексті «самостійного відокремлення», виступає проти «емоційних формулювань», зокрема тих, що стосується расизму, бо вони заважають пошуку причинно-наслідкових зв’язків нерівності. І врешті робить висновок: «Будь-який серйозний погляд на світ у тому вигляді, в якому він є сьогодні навколо нас, повинен ґрунтуватися на тому, що підтримка загальної порядності, а тим паче миру й гармонії серед живих сучасників є серйозним викликом як між народами, так і всередині народів».

Олена Паренюк, Катерина Шаванова «Страшне, прекрасне та потворне в Чорнобилі»

«Віхола»

Радіобіологині Олена Паренюк і Катерина Шаванова вважають, що наука ближче, ніж здається, а тому прагнуть заохотити читачів відійти від маскультівського сприйняття Чорнобиля, натомість заглибившись у радіобіологію та радіоекологію. Та перед тим – важливі зауваги, спричинені повномасштабним російським вторгненням: «Аварія 1986 року переформатувала стандарти й філософію безпеки проєктування та експлуатації АЕС. Відбулося «немислиме»: подія з правої частини статистичного розподілу прийшла в реальність. Війна поставила питання захисту об’єктів під час воєнної агресії». З новин не зникає Запорізька АЕС, ми живемо в умовах постійної радіаційної загрози. І весь цивілізований світ не знає, що з цим робити…

Але давайте про книжку. Після історії знайомства Олени та Катерини помандруємо ще далі – у часи, коли атом був геть не мирним. Авторки книжки розповідають, як людство опинилось у залежності від атомної енергетики й постало перед загрозою масштабних катастроф, для класифікації яких, виявляється, існує Міжнародна шкала ядерних подій, описують різницю між двома Зонами відчуження – у Чорнобилі та Фукусімі… Щедро пересипаючи науковий матеріал жартами та різноманітними цікавинками, Паренюк і Шаванова пояснюють важливі речі, тим самим роблять внесок у підвищення рівня обізнаності нас із вами про радіаційну безпеку. Попередженим завжди бути краще, ніж заскоченим зненацька.

Роберт М. Гейзен «Симфонія вуглецю»

«Фабула»

Переклад з англ. О. Буйвола

Можна вірити у те, що світ був створений суворим, але справедливим богом за сім днів, а можна йти за наукою, яка вважає, що все відбулось набагато швидше – за 17 хвилин, протягом яких стався «сплеск ядерної активності, що має назву первинний нуклеосинтез Великого вибуху». Десь 13,8 млрд років тому «вся матерія, енергія й сам космос раптом виникли в одній точці». А до чого ж тут вуглець? Він, хоч і в дуже малій кількості, з'явився у ті хвилини бурхливого розвитку Всесвіту, щоб потім стати основою «хореографії появи планет, життя і нас з вами».

Роберт М. Гейзен, американський мінералог, астробіолог, професор геофізики, переконаний, що вуглець є унікальним елементом, про який ми, на жаль, дуже мало знаємо. Щоб хоч трохи виправити цю несправедливість, науковець написав ідеальний нон-фікшн – захопливий і дуже інформативний. Чому зірки є двигунами хімічної еволюції? В чому полягає революційність досліджень мінералогії надвисокого тиску? Яке небесне тіло зробило найважливіший внесок у збільшення запасів земного вуглецю? Чим страшний метан, що може вивільнитись через кліматичні зміни на Землі? На ці та багато інших цікавих, несподіваних й важливих запитань дає відповіді Роберт М. Гейзен у книжці, яка нагадує, наскільки унікальним й безмежно дивовижним є наш світ.

Деніел Пінк «Сила жалю»

«Лабораторія»

Переклад з англ. І. Бодак

На початку книжки, побіжно аналізуючи масову культуру з її захопленням позитивним мисленням, американський письменник, журналіст, продюсер Деніел Пінк доходить висновку, що «жаль не є чимось небезпечним чи ненормальним, що передбачає сходження з проторованого шляху до щастя». На думку автора, сумне почуття є дуже корисним, адже прояснює та інструктує. «Правильно проаналізований жаль не тягне нас на дно, а навпаки – штовхає вгору». Тому, як це працює, і присвячена книжка Пінка.

Автор звертається до розвиткової психології та досліджень вчених-когнітивістів, щоб пояснити, чому жаль є фундаментально важливим для розвитку людини. Потім з точки зору «гігієни рішень» розповідає, як негатив вберігає нас від поспіху й помилок. А ще жаль підвищує продуктивність та допомагає глибше сприймати деякі життєві ситуації. Завдяки книжці Деніела Пінка стає зрозуміло, скільки уваги поведінкова психологія надавала й надає досі цьому почуттю. Вадання дає вичерпні й науково обґрунтовані відповіді на запитання: «Про що жалкують люди?». Автор сподівається, що завдяки їм кожен з нас навчився використовувати жаль – не випадковий дар мозку – виключно на краще.

Джулія Де Амічіс, Ернесто Ассанте «РокІнфо. Історія рок-музики»

«Жорж»

Переклад з англ. Є. Ліра

Перемога харизматичних італійців Måneskin на «Євробаченні-2021» повернула інтерес до року, який зачекався свіжої крові. Тому, сподіваємось, книжка ілюстраторки Джулії Де Амічіс та музичного журналіста Ернесто Ассанте буде цікавою не лише тим, хто колись збирав кишенькові гроші на піратські касетні записи Nirvana.

Здавалося б, що нового можна написати про The Beatles чи Metallica? Але концепція видання «РокІнфо» ґрунтується не стільки на текстах, скільки на візуальній складовій, на тому, як за допомогою інфографіки можна послідовно, масштабно і головне – швидко подати великий масив інформації. Отже, як зазначено у вступі, книжка намагається поєднати кілька речей: перше – історії гуртів і портрети музикантів, друге – зображення, а саме фото, графіку, які додають контексту та образності оповіді, третє – інфографіку, що, на думку авторів є «яскравим, всеосяжним і навіть “музичним” способом розповісти історію рокерів у незвичній, стислій, чіткій і захопливій формі». Виглядає справді ефектно. Приємно, що разом із класиками напряму – Бобом Діланом, Led Zeppelin чи The Doors – у книжці знайшлося місце і для Coldplay чи Емі Вайнгауз.