Арт11 виставок серпня: Бахмут, незалежність і корупція

Виживання Бахмута в 1940-х роках і зараз у Бабиному Яру; виставка, яку планували ще в допандемійні часи в The Naked Room; спогади про наївне мистецтво Поліни Райко в Українському домі; пам’ять про їжу в The Stein Studio; колажі й місто від різних поколінь у Київській картинній галереї; порожній зал і спустошливий вплив війни в NAMU; соціальний коментар щодо корупції в Imagine Point і 32 роки незалежності на марках і монетах у Музеї історії Києва: зібрали добірку виставок, які варто відвідати в серпні.

 Національний центр «Український дім»

«Поліна Райко. Зникоме»

Стіни будинку-музею Поліни Райко оздоблені настінними розписами в стилі наївного мистецтва. Будинок у Олешках Херсонської області не вдалося законсервувати за 20 років після смерті художниці, а із 24 лютого 2022 року він опинився в окупації. У червні музей постраждав унаслідок підриву Каховської ГЕС російськими окупантами – повінь майже повністю знищила розписи художниці, чиї малюнки ставлять в ряд із малюнками Марії Примаченко чи Катерини Білокур. На «виставці-документі» представлять архівні фото, відеоінсталяцію, фільми про Райко і плакати від українських ілюстраторів.

  The Stein Studio

«Гостинець»

Хай як не парадоксально було б те, що Голодомор переживали в «житниці світу», їжа залишиться формою пам’яті й «замкненим колом» до кожного нового збору врожаю. І цей урожай дають навіть розорені кургани Черкаської області, каже кураторка експозиції Тамара Турлюн. Тож процеси приготування й споживання їжі стануть першими, які зобразять у The Stein Studio після початку повномасштабної війни. Раніше там регулярно проводили ярмарки сучасного мистецтва.

 The Naked Room

 «Папір, олія» і «Стіна, папір»

Галерея повертає виставку, яку планувала ще до пандемійних часів. Серію «Роботи на папері» абстракціоніст Тиберій Сильваші створив у 2019 році, щоб показати «невидиме»: чи то шар фарби на папері, чи то те, що приховує будь-яке медіа. Приховане живе між сенсом і абсурдом, між потенційним і здійсненним і зрештою не обов’язково потребує проявленості. Після «доставки» споживачу інформація (готова до відгуку чи проігнорована) переходить у зону архівів і метафізичний час живопису, вважає художник. 

Другу серію робіт митця відкриють 25 серпня, для неї стане полотном сам простір галереї, анонсують куратори виставки.

  Національний музей «Київська картинна галерея»

«Український колаж» і «Рідне місто. Київ 60-х»

Спробу вийти в абсурд у дадаїзмі і прояв несвідомого в сюрреалізмі, колаж будь-якої мистецької епохи можна порівняти з літературним «потоком свідомості». Його, на перший погляд, руйнівна ідея й хаотичність можуть сприяти розпізнаванню неочевидного. 

На виставці представлять колажі різних поколінь українських митців, починаючи від Сергія Параджанова, закінчуючи сучасниками, як-от Павла Нікітіна. Згадують і про дансько-українського митця Сергія Святченка, який заснував стиль less-колаж як базу для максимум трьох елементів і дев’яти кольорів.

Також до 20 серпня в Київській картинній галереї можна буде подивитися, який вигляд мав вічно молодий Київ кілька десятиліть тому в акварелях мистецтвознавця, колекціонера і власника аукціонного дому «Епоха» Федора Зернецького.

 Національний художній музей України (NAMU)

 «Стиснуті нескінченністю»

Концептуальна художниця українсько-туніського походження Надя Каабі-Лінке, яка мешкає в Берліні, говоритиме про відсутність орієнтації у світі без горизонту, анонсують організатори виставки.

Один з експонатів, інсталяція «Рай і пекло», створений у діалозі з історичною архітектурою музею й розповідає про втрату здатності твердо стояти на землі. Також покажуть фотосерію, однойменну до назви виставки: оптичне звуження геометричного простору відсилатиме до невирішених бюрократичних проблем, які тягнуться в родині художниці, відколи її мати вийшла заміж за іноземця в 1960-х роках.

На виставці буде порожній зал як метафора спустошливого впливу війни. У цьому залі в березні 2022 року планували показувати проєкт «Реактивний фонд» – частину колекції музею, яку вилучили з публічного показу в 1937–1939 роках і планували знищити. Вона вціліла, але тепер назавжди зберігатиме сліди насилля.

  Виставковий центр «Жива пам'ять»

 «Бахмут. Обличчя геноциду 1942/2022»

Під час Голокосту 1942 року в Бахмуті знищили більше 3000 мирних жителів, здебільшого євреїв. Пам’ять про це зберігали в Бахмутському краєзнавчому музеї. Зокрема, документальні свідчення до своїх робіт включив Клеменс фон Ведермеєр. Його дід був офіцером Вермахту, який окупував Бахмут у 1941 році. Він знімав аматорські документальні відео, які фон Ведермеєр потім використав для своїх робіт.

Експонати переосмислять разом із Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр» й Українською асоціацією професійних фотографів. На виставці також розкажуть про виживання жителів Бахмута під час сучасного геноциду у світлинах Костянтина й Влади Ліберових, Сергія Коровайного, Андрія Дубчака й Георгія Іванченка. Крім того, додадуть мистецькі інсталяції Михайла Алексеєнка, одна з них нагадує метроном, що відбиває ритм на знак пам’яті про загиблих.

   Музей історії Києва

 «Моя історія. 32 роки Незалежності»

Кожен рік незалежності в подіях й історичних постатях буде викарбуваний на монетах і поштових марках: виставку покажуть разом із Нацбанком й «Укрпоштою». Виставлять також твори з приватних колекцій і музейних зібрань авторства Матвія Вайсберга, Олександра Ройтбурда, Павла Макова, Владислава Шерешевського, Іллі Чичкана і ще майже трьох десятків українських художників. 

Роботи зібрали саме в такій комбінації, щоби кожен «на емоційному рівні відчув те, що проживала Україна впродовж 32 років, став співпричетним до минулого і співвідповідальним за майбутнє», кажуть організатори експозиції.

 YA Gallery

 «Залежність»

Гра зі страхом і відчуття гостроти простору – це і є «залежність» для скульптора Дениса Шиманського, який покаже свою першу персональну виставку. Таке мистецтво не дозволяє «розслабитися» й бути неуважним, тому постійно шукає опору, підтримку, стабільність. Утім, провокації скульптора не заважають його мистецтву тримати баланс і лишатися крихким і простим.

  Національний музей історії України

«День археолога: врятовані скарби»

Цінності, урятовані від грабіжників і передані до музею за останні чотири роки, демонструватимуть з інформацією про обставини й місця знахідок. Усі експонати вилучили правоохоронні органи в боротьбі з незаконним обігом археологічної спадщини або просто подарували волонтери. Виставку присвятили Дню археолога, який відзначають 15 серпня.

  «Хлібня» у Софії Київській

«Олександр Дубовик. Протистояння»

Кому протистояти? Спочатку – тоталітарній спадщині і подвійним стандартам, а тепер – імперському рашизму й обставинам. На виставці монументаліста покажуть роботи минулих років і полотна, написані в Києві під час повномасштабної війни. 

Дубовик базує свою творчість на філософії «білого букета». Цю філософію важко пояснити й водночас не спотворити інтерпретаціями, але, однозначно, художник дарує свій «білий букет» світу, а темряві – протистояння.

  Галерея Imagine Point

«Біля корита»

Корупція існує не лише в структурі політичної мережі, але й у болісній реакції колективної свідомості. Чи може мистецтво бути призмою для громадянської позиції, відповідають своїми фото й артоб’єктами Віктор Дейсун і Василь Змієвець. Митці намагаються підважити загальновідомі факти, про які «зазвичай не говорять».

Також тривають виставки:

1. «Марія малює. 100 творів Примаченко» в Українському домі (до 27 серпня).

2. «Ми тут», «Траєкторії польотів» й «Історія стосунків» у PinchukArtCentre (до 1 жовтня й 7 січня).

3. Виставку «Передчуття перемоги» у NAMU подовжили до 25 серпня.

4. «Гопак» у галереї «Цех» (до 9 вересня).

5. «Впливи. Закентій Горобцов» у Dymchyk Gallery (до 20 серпня).