У другий репортажний день Святослав Вакарчук повертається на сцену після дворічної перерви, Dakh Daughters та DakhaBrakha насолоджуються затінененою і повною глядачів галявиною під сценою, а фронтмент гурту «Пошлая Молли» збирає урожай жіночої білизни.

Редакція продовжує знущатись над читачами, публікуючи (відредаговану та скорочену) переписку в чаті замість нормального тексту з фестивалю.

Дійові особи:

Настя Шумилова, повелителька редакційного Insta, вперше почує DakhaBrakha

Ярослав Друзюк, заступник головного редактора, підспівував і «Baby», і «Show me your love»

Наті Авдєєва, продюсерка, уникайте вмикання треку «Мишка» у її присутності

Андрій Баштовий, пам’ятає ще «ті самі» концерти OE

Ярослав: 15:45, FO SHO починають виступ. Сцена North – в диму від точки з шашликами, розташованої напроти неї.

Андрій: У переході біля метро подають ‚палені‘ мерч-футболки Океану Ельзи.

Ярослав: На East Stage валять Stoned Jesus. За час епічного концертного бойовика «I Am The Mountain» та його інструментальної частини лідер гурту Ігор Сидоренко встигає змінити футболку та представити кожного з учасників гурту. Викрадають шоу рожеві штани Сидоренка.

Андрій: Останній трек впізнають за секунди 2, коли лише бас почав грати. Ця публіка перемогла б у «вгадай мелодію» легко.

Хлопець загорнутий у білоруський прапор поруч зі сценою одночасно сидить і пританцьовує.

Ярослав: На Main Stage починає Христина Соловій. Мій улюблений факт про співачку – в неї 33,5 розмір ноги (не питайте, звідки я це знаю).

Андрій: Коли співачка біля мікрофонної стійки, людям у першому ряду видно її лише по пояс. А коли йде ближче до барабанщика, можна лише зачіску розгледіти.

Ярослав: «З латинської forte – означає голосно. Зробіть мені голосно, бо я ж не пила ще», – каже Соловій. Наступний трек – зі словами «Холодно чи тепло, ми з тобою різні».

Андрій: Новація на головній сцені – подіум, щоб вокаліст міг вибігати до людей. Дозволю собі припустити, що Святослав Іванович (Вакарчук – ред.) хоче йти ближче до людей.

Христина з майже математичною точністю нагадує, що у гостей фестивалю «лишилось тільки півтора місяці, аби завести літній Роман чи інтрижку». Я не сперечатимусь, бо з вересня усі романи та інтрижки стануть осінніми.

Ярослав: Dakh Daughters одразу розносять «Розами/Донбасом», яку нарешті випустили в студійній версії в цьогорічному альбомі «Make Up». Фрік-кабаре Влада Троїцького починає з хітів, тоді переходить до «Що ти собі думаєш?» з передостаннього альбому. Це треба бачити – здається, так кажуть в таких випадках.


Андрій: West Stage сьогодні повністю окупували проекти Влада Троїцького – перед Dаkh Daughters вже відіграли Ragapop та OY Soundsystem. Далі будуть DakhaBrakha.

Ярослав: Сорі за дешеву гру слів, але цього року увесь Atlas Weekend – це один великий мошпіт. Не через слем, а через мошок. Навіяно виступом гурту Motanka, де слемитися поки не поспішають.

Просто радий був почути наживо «Інше місто» від Dakh Daughters. Суб‘єктивно – одна з найкращих українськомовних пісень за останні років п‘ять.

Dakh Daughters закривають сет піснею «То моє море» – круто, що каверу дало нове життя використання в «Моїх думках тихих» Антоніо Лукіча. Поки один із улюблених сетів на цьому AW – якщо комусь і допомагає цьогорічний «внутрішній» формат фестивалю, то таким гуртам. Просто тепер є, де розмахнутися, і не треба обмежуватися сетами в 30-40 хвилин.

Андрій: Motanka з усім цим скандинавським фолковим вокалом і спокійною метал-мелодикою для мене звучить не гірше за Wardruna. Луцький метал з цимбалами – це щось. Пам’ятаю, як разів 10 переглядав відео їхнього виступу на Wacken.

Настя: Тепер люди йдуть у бік головної сцени, де виступають «Антитіла». У цей момент вони виконують пісню «Там, де ми є». Люди підспівують по дорозі. Вокаліст гурту Тарас Тополя намагається жартувати після кожної пісні.

Наті: Соліст вибачається, що йому доводиться шукати місце з тінню на сцені, бо (дуже) спекотно.

Я за традицією вже відвідую виступ «Антитіла» – кілька років тому під них тут вривався мій 3 річний син.

Настя: До речі, помітила багатьох батьків з дітьми.

Тут є дівчина з гіпсом на нозі – вона поклала милиці та встала, щоби знімати сцену та підтанцьовувати.

Наті: Бачу чоловіків, які зняли футболки. Заздрю їм дуже.

Зараз я напишу і ви всі пошкодуєте, що злиняли!!! Тополя виконує «Люди як кораблі» Скрябіна. Всі співають. Я, здається, зараз заплачу. Після виконання пісні Тополя запрошує всіх у Львівські круасани на політесі випити кави. Пояснює це тим, що власниця закладу донька Андрія Кузьменка.

Настя: Кайф, вся West Stage у тіні, я залишаюсь тут.

Якщо чесно, я ніколи не чула жодної пісні DakhaBrakha – зараз чую їх вперше, вони дуже класні та ритмічні. Люди підтанцьовувують, але не підспівують. Можливо, не тільки я не розбираю слів.

Ярослав: Атлас уже не дарма пройшов!

Настя: На West сцені збирається все більше людей. Поруч зі мною чоловік на інвалідному візку п‘є ігристе. Місця стає все менше. Люди гучно свистять та аплодують.

Андрій: За той час, коли я був на фесті, так багато людей на West Stage ще не було.

Ярослав: Моє вперше – вперше в житті зробив комплімент мейкапу чоловіка. Дуже круто з ґліттером чувак придумав.

Наті: Ні про що не хвилююсь, як про гурт DakhaBrakha – у +26 сидіти в цих костюмах і шапках.

Ярослав (зламаний, розчарований, розбитий): Поки головне ***балово Атласа – виступ виконавця Ramil виявився не сольником Раміля з «Курган & Agregat», а кальянним російським репом зі словами «Пару водников на подоконнике».

(повертається назад) Ніна Гаренецька з DakhaBrakha починає свою третю годину на сцені поспіль (до цього вона виступала і з Dakh Daughters). Таке враження, може ще годин десять валити.

На біс виконують Baby, за Марка приспів співають люди, гурт ніби приємно здивований аудиторією на Атласі. Baby, show me your love!

Настя (дістається до сцени, де виступатиме «Пошлая Молли»): У третій день Атласу тут було навіть трохи більше людей, коли «5’nizza» виступали.

Гурт вийшов на сцену, але поки без соліста, люди дістали телефони. Вони почали виступ з пісні «Контракт» з нового альбому.

Ярослав (вкидає в чат жарт для людей, які знають імена працівників президентського офісу): Цікаво все-таки, що його звуть Кирило Тимошенко.

Настя: «Ой как люблю Украину, пиздец», – каже «Блєдний» після другої пісні. – «Дорогие детки, резрешите представить вам группу «Пошлая Молли».

Ще кілька треків і вокаліст просить сісти усіх на підлогу.

Ярослав: Це травматичний досвід для всіх, хто був на київському концерті Franz Ferdinand. Там чуваки змушували хвилин 10 всіх сидіти.

Наті: Нарешті я потрапила на гурт, треки якого вмикаю на всіх своєї нечастих діджей-сетах. Я навіть не забула окуляри зі своїм -1,75, щоб краще бачити «Блєдного».

Настя: «Блєдний» кидає слухачам воду зі сцени. Я так хочу пити, але, на жаль, до мене не долетить. Обливає людей водою і дає «пятюні». Оооо мааааа гааааадд. «Любимая песня твоей сестры».

Перед піснею «Мишка» «Блєдний» попросив передати привіт Каті. Він мав на увазі Катю Кіщук, у дуеті з якою записаний цей трек.

Наті: ...яка зараз в Лондоні, бо народила дитину від Slowthai.

Настя: Тобто за правилом п’яти рукостискань люди, з перших рядів, яким Блєдний дав пятюню, у трьох пятюнях від Slowthai.

Ярослав: Значить, в чотирьох від Деймона Албарна, Stormzy і Skepta (у Slowthai були колаборації з ними – ред.)

Запитайте хтось в «Блєдного», коли востаннє виходила нова пісня «Пошлая Молли».

Настя: Вибачте, але вокаліст попросив 20 жіночих бюстгальтерів на сцену, інакше вони не продовжать. Перші пішли. Він реально рахує. Зібрали 15 вже. Не вистачає ще 5. Він розвісив їх по сцені, був би класний кадр. Залишилась хвилина виступу, люди хором просять «Нон стоп». І це вона!

«Я живу заради таких відчуттів», – каже дівчина позаду мене. Тим часом на головній сцені вже зібрались люди. Скоро почнеться виступ ОЕ.

Настя: Охоронець порадив мені стежити за ноутбуком, який у мене в сумці. Сказав, що вчора багато повитягували. Тож, будь уважніше.

Ярослав (перевірив свій ноут, йде слухати перший трек сьогоднішніх хедлайнерів – «Вставай»)

Андрій: У першому ряду люди з плакатом про дворічну перерву у виступах «океанів». Вакарчук не зупиняється ні на секунду – як Брюс Дікінсон з Iron Maiden.

Ярослав: Сьогодні вдень записували інтерв‘ю з гендиректором ВДНГ (скоро на The Village Україна!), він розповів, що раніше було складно підрахувати кількість відвідувачів Експоцентру, тому для цього використовували підрахунки тонн сміття на території.

Вакарчук каже, що через пандемію в ОЕ була найдовша пауза між концертами. На Atlas Weekend виступають вперше. Після «Вставай» і «Майже весна» — «Там, де нас нема».

Настя: Працівники за баром танцюють під ОЕ.

Андрій: Поки виступає ОЕ, уся територія фествалю безлюдна. Трішки людей на алеї, з контейнера на фудкорті доноситься репчина «мама-кримінал», під електронною сценою теж не несеться – усі пішли подивитись на банду Вакарчука.

Настя: Вакарчук запросив на сцену джазового трубача Дениса Аду на пісню «Стіна».

Що що, але фірмові кругові рухи стегнами Вакарчука класні.

Ярослав: Як взагалі так вийшло, що у Вакарчука досі немає власного бренду білих футболок?

(за 5 хвилин)

А, ось чому. (Вакарчук в кульмінаційний момент пісні розриває на грудях футболку, далі продовжує в жилетці на голий торс.)

Співають «Без тебе мене нема», яку цьогоріч подавали як пісню, яку написав штучний інтелект. Досі не розуміємо, чи серйозно це було, але це точно схоже на трек, який нейромережа видала, обробивши дискографії «Океану Ельзи» і Daft Punk.

Настя: Вакарчук заспівав пісню «Не питай». За традицією, люди вмикають ліхтарики та танцювали повільний танець.

Ярослав: Якщо що, це перший за понад 20 років виступ Святослава Івановича як холостяка.

Фото: Андрій Баштовий