Коли в 2014 році Вівек Мурті став Генеральним хірургом США, він думав, що йому доведеться боротися з цілком інакшими хворобами. Однак у результаті досліджень і зустрічей із людьми, які постраждали через недоліки системи охорони здоров’я, він зрозумів, що в основі багатьох проблем — від ожиріння до залежності, від хронічних захворювань до психічних розладів — лежить саме самотність.

Що це за стан? Детальніше Вівек дослідив його у своїй книжці «Самотність. Сила людських стосунків», яка 20 листопада виходить друком у видавництві «Лабораторія».

 Ця книжка — важливий атрибут в сучасному суспільстві. Бо вона пояснює це почуття самотності якнайповніше, але – що головне! – допомагає з ним впоратися. В Україні за час карантину з’явилися онлайн-консультації психолога, телефонна підтримка самотніх людей, і ці ресурси мали значний попит. Нам усім потрібно відновити цей втрачений зв’язок з оточенням, і Вівек Мурті пояснює на власному досвіді реальних людей, як це зробити. Медитація, нові знайомства, взаємний обмін усмішками з баристою в кав’ярні – вони насправді можуть витягти з пригніченого стану і зробити нас трошки більш залученими в життя. Тож для мене ця книжка – переосмислення самотності як такої, її сутності та значущості. Бо поглянувши навколо можна зрозуміти – я не самотній, я є частиною цього суспільства

Юлія Перекрест

Координаторка маркетингу видавництва «Лабораторія»

Самотність – багатовимірна

«Дослідники визначають три «виміри» самотності, які відображають певний тип стосунків, яких не вистачає. Інтимна, або емоційна самотність – це прагнення мати близьку людину, якій можна довіряти, чи партнера для інтиму, тобто людину, з якою у вас буде глибокий взаємний зв’язок любові й довіри. Реляційна, або соціальна самотність – прагнення мати якісну дружбу та соціальне товариство й підтримку. Колективна самотність – жага мати коло спілкування чи спільноту людей, які поділяють ваше розуміння сенсу життя та інтереси. Усі разом, ці три виміри відображають повний діапазон якісних соціальних зв’язків, які потрібні людям для хорошого життя. Брак стосунків у будь-якому з цих вимірів може зробити нас самотніми, що допомагає пояснити, чому в нас може бути хороший шлюб, але нам однаково буде самотньо без друзів і товариства.»

Самотність – не те саме, що бути на самоті

«Самотність визначається нашим внутрішнім рівнем комфорту. Саме це відрізняє самотність від усамітнення. Коли нам самотньо, ми нещасні й прагнемо позбутися цього емоційного болю. На противагу до цього, усамітнення – це стан мирного перебування сам на сам із собою чи в добровільній ізоляції. Це чудова нагода для самоаналізу і можливість поспілкуватися із собою без того, щоб нас відволікали чи турбували. Усамітнення підсилює розвиток нашої особистості, креативність та емоційний комфорт, дозволяючи нам розмірковувати, відновлюватись і поповнювати запас життєвої енергії. Упродовж тисячоліть монахи й аскети в різних духовних традиціях прагнули усамітнення як можливості для самозаглиблення і поновлення зв’язку з божественним. На відміну від самотності, усамітнення не обтяжене соромом. Це радше сакральний стан.»

Природа зробила так, щоб ми страждали від самотності

Нам усім треба знати, що ми важливі, що нас люблять. Це глибоко закорінені потреби, які гарантують утіху від стосунків, і коли їх задоволено, наше життя зазвичай стає здоровішим, продуктивнішим і загалом приємнішим. А якщо ці потреби так і залишаються незадоволеними, ми страждаємо. Коли ми в полоні таких страждань, важко уявити, що ці муки – частина задуму еволюції. Проте очевидно, що самотність виконує життєво важливу функцію. Вона попереджає нас, коли бракує дечого необхідного для виживання – соціального зв’язку.

Відчуття самотності – спадкове

«Дослідники підтвердили, що гени справді відіграють певну роль у хронічній самотності, хоча й близько не таку велику, як досвід і обставини. Дослідивши дані, отримані від понад 10 тисяч людей віком 50 років чи більше, вчені дійшли висновку, що тенденція почуватися самотніми впродовж усього життя, а не час від часу через обставини, на 14–27 відсотків спадкова, як свідчить аналіз спільних варіантів генів. В інших дослідженнях, зокрема дослідженнях близнюків, де вивчали загальну успадковуваність самотності, підтвердилося інше число – аж 55 відсотків. Однак тут важливо зазначити, що самотність – не окремий стан, а емоційна реакція. Успадковується не самотність… а болючість роз’єднання.»

Щоб не бути самотнім, важливо допомагати іншим

«Просоціальна поведінка, наприклад, допомога іншим людям, знижує тривожність, страх загрози, дає відчуття більшої безпеки. Крім того, зазначив науковець, цей низькостресовий стан зв’язку – наш природний стан. Ми біологічно закодовані почуватися не тільки краще, а й нормально, коли ми разом.»

Віддавайте свій час близьким

«Якщо спитати сучасних людей, що для них найцінніше в житті, то більшість назве сім’ю та друзів. Однак те, як ми проводимо свої дні, часто суперечить цим цінностям. Світ XXI століття вимагає, щоб ми зосереджувались на заняттях, які неначе постійно змагаються за наш час, увагу, життєву силу та відповідальний підхід. Багато з цих занять – самі по собі змагання. Ми змагаємося за посади й статус. Конкуруємо за майно, гроші й репутацію. Ми силкуємося залишатися на плаву й рухатися вперед. А тим часом стосунки, які ми нібито високо цінуємо, в цій гонитві занепадають».

Що робити з соцмережами?

«Соцмережі можуть допомагати людям у пошуку важливих контактів. Особливо це актуально для спільнот, які історично були ізольовані чи маргіналізовані. Але за неналежних обставин вони можуть загострювати самотність, бо підсилюють порівняння, дають змогу одним цькувати інших і стають сурогатом якісних стосунків. Однак збалансоване користування цими платформами – завдання не з легких. Соцмережі щільно переплелися з нашим суспільно-професійним життям. Якщо ви журналіст, то не можете собі дозволити повністю відмовитись від Twitter. Якщо шукаєте нову роботу, то вам важливо мати профіль і бути присутніми на LinkedIn. Якщо ваші родичі й друзі користуються соцмережами, щоб оголошувати про важливі життєві події чи тусовки, то ви можете опинитися за бортом, якщо вас не буде на цій платформі.»

 Вартість:

 «Лабораторія» (українською)

   друкована: 179 ₴