«Їй подобається створювати речі, які часто виходять за рамки стандартів» – так описують українську піаністку Надію Шпаченко, яка щойно отримала «Ґреммі» за найкращий альбом класичної музики.

Премію присудили за останню збірку піаністки The Poetry Of Places. У ній виконавиця зіграла 10 нових композицій, автори яких надихались різними творами архітектури. Також була кураторкою та авторкою проєкту.

Музикантка народилася у Харкові, але у 14 років переїхала спершу до Ізраїлю, а потім у США. Надія Шпаченко почала займатися музикою у 5 років, а у 13 років отримала звання піаністки та стала композиторкою, виступаючи із симфонічним оркестром Харківської філармонії.

Після переїзду в США Надія Шпаченко отримала ступінь бакалавра класичної музики у школі Лонг Бард у Кембриджі, штат Массачусетс. Згодом захистила звання доктора музичних мистецтв в університеті Південної Каліфорнії. Сьогодні піаністка є професоркою музики в Каліфорнійському державному політехнічному університеті, Помона.

Українська музикантка спеціалізується на інтерпретації та виконанні нової музики, часто виступає з прем’єрами творів сучасних композиторів. Є лауреаткою низки міжнародних фестивалів, зокрема Музичної академії Заходу. Піаністка виступала із сольними та камерними концертами на найбільших майданчиках і фестивалях США та Європи: це Карнегі-хол у Нью-Йорку та Chateau de Modave в Бельгії.

Nadia Shpachenko – Scriabin's Etude (2018)

Окрім рояля, піаністка грає на іграшкових фортепіано, клавесині та перкусії. Надія Шпаченко любить імпровізувати на своїх концертах: музика часто поєднується із декламуванням і візуальним контентом.

Це не перша номінація «Ґреммі» Надії Шпаченко. У 2016 році її дебютний альбом Woman at the New Piano претендував на три статуетки премії. 

Любов Морозова

музикознавиця

Всі елементи альбому The Poetry Of Places збираються в одне, і вони дуже яскраві. Це надзвичайно потужне виконання, Надія Шпаченко володіє дуже високим рівнем. Це також важка кураторська робота і єдиний концепт, адже всі твори спираються на архітектурні шедеври сучасності та минулого. Саме ці складові перетворюють проєкт Шпаченко на щось унікальне.

Цей альбом – приклад того, як завдяки виконавиці з’явилося понад 60 хвилин нової, дуже цікавої музики, яка заснована на традиціях американської та європейської культури. Музикантку цьогоріч номінували також як найкращу продюсерку, але нагороду вона отримала за альбом. Тобто судді відзначили саме ідею та виконання.

Надія Шпаченко – американська виконавиця, і в Україні такий проєкт, яким він є сьогодні, не був би можливий. Водночас дуже важливо відзначати Надію саме як українську піаністку та представницю харківської піаністичної школи. Українське коріння музикантки проявляється в її проєктах і творах в особливій увазі до мелодизму та багатобарв’ї – те, що характерно саме для української музики. Про український елемент в її творчості також говорять і західні критики.

Класичні «Ґреммі», які стосувались України, не є до кінця нашими. Якщо говорити про минуле, то одним із найвидатніших українців премії є Володимир Горовиць. Піаніст отримав 25 статуеток і вважається рекордсменом премії. Але він отримав їх, коли виїхав з України до США. Тому перемогу Надії Шпаченко як феномен української культури я б не розглядала. Але це гарний сигнал, що музиканти з України можуть теж пройти цей шлях.