The Village Україна продовжує щомісячну рубрику з найцікавішими прем’єрами української музики. На прохання редакції музичний критик Сергій Кейн виділяє 10 нових треків, які вийшли в листопаді та грудні.

Антон Слєпаков та Андрій Соколов – «Клуб якого немає»

Київський поет Антон Слєпаков («Вагоновожаті») з перших місяців вторгнення документує щемкі образи війни, а електронний продюсер Андрій Соколов занурює їх у по-кінематографічному живу атмосферу. Їхній проєкт «Warнякання» починався як оперативна фіксація реальності, епізодичні мистецькі акти тут і зараз, а за півтора року виріс у майже 70-хвилинний альбом – перший том документальної енциклопедії нашого спільного складного досвіду.

«Клуб якого немає» – одна з найсвіжіших композицій – присвячена легендарній дніпровській митцівні Module, яка зокрема випустила альбом, та об’єднанню Module Squad, що боронить нашу країну в лавах ЗСУ. Рядок «Решту закинули Микиті» відсилає до Микити Козачинського, співзасновника митцівні й учасника Module Squad.

Пиріг і батіг – «Весна»

Поезія Богдана-Ігоря Антонича сама по собі барвиста й жива. Та коли львівський ансамбль Мар’яна Пирожка накладає її на музику, огортає майстерно вигаданими й зіграними струнними й духовими, ця поезія розкриває всю свою магію, легкість, витриману сторіччям мудрість, глибину роздумів про буття, духовність, смерть, починає вібрувати, вирувати, викликати синестезійні відчуття.

«Зелений» альбом, розмаїтий і величний, заслуговує вже зараз вважатись сучасною класикою української музики. Сонцелюбна феєрія «Весна» в цьому альбомі розливається та грає фарбами найсоковитіше. 

Renie Cares – «Чому»

Тендітна творчість Renie Cares розквітає в дебютному альбомі «Легка нестерпність буття». Як і Мілан Кундера в однойменному романі, вокалістка Ірина Панчук розмірковує про крихкість людини в найтемніші часи, знаходячи відповіді в любові й спротиві.

Узагалі зберігати зворушливу ніжність попри хмурий біль – суперздібність цього гурту. Чого варта сама лише пісня «Чому», що звучить, наче голос цілого покоління української молоді – покоління, яке травмувала війна, та яке попри все продовжує плекати надії.

Polyvoda – Bonfire

Джаз-поп супергурт тихо зібрався в Києві торік, випустив кілька треків і досі лишався практично не поміченим, хоча у складі барабанщик Михайло Бірченко (Hyphen Dash, Dorofeeva), басист Денис Левченко («Бумбокс»), клавішник Кирило Чихрадзе (Hurtom), а звучить Polyvoda, як щось між джазовими тусовками Лондона й ефірами топових радіостанцій Європи. Наразі музиканти працюють над повноформатним студійником.

Anton Kramer, YUVI – «До краплі»

Два пломенисті небесні явища на обрії нової музики, дві талановиті й харизматичні натури знайшлися в чарівливій синергії. Вони підсилюють одна одну та розкривають одна в одній неочікувані якості – і от уже солодкий голос Антона Крамера відлунює тривожністю, а гнітюче холодна електроніка YUVI набуває нової субтильності. Стежити за цими двома та їхнім розвитком – суцільне задоволення.

Lely45 – «Хто ти дівчинко?»

Для «Лілу45» цей рік став поки що найпотужнішим у творчому плані: навесні артистка випустила енергійний, життєствердний альбом «Всі дівчата хороші», а восени – похмурого, тужливого «Чорного лебедя». Ці контрастні стани зливаються воєдино, наче алегорія мирної й нової реальності, зламу, внутрішнього конфлікту, «катастрофи, яку практично нереально передбачити».

Пісня «Хто ти дівчинко?» виразно проявляє той нерв у голосі й текстах, який робить «Лілу45» однією з найблискучіших молодих артисток країни.

Postman – Segundos Transparentes

На свіжій платівці Still Life Костянтин Почтар поєднує лаконічну поезію, сповнену яскравих і загадкових образів, і вишукану музичну палітру, у якій тепла акустика зустрічається з інтелігентною електронікою.

Артист малює пастельно м’які імпресіоністичні «натюрморти» – замріяні образи життя, що завмерло. Він наче дистанціюється від аудиторії, ховається за абстракціями та широкими мазками, проте водночас запрошує в захопливий ескапістський затишок. Серед найкрасивіших композицій – стишена, делікатна босанова «Segundos Transparentes».

Раніше Почтар в інтерв’ю The Village Україна розповідав про попередній альбом.

Meerkur, Ragapop – «Знаками»

Колега Почтаря по гурту 5 Vymir Вадим Лазарєв в альбомі «▲» (трикутник) втілює зважені, дорослі, аскетичні електронні етюди про тривожність, страхи та волю до життя. Номер «знаками» наділений особливою високовольтною напругою й натиском, характерними для співтворців треку – Ragapop. До слова, зводив трикутний альбом учасник Ragapop Антон Очеретяний.

Схожа – «Від чуття»

Настя Схожа всіляко гралася зі звучанням у попередніх роботах, а в довгограї «Цвіт крилець метелика» йде в акустику, постає перед аудиторією оголеною емоційно й музично, лишає тільки голос і супровід піаністки. Ба більше, увесь альбом писався одним дублем, а музика й тексти часом народжувались в імпровізації під час запису. У цих піснях дівчина демонструє свою справжність і пропонує разом із нею у вразливості віднайти силу.

MC Брехунець – «Кутя»

Євген Гордєєв – не лише фронтмен дніпровського електронного проєкту Kurs Valüt, який розтанцьовує зали по всій Україні і Європі, а й автор багатьох сторонніх проєктів та альтер его, знаних лише за довільно розсіяними всесвітньою мережею треками, рідкісними виступами або й узагалі лише чутками й легендами. І ось під Різдво лейбл Dnipropop подарував нам офіційний дебютний альбом найкультовішого персонажа Гордєєва – MC Брехунця.

«Крисмас» – це легкі пісні, сповнені доброго гумору й метаіронії, створені митцем із тонким відчуттям світу. Особливо святково в цій збірці звучить, звісно ж, поетична композиція про кутю.

Обкладинка: MC Брехунець