The Village Україна обирає книжки місяця та пояснює, навіщо їх читати.

Художня література

Бен Елтон «Знову й знову»

Видавництво Старого Лева

Переклад з англ А. Маслюха

Бен Елтон – успішний і відомий у Великій Британії актор, драматург, комік, режисер, здається, він досяг успіху в кожній справі, за яку брався. Створенням прози Елтон захопився у 1989 році. Відтоді в нього вийшло сімнадцять романів. Книжка «Знову й знову» з’явилася 2014 року. Можливо через те, що в цьому творі автор відійшов від свого улюбленого жанру детективу, роман отримав менше уваги різноманітних рейтингів, утім, є цікавим читвом. «Знову й знову» – твір синтетичний, що поєднує альтернативну історію та шпигунський роман.

Головний герой, Г’ю Стентон, нагадує добре відомого агента 007, вигаданого іншим письменником. Він – колишній військовий і шукач пригод, який переживає втрату дружини та двох дітей. Колись Стентон навчався у Трініті-коледжі Кембридзького університету, куди його через багато років після випуску раптом покликала колишня викладачка. Несподівано для себе чоловік отримує суперсекретне завдання від ордену Хроносу, засновником якого колись став сам Ісаак Ньютон… На Стентона чекає подорож у часі. Він має змінити минуле, щоб уникнути жахливого сьогодення. Та чи таким таємним є його завдання? Невже лише «Граніт» Стентон намагатиметься вплинути на плину часу? Бен Елтон створив захопливу книжку з динамічним сюжетом, яскравими персонажами, що, попри свою приналежність до белетристики, порушує важливе питання відповідальності за помилки минулого та їхні наслідки в майбутньому.

Ненсі Г’юстон «Розколини»

Видавництво Анетти Антоненко

Переклад з фр. І. Рябчія

У кожному з нас є як відбиток попередніх поколінь, так і розколини, пов’язані з колективною пам’яттю та персональним забуттям. Одним цим реченням можна передати головну думку роману Ненсі Г’юстон, франкомовної канадської письменниці. Використовуючи прийом ретроспекції, авторка відмотує плівку історії однієї родини від 2004 до 1945 року, щоб зосередитись на тому, що формує особистість: заперечення коріння чи його прийняття, вчинки інших чи власний вибір, любов до людей чи відчуття вищості над ними… Г’юстон розпочинає оповідь із Сола, шестирічного каліфорнійського хлопчика, який поглинає інформацію з інтернету й бавиться у війну, спостерігаючи за захопленням батька діями американських солдатів в Іраку. Друга частина переносить у 1982 рік.

Знайомимося з теж шестирічним Рендаллом, який колись стане батьком Сола. У своєму дитинстві він починає дізнаватись про минуле бабусі Ерри, популярної співачки. Якимось чином вона дотична до тих часів, коли німці викрадали дітей з інших країн і виховували у спеціальних закладах, щоби потім віддати вже в німецькі родини. У третій частині вирушаємо у 1962 до Канади, де мешкає маленька Седі, майбутня бабуся Сола. Вона дуже сумує за матусею, яка весь час віддає сцені. І на завершення – історія шестирічної Крістіни (потім Ерри). Разом із родиною в Німеччині вона переживає останні роки війни та раптом дізнається, що її вдочерили… «Розколини» – тонка робота. Своєю майстерністю Г’юстон створює атмосферу приватної розмови з читачем, у якого попереду – висновки, а не тільки враження.

Майкл Свонвік «Донька залізного дракона»

Видавництво Жупанського

Переклад з англ. Є. Онуфрієнка

Роман американського письменника, що вийшов 1993 року, поділив прихильників фантастики на два табори: одні вважали його глибоким філософським твором, де психоделіки рівно стільки, скільки її вимагає час написання й тема твору, інші ж були розчаровані рваним сюжетом, ширмою фентезі, за якою ховалась критика суспільства споживацтва й роман-виховання, дорікали автору, що вигаданий ним світ увібрав надто багато від різних піджанрів, перетворившись на хаос. Але будемо послідовними. «Донька залізного дракона» розповідає про долю Джейн, людської дитини, яка опинилася у світі ельфів, духів, фейрі та інших надприродних істот із переважно кельтської та германської міфології.

Вона тяжко працює на заводі, терпить знущання та мріє змінити своє життя. Джейн вдасться втекти завдяки дракону ‒ істоті, створеній із допомогою магії й технологій. На цьому епізоді гостросюжетність роману на деякий час вичерпається. Далі читач спостерігатиме за дорослішанням героїні, її непростими стосунками з чарівними істотами, пошуком відповіді на концептуальні запитання: «Хто я? Звідки прийшла і куди прямую?», дізнається більше про світ, де на факультеті чаклунства студенти використовують аргоновий іонний лазер. «А де ж дракон»?, ‒ цілком справедливо зауважите ви. Він знову з’явиться пізніше, щоб вмовити Джейн взяти участь у знищенні Всесвіту… Роман Свонвіка дійсно залишає неоднозначне враження. Але те, що з нього краще не починати знайомство з фантастикою, можна стверджувати без сумнівів.

Рут Веа «Одне за одним»

Рідна мова

Переклад з англ. О. Дятел

Десятеро людей, що пов’язані спільною роботою в музичному стартапі «Снуп», збираються на зустріч у шале високо у французьких Альпах. Усіх їх пов’язують таємниці та гроші – коктейль, після якого можна втратити голову, в прямому, а не переносному сенсі. На будинок сходить лавина, відрізаючи його від зовнішнього світу. Але ще до цього стається загадкове зникнення Еви, однієї із засновниць компанії. З цього починається низка вбивств, розслідувати які доведеться кухарю Денні, а найбільше – Ерін, адміністраторці шале.

З перших сторінок книжки важко не помітити її схожості з класикою детективу – романом Агати Крісті And Then There Were None. Власне, Рут Веа, британська авторка трилерів, не приховує, що на її творчість вплинула одна з найпопулярніших у світі письменниць. Але самої лише любові до Агати Крісті замало, щоб повторити її успіх. «Одне за одним» – книжка на кілька вечорів, що десь у двох епізодах дійсно пришвидшує серцебиття, при тому, що особу лиходія можна встановити з перших сторінок. Рут Веа зловживає штампами, коли йдеться про формування образів, не заглиблюється у психологію персонажів і тримає конфлікт на поверхні. Коротко кажучи, залишається вірною собі, на жаль, не більше.

Ахмет Уміт «На згадку про Стамбул»

Алемак

Переклад з турец. О. Чичинської

Якщо ви любите Стамбул чи давно мрієте потрапити в це дивовижне місто, історичний детектив популярного турецького письменника забезпечить подорож, довжиною у 688 сторінок. У передмові до твору Уміт зазначає, що прагнув передовсім створити роман про місто, славне своєю минувшиною. Задум вдався, хоча інколи завзяття письменника щодо відповідності історичній правді чи описів старожитностей колишнього Константинополя було забагато, що помітно обтяжувало текст і заважало розвитку детективної лінії. Отже, в сучасному Стамбулі знайдено жертву, яка тримає в руках монету, викарбувану в сиву давнину.

Розслідувати злочин буде старший комісар Невзат Акман – корінний мешканець міста на узбережжі Босфору. Розплутуючи клубок загадок, він не лише шукатиме вбивцю, а й дізнаватиметься неймовірні подробиці з минулого Стамбула. Після першої жертви буде ще шість, як і старовинних монет, як і знакових пам’яток міста. Невзат Акман має з’ясувати, що ж поєднує всі ці вбивства, щоб розірвати ланцюг смертей… Роман Ахмета Уміта викликає неоднозначні враження, бо заглибленість автора в історичний матеріал заслуговує на щиру повагу, але гостросюжетна складова надто помітно відходить на другий план, хоч мала б бути рівноцінною. Проте спробувати однозначно варто, хоча б для того, щоб розширити власне уявлення про турецьку літературу, що живе не Орханом Памуком єдиним.

Нон-фікшн література

Ізабель Вілкерсон «Каста»

Лабораторія

Переклад з англ. Н. Яцюк

За даними галузевого американського видання Publishers Weekly на кінець 2020 року було продано понад 500 000 примірників книжки журналістки Ізабель Вілкерсон, що присвячена «тихому землетрусу» – розбрату між мешканцями однієї країни чи всієї планети. «Посилення напруги в серцях людей може відродити давно поховані загрози, а деякі патогени неможливо знищити». Ізабель Вілкерсон має на увазі розшарування суспільства, навіть більше – кастовість, що завжди поділяє людей на кращих і гірших, чистих і брудних, досконалих і неповноцінних… «За всю історію людства вирізняються три кастові системи. Трагічно швидко сформована, страхітлива й офіційно переможена кастова система нацистської Німеччини.

Давня, тисячолітня кастова система Індії. А також мінлива, негласна кастова ієрархія в Сполучених Штатах Америки, заснована на расах», – пише авторка. Вілкерсон міркує про те, що розподіл суспільства незримо впливає на кожного з нас, в чомусь маніпулюючи, десь позбавляючи поступу, але «той факт, що комусь із нас вдається створити міцні зв’язки, що долають штучне розмежування людей, є свідченням краси людського духу». На основі попередніх досліджень і матеріалів, що були зібрані вже до книжки «Каста», авторка виокремила вісім стовпів кастової системи, навела страшні приклади поділу суспільства та спробувала уявити, яким би був світ без каст. Так, вільним. І досягти цього можна завдяки відповідальності за свої ж невігластво, емпатію та вибір.

Сара Ґей Форден «Дім Ґуччі»

Фабула

Переклад з англ. О. Татаренко

Так, саме за цією книжкою Рідлі Скотт зняв однойменну стрічку, що нині збирає повні кінозали. Створила її журналістка й редакторка, яка п’ятнадцять років своєї роботи в Італії досліджувала перетворення сімейних бізнесів, як-то Gucci, Armani, Versace, Prada, Ferragamo, на мегабренди. Якщо фільм британського кінорежисера сфокусований на стосунках Мауріціо Ґуччі та Патриції Реджані, то Сара Ґей Форден подає максимальну повну історію родини, починаючи із засновника династії – Ґуччіо Ґуччі, який наприкінці XIX століття втік із Флоренції, щоб знайти власний життєвий шлях, завершуючи справжніми фінансовими війнами, які наприкінці 2000-х вело керівництво дому Gucci, в складі якого вже не було жодного представника сім’ї.

Кілька розділів книжки присвячено розслідуванню справи вбивства Мауріціо Ґуччі й суду. Якщо після перегляду фільму вам не даватиме спокою запитання: «Як у часи, коли на вулицях були відсутні камери спостереження, можна було розкрити таку справу?» – знайдете відповідь у виданні. Вона заслуговує на окрему екранізацію в дусі відчайдушних кримінальних драм. Книжка Форден, уважна до деталей і подробиць, цілком заслужено стала бестселером, адже зосереджена не лише на світі гламуру та пожадливості, а й на історіях людей, кожна з яких по-своєму щаслива чи сумна.

Вадим Яненко «Прикладна палеонтологія»

Віхола

«Динозаври, мамонти та їхні пригоди після вимирання» – підзаголовок видання кандидата біологічних наук Вадима Яненка дійсно інтригує, запрошуючи до близького знайомства з цікавезною наукою, що розгадала чимало таємниць минулого. «Прочитавши цю книжку, ви раз і назавжди запам’ятаєте, що палеонтологія – це не лише про динозаврів, а й про інших тварин минулого.

Ви «на око» зможете відрізнити палеонтолога від археолога та ніколи не будете робити їм нерви, плутаючи їхні об’єкти дослідження. Крім того, навчитеся визначати вік скам’янілостей у себе на городі та тепер точно дізнаєтеся, жили все-таки динозаври на території сучасної України чи нас таки наламали?!» – важко встояти перед гумором автора й тією легкістю, з якою Яненко закохує навіть «випадкових перехожих» у справу свого життя. Жартів, мемів, захопливих фактів й цінної інформації, наприклад, про носорогів волохатих, «котів, які не їдять сметанку» чи ігуанодонта з Криму, буде рівно стільки, щоб задовольнити цікавість і розпалити жагу читача до нових знань.

Вілл Сміт, Марк Менсон «Will. Вілл»

BookChef

Переклад з англ. І. Павлишиної

От і настав час, коли зірки 2000-х у свої 50+ одне за одним натхненно пишуть автобіографії, щоб поділитися історіями злетів і падінь із тими, для кого вони є символами щасливого дитинства чи бурхливої юності. Не встиг український читач відійти від радісної зустрічі з життєвою мудрістю Метью Макконагі, як уже має можливість дізнатися про становлення творчої особистості Вілла Сміта. І знову книжка, що сприймається неоднозначно. Якщо постать Сміта подобається читачеві, припаде до душі й автобіографія. В ній Вілл намагається бути максимально відкритим і щирим.

Урешті, його оповідь не лише про людину, але й про історію хіп-хопу, кіно певного періоду. Зірка згадує дитинство в родині, де батько любив перехилити чарчину та тримати у страху дружину з дітьми, розповідає про те, як зустрів кохання свого життя… А от тим, кому постать Сміта просто цікава без зайвих сентиментів, книжка може здатися дещо пафосною, такою, що ледь-ледь не скочується до нарцисизму. В будь-якому разі автобіографія відомого актора має кілька дійсно яскравих епізодів, влучних метафор життя, які змусять замислитись над питаннями власного шляху чи відносності успіху.

Філіпп Деттмер «Дивовижний імунітет»

Клуб Сімейного Дозвілля

Переклад з англ. О. Бершадської

«Імунна система – прекрасне диво природи, не схоже на жодне інше», – стверджує Філіпп Деттмер, засновник YouTube-каналу Kurzgesagt, що популяризує науку вже серед 17 мільйонів підписників. Свою першу книжку він не дарма присвятив тематиці самозахисту людського організму. У передмові автор зауважує: «Дізнавшись, як працює імунна система, ви зрозумієте, як вакцини рятують вас і ваших дітей, та оціните їхню корисність. Почнете ставитися до різних захворювань із більшим розумінням і набагато меншим страхом. Станете менш сприйнятливими до пропозицій продавців сумнівних «чудодійних» ліків проти всіх хвороб».

З чого можна зробити висновок, що антивакцинатори та продавці «фуфломіцинів» – проблема не лише для України. А в контексті пандемії COVID-19 від їхньої діяльності вже не до жартів. Книжку Деттмера можуть читати школярі, заклопотані дорослі і їхні скептично налаштовані телебаченням літні батьки, бо написана вона максимально просто та зрозуміло. Як працюють вроджена й адаптивна імунна системи? Яку роль відіграють цитокіни? Що таке система комплементу? З допомогою чого антитіла долають ворогів нашого організму? Про все це автор розповідає, граючись і жартуючи, щоб донести інформацію, що може врятувати життя.